Ухвала суду № 138123306, 10.07.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/917/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2026 м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру - ОСОБА_6 ,

законних представників особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

законних представників потерпілого - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

представників сектору ювенальної превенції ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

представників служби у справах дітей ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не судимого, із базовою середньою освітою, учня Красилівської ліцею,

- у кримінальному провадженні №12024243800000281, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

17.10.2024 близько 11:00 год, неповнолітній ОСОБА_10 разом із неповнолітнім ОСОБА_6 , перебували біля сходів на другому поверсі Красилівської гімназії №1, що розташована за адресою: м. Красилів, вул. Центральна 38, Хмельницького району, де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла суперечка, в ході якої неповнолітній ОСОБА_10 завдав удару ногою по нозі неповнолітнього ОСОБА_6 .

Надалі, неповнолітній ОСОБА_6 , у відповідь на дії неповнолітнього ОСОБА_10 , не передбачаючи можливості нанесення останньому тяжких тілесних ушкоджень, та не розглядаючи можливості отримання неповнолітнім потерпілим таких тілесних ушкоджень як один із можливих наслідків своєї поведінки, хоча, при виявленні необхідної за даних конкретних обставин обачності, міг і повинен був передбачити такий варіант розвитку подій, завдав один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілого та поштовх в область лівого плеча останнього, що призвело до втрати останнім рівноваги, надання його тілу прискорення та падіння з положення стоячи на сходинковий майданчик між першим та другим поверхами Красилівської гімназії №1, в результаті падіння неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 на сходинковий майданчик між першим та другим поверхами потерпілому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому лобної кістки із зміщенням уламку в орбітальну частину лобної кістки, забою головного мозку легкого ступеню важкості, підшкірної гематоми м`яких тканин виличної кістки ліворуч та навколоорбітальної ділянки ліворуч, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.

Своїми діями, які виразилися в необережному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст.128 КК України.

19.05.2025 до Красилівського районного суду Хмельницької області надійшло клопотання прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024243800000281, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання, заперечив факт нанесення ударів потерпілому, та у відповідності до ст. 63 Конституції України відмовився давати суду показання.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та процесуальними документами, дослідженими судом, з метою оцінки допустимості цих доказів.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що 17.10.2024 близько 11:40 год., через біль в животі він відпросився з уроків і рухався по коридору гімназії. В коридорі ОСОБА_6 штовхався із хлопцем. ОСОБА_6 штовхнув і потерпілого. Потерпілий зробив зауваження ОСОБА_6 і вдарив останнього ногою по щиколотці. ОСОБА_6 у відповідь вдарив його кулаком правої руки в ліве око і штовхнув у плече. Від таких дій ОСОБА_6 потерпілий впав непритомним. Вважає, що знепритомнів через удар в обличчя. Опритомнів вже у медичному пункті гімназії. Боліла голова і коліна. Утворилась гематома на лівому оці. Каретою швидкої допомоги його госпіталізували в лікарню. У нього діагностували перелом черепа, забій головного мозку і коліна.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказала, що вона є директором Красилівської гімназії №1 в жовтні-листопаді 2024 пролунав дзвінок на перерву. Через хвилину прибіг ОСОБА_6 і повідомив, що він штовхався з іншим хлопцем, через що той хлопець впав. ОСОБА_10 побачила лежачим на ліжку в медкабінеті. Він скаржився на біль в голові. Класний керівник ОСОБА_18 повідомила їй, що чула, як хлопці сперечались та штовхались. ОСОБА_6 сказав їй, що конфлікт почався через те, що ОСОБА_10 сказав йому «Ти, що широкий, пройти не можеш?». За результатами службового розслідування було зроблено висновок, згідно якого ОСОБА_6 зіштовхнув ОСОБА_10 через раптово виниклу неприязнь.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні дала суду показання, що вона є класним керівником у Красилівській гімназії №1. В жовтні 2024 року, після третього уроку до неї підійшов ОСОБА_10 і поскаржився на головний біль, просив відпустити його з уроків. Він зателефонував мамі і пішов з класу. За 3-5 хв., коли вона йшла по другому поверсі, то між другим і третім поверхами побачила багато дітей, що сварились. Між поверхами лежав хлопець на животі. Коли діти підвели його, вона побачила, що це ОСОБА_10 .. Хлопці взяли його під руки, та завели в медпункт, де поклали на кушетку. У ОСОБА_10 текла кров з носа, була рвота, він скаржився на біль в голові. Коли прибула його мама, він сказав, що впав. По приїзду швидкої потерпілого забрали в лікарню.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні дав суду показання про те, що 17.10.2024 о 13 годині вона йшла по першому поверсі гімназії, та побачила момент падіння ОСОБА_10 . Він падав на сходах обличчям вперед, руки вперед не виставляв. Від чого він впав - не бачила. ОСОБА_10 повели в медпункт. Завуч сказала ОСОБА_6 піти до директора і повідомити про подію. ОСОБА_10 скаржився на біль в голові. Через 10 хвилин у нього з носа пішла кров. Після уроку вона поїхала до ОСОБА_10 у лікарню. У нього були набряки на обличчі і синець. ОСОБА_6 потім розповів, що між ним і ОСОБА_10 виникла суперечка, після чого ОСОБА_10 підставив йому підніжку, а ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_10 . Вона запитала ОСОБА_10 , чому він, коли падав, не виставляв руки вперед, на що той відповів, що не знає.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні дав суду показання про те, що в кінці жовтня на початку листопада 2024 року, приблизно об 11 годині, він побачив ОСОБА_10 , який лежав у гімназії на сходах. ОСОБА_10 був притомний. Поруч з ОСОБА_10 був ОСОБА_6 .. Свідок сказав ОСОБА_6 завести ОСОБА_10 до медсестри, і повідомити директора. Зі слів ОСОБА_6 він зрозумів, що ОСОБА_6 має стосунок до того, що сталося з ОСОБА_10 . Приблизно о 16 годині директор йому сказала, що у ОСОБА_10 серйозна травма - перелом кістки черепа.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні дав суду показання про те, що осінню 2024 року, об 11 год. 35 хв закінчився третій урок, і він йшов з однокласником ОСОБА_22 по коридору гімназії. Бачив, як ОСОБА_6 наближався до якогось хлопчика. Вони начебто говорили. Про що вони говорили, свідок не чув. ОСОБА_10 штовхнув ОСОБА_6 у груди, а ОСОБА_6 штовхнув того у відповідь своїм плечем у праве плече. ОСОБА_10 впав обличчям вперед, з другого поверху на сходи. Свідок з ОСОБА_22 підняли ОСОБА_10 і завели до медсестри.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні дала суду показання про те, що працює медичною сестрою Красилівської гімназії №1. 17.10.2024 приблизно о 11:45 - 12:00 год. вона почула, що в гімназії стався інцидент. В коридорі завуч вела ОСОБА_10 , і повідомила, що той впав на сходах. ОСОБА_10 мав забій м`яких тканин на лобі, під носом було дві краплі крові. Скаржився на біль в місці забою. Сказав, що впав на сходах. Вона вказала класному керівнику ОСОБА_18 викликати швидку допомогу. ОСОБА_10 вирвало. Швидка госпіталізувала його. У ОСОБА_10 було діагностовано закриту черепно мозкову травму, забій легкого ступеня, лінійний перелом лобної кістки.

Згідно відомостей з протоколу слідчого експерименту від 11.02.2025, за участі потерпілого ОСОБА_10 , потерпілий розповів про обставини події та спричинення йому тілесних ушкоджень, за обставин коли 17.10.2024, близько 12 год., він стояв разом із ОСОБА_6 поблизу сходинкового майданчика між другим та першим поверхом гімназії, і в ході розмови у них виник конфлікт і ОСОБА_6 наніс ОСОБА_10 один удар кулаком правої руки у ліве око та один удар кулаком лівої руки в область правого плеча, в результаті чого потерпілий ОСОБА_10 від отриманих ударів впав на сходинковий майданчик між другим та першим поверхом, момент падіння потерпілий ОСОБА_10 не пам`ятає.

Згідно відомостей з протоколу слідчого експерименту від 17.10.2024, за участі свідка ОСОБА_21 , свідок вказав, на обставини конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в приміщенні гімназії, в ході якого ОСОБА_10 вдарив ногою по нозі ОСОБА_6 , а ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_10 і той впав зі сходів.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №152 від 06.12.2024, у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому лобної кістки з зміщенням уламку в орбітальну частину лобної кістки, забою головного мозку легкого ступеню важкості, підшкірної гематоми м`яких тканин виличної кістки ліворуч та навколо орбітальної ділянки ліворуч, які виникли від, як мінімум, однієї дії - удару тупого твердого предмету, або при падінні та ударі об такий, що могло мати місце в строк та за обставин які відбулись 17.10.2024, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.

Судово-медичний експерт ОСОБА_24 , який склав висновок судово-медичної експертизи №152 від 06.12.2024, будучи допитаним у судовому засіданні, підтвердив свій висновок і вказав, що виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому лобної кістки з зміщенням уламку в орбітальну частину лобної кістки, забою головного мозку легкого ступеню важкості, підшкірної гематоми м`яких тканин виличної кістки ліворуч та навколо орбітальної ділянки ліворуч, могли виникнути при падінні та ударі потерпілого головою об сходи.

Показання свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не містять відомостей щодо обставин справи, а тому суд їх відкидає, як неналежні докази. .

Вказані обставини свідчать, що мало місце суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст.128 КК України, тобто необережного спричинення тяжкого тілесного ушкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилось шістнадцять років.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України є особа, яка досягла 16-річного віку.

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на час вчинення суспільно-небезпечного діяння йому виповнилося 14 років, отже, він не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, оскільки на час вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг віку кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

Відповідно до ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України повністю доведена у судовому засіданні і його дії правильно кваліфіковані, як необережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження.

Твердження неповнолітнього ОСОБА_6 , що він не наносив удару потерпілому, суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за вчинене, і такі твердження спростовуються вище наведеними доказами, які є належними, допустимими і у своїй сукупності повністю доводять обставини вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 128 КК України.

Показання потерпілого, надані в ході проведення із ним слідчого експерименту, про те, що ОСОБА_6 після нанесення йому удару кулаком в обличчя наніс ще один удар кулаком в плече, суперечать його показанням наданим у судовому засіданні, щодо цих обставин.

В суді потерпілий вказав, що ОСОБА_6 , після нанесення удару кулаком в обличчя, штовхнув потерпілого в плече, і не стверджував про нанесення другого удару кулаком в плече.

Суд покладає в основу свого рішення показання потерпілого, надані в судовому засіданні, а тому вважає, за необхідне виключити з фактичних обставин відомості про нанесений ОСОБА_6 удар кулаком потерпілому в плече, і доходить висновку, що після удару кулаком в обличчя потерпілого, мав місце поштовх потерпілого в плече з боку ОСОБА_6 ..

Ці обстави повністю узгоджуються з іншими об`єктивно дослідженими і наведеними судом доказами.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_6 підтримав, просив застосувати до нього примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд його батьків - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_6 може виправитися.

Законні представники особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та захисник ОСОБА_9 просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки вина ОСОБА_6 не доведена у судовому засіданні.

Представники сектору ювенальної превенції та служби у справах дітей у судовому засіданні не заперечували щодо застосування до ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру.

Потерпілий ОСОБА_10 та його законні представники - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 просили задовольнити клопотання прокурора.

Суд, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне задовольнити клопотання, з таких підстав.

Відповідно до ст. 40 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини за кожною дитиною, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, обвинувачується або визнається винною в його порушенні, визнано право на таке поводження, що сприяє розвиткові у неї почуття гідності, зміцнює повагу до прав людини та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання корисної ролі в суспільстві.

Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»), підписаними Україною 29.11.1985, визначено, що система правосуддя спрямована на забезпечення того, щоб будь-які заходи впливу на неповнолітніх правопорушників були пропорційно відповідними їх особистості та обставинам вчиненого правопорушення. Жодна така особа не може бути вилучена з-під нагляду батьків, частково або повністю, якщо це не виправдано обставинами справи.

Частиною 2 статті 97 КК України визначено, що суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 105 КК України суд може застосувати до неповнолітнього такі примусі заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Частиною 3 статті 105 КК України визначено, що до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Вирішуючи питання про вид примусового заходу виховного характеру, суд враховує, що такий захід, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили суспільно небезпечне діяння, однак не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Такий захід має особистий, індивідуалізований характер, при цьому, призначення необхідного і достатнього заходу виховного характеру певною мірою забезпечує відчуття справедливості, як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У разі вчинення особою, яка не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність, суспільно небезпечного діяння за ознакою кримінального правопорушення, вид застосованого до такої особи заходу виховного характеру має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових правопорушень. Такий захід має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості суспільно небезпечного діяння, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, ставлення особи до своїх дій.

На момент вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст. 128 КК України, ОСОБА_6 досяг 14-річного віку.

Сторона обвинувачення просила передати ОСОБА_6 під нагляд батьків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

Суд зауважує, що передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, що їх заміняють (усиновителі,опікуни та піклувальники) можлива лише за наявності даних про те, що вказані особи здатні позитивно впливати на неповнолітнього, здійснювати постійний контроль за ним та запобігати вчиненню нових правопорушень.

Законний представник особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_7 у судовому засіданні стверджував, що він та його дружина ОСОБА_8 спроможні позитивно впливати на неповнолітнього сина та запобігати вчиненню нових правопорушень.

Суд враховує вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст. 128 КК України у віці 14 років, особу ОСОБА_6 , який на момент розгляду клопотання є неповнолітнім, раніше не судимий, із базовою середньою освітою, навчається, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, умови його виховання, та доходить висновку про наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_6 примусового заходу виховного характеру у виді передачі його під нагляд батьків.

Тривалість заходів виховного характеру для ОСОБА_6 слід визначити до 21.07.2028.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 97, 105 КК України, ст.ст. 318, 369-372, 497-501 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд батьків - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки та жительки АДРЕСА_2

Тривалість застосування заходів виховного характеру для ОСОБА_6 визначити до 21.07.2028.

Повідомити орган опіки та піклування Красилівської міської ради та сектор ювенальної превенції ВнП № 4 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області про необхідність забезпечення контролю за виконанням даної ухвали, направивши їм копію такої.

Ухвалу може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Красилівський районний суд Хмельницької області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Копію ухвали після її проголошення вручити особі, що вчинила суспільно небезпечне діяння та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали в суді.

Суддя ОСОБА_1