Рішення № 138122951, 10.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/485/26

Провадження № 2/602/418/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"10" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі у тексті ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» або Товариство або позивач) через свого представника Куксу К.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 09.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі у тексті ТОВ «МАНІВЕО ШФД») та відповідачем укладений договір кредитної лінії № 592761267 на суму 10 950,00 грн. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту у повному обсязі. У подальшому права вимоги, які виникли за даним кредитним договором, на підставі договорів факторингу були передані (відступлені) спочатку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а останнім - позивачу. Відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків. На момент подання позовної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 40788,75 грн, яка складається з 10950,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 24363,75 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом та 5475,00 грн заборгованість за штрафними санкціями. Позивач просить стягнути з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченими відсотками за користування кредитом, а всього 35313,75 грн. Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 2662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 16.06.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026 за клопотанням позивача витребувано письмові докази у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо зарахування коштів на рахунок відповідача, розгляд справи відкладено на 10.07.2026.

Представник позивача судове засідання не прибув, однак у позовній заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення суду, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ураховуючи наведені вище обставини, суд, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення кредитного договору

09 червня 2024 року ОСОБА_1 , дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підписав Договір кредитної лінії № 592761267 з ТОВ «МАНІВЕО ШФД» та Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 592761267 від 09.06.2024, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів (а.с. 14-22).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 09.06.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШФД» (код ЄДРПОУ 38569246) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів та банківських металів у кредит, що вбачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що у порядку, визначеному законодавством, ТОВ «МАНІВЕО ШФД» та ОСОБА_1 уклали у письмовій формі в електронному вигляді Договір кредитної лінії № 592761267 від 09.06.2024 (далі у тексті Кредитний договір).

Щодо змісту спірних правовідносин та умов кредитного договору.

Відповідно до п. 14.1 Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 10950,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШФД».

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 109580,00 грн 09.06.2024.

За умовами Кредитного договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2 Договору (п. 3.1 Кредитного договору).

Пункт 5.1 Кредитного договору визначає порядок надання кредиту, у якому зазначено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5375-41ХХ-ХХХХ-7101, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

На момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що складає 1 % за день користування таким траншем (п. 8.3 Кредитного договору).

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 09.07.2029 (пункт 7.3 Кредитного договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання (п. 11.1 Кредитного договору).

Пунктом 9.1.1.7 Кредитного договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Проаналізувавши умови Кредитного договору, суд дійшов висновку, що у ньому передбачені всі необхідні та істотні умови, які мають бути зазначені в договорі про споживчий кредит відповідно до положень статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (у редакції, яка діяла на дату укладення Кредитного договору).

Підписавши Кредитний договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і взяв на себе відповідні договірні зобов`язання.

Щодо отримання позичальником кредитних коштів

На підтвердження тієї обставини, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за Кредитним договором в частині надання кредитних коштів позичальнику, позивачем надано копії:

- платіжного дорученням № ab586200-aae5-4d97-a9c8-7c1691d1861f від 09.06.2024, на підставі якого було здійснено переказ коштів у сумі 10950,00 гривень на платіжну картку, номер якої відповідач вказав у Кредитному договорі, у якому отримувачем зазначений відповідач та у призначенні платежу міститься посилання на дату і номер Кредитного договору (а.с. 32);

- довідки № 592761267/03102025/Э від 03.10.2025 ТОВ «МАНІВЕО» (а.с.13 на звороті);

- виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 592761267 від 09.06.2024 ОСОБА_1 (а.с. 62).

Факт зарахування коштів у сумі 10950,00 грн на рахунок відповідача підтверджується наданою на вимогу суду в порядку витребування доказів випискою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів по картці НОМЕР_1 , емітованій на ім`я ОСОБА_1 , від 19.06.2026 за період з 09.06.2024 по 14.06.2024 (а.с. 77-85).

Згадана вище банківська виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підтверджує виконані за відповідний період часу банківські операції, а відтак може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.

З огляду на наведене, суд встановив те, що ОСОБА_1 отримав 09.06.2026 у своє розпорядження від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитні кошти в сумі 10950,00 грн за Кредитним договором.

Щодо заміни кредитора у спірному правовідношенні

В подальшому 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШФД» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) підписали договір факторингу № 28/1118-01 (далі у тексті договір № 28/1118-01), за п. 2.1 якого згідно умов цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 36-37).

Відповідно до п. 8.1, 8.2 договору № 28/1118-01 строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання уповноваженими представниками сторін та закінчується 28.11.2019.

28 листопада 2019 року сторони договору № 28/1118-01 уклали додаткову угоду № 19 до цього договору, якою п. 8.2 договору виклали у наступній редакції: «строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором». Всі інші умови договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 залишені без змін (а.с. 38 на звороті).

В подальшому сторони неодноразово продовжували строк дії договору № 28/1118-01 додатковими угодами № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 аж до 31 грудня 2024 року (а.с. 39-40, 41 зворот, 45 зворот).

У пункті 4.1. згаданого вище договору сторони обумовили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

10 вересня 2024 року ТОВ «МАНІВЕО ШФД» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 301 на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, номер договору НОМЕР_2 , дата договору 09.06.2024, суми заборгованості за тілом кредиту та за відсотками (а.с. 51).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Встановлено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642) станом на 28.11.2018 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії щодо надання послуг з факторингу що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд встановив, що 10.09.2024 право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШФД» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Окрім того, 30.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) підписали договір факторингу № 30/0925-01 (далі у тексті договір № 30/0925-01), згідно п.2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 53-54).

За п. 8.2 договору № 30/0925-01 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2025, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

У пункті 4.1. згаданого вище договору сторони обумовили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

30 вересня 2025 року на виконання договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підписали Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 30.09.2025 за Договором факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, а також сам Реєстр прав вимоги № 2, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, номер договору НОМЕР_2 , дата договору 09.06.2024, суми заборгованості за тілом кредиту та за відсотками (а.с. 56, 57 зворот).

Встановлено, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) станом на 30.09.2025 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином, 30.09.2025 відповідно до статей 512, 514, 1077, 1079 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором на підставі Договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Щодо суми заборгованості за кредитним договором

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

До позовної заяви позивачем додано розрахунки заборгованості за Кредитним договором, виконані ТОВ «МАНІВЕО ШФД» за період з 09.06.2024 по 10.09.2024 та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 10.09.2024 по 05.12.2025 включно (а.с. 58-61).

Згідно з наведеними розрахунками загальна сума заборгованості складає 35 313,75 грн, що складається із заборгованість за тілом кредиту - 10 950,00 грн та заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 24 363,75 грн.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту та процентами доданих до позовної заяви розрахунках, дійшов висновку, що вони здійснені з дотриманням умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства.

Сторони Кредитного договору визначили, що: кінцева дата повернення (виплати) кредиту 09.07.2029 (пункт 7.3), а строк дії договору - протягом 5 років або до його дострокового розірвання (пункт 11.1).

Наведені умови узгоджуються зі змістом Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ», де вказано строк кредитування 1826 днів.

Тобто, сторони, уклавши Кредитний договір, обумовили строк правомірного користування кредитними коштами - 5 років від дня їх отримання (укладення договору) і протягом цього періоду кредитодавець вправі нараховувати проценти передбачені ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.

Разом з тим, Кредитним договором також передбачені випадки, за яких кредитодавець вправі ініціювати дострокове припинення/розірвання договору.

Таким випадком є, зокрема, затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць. У цьому разі кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (пункт 9.1.1.7 Кредитного договору).

В матеріалах справи міститься письмове повідомлення № ТП/592761267 від 06.12.2024, яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору з посиланням на пункт 9.1.1.7 Кредитного договору та норму ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», вказавши про необхідність сплати всієї суми заборгованості (а.с. 20 зворот).

Таким чином, 06.12.2024 Кредитний договір було достроково розірвано за ініціативи ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», який замінив кредитодавця у спірному правовідношенні, і з цього моменту кредитодавець у спірному правовідношенні набув право вимагати від позичальника повернення всієї суми кредиту та нарахованих до цього процентів.

Разом з тим, з цієї дати припинилося право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Отже, проценти за Кредитним договором правомірно нараховані в межах строку кредитування (з 09.06.2024 по 05.12.2024 включно).

З урахуванням встановлених обставин, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо сплати боргу позичальником, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача згідно з Кредитним договором за тілом кредиту та процентами вищевказаних розмірах, а позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем у сумі 2662,40 гривень згідно з платіжною інструкцією в національній валюті № 38772 від 07.05.2026 (а.с. 1).

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02, укладеного 20.01.2026 між Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (далі Адвокатське бюро або Адвокат) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - Клієнт), згідно з умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 8).

Додатковою угодою № 25771384061 від 21.01.2026 до вищезгаданого договору його сторони визначили, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №592761267 від 09.06.2024, ПІБ позичальника ОСОБА_1 . (а.с. 10 зворот).

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Адвокатське бюро надало Клієнту такі послуги: 1) складання позовної заяви тривалістю 2 год вартістю 5000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника тривалістю 2 год вартістю 1000,00 грн; 3) підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника тривалістю 1 год вартістю 500,00 грн; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника тривалістю 1 год вартістю 500,00 грн. Всього надано послуг на суму 7000,00 грн (а.с. 20 зворот).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 7 000,00 грн.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є непропорційним до ціни позову, у розумному вимірі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 гривень.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як надмірних.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за Кредитним договором № 592761267від 09.06.2024 у розмірі 35313,75 грн (тридцять п`ять тисяч триста тринадцять гривень 75 коп).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн, а всього судових витрат у сумі 6162,40 грн (шість тисяч сто шістдесят дві гривні 40 коп.).

4. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 43541163.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: В. НАУМЧУК