Рішення № 138121903, 10.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 638/6632/26

2/703/2114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

04.05.2026 до Смілянського міськрайонного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передано позовну заяву ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, із додержанням порядку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» укладений договір №500127-КС-004 про надання кредиту.

За умовами договору, товариство шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 , надало грошові кошти в розмірі 6000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування ними.

Відповідач порушив умови договору, не здійснивши повернення кредиту в повному обсязі.

У зв`язку із викладеним станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість в розмірі 16980,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 6000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 6780,00 грн, відсотків, що нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 12500,00 грн та 1200,00 грн комісії.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Бізнес позика» просить суд стягнути з відповідача вказаний борг.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів, що відносяться до банківської таємниці.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

04.06.2026 відповідачем поданий письмовий відзив, за змістом якого не заперечує укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак заперечує проти стягнення процентів, що їх вважає надмірними.

Відповідачка посилається на ту обставину, що кредитні відносини сторін виникли під час дії правового режиму військового стану, відтак будь-які нараховані позичальникові неустойка та штрафні санкції повинні бути списані.

За вказаних обставин не заперечує проти стягнення суми заборгованості за кредитом, однак категорично заперечує проти стягнення процентів та інших додаткових нарахувань.

При прийнятті рішення просить зважати, що є багатодітною матір`ю, на даний час має п`ятьох неповнолітніх дітей, наймолодшій менше одного року, в зв`язку із чим перебуває у соціальній відпустці, інших доходів, крім соціальної допомоги, не отримує. Стягнення заборгованості в заявленому розмірі поставить її сім`ю в скрутне матеріальне становище, бо позбавить засобів до існування.

09.06.2026 представником відповідача, із використанням системи «Електронний суд» подано відповідь на відзив, відповідно до якої на позовних вимогах наполягає та звертає увагу на ті обставини, що факти укладення кредитного договору, отримання коштів та прострочення відповідачем визнаються. Проценти позичальникові нараховані правомірно та відповідно до умов кредитного договору, із застосуванням процентної ставки 1% щоденно, оскільки розмір зниженої процентної ставки є фіксованим та в даному випадку рівний стандартній 1% щоденно. За умови недотримання погодженого графіка платежів, позичальник не може розраховувати, що розмір нарахувань буде відповідати орієнтовній загальній вартості кредиту. В даному випадку відповідачем вказані умови не дотримувалися, оскільки сума кредиту не поверталася.

З істотними умовами договору, зокрема порядком та розміром нарахувань, позичальник мав змогу ознайомитися та не заперечував проти них при укладенні договору, крім того, в передбаченому законом порядку був обізнаний із вимогами ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові операції» та ст. 9, 25 Закону України «Про захист прав споживачів». Позичальник не зверталася за розірванням кредитного договору або визнання його недійсним.

З огляду на вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зменшення суми процентів за користування кредитом, що їх має сплатити позичальник, є недопустимим, а ст. 21 того ж Закону не передбачено, що сума заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом не може вдвічі, або в іншому розмірі, перевищувати половину тіла кредиту або його суму, оскільки вказані обмеження стосується нарахувань, що здійснюються відповідно до ст. 549, 625 ЦК України.

Комісія нарахована відповідачці правомірно, на підставі п. 2.5 кредитного договору, така нараховується одноразово, при видачі кредиту та є незмінною протягом всього строку кредитування. Додаткові та супутні послуги за даним договором відсутні, бо кредитодавець не надає такі послуги та не вимагає надання чи отримання додаткових, супутніх послуг будь-яких третіх осіб при отриманні позичальником кредиту. Однак обов`язок позичальника сплатити комісію передбачений графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, із їх умовами позичальник була обізнана та прийняла їх. Встановлення в договорі комісії не суперечить вимогам п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки така входить до складу загальних витрат за споживчим кредитом.

З урахуванням викладеного просить задовольнити позовні вимоги в заявленому розмірі.

Інших письмових заяв по суті справи сторонами не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

10.09.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, із додержанням порядку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» укладений договір №500127-КС-004 про надання кредиту.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» та договором про надання кредиту.

Згідно з п. 2.3 договору, строк кредиту складає 16 тижнів. Стандартна процентна ставка 1% в день, фіксована (п. 2.4 договору), є незмінною протягом всього строку кредитування. Денна процентна ставка 0,92% (п. 2.12 договору). Згідно з п. 2.5 договору комісія за надання кредиту 1200,00 грн, нараховується одноразово в дату видачі кредиту.

Строк дії договору до 31.12.2025 (п. 2.8 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору орієнтовна загальна вартість кредиту 12215,37 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка 9727,96% (п. 2.11 договору).

Дата видачі кредиту 10.09.2025, дата повернення кредиту 31.12.2025 (пункти 2.13-2.14 договору).

За п. 4.2 договору нарахування процентів позичальнику здійснюється за зниженою процентною ставкою, що передбачена п. 10.2 договору (знижена процентна ставка 1% на день, фіксована), починаючи із першого дня користування кредитом.

Згідно з п. 4.2.2 договору, сторонами погоджено графік платежів.

На виконання умов договору 10.09.2025 за дорученням ТОВ «Бізнес позика» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 за кредитним договором №500127-КС-004 кошти в сумі 6000,00 грн, що підтверджується повідомленням, наданим на запит позивача Товариством із обмеженою відповідальністю «ПрофітГід».

Як вбачається із документів, наданих АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів, картка номер № НОМЕР_3 випущена на ім`я ОСОБА_1 . Банком також надана виписка про рух коштів по рахунку, використання якого здійснюється із допомогою картки номер № НОМЕР_3 за період із 10.09.2025 до 31.12.2025, вбачається зарахування 6000,00 грн 10.09.2025.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються, що вбачається із відзиву.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 526 ЦПК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд зазначає, що укладений сторонами кредитний договір містить інформацію про погоджену суму кредиту, детальний розрахунок його сукупної вартості, дату укладення правочину та відомості про процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, окрім того містить всі істотні умови, передбачені законодавством України і відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується підписом в договорі, що виконаний електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши форму прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір №500127-КС-004 про надання кредиту 10.09.2025, висловила власне волевиявлення на отримання кредиту, порядок нарахування процентів, комісії.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що станом на 03.03.2026 утворилась заборгованість в розмірі 16980,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 6000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах 6780,00 грн, відсотків, що нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 3000,00 грн, 1200,00 грн комісії.

Наявність заборгованості та її розмір підтверджуються випискою про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 за період з 10.09.2025 до 31.12.2025, що її витребувано від банківської установи.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 в справі №278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 кредитного договору та отримання останньою грошових коштів у сумі 6000,00 грн. Проценти за договором нараховані правомірно, відповідно до умов договору та в межах строку кредитування, оскільки відповідні нарахування вчинені за період із 10.09.2025 до 31.12.2025 включно, виходячи зі стандартної процентної ставки 1% щоденно, що відповідає умовам договору.

Щодо доводів відзиву про неспівмірність процентів суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті і такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливою умовою договору.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Чинне законодавство передбачає можливість зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України) та звільнення позичальника від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню), інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором, однак, дані норми стосуються вимог про нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань.

Відтак національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України. Посилання позичальників на непомірність процентів за кредитом не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України.

З викладеного вище судом встановлено, що в даному випадку проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору в порядку 1056-1 ЦК України та вони не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і ст. 549 ЦК України.

Положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути застосовані щодо обумовлених сторонами процентів за користування кредитом.

У зв`язку із викладеним клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих процентів суперечить чинному нормативно-правовому регулюванню та не може бути задоволене, навіть враховуючи її сімейний стан як багатодітної матері, що в даному випадку підтверджений належним чином.

Щодо стягнення комісії за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №500127-КС-004 від 10.09.2025, таким передбачено комісію, пов`язану з наданням Кредиту у розмірі 1200,00 грн, яка включена до орієнтовної загальної вартості кредиту як платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору №500127-КС-004 від 10.09.2025 про сплату позичальником комісії, пов`язану з наданням Кредиту у розмірі в сумі 1200,00 грн, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості, що нарахована на підставі ст. 625 ЦК України.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судами касаційної інстанції зроблено висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в період із 25.09.2025 до 19.10.2025 здійснив неправомірне нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, у зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості в 3000,00 грн, слід відмовити.

Отже позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 26.03.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, належить стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доказів понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 7, 12, 81, 89, 141, 247, 263, 265 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №500127-КС-004 від 10.09.2025 в сумі 12780,00 грн та 2003,99 грн судового збору, всього 14783 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн 99 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 10.07.2026.

Суддя І.В. Овсієнко