Рішення № 138117108, 10.07.2026, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/302/26

ЄУН: 714/410/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.за участю: секретаря судового засідання Постевка Г.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 28.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі Первісний кредитор чи ТОВ «МШФД») та відповідачем ОСОБА_2 було кредитний договір №544442382 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1800 грн., строком на 9 днів, зі ставкою 0,50 відсотків у день від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Також, між ТОВ «МШФД» та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до договору про надання кредиту № 544442382, а саме:

-28.11.2020 року було укладено додаткову угоду до Договору №544442382, згідно якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 544442382 від 28.11.2020 року, строком на 30 днів;

-10.12.2020 року укладено додаткову угоду до Договору про надання кредиту № 544442382 про збільшення суми Кредиту на суму 3000 грн., з 10.12.2020 року на строк дії Договору №. 544442382 від 28.11.2020 року;

-22.12.2020 року укладено додаткову угоду до Договору про надання кредиту № 544442382 про збільшення суми Кредиту на суму 1400 грн., з 22.12.2020 року на строк дії Договору №. 544442382 від 28.11.2020 року;

-22.12.2020 року укладено додаткову угоду до Договору про надання кредиту № 544442382 про збільшення суми Кредиту на суму 800 грн., з 22.12.2020 року на строк дії Договору №. 544442382 від 28.11.2020 року.

Згідно з договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до вказаного договору факторингу, а саме : №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року, ТОВ «МШФД» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, в т.ч. і відносно вищевказаного кредитного договору та Додаткових угод укладених із відповідачем ОСОБА_2 .

У свою чергу, ТОВ «Таліон Плюс» згідно з договором факторингу №05/0820-01 05 серпня 2020 року та додаткових угод до вказаного договору факторингу, а саме : №2 від 03.08.2020 року, №3 від 30.12.2022 року, передало ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» право вимоги за кредитними договорами, що існують на дату відступлення право вимоги.

В подальшому, 10 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклала із ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого, до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, що існують на дату відступлення право вимоги, в т.ч. і щодо договору укладеного із відповідачем ОСОБА_2 .

Оскільки, ОСОБА_2 на порушення умов кредитного договору до додаткових угод, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплатити відсотків не виконує, за ним утворилася заборгованість на загальну суму 19 441 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 7000 грн. та заборгованості за відсотками 12 441 грн., яку позивач, як правонаступник ТОВ «МШФД», просив стягнути з нього, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2026 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. За змістом прохальної частини позову, представник позивача Поляков О. просив провести розгляд справи у його відсутності та задовольнити позовні вимоги. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим, суд в силу ст. 280 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За наведених обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно ч.5 ст.279 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2020 року між ТОВ «МШФД» та ОСОБА_2 було укладено договір № 544442382, який підписаний електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за яким відповідачу було надано кредит у розмірі 1800 грн., строком на 9 днів (п.1.2.Договору).

За змістом п. 4.18. Договору, він укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем 28 листопада 2020 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор № MNV2RM53 було направлено позичальнику 28.11.2020 р. о 13 год. 18 хв. на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Вказаний одноразовий персональний ідентифікатор введений позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 28.11.2020 р. о 13 год. 19 хв., після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно п.1.1. Договору, Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 1800 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.

Кредит надається (Договір укладається) строком на 9 (дев`ять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (п.1.2.Договору)

Відповідно до п.1.3 Договору, на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,50 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору. Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору. (п.1.4.,1.5.,1.6. Договору).

Розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору) (п.1.7 Договору).

Окрім цього, між ТОВ «МШФД» та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до договору №544442382, а саме: 28.11.2020 року було укладено додаткову угоду до Договору №544442382, згідно якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 544442382 від 28.11.2020 року, строком на 30 днів.

10.12.2020 року укладено додаткову угоду до Договору № 544442382 про збільшення суми Кредиту на суму 3000 грн., з 10.12.2020 року на строк дії Договору №. 544442382 від 28.11.2020 року.

22.12.2020 року укладено додаткову угоду до Договору № 544442382 про збільшення суми Кредиту на суму 1400 грн., з 22.12.2020 року на строк дії Договору №. 544442382 від 28.11.2020 року.

Також, 22.12.2020 року укладено додаткову угоду до Договору № 544442382 про збільшення суми Кредиту на суму 800 грн., з 22.12.2020 року на строк дії Договору №. 544442382 від 28.11.2020 року.

Таким чином, ТОВ «МШФД» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором та додатковими угодами, що підтверджується довідками ТОВ ,,МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА,, від 28.06.2025 року.

Як вбачається з наданою інформацією АТ КБ ,,Приват Банком,, та виписки по рахунку - на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в банк емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), кошти в сумі 1800 грн. були перераховані на картковий рахунок відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кошти в сумі 3000 грн. - 10.12.2020 року, кошти в сумі 800 грн. - 10.12.2020 року та кошти в сумі 1400 грн. - 22.12.2020 року.

Номер телефону який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - НОМЕР_5 є фінансовим.

Таким чином, укладення вищевказаного кредитного договору та додаткових угод у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і укладений ним з позивачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір та додаткові угоди містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, суд знаходить встановленим, що 28 листопада 2020 року, 07 грудня 2020 року, 10 грудня 2020 року, 22 грудня 2020 року та 22 грудня 2020 року між ТОВ «МШФД» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір та додаткові угоди в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7000 грн.

Втім, відповідачем умови кредитного договору та додаткових угод не виконав, а саме не здійснив погашення кредиту та відсотків за його використання, в результаті чого, за ним, станом на 26.12.2025 року утворилася заборгованість на загальну суму 19 441 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 7000 грн. та заборгованості за відсотками 12 441 грн. 40 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку за Кредитним договором №544442382 від 28.11.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно з договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до вказаного договору факторингу, а саме : №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року, ТОВ «МШФД» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, в т.ч. і відносно вищевказаного кредитного договору та Додаткових угод укладених із відповідачем ОСОБА_2 .

У свою чергу, ТОВ «Таліон Плюс» згідно з договором факторингу №05/0820-01 05 серпня 2020 року та додаткових угод до вказаного договору факторингу, а саме : №2 від 03.08.2020 року, №3 від 30.12.2022 року, передало ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» право вимоги за кредитними договорами, що існують на дату відступлення право вимоги.

В подальшому, 10 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклала із ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу №10/07/25-Е, відповідно до умов якого, до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, що існують на дату відступлення право вимоги, в т.ч. і щодо договору укладеного із відповідачем ОСОБА_2 .

Заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 544442382 відповідно до реєстру боржників за зазначеним Договором факторингу становить 19 441 грн. 40 коп., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 7000 грн. та заборгованості за відсотками 12 441 грн. 40 коп.

Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи що позичальник відповідач, отримав та використав кредитні кошти, та в обумовлені договорами строки добровільно їх не повернув, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд знаходить вимогу позивача як правонаступника ТОВ «МШФД» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту на суму 7000 грн., обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 12 441 грн. 40 коп., які нараховані позивачем у відповідності з узгодженими сторонами умовами кредитування, то така заборгованість також підлягає стягненню у судовому порядку, тобто в цій частині вимога позивача також підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладений у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З огляду на викладене склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З договору №20/08/25-01 від 20.08.2025 року та додаткової угоди №25771232474 до договору №20/08/25-01 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги вбачається, що адвокатським бюро «Соломко та Партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» правову допомогу.

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , а саме вивчення матеріалів справи 1000 грн., складання позовної заяви 5000 грн., підготовка адвокатського запиту 500 грн. та підготовка та подача клопотання 500грн.

Отже позивачем понесено витрати на правову допомогу всього у розмірі 7000 грн.

Зменшення суми судових витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю виконаної роботи. Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду у справі № 910/16803/19 (постанова від 19.07.2021) та Великої Палати Верховного Суду у справі 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

З огляду на наведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 274-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість по кредитному договору №544442382 від 28.11.2020 року та додаткових угод на загальну суму 19 441 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956) витрати зі сплати судового збору 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суд протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено «10» липня 2026 року.

Суддя: