Ухвала суду № 138112966, 09.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10236/26

Провадження № 2-з/756/87/26

оболонський районний суд міста києва

УХВАЛА

09 липня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В., розглянувши заяву першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва Буковчаника Олександра Васильовича про забезпечення позову у справі за позовом Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки та знесення об`єкта самочинного будівництва,

У С Т А Н О В И В :

До Оболонського районного суду м. Києва надійшла заява першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову у справі за позовом Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки та знесення об`єкта самочинного будівництва.

У заяві прокурор просив до набрання рішенням суду законної сили: накласти арешт на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю загальною площею 20,2 кв.м (літ. А) по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2090881280000); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування заяви прокурор зазначив, що спірна нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва, розташованим на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:78:093:0082, яку Київська міська рада у власність або користування відповідачу не надавала. Право власності на будівлю зареєстроване за ОСОБА_1 як одноосібним власником, що надає йому можливість вільно розпоряджатися цим майном, у тому числі відчужити його третім особам. З огляду на це прокурор вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України), та забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 ст. 153 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. За своєю суттю забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд встановлює: наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та дійсну мету звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).

При цьому характер спору (майновий або немайновий) та те, чи підлягає рішення примусовому виконанню, не мають вирішального значення для вирішення питання про забезпечення позову; оцінці підлягає ефективність захисту прав позивача в разі вжиття або невжиття відповідних заходів.

При оцінці обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд ураховує: розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу (постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 754/4437/18).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Судом установлено, що у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , предметом якого є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності шляхом скасування державної реєстрації речового права на розташовану на ній нежитлову будівлю, повернення земельної ділянки та знесення об`єкта самочинного будівництва. Отже, між сторонами наявний спір щодо об`єкта нерухомого майна.

Право власності на спірну нежитлову будівлю зареєстроване за відповідачем як одноосібним власником, що надає йому юридичну можливість у будь-який час вільно розпорядитися цим майном, у тому числі відчужити його третім особам. Відчуження спірного об`єкта або зміна відомостей про нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Накладення арешту на нерухоме майно відповідача є належним та співмірним заходом забезпечення позову, пов`язаним із предметом позовних вимог і спроможним забезпечити виконання можливого рішення суду. Такий захід не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження цим майном до вирішення справи по суті, що є справедливим і стосовно позивача.

Водночас суд не вбачає підстав для одночасного задоволення вимоги про заборону державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо того самого об`єкта нерухомого майна. Накладення арешту на нерухоме майно є самостійним видом забезпечення позову (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України) та охоплює собою заборону розпоряджатися цим майном, у тому числі заборону вчинення щодо нього реєстраційних дій. Тому потреби у вжитті додаткового заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти реєстраційні дії немає, а відповідна вимога заяви є надлишковою, що є підставою для відмови в її задоволенні (постанови Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 567/459/23, від 06.01.2025 у справі № 487/6151/23).

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна; у задоволенні вимоги про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього ж майна слід відмовити як надлишкової.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

Заяву першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю (літера «А») загальною площею 20,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2090881280000), що належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Для цілей виконання цієї ухвали:

Стягувачем є: Оболонська окружна прокуратура міста Києва (позивач), місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», 10, 04212, код ЄДРПОУ 0291001925.

Боржником є: ОСОБА_1 (відповідач), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій ПУКАЛО