Ухвала суду № 138112448, 01.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20609/24

Провадження №: 6/752/402/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва,

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві подання приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня особа,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала справа №752/20609/24 (провадження №2/752/7281/24) за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАС УКРАЇНА» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

29.09.2025 року Голосіївським районним судом м. Києва за результатом розгляду справи №752/20609/24 було ухвалено рішення, яким позов задоволено частково.

У березні 2026 року від приватного виконавця Пилипчука В. Г. до суду надійшло подання, у якому приватний виконавець Пилипчук В. Г. просить надати дозвіл на звернення стягнення на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності боржнику - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в якій зареєстрована малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Своє подання обґрунтовує тим, що 18.12.2025 року приватним виконавцем Пилипчуком Віталієм Григоровичем були відкриті виконавчі провадження №79849798, №79850991, №79851080, №79851137, №79851217, №79851305, №79851365, які 18.12.2025 року об`єднані у зведене виконавче провадження №79851436 з виконання означеного рішення.

Загальна сума до стягнення за зведеним виконавчим провадженням №79851436 з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів становить 315112,53 грн.

В межах зведеного виконавчого провадження №79851436 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. було прийнято постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

Станом на дату звернення із поданням, боржником рішення суду не виконано, жодних оплат боржником проведено не було.

В той же час, боржник є власником 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 . Іншими власниками даної квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Інше майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

Згідно із відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №11/5-1 від 12.01.2026 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована малолітня особа, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 на праві власності належить 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 . Тобто, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечена також іншим житлом, яке є у власності її матері.

28.01.2026 року приватний виконавець Пилипчук В.Г. звернувся до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування із заявою про надання дозволу на відчуження належної боржнику частини квартири, право користування якою має малолітня ОСОБА_3 . За наслідком звернення приватного виконавця Пилипчука В.Г. Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника відмовила.

Не погоджуючись з таким висновком органу опіки та піклування, враховуючи вищевикладене, приватний виконавець Пилипчук В.Г. звернувся до суду із відповідним поданням.

Приватний виконавець Пилипчук В. Г. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (матеріали виконавчого провадження) та заяву, в якій просив провести розгляд даної справи за його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_1 та іі представник подали до суду письмові пояснення та заяви, у яких зазначили, що просять провести розгляд даної справи за їх відсутності, подання підтримали.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, пояснення чи заперечення на подання до суду не надійшли.

Суд вважає за можливе розглядати заяву у відсутність сторін, які не з`явилася в судове засідання, оскільки згідно ч. 2 ст. 443 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня особа.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити заяву про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня особа, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.09.2025 року Голосіївським районним судом м. Києва за результатом розгляду справи №752/20609/24 було ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. Розірвано Договір-доручення на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені кошти за Договором-дорученням на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року у сумі 44032,00 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 08.09.2024 до 13.03.2025 року у сумі 200000,00 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 08.09.2024 до 13.03.2025 року у розмірі 675,63 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати за період з 08.09.2024 до 13.03.2025 року у розмірі 3542,57 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору. Загальна сума до стягнення за ухваленим судовим рішенням становить 284461,40 грн.

18.12.2025 року приватним виконавцем Пилипчуком Віталієм Григоровичем були відкриті виконавчі провадження №79849798, №79850991, №79851080, №79851137, №79851217, №79851305, №79851365, які 18.12.2025 року об`єднані у зведене виконавче провадження №79851436 з виконання означеного рішення.

Загальна сума до стягнення за зведеним виконавчим провадженням №79851436 з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів становить 315 112,53 грн.

В межах зведеного виконавчого провадження №79851436 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. було прийнято постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

Станом на дату звернення із поданням, боржником рішення суду не виконано, жодних оплат боржником проведено не було. Доказів протилежного до суду не надано та матеріали справи не містять.

В той же час, боржник є власником 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 . Іншими власниками даної квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Інше майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

Згідно із відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №11/5-1 від 12.01.2026 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована малолітня особа, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у ОСОБА_4 на праві власності належить 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 . Тобто, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечена також іншим житлом, яке є у власності її матері.

28.01.2026 року приватний виконавець Пилипчук В.Г. звернувся до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як органу опіки та піклування із заявою про надання дозволу на відчуження належної боржнику частини квартири, право користування якою має малолітня ОСОБА_3 . За наслідком звернення приватного виконавця Пилипчук В.Г. Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника відмовила.

Суд зауважує, що розпорядження №38-р від 27.02.2026 року взагалі не містить жодного обґрунтування чи мотивування, а його зміст зводиться виключно до формальної відмови у наданні дозволу на відчуження майна боржника. У такому розпорядженні не вказано, яким чином відчуження майна боржника, який не є батьком дитини, порушить права дитини, оскільки мати дитини ОСОБА_4 забезпечена житлом, у якому може проживати дитина.

З огляду на положення частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

До того ж, в розпорядженні вказано, що при здійсненні виходу до спірної квартири двері ніхто не відчинив, та на запрошення на засідання комісії з питань захисту прав дитини ніхто не відреагував. Суд наголошує, що така пасивна поведінка осіб, що проживають у спірній квартирі, зокрема і боржника ФОП ОСОБА_2 , свідчить про намір всіляко ухилитися від виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Наразі у зв`язку із відсутністю відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, належного боржнику, приватний виконавець Пилипчук В.Г. позбавлений можливості виконати рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом пункту 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19 дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

Виходячи з вищевикладеного, згода органу опіки та піклування при виконанні судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, законом не вимагається, а в разі виконання інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу з боржника (його поручителя) на суму зобов`язань, отримання дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим.

Водночас, у даній справі судом вирішено стягнути з боржника грошові кошти, та, відповідно, судове рішення про звернення стягнення на зазначену частку квартири відсутнє.

Таким чином, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, отримання приватним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права користування малолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження.

У пункті 96 Постанови зазначено, що Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі №607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі №639/5828/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №346/432/16-ц та від 19 червня 2019 року у справі №695/2714/15-ц, зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

У пункті 97 Постанови зазначено, що керуючись принципом розумності як однією з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства та застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлених обставин справи достатньо для твердження про те, що Держвиконавцем не було допущено порушення відповідних прав неповнолітніх осіб у спосіб, зазначений заявницею.

ЄСПЛ у пункті 65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04) зазначив, що якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy», заява №36813/97, п. 183). Так само й у справах про невиконання судових рішень: будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі «Метаксас проти Греції», п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції. Суд наділений правом вживати заходів забезпечення виконання рішення, встановлювати порядок і спосіб його виконання, отже і вирішити питання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровано місце проживання дітей.

У відповідності до частини шостої статті 431 ЦПК України суд наділений правом вживати заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, передбачені статтею 150 ЦПК України (іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Відповідно до частин першої третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому державний виконавець у межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» та статтею 435 ЦПК України повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду із заявою (поданням) про зміну способу та порядку його виконання.

Суд наголошує, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Проте виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №453/1637/21 (провадження №61-7418св22).

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей, добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.

При вирішенні питання щодо дотримання прав малолітньої дитини у цій справі необхідно виходити із нижченаведеного.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 (мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) має у власності частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має власне нерухоме майно, а дитина не є дитиною боржника.

Таким чином права дитини внаслідок реалізації частки квартири, що належить боржнику, на підставі рішення суду не можуть вважатись порушеними.

До того ж, слід врахувати, що рішення суду, проголошене іменем України, вже понад восьми місяців залишається невиконаним.

Протиправна бездіяльність боржника щодо виконання рішення суду, призвели до того, що фактично стягувач, як кредитор, позбавлена можливості задовольнити свої вимоги та захистити порушене право.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця Пилипчука В.Г. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина.

Керуючись ст.ст. 353-355, 435 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Подання приватного виконавця Пилипчука Віталія Григоровича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня особа задовольнити.

Надати приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку Віталію Григоровичу дозвіл на звернення стягнення на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності боржнику - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в якій зареєстрована малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до виконавчих листів №752/20609/24 від 16.12.2025 року.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 22.06.2026 року.

Суддя: Ю.Ю. Мазур