Ухвала суду № 138111855, 10.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 522/6745/26-Е

Провадження № 2/467/621/26

УХВАЛА

Іменем України

10 липня 2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.

за участю:

секретаря судового засідання Скорнякової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

23.04.2026 року ОСОБА_2 , яка представляє інтереси позивача, звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №878892993 від 16.12.2021 року у розмірі 27377,96 грн, а також понесені судові витрати на сплату судового збору 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2026 року матеріали позовної заяви передано для розгляду за підсудністю до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області 18.06.2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, витребувано у АТ «Сенс Банк» відомості щодо платіжної картки, емітованої на ім`я відповідача, зарахування кредитних коштів та фінансового номеру телефону відповідача.

08.07.2026 року від представника відповідача, адвоката Філатова І.Л., надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України на час перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України до закінчення воєнного стану, або до закінчення строку перебування відповідача у складі Збройних Сил України. Клопотання просив розглянути в судовому засіданні без участі відповідача та його представника.

10.07.2026 року від представника позивача надійшло заперечення на клопотання, у якому вказує, що не всі частини Збройних Сил України під час воєнного стану беруть участь у бойових діях, статус військовослужбовців оформлюється наказами, які можуть бути доказами у суді. Надані відповідачем документи не містять інформації про залучення відповідача до виконання бойових завдань у зоні бойових дій, крім того інтереси відповідача у даній справі представляє уповноважений представник, таким чином проходження військової служби відповідачем не перешкоджає подальшому розгляду справи, у зв`язку з чим просила у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити.

В судове засідання сторони не з`явилися, у позовній заяві представник позивача просив справу розглядати без його участі.

Суд, оцінивши доводи сторін, інші матеріали справи, приходить до наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі -Закон N 389-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі -Закон N 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана з фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 (провадження № 61-5782св22), за змістом якої перебування сторони у справі складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, є підставою для зупинення провадження у справі до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 тлумачила термін «переведені на воєнний стан» та дійшла висновку, що з моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини (чи іншого формування) «на воєнний стан».

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Сил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них. Тому з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому [усі] потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

До того ж, приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій, адже військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій. До того ж сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні. Тобто єдиним винятком, коли суд може не зупиняти провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, воля самого військовослужбовця як учасника справи на продовження провадження у справі.

Відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі №754/947/22 (провадження № 14-74цс25).

На підтвердження факту перебування відповідача в складі Збройних Сил України його представник, адвокат Філатов І.Л. надав суду довідку військової частини НОМЕР_1 від 26 січня 2026 року №257, якою засвідчено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 24.07.2025 року по теперішній час (форма 5 Додаток 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, пп. 2.8.4.3).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що єдиним належним доказом проходження військової служби відповідачем є наказ по особовому складу та вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначила, що для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України належними доказами можуть бути будь-які офіційні документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують факт перебування особи на військовій службі у складі Збройних Сил України або іншого військового формування, переведеного на воєнний стан. При цьому законодавство не містить вичерпного переліку таких документів та не встановлює обов`язку підтвердження зазначених обставин виключно наказом по особовому складу.

Надана представником відповідача довідка (сканована копія додана до клопотання та подана через систему «Електронний суд») є належним, достовірним і достатнім доказом в розумінні положень ст. 77, 79, 80 ЦПК України для підтвердження зазначеної ним обставини проходження військової служби, що, у свою чергу, є передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язковою та безальтернативною підставою для зупинення провадження у справі.

Пункт 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та є імперативною нормою, на застосування якої не впливає попередня поведінка учасника справи під час розгляду справи. Також не має визначального значення наявність чи відсутність у особи представника. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах забезпечення балансу інтересів при вирішенні клопотання про зупинення провадження.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 входить до складу Збройних Сил України та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка (як і всі інші військові підрозділи чи формування) переведена на воєнний стан, суд робить висновок про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.

Аналогічного висновку щодо правомірності зупинення провадження у справі №344/20331/21 дійшов Верховний Суд в ухвалі від 09 грудня 2025 року.

Провадження у справі необхідно зупинити до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Керуючись ст. 251, 253, 259, 260, 268, 352-354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Філатова Івана Леонідовича про зупинення провадження у справі.

Зупинити провадження у справі за за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомити суд про припинення свого перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.О. Догарєва