Рішення № 138110388, 01.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/655/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469, 65058, м. Одеса, вул. Аметова Решата, буд. 21)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міратекс Лімітед" (код ЄДРПОУ 43945638, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48,50, корп. А, оф. 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (код ЄДРПОУ 25899361, 73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23)

про стягнення 2388279,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Альона Маклашевська

від відповідача: не з`явився

третя особа: не з`явився

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міратекс Лімітед" про стягнення 2388279,64 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №1АМП/25/СУБ-МЛ від 28.05.2025.

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 12.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; призначено підготовче засідання на 08.04.2026; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи; вирішено інші процесуальні питання.

02.04.2026 третя особа звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без участі уповноваженого представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відкладено підготовче засідання на 22.04.2026.

Ухвалою від 22.04.2026 закрито підготовче провадження у справі №916/655/26 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 13.05.2026.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 13.05.2026, не відбулося.

Ухвалою від 13.05.2026 призначено судове засідання у справі на 27.05.2026.

У судовому засіданні 27.05.2026 господарський суд оголосив перерву до 12 год. 40 хв. 18.06.2026.

Ухвалою від 18.06.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести розгляд справи у розумні строки та відкладено судове засідання на 01.07.2026.

В судове засідання з`явилась представник позивача, яка підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвали суду у цій справі направлялись відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулись до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Отже, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 28.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міратекс Лімітед" (субпідрядник) було укладено договір №1-АМП/25/СУБ-МЛ на підставі та на виконання договору про закупівлю робіт №1-АМП/25 від 11.04.2025 "Капітальний ремонт приватних житлових будинків по вул. Бобровського, будинки 7, 8, 10, 11, 15, 18, 41, 43 буд. 53, кв. 1, буд. 53, кв. 2, будинки 58, 65, 71, 91, 96, вул. Воєнній, 5, кв. 1, вул. Гагаріна, 12, кв. 1, буд. 12, кв. 2, вул. Дєдуха, будинки 19, 61, буд. 62, кв. 1, вул. Інгулецькій, 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області (45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)", що був укладений між підрядником та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (замовник).

За умовами пунктів 1.1 та 1.2 договору №1-АМП/25/СУБ-МЛ від 28.05.2025, субпідрядник зобов`язується відповідно до проектної документації, умов цього договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи "Капітальний ремонт приватних житлових будинків по вул. Бобровського, будинки 7, 8, 10, 11, 15, 18, 41, 43 буд. 53, кв. 1, буд. 53, кв. 2, будинки 58, 65, 71, 91, 96, вул. Воєнній, 5, кв. 1, вул. Гагаріна, 12, кв. 1, буд. 12, кв. 2, вул. Дєдуха, будинки 19, 61, буд. 62, кв. 1, вул. Інгулецькій, 4, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області (45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)" (роботи), а підрядник - прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених даним договором за об`єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього договору.

Об`єкт: приватні житлові будинки вул. Бобровського, будинки 8, 10, 11, 41, вул. Дєдуха, будинки 19, 61, буд. 62, кв.1, с.Посад-Покровське Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області. Місце розташування Об`єкта: с.Посад-Покровське Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області.

Субпідрядник здійснює виконання робіт в строки, передбачені Календарним графіком виконання робіт (додаток №2 до даного договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією, до повної готовності об`єкту внаслідок завершення робіт та прийняття його в експлуатацію.

Пунктами 2.2., 2.2.2. та 2.3 передбачено, що субпідрядник розпочинає виконання робіт після надходження коштів на рахунок субпідрядника по сплаті авансового платежу на підставі заяви субпідрядника в розмірі, що не перевищує 30% від вартості договору у відповідності до підписаного додатку №3 "Графік фінансування", а строки, початок та закінчення робіт, види, послідовність та етапи виконання робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2 до даного договору).

Згідно із п. 4.4.1. договору, субпідрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені Календарним графіком виконання робіт та цим договором.

Також, субпідрядник зобов`язаний відшкодувати відповідно до законодавства та договору завдані підряднику збитки та сплатити штрафні санкції (п.4.4.11 договору), а підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків та сплати штрафних санкцій, зумовлених порушенням даного договору (п.4.1.5. договору).

Згідно п.10.5, початок фінансування згідно цього договору починається у відповідності з додатком № 3 шляхом здійснення попередньої оплати перед початком робіт у розмірі, що не перевищують 30% від вартості договору. Субпідрядник здійснює мобілізацію робочої сили, технічних та матеріальних ресурсів, в кількості, достатній для початку виконання робі і згідно Календарного графіку виконання робіт (додаток № 2), але не пізніше 7 (семи) календарних днів після зарахування авансового платежу на рахунок субпідрядника.

Відповідно до п.11.13. договору, підрядник має право здійснювати попередню оплату з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", в розмірі, що не перевищує 30% від вартості робіт за договором, виходячи з лімітів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом та планом.

Погашення використаного авансу здійснюється протягом 3-ьох місяців з моменту здійснення такої оплати. Відлік терміну погашення починається з дати реєстрації фінансових зобов`язань на попередню оплату.

Використаний аванс погашається "Актом приймання виконаних робіт" (форма № КБ-2в) та "«Довідкою про вартість виконаних робіт" (форма № КБ-3), підписаними уповноваженими представниками сторін. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються підряднику протягом 3 днів з урахуванням індексу інфляції, а у випадку несвоєчасного повернення субпідрядник додатково сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно п.12.1, роботи виконуються субпідрядником і приймаються підрядником згідно з Календарним графіком виконання робіт (додаток №2) та відповідно до умов цього договору. Про закінчення робіт субпідрядник письмово повідомляє підрядника.

Положеннями п.12.2 договору визначено, що по мірі виконання робіт, але не пізніше як протягом 15 робочих днів після закінчення терміну виконання робіт, визначеного в Календарному графіку виконання робіт (додаток №2), субпідрядник передає підряднику акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.

Зобов`язання по складанню усіх необхідних актів та довідок покладається на субпідрядника.

Умовами п. 15.2. договору передбачено, що за порушення субпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, субпідрядник за користування грошовими коштами підрядника сплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ, що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.

Згідно п.15.21 договору, у разі невиконання субпідрядником зобов`язань щодо повернення або погашення авансу субпідрядник повинен повернути невикористану частину авансу з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне повернення невикористаного авансу.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

На виконання п.2.2.2. та 11.13 договору ТОВ "Автомагістраль-Південь" перерахувало відповідачу аванс у розмірі - 1500000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 07.07.2025 року.

В свою чергу, субпідрядник зобов`язаний був погасити використаний аванс шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та/або актів приймання-передачі обладнання до 09.10.2025 року.

21.07.2025 листом №65 відповідач повідомив ТОВ "Автомагістраль-Південь" про відставання від Календарного графіка та уповільнення виконання робіт.

28.07.2025 позивач листом №6П-25 вимагав ТОВ "Міратекс Лімітед" негайно вжити заходів для ліквідації відставання від Календарного графіка робіт та щотижнево надавати звітність про стан виконання робіт.

Разом з тим, відповідачем було надано лише один акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) на суму 119133, 20 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, заборгованість ТОВ "Міратекс Лімітед" становить 1380866, 80 грн. невикористаного авансу.

16.01.2026 позивач отримав від замовника лист №11-7/78 щодо виконання робіт на окремих об`єктах за договором №1-АМП/25/СУБ-МЛ, укладеним між позивачем та відповідачем:

1. вул. Бобровського, буд. 8 - дефектним актом, на підставі якого розроблено проектно - кошторисну документацію, не передбачено влаштування системи опалення.

2. вул. Бобровського, буд. 7 - дефектним актом, на підставі якого розроблено проектно - кошторисну документацію, не передбачено установку других вхідних дверей.

3. вул. Бобровського, буд. 11, вул. Бобровського, буд. 18, вул. Бобровського, буд. 53, кв. 2, вул. Бобровського, буд. 65, вул. Дєдуха, буд. 19 - проектно - кошторисною документацією передбачено встановлення вікон.

4. вул. Бобровського, буд. 91 та вул. Інгулецька, буд. 4 - на адресу Служби не надходили акти комісійного огляду, оформлені належним чином.

5. вул. Воєнна, буд. 5, кв. 1 - дозвільний документ (повідомлення про початок будівельних робіт) отримано 19.12.2025 за № ІУ051251218512, про що було сповіщено відповідальних працівників ТОВ "Автомагістраль-Південь".

Замовник просив негайно приступити до виконання робіт згідно Календарного графіку по всім об`єктам та забезпечити виконання робіт згідно Календарного графіку по об`єкту. Також попередив про можливість застосування штрафних санкцій та розірвання договору в односторонньому порядку.

Як стверджує позивач, відповідно до Плану фінансування, субпідрядник зобов`язаний був виконати, а підрядник прийняти та оплатити роботи: червень - 4000000,00 грн.; липень - 2200000,00 грн.; серпень - 150000,00 грн.; вересень - 1400000,00 грн.; жовтень - 130000,00 грн.; листопад - 800000,00 грн.; грудень - 618790, 60 грн.

Отже, субпідрядник повинен був виконати роботи загальною вартістю - 11818790, 60 грн.

19.02.2025 листом №1902-2 ТОВ "Автомагістраль-Південь" звернулося до відповідача (що підтверджується накладною кур`єрської служби КСД №2375741 та скріншотом з електронної пошти) з вимогою здійснити розрахунок шляхом перерахування коштів у розмірі невикористаного авансу. Разом з тим, означена вимога залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно ч.1 ст.838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від його підписання визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 28.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міратекс Лімітед" було укладено договір №1-АМП/25/СУБ-МЛ на виконання підрядних робіт з капітального ремонту приватних житлових будинків в с.Посад-Покровське Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області.

За умовами п.3.3 договору, фінансування робіт проводиться підрядником.

Згідно п.10.5, початок фінансування згідно цього договору починається шляхом здійснення попередньої оплати перед початком робіт у розмірі, що не перевищують 30% від вартості договору.

Відповідно до п.11.13. договору, підрядник має право здійснювати попередню оплату з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", в розмірі, що не перевищує 30% від вартості робіт за договором, виходячи з лімітів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом та планом.

Погашення використаного авансу здійснюється протягом 3-ьох місяців з моменту здійснення такої оплати. Відлік терміну погашення починається з дати реєстрації фінансових зобов`язань на попередню оплату.

Використаний аванс погашається "Актом приймання виконаних робіт" (форма № КБ-2в) та "Довідкою про вартість виконаних робіт" (форма № КБ-3), підписаними уповноваженими представниками сторін. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються підряднику протягом 3 днів з урахуванням індексу інфляції, а у випадку несвоєчасного повернення субпідрядник додатково сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання п.2.2.2. та 11.13 договору ТОВ "Автомагістраль-Південь" перерахувало відповідачу аванс у сумі - 1500000,00 грн. на підставі платіжної інструкції №2 від 07.07.2025 року.

Разом з тим, відповідачем було надано лише один акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) на суму 119133, 20 грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Міратекс Лімітед" з невикористаного авансу складає 1380866, 80 грн. (1500000,00 грн. - 119133, 20 грн.).

За наведених обставин, враховуючи відсутність правових підстав для утримання відповідачем суми грошових коштів, сплачених позивачем в якості авансу, а також беручи до уваги те, що відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення спірної суми грошових коштів (невикористаного авансу) позивачу, а також доказів виконання субпідрядних робіт на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми невикористаного авансу у розмірі 1380866,80 грн.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення 30610,37 грн. інфляційних втрат, 141378,06 грн. пені та 835424,41 грн. неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Так позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 835424,41 грн. неустойки на підставі п.15.2 договору і 141378,06 грн. пені згідно п.15.21 договору.

Умовами п. 15.2. договору передбачено, що за порушення субпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, субпідрядник за користування грошовими коштами підрядника сплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ, що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.

Згідно п.15.21 договору, у разі невиконання субпідрядником зобов`язань щодо повернення або погашення авансу субпідрядник повинен повернути невикористану частину авансу з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне повернення невикористаного авансу.

Проаналізувавши наведені умови укладеного між сторонами договору суд констатує, що пунктами 15.2 і 15.21 передбачено подвійну відповідальність субпідрядника за порушення строку повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати.

Разом з тим, за приписами ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 дійшла висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з установлених судами обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором підряду на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання на строк понад 10 календарних днів. Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Отже, одночасне стягнення пені на підставі різних пунктів договору за несвоєчасне виконання зобов`язання, в даному випадку, порушення строку повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати матиме наслідком порушення вимог ст. 61 Конституції України.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22, незалежно від того, які правовідносини врегульовані конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка відрізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.

За наведеного суд доходить висновку, що включення до п. п. 15.2, 15.21 договору умов про нарахування пені та неустойки за кожний день прострочення виконання зобов`язання свідчить про застосування до субпідрядника подвійної юридичної відповідальності у вигляді сплати пені за одне і те саме правопорушення.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Приписами ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення заявлених ТОВ "Автомагістраль-Південь" вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 141378,06 грн.

У задоволенні вимог в частині стягнення 835424,41 грн. неустойки слід відмовити.

Щодо вимог в частині збитків від інфляції суд зазначає наступне.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховується незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Так, у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Суд перевірив розрахунок заявлених позивачем до стягнення збитків від інфляції та констатує, що його здійснено арифметично вірно.

Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 30610,37 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міратекс Лімітед" (код ЄДРПОУ 43945638, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48, 50, корп. А, оф. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (код ЄДРПОУ 34252469, 65058, м. Одеса, вул. Аметова Решата, буд. 21) - 1380866 (один мільйон триста вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 80 коп. невідпрацьованого авансу, 30610 (тридцять тисяч шістсот десять) грн. 37 коп. збитків від інфляції, 141378 (сто сорок одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 06 коп пені, 18634 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати 10025,09 грн. судового збору покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 10 липня 2026 р.