Рішення № 138110135, 01.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2026Справа № 910/13751/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Олена"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся"

про стягнення 2 984 065,92 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: Талоконов К.В. за довіреністю від 01.10.2024 року;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

Вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Олена" (далі - відповідач-1, ТОВ "СФГ Олена") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" (далі - відповідач-2, ТОВ "СП "Настуся") про солідарне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 905 108,18 грн., з яких: 1 668 176,31 грн. - основний борг, 236 931,87 грн. - 70 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ "СФГ Олена" взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати платежів за договором фінансового лізингу від 06.06.2024 року № 0606ФЛ-24, зобов`язання за яким були забезпечені договором поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24, укладеним між позивачем та ТОВ "СП "Настуся".

Ухвалою від 06.11.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13751/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03.12.2025 року.

28.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача-2 від 28.11.2025 року, в якому останній заперечив проти задоволення пред`явлених до нього вимог з огляду на те, що ТОВ "СП "Настуся" ніколи не мало взаємовідносин з Товариством та не укладало з позивачем жодних договорів.

Крім того, 28.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача-2 від 28.11.2025 року, в якому останній просив суд призначити у справі № 910/13751/25 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи ТОВ "СП "Настуся" просило суд поставити питання: чи виконано підпис від імені особи директора ОСОБА_2 у документі Договір поруки № 1П/0606ФЛ-24 від 07.06.2024, укладеному між Товариством та ТОВ "СП "Настуся" тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

02.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 02.12.2025 року на відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якій Товариство зазначило, що ТОВ "СП "Настуся" ще з лютого 2025 року було обізнане про наявність судових справ, в яких останнє мало процесуальний статус співвідповідача - поручителя за договором поруки № 1П/0606ФЛ-24 від 07.06.2024, проте жодних заперечень з цього приводу не заявляло. Більше того, як до, так і після підписання договору поруки № 1П/0606ФЛ-24 від 07.06.2024 ТОВ "СП "Настуся" надало позивачу значний обсяг документів (у тому числі таких, що містять інформацію з обмеженим доступом) для ідентифікації та верифікації, належної перевірки й підстави для прийняття рішення стосовно встановлення/відмови від встановлення ділових відносин.

Також 02.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 02.12.2025 року проти задоволення клопотання відповідача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи, в яких позивач просив суд визнати подання ТОВ "СП "Настуся" клопотання про призначення експертизи зловживанням процесуальними правами та залишити це клопотання без розгляду.

До початку призначеного підготовчого засідання 03.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача-2 від 02.12.2025 року № 1, в якому останній навів додаткові мотиви на спростування обґрунтованості пред`явлених до ТОВ "СП "Настуся" вимог Товариства.

У підготовчому засіданні 03.12.2025 року господарський суд міста Києва прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви по суті справи, встановив відповідачу-2 процесуальний строк на подання заперечень до 12.12.2025 року та відклав підготовче засідання на 17.12.2025 року.

Після початку призначеного на 03.12.2025 року підготовчого засідання через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача-2 від 03.12.2025 року № 1 про відкладення цього підготовчого засідання на іншу дату.

16.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 15.12.2025 року № 20251215-2 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

У підготовчому засіданні 17.12.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/13751/25 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 14.01.2026 року.

26.12.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 26.12.2025 року, в якій останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути солідарно з ТОВ "СФГ Олена" та ТОВ "СП "Настуся" 2 500 439,80 грн. основного боргу та 483 626,12 грн. 70 % річних.

12.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 09.01.2026 року № 20260107-1, в якому останнє просило суд долучити до матеріалів справи копію складеного 07.01.2026 року експертом ОСОБА_4 висновку експерта № 135 щодо приналежності підпису в договорі поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24, укладеному між Товариством та ТОВ "СП "Настуся", ОСОБА_2 .

13.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 13.01.2026 року, в яких останнє вказало, що відповідач-2 належним чином не підтвердив наявність у ОСОБА_3 права на проведення почеркознавчої експертизи, а проведення ТОВ "Українська експертна компанія" технічної експертизи на підставі копій документів не відповідає положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

14.01.2026 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 14.01.2026 року № 20260114-1, в якому останнє просило суд витребувати у Товариства для безпосереднього огляду в судовому засіданні оригінал договору поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24.

Крім того, 14.01.2026 року до суду надійшло клопотання відповідача-2 від 07.01.2026 року № 20260107-1 про долучення до матеріалів справи оригіналу складеного 07.01.2026 року експертом ОСОБА_3 висновку експерта № 135.

Ухвалою від 14.01.2026 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 04.02.2026 року.

15.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 15.01.2026 року № 20260114-1, в якому останнє просило суд витребувати у Товариства для безпосереднього огляду в судовому засіданні оригінал договору поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24.

27.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення ТОВ "СП "Настуся" від 27.01.2026 року № 20260123-1, в яких останнє, зокрема, вказало, що свідоцтво, недійсне у зв`язку зі звільненням, не позбавляє експерта кваліфікації, тоді як ОСОБА_3 перебував атестованим судовим експертом за відповідним напрямом, має вищу освіту за кваліфікацією юрист, експерт-криміналіст та практичний стаж роботи судового експерта з 1993 року в системі МВС України.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене на 04.02.2026 року, не відбулось, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ломаки В.С.

Ухвалою від 24.03.2026 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/13751/25 на 08.04.2026 року.

26.03.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача-2 від 26.03.2026 року № 20260325-3, в якому останній повторно просив суд призначити у справі № 910/13751/25 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи ТОВ "СП "Настуся" просило суд поставити питання: чи виконано підпис від імені особи директора ОСОБА_2 у документі Договір поруки № 1П/0606ФЛ-24 від 07.06.2024, укладеному між Товариством та ТОВ "СП "Настуся", тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Крім того, 26.03.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 26.03.2026 року № 20260325-2, в якому останнє на підставі статті 91 Господарського процесуального кодексу України просило суд витребувати у Товариства оригінал договору поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24 для проведення судової почеркознавчої експертизи підпису.

06.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача від 06.04.2026 року проти задоволення клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 26.03.2026 року № 20260325-3 про призначення судової почеркознавчої експертизи, в яких позивач просив суд визнати подання відповідачем-2 повторного клопотання про призначення експертизи зловживанням процесуальними правами та залишити це клопотання без розгляду.

У підготовчому засіданні 08.04.2026 року суд долучив до матеріалів справи подані сторонами заяви та клопотання, зокрема висновок експерта від 07.01.2026 року № 135, прийняв до розгляду заяву позивача від 26.12.2025 року про збільшення розміру позовних вимог (у зв`язку з чим має місце нова ціна позову - 2 984 065,92 грн., виходячи з якої вирішується спір), а також встановив відповідачам процесуальний строк до 24.04.2026 року на подання відзивів на позовну заяву, з урахуванням заяви Товариства про збільшення розміру позовних вимог. Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про визнання дій відповідача-2, спрямованих на подання заяв про призначення судової експертизи, зловживанням процесуальними правами, відклав вирішення питання про призначення судової експертизи та відклав підготовче засідання на 05.05.2026 року.

10.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 10.04.2026 року про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених Товариством у даній справі витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

16.04.2026 року до суду надійшла заява Товариства про долучення до матеріалів справи для їх дослідження при розгляді спору по суті оригіналів доказів, копії яких були долучені до позовної заяви (у тому числі оригіналу договору поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24).

17.04.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення ТОВ "СП "Настуся" від 17.04.2026 року проти долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та покладення на відповідачів понесених Товариством витрат на послуги адвоката у розмірі 50 000,00 грн.

У підготовчому засіданні 05.05.2026 року суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача-2 про витребування у Товариства оригіналу договору поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24, у зв`язку з його фактичною наявністю в матеріалах справи, а також відмовив у задоволенні клопотань ТОВ "СП "Настуся" про призначення судової почеркознавчої експертизи з огляду на недоведеність заявником належними і допустимими доказами одночасної наявності передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України умов, необхідних для призначення означеної судової експертизи у даній справі. У той же час, суд відклав підготовче засідання на 26.05.2026 року.

22.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 21.05.2026 року, в якому останнє просило суд зупинити провадження у справі № 910/13751/25 в зв`язку із відкритим кримінальним провадженням відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025112030000392 від 31.10.2025 року, розслідування в якому безпосередньо стосується підроблення підпису в договорі поруки від 07.06.2024 року № 1П/0606ФЛ-24.

22.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 22.05.2026 року проти зупинення провадження у справі № 910/13751/25.

У підготовчому засіданні 26.05.2026 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 21.05.2026 року про зупинення провадження у справі, оскільки положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість зупинення провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Разом із тим, зупинення провадження у справі у зв`язку із відкриттям кримінального провадження, яке наразі не перебуває на стадії розгляду в суді у порядку кримінального судочинства, статтею 227 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Ухвалою від 26.05.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/13751/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 09.06.2026 року.

01.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ТОВ "СП "Настуся" від 29.05.2026 року № 20260528-1, в якому останнє просило суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 09.06.2025 року оголошувалася перерва до 01.07.2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2026 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви Товариства від 26.12.2025 року про збільшення розміру позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач-2 про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у судове засідання 01.07.2026 року не забезпечив.

ТОВ "СФГ Олена" про дату, час і місце розгляду справи також було повідомлене належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначені судові засідання не забезпечило, будь-яких клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, на адресу суду не направило.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач-1 у встановлений строк не подав суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Водночас, оскільки суд надавав сторонам можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.07.2026 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.06.2024 року між Товариством (лізингодавець) та ТОВ "СФГ Олена" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 0606ФЛ-24 (далі - Договір лізингу), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у володіння та користування об`єкт лізингу (предмет лізингу, майно), а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в Додатку № 1 "Специфікація". Рік випуску та серійний номер майна вказується в акті приймання-передачі майна.

Вказаний правочин, а також Додатки № 1, № 2 та № 3 до нього, підписані уповноваженими представниками його сторін та скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб.

За умовами пункту 1.2 Договору лізингу строк володіння та користування (строк лізингу) лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу та не може бути менше одного року.

Пунктом 2.1 Договору лізингу передбачено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 150 000,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (https://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotation&task=closeu), сформованим на 16:00 за Київським часом (міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладення цього договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (міжбанківський курс договору), та на дату укладення Договору становить 6 549 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 091 500,00 грн.

Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення міжбанківського курсу. Сторони погодили, що лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості міжбанківського курсу середньозважений курс Євро, встановлений на інтернет-сайті https://coursedealing.com.ua на власний розсуд.

Згідно з пунктом 3.1 Договору лізингу усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та Додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

Відповідно до пункту 3.4 наведеного правочину розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума кожного чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з договором. Сторони домовились, що при зміні міжбанківського курсу фактичної оплати, міжбанківського курсу Графіку, міжбанківського курсу акту приймання-передачі по відношенню до міжбанківського курсу договору, пропорційно автоматично змінюється і ціна договору в гривні, і, в даному випадку, не має потреби у підписанні додаткової угоди про зміну ціни договору в гривні

Згідно з умовами Додатку № 2 до Договору лізингу (Графіку) лізингоодержувач зобов`язався сплатити на користь Товариства, зокрема:

- 16 152,17 Євро - у строк до 20.06.2025 року (8-й лізинговий платіж);

- 764,38 Євро - у строк до 20.07.2025 року (9-й лізинговий платіж);

- 764,38 Євро - у строк до 20.08.2025 року (10-й лізинговий платіж);

- 16 004,23 Євро - у строк до 20.09.2025 року (11-й лізинговий платіж);

- 611,51 Євро - у строк до 20.10.2025 року (12-й лізинговий платіж);

- 15 537,53 Євро - у строк до 20.11.2025 року (13-й лізинговий платіж);

- 777,38 Євро - у строк до 20.12.2025 року (14-й лізинговий платіж).

У пункті 3.6 Договору лізингу його сторони погодили, що датою сплати лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або інший) день.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору лізингу предмет лізингу передається в лізинг лізингоодержувачем впродовж 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем лізингодавцю авансового платежу, а також комісії, зазначеної в пункті 3.3 договору.

Передача лізингодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна за адресою: Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 117. Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених положень Договору лізингу Товариство 29.08.2024 року згідно з підписаним контрагентами та скріпленим відбитками їх печаток актом приймання-передачі передало, а ТОВ "СФГ Олена" - прийняло предмет лізингу: сівалку Kverneland u-drill plus 6001, серійний номер: WK6SC1UD2MDX00301.

Пунктами 2, 3 цього акту встановлено, що лізингоодержувач засвідчив, що переданий товар є комплектним, відповідає встановленим зразкам якості (отримав документи, підтверджуючі якість товару), пристосований для його використання за цільовим призначенням. Лізингоодержувач в присутності лізингодавця перевірив якість, кількість, стан, комплектність, асортимент та відповідність майна умовам Договору лізингу. Лізингоодержувач підтверджує, у тому числі належну якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність предмета лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам Договору лізингу. Сторони погодили, що з дати підписання акту приймання-передачі майна лізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих і непрямих претензій до лізингодавця з приводу якості та комплектності майна.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 Договору лізингу строк його дії: з 06.06.2024 року по 20.11.2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та втрачає чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором лізингу свідчить також відсутність з боку лізингоодержувача претензій та повідомлень про порушення лізингодавцем своїх зобов`язань за цією угодою.

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги (з урахуванням заяви від 26.12.2025 року про збільшення розміру позовних вимог), Товариство вказувало, що всупереч взятим на себе зобов`язанням ТОВ "СФГ Олена" належним чином не виконало покладених на нього обов`язків зі своєчасної сплати лізингових платежів (з 8 по 14 платіж включно), внаслідок чого за відповідачем-1 утворилася заборгованість, що становить гривневий еквівалент 50 611,58 Євро.

При цьому, за умовами пункту 10.3 Договору лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані у Графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви/уточнень до позовної заяви.

Зважаючи на вказані положення Договору лізингу, Товариство (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) нарахувало та заявило до солідарного стягнення з відповідачів 2 500 439,80 грн. основного боргу, розрахованого з використанням міжбанківського курсу Євро до гривні (1 Євро = 49,4045 грн.) на дату, що передує даті складання заяви про збільшення розміру позовних вимог (22.12.2025 року), а також 483 626,12 грн. 70 % річних, звернувшись до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм, внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між Товариством та ТОВ "СФГ Олена" Договір лізингу за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення, зокрема, у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" договором фінансового лізингу є договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що 07.06.2024 року між Товариством (лізингодавець), ТОВ "СФГ Олена" (лізингоодержувач) та ТОВ "СП "Настуся" (поручитель) був укладений договір поруки № 1П/0606ФЛ-24 (далі - Договір поруки), предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов Договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору лізингу (Основного договору).

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 Договору поруки зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Основним договором, не потребують.

Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має.

Сторони заявляють, що порука згідно цього договору надана без мети отримання прибутку. Поручитель підтверджує, що він надає поруку безоплатно і ця умова є безумовною і безвідкличною.

Сторони договору визначають, що це зобов`язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України та відповідає положенням статей 553-559 Цивільного кодексу України.

За умовами пунктів 2.1, 2.3 Договору поруки у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором, лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача, або обом сторонам одночасно.

Поручитель після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору відповідно до статті 556 Цивільного кодексу України набуває всіх прав лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - Основному договору.

Згідно з пунктом 6.2 Договору поруки останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Як передбачено частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Заперечуючи проти позову, ТОВ "СП "Настуся" посилалося на те, що надані Товариством документи не дозволяють встановити дійсний розмір та період виникнення заборгованості, а також не підтверджують розрахунок позовних вимог належними та допустимими доказами, що унеможливлює їх врахування судом при вирішенні спору.

Однак, наведені заперечення оцінюються судом критично з огляду на наявний у матеріалах справи Додаток № 2 до Договору лізингу - Графік, яким чітко і недвозначно передбачені як належні до сплати суми лізингових платежів, так і конкретні строки їх внесення, що також було відображено Товариством у позовній заяві.

Крім того, відповідач-2 вказував на те, що ТОВ "СП "Настуся" ніколи не мало взаємовідносин з Товариством та не укладало з позивачем жодних договорів, у тому числі Договору поруки, тоді як підпис на цьому правочині виконаний не директором відповідача-2, а іншою особою. На підтвердження наведених обставин ТОВ "СП "Настуся" надала суду складений 07.01.2026 року експертом ОСОБА_3 висновок експерта № 135 щодо приналежності підпису в Договорі поруки, укладеному між Товариством та ТОВ "СП "Настуся", ОСОБА_2 , за змістом якого такий підпис від імені директора відповідача-2 у копії Договору поруки виконано, ймовірно, не ОСОБА_2 , а іншою особою з ретельним наслідуванням її підпису.

Проте, наданий відповідачем-2 висновок експерта не підтверджує вищенаведених заперечень ТОВ "СП "Настуся" проти позову з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 98, частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки, визначені Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Згідно зі статтями 9, 10 Закону України "Про судову експертизу" атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

У статті 16 Закону України "Про судову експертизу" зазначено, що свідоцтво є документом, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.

Разом із тим, за наявною в Реєстрі атестованих судових експертів (за посиланням: https://rase.minjust.gov.ua/) інформацією, видане Кострубу Андрію Миколайовичу свідоцтво № 879 на право проведення, зокрема, почеркознавчої і авторознавчої експертизи (дослідження почерку і підписів), з терміном дії до 31.12.2015 року, є недійсним згідно з наказом Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 26.06.2015 року № 1235о/с.

Таким чином відповідачем 2 не підтверджено право ОСОБА_3 на проведення почеркознавчої експертизи.

Крім того, відповідно до пунктів 1.1, 1.3 глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі - Рекомендації), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Разом із тим, зі змісту висновку експерта від 07.01.2026 року № 135 вбачається, що для проведення почеркознавчого дослідження підпису ТОВ "СП "Настуся" надало експерту копію Договору поруки та не надало умовно-вільних зразків підпису ОСОБА_2 , що також спростовує належність наданого відповідачем-2 висновку експерта як доказу підписання Договору поруки не директором ТОВ "СП "Настуся", а іншою особою.

Більше того, сам висновок експерта № 135 не містить таких даних, викладених у категоричній формі.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд відхиляє наданий відповідачем-2 висновок експерта № 135 з вищевказаних мотивів.

При цьому, з матеріалів справи вбачається та відповідачем-2 не спростовано, що як до, так і після підписання Договору поруки ТОВ "СП "Настуся" надавало позивачу ряд документів для ідентифікації та верифікації, а також належної перевірки підстав для прийняття рішення стосовно встановлення/відмови від встановлення ділових відносин між наведеними юридичними особами. Такими документами, зокрема, були: копія наказу ТОВ "СП "Настуся" від 02.03.2015 року № 001-к, копія паспорту ОСОБА_2 НОМЕР_1 та копія довідки про присвоєння останній ідентифікаційного номера від 10.07.2001 року, копія витягу з реєстру платників податку на додану вартість від 10.01.2017 року № 1710274500007, копія опису документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" від 14.09.2022 року, копії квитанцій від 20.02.2023 року № 2 і від 15.02.2024 року № 2, копії фінансової звітності малого підприємства від 01.01.2023 року і від 01.01.2024 року, анкета поручителя від 02.07.2024 року тощо. Наведені документи, які містять у тому числі інформацію з обмеженим доступом, скріплені, зокрема, підписом директора відповідача-2 ОСОБА_2 , що спростовує посилання відповідача-2 на відсутність будь-яких правовідносин ТОВ "СП "Настуся" з Товариством.

Суд додатково звертає увагу на те, що Договір поруки (оригінал якого суд оглянув у судовому засіданні та який був долучений Товариством до заяви, яка надійшла до суду 16.04.2026 року) був скріплений, у тому числі, відбитком печатки ТОВ "СП "Настуся". Відповідність відтиску печатки на Договорі поруки тій печатці, що перебуває у розпорядженні відповідача-2, останнім не заперечувалася, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження існування фактів протиправності використання печатки ТОВ "СП "Настуся" чи доказів її втрати, як і доказів звернення відповідача-2 до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням його печатки.

При цьому, печатка підприємства відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у встановленні відповідних правовідносин, а відповідальність за використання печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договори та інші документи, які фіксують здійснення господарських операцій, покладається на таке підприємство-власника відповідної печатки. У той же час, як було зазначено вище, матеріали справи не містять доказів того, що печатка була загублена відповідачем-2, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, внаслідок чого цією печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З урахуванням викладеного, суд одночасно бере до уваги наявність відбитку печатки ТОВ "СП "Настуся" у Договорі поруки та відсутність підстав вважати, що печатка відповідача-2 використовувалася проти його волі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2020 року в справі № 909/1073/17.

Слід також зазначити, що факт укладення між сторонами Договору поруки був встановлений у рішенні господарського суду міста Києва від 08.09.2025 року в справі № 910/7286/25 за позовом Товариства до ТОВ "СФГ Олена", ТОВ "СП "Настуся" та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором лізингу в загальному розмірі 950 540,38 грн. Означене рішення на час розгляду даного спору не оскаржувалося та в установленому законом порядку набрало законної сили.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що сума простроченої заборгованості Товариства зі сплати 8-14 лізингових платежів у загальному розмірі 2 500 439,80 грн. (що не перевищує цієї заборгованості, розрахованої з використанням міжбанківського курсу на дату, що передує даті складання Товариством заяви про збільшення розміру позовних вимог, тобто станом на 25.12.2025 року (1 Євро = 49,4466 грн.)), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів вищенаведеної суми грошових коштів.

У зв`язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем покладених на нього грошових зобов`язань за Договором лізингу, позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.12.2025 року, просив суд солідарно стягнути з відповідачів 70 % річних у загальному розмірі 483 626,12 грн., нарахованих на прострочені суми основного боргу за відповідними лізинговими платежами окремо (шляхом множення суми боргу за відповідний період в Євро на міжбанківський курс станом на момент настання строку сплати кожного лізингового платежу) у період з 21.05.2025 року по 22.12.2025 року, згідно з наданим Товариством розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, у пункті 8.1 Договору лізингу його сторони передбачили, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати сімдесяти процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Оскільки розміри нарахованих позивачем процентів річних відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору лізингу, а відповідачами контррозрахунку цієї суми чи обґрунтованих заперечень проти її стягнення надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про солідарне стягнення з відповідачів 483 626,12 грн. 70 % річних, у зв`язку з чим, така вимога також підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження належного виконання умов Договору лізингу і Договору поруки чи оплати спірної суми заборгованості в добровільному порядку.

За таких обставин, вимоги Товариства підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на ТОВ "СФГ Олена" як особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Щодо розподілу витрат Товариства на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у позовній заяві Товариство вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на оплату послуг професійної правничої допомоги склав 50 000,00 грн., які позивач просив суд стягнути з відповідачів.

На підтвердження розміру означених витрат позивач долучив до матеріалів справи копію укладеного 10.12.2021 року між ним (клієнт) та Адвокатським бюро "Талоконова Кирила" (Бюро) договору про надання правничої (правової) допомоги № 2/12-21, за умовами якого Бюро прийняло доручення клієнта та взяло на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо, зокрема, складання процесуальних документів; представництва та захисту інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3.1 наведеного правочину розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правничу (правову) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У Додатковій угоді від 01.12.2025 року № 23 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.12.2021 року № 2/12-21 його сторони погодили, що ця додаткова угода визначає порядок та умови оплати гонорару за надання правничої (правової) допомоги Бюро у спорі про стягнення з ТОВ "СФГ Олена", ТОВ "СП "Настуся" на користь Товариства заборгованості за Договором лізингу, Договором поруки (справа № 910/13751/25).

Згідно з пунктами 2, 3 означеної додаткової угоди розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги по комплексному веденню вказаної у пункті 1 цієї додаткової угоди справи у суді першої інстанції, включаючи підготовку всіх процесуальних документів, складає 30 000,00 грн.

Сторони погодили, що вищезазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у цій додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого Бюро часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні частини 3 статті 126 ГПК України.

Розмір "гонорару успіху" за досягнення позитивного результату внаслідок надання Бюро правничої (правової) допомоги клієнту відповідно до цієї додаткової угоди складає 20 000,00 грн. Під "досягненням позитивного результату" сторони розуміють винесення судом першої інстанції рішення на користь клієнта про стягнення з відповідача/відповідачів не менше 70 % ціни позову.

Щодо розподілу заявленої позивачем до стягнення суми "гонорару успіху" в розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги № 2/12-21 визначається у розмірі 20 000,00 грн., є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення в справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відповідний гонорар у даному випадку не підлягає стягненню з відповідачів у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти заявленої до стягнення з відповідачів суми витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 30 000,00 грн., суд звертає увагу на таке.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності.

Суд взяв до уваги викладені відповідачем-2 у запереченнях від 17.04.2026 року обґрунтування, а також при визначенні складності даного спору та характеру спірних правовідносин врахував, що на розгляді господарського суду міста Києва перебували справи, зокрема, № 910/2481/25, № 910/2482/25, № 910/7286/25, спори в яких виникли між сторонами з аналогічних правовідносин та інтереси позивача в яких представляло Бюро. Відтак, складення позовної заяви у справі № 910/13751/25 фактично не вимагало витрати значної кількості часу та зусиль.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідачів відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У пункті 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на відповідача.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також зважаючи на приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача-1 на користь Товариства витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 910/13751/25 у загальному розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Олена" (03188, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 5Б; код ЄДРПОУ 44991968) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Настуся" (09111, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Лісова, будинок 63; код ЄДРПОУ 39420194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Собінова, будинок 1; код ЄДРПОУ 36493872) 2 500 439 (два мільйони п`ятсот тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 80 коп. основного боргу та 483 626 (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 12 коп. 70 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Олена" (03188, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 5Б; код ЄДРПОУ 44991968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Собінова, будинок 1; код ЄДРПОУ 36493872) 35 808 (тридцять п`ять тисяч вісімсот вісім) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10.07.2026 року.

Суддя В.С. Ломака