Рішення № 138109971, 10.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/142/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026 Справа № 908/3142/25 (202/12910/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали господарської справи

Позивач Адвокат Мондріч Аліна Євгеніївна (49083 м. Дніпро, вул. Новоселівська, буд. 27; РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю ІСПОЛІН ПЛЮС (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

про стягнення коштів за надання правової допомоги

в межах справи № 908/3142/25

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю ІСПОЛІН ПЛЮС (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 23.03.2026 з Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла справа № 202/12910/24 за позовом адвоката Мондріч Аліни Євгеніївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» про стягнення коштів за надання правової допомоги для розгляду в межах справи № 908/3142/25 про банкрутство відповідача.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2026 справу № 908/3142/25 (202/12910/24) передано на розгляд судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 позовну заяву адвоката Мондріч Аліни Євгеніївни прийнято до розгляду в межах справи № 908/3142/25 про банкрутство ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС», відкрито провадження з розгляду позовної заяви та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач просить суд стягнути з ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» 438 253,60 грн заборгованості за договором про надання правової допомоги № 3005НК/24 від 30.05.2024 та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати додаткового гонорару адвоката, передбаченого пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги № 3005НК/24 від 30.05.2024.

Позивач зазначає, що надавала ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» професійну правничу допомогу під час розгляду Господарським судом міста Києва справ № 910/3644/24, № 910/3016/24, № 910/2496/24, № 910/4065/24, № 910/1594/24 та № 910/4519/24.

За наслідками розгляду зазначених справ на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» присуджено основну заборгованість у загальному розмірі 4 382 536,08 грн.

Пунктом 4.1 договору № 3005НК/24 сторони погодили, що за правову допомогу, надану адвокатом у визначених договором господарських справах, клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар у розмірі 10 відсотків від загальної основної суми заборгованості, стягнутої остаточними судовими рішеннями на користь клієнта.

21.09.2024 позивач направила відповідачу лист із вимогою про сплату додаткового гонорару.

Листом від 24.09.2024 відповідач повідомив позивача, що не визнає викладених у вимозі обставин, та просив надати документи на підтвердження фінансових вимог.

28.09.2024 позивач направила відповідачу претензію та рахунок № 2709/24 від 27.09.2024 на суму 438 253,60 грн.

Відповідач грошове зобов`язання не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив.

ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» зазначає, що не визнає факту укладення договору про надання правової допомоги № 3005НК/24 від 30.05.2024 та вважає подану позивачем копію договору підробленою.

На думку відповідача, перша і друга сторінки договору відрізняються шрифтом, насиченістю тексту та відступами від країв аркуша.

Відповідач також посилається на відмінність підписів на інших договорах про надання правової допомоги, укладених у лютому квітні 2024 року, та зазначає, що до позовної заяви не додано додаткових угод про визначення вартості послуг за такими договорами.

Крім того, відповідач указує на відсутність доказів представництва його інтересів позивачем саме на підставі договору № 3005НК/24.

У відзиві відповідач також просить: продовжити строк на подання відзиву; відмовити в задоволенні позову; витребувати у позивача оригінали договорів про надання правової допомоги; зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду 35 000,00 грн для забезпечення можливого відшкодування судових витрат відповідача; призначити технічну експертизу договору № 3005НК/24 від 30.05.2024.

Оцінивши доводи сторін, подані докази та матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо строку подання відзиву.

Відповідач зазначив, що позовна заява з додатками стала доступною йому в електронній справі лише 10.12.2024, у зв`язку із чим він не мав можливості підготувати відзив у строк, установлений Індустріальним районним судом м. Дніпра.

Ураховуючи, що справа була передана для розгляду до Господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство та ухвалою від 06.04.2026 відповідачу було встановлено новий строк для подання відзиву відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає поданий відзив та враховує викладені у ньому заперечення під час вирішення спору.

Щодо правової природи спірних правовідносин.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги.

Порядок обчислення гонорару, підстави зміни його розміру, порядок сплати та умови повернення визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Судом установлено, що 30.05.2024 між адвокатом Мондріч А.Є. та ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» укладено договір про надання правової допомоги № 3005НК/24.

Відповідно до пункту 1.1 договору відповідач як клієнт доручив, а позивач як адвокат прийняла на себе обов`язок надавати правову допомогу під час розгляду справ № 910/3644/24, № 910/3016/24, № 910/2496/24, № 910/4065/24, № 910/1594/24 та № 910/4519/24.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату додатковий гонорар у розмірі 10 відсотків від загальної основної суми заборгованості, стягнутої остаточними судовими рішеннями у визначених договором господарських справах, протягом семи робочих днів після направлення адвокатом клієнту відповідної вимоги, листа або претензії.

Таким чином, сторони погодили як розмір гонорару, так і порядок його обчислення та строк сплати.

Щодо надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач представляла інтереси ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» у справах: № 910/3016/24, № 910/3644/24, № 910/2496/24, № 910/4065/24, № 910/1594/24, № 910/4519/24.

Факт надання правничої допомоги підтверджується договорами, ордерами адвоката та судовими рішеннями Господарського суду міста Києва.

Відповідач у відзиві також не заперечує, що адвокат Мондріч А.Є. надавала ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» юридичні послуги, зокрема перевіряла господарські договори, складала листи, відповіді на запити і претензії та консультувала керівництво товариства під час розгляду судових справ.

Отже, факт існування між сторонами правовідносин щодо надання правничої допомоги та фактичного надання позивачем юридичних послуг відповідачем не спростований.

Щодо результатів розгляду господарських справ.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3016/24 на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» стягнуто 118 164,00 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3644/24 на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» стягнуто 137 400,00 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2496/24 на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» стягнуто 1 154 612,88 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4065/24 на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» стягнуто 89 310,00 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1594/24 на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» стягнуто 2 799 235,20 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4519/24 на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» стягнуто 83 814,00 грн основного боргу.

Загальна сума основної заборгованості, присудженої на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС», становить: 118 164,00 грн + 137 400,00 грн + 1 154 612,88 грн + 89 310,00 грн + 2 799 235,20 грн + 83 814,00 грн = 4 382 536,08 грн.

Десять відсотків від зазначеної суми становлять 438 253,60 грн.

Позивач заявила до стягнення 438 253,60 грн, тобто суму, яка не перевищує погодженого сторонами розміру додаткового гонорару.

Щодо заперечень про підроблення договору.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач стверджує, що договір № 3005НК/24 є підробленим, оскільки його сторінки відрізняються шрифтом, насиченістю тексту та відступами від країв аркуша.

Разом із тим наведені доводи ґрунтуються виключно на візуальному сприйнятті копії документа.

Відмінності у форматуванні, насиченості друку або розташуванні тексту самі по собі не доводять заміни сторінок документа, його підроблення або відсутності волевиявлення сторін на укладення договору.

Такі відмінності можуть бути наслідком використання різних налаштувань текстового редактора, технічних засобів друку, копіювання або сканування документа.

Відповідач не надав доказів того, що підпис від імені директора ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» виконаний іншою особою.

Не надано також доказів підроблення відбитка печатки товариства, її втрати, викрадення або неправомірного використання позивачем.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку чи іншого судового рішення, яким було б установлено підроблення договору № 3005НК/24 від 30.05.2024.

Сам факт звернення до правоохоронних органів та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує вчинення позивачем кримінального правопорушення та не доводить підроблення спірного договору.

Суд також враховує, що після отримання вимоги про сплату гонорару відповідач у листі від 24.09.2024 не посилався на підроблення договору, не повідомляв про підроблення підпису директора чи незаконне використання печатки, а просив позивача надати документи на підтвердження заявлених фінансових вимог.

Зазначена поведінка оцінюється судом разом з іншими доказами та не узгоджується з твердженням відповідача про очевидну відсутність будь-якого договору щодо додаткового гонорару.

Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами факту підроблення договору № 3005НК/24 від 30.05.2024.

Щодо додаткових угод.

Відповідач посилається на те, що договорами про надання правової допомоги, укладеними у лютому квітні 2024 року, передбачено визначення вартості послуг додатковими угодами, однак таких угод до позовної заяви не додано.

Суд відхиляє наведені заперечення.

Предметом спору є стягнення додаткового гонорару, безпосередньо визначеного пунктом 4.1 договору № 3005НК/24 від 30.05.2024.

Умови цього договору дають можливість чітко визначити розмір гонорару шляхом застосування погоджених сторонами 10 відсотків до загальної основної суми заборгованості, стягнутої на користь відповідача.

Отже, для визначення розміру додаткового гонорару укладення окремої додаткової угоди не вимагалося.

Щодо клопотання про призначення експертизи.

Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було задоволено клопотання відповідача та призначено у справі судову технічну експертизу договору про надання правової допомоги № 3005НК/24 від 30.05.2024, проведення якої доручено відповідній експертній установі.

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, були покладені на відповідача як на особу, за клопотанням якої її призначено.

Разом із тим відповідач у встановлений строк не здійснив попередню оплату вартості експертного дослідження, доказів оплати до суду не надав, у зв`язку з чим експертна установа повернула матеріали справи без виконання експертизи.

Таким чином, призначена судом експертиза фактично не була проведена з причин, що залежали від відповідача.

Суд зазначає, що саме відповідач наполягав на необхідності проведення експертного дослідження та посилався на нібито підроблення договору як на підставу своїх заперечень проти позову. Однак, не виконавши покладеного на нього обов`язку щодо оплати експертизи, відповідач фактично не забезпечив можливості перевірити власні доводи у визначений ним процесуальний спосіб.

Невиконання відповідачем обов`язку з оплати призначеної за його клопотанням експертизи не може покладати негативні процесуальні наслідки на позивача та не є підставою для відкладення вирішення спору на невизначений строк.

За таких обставин суд оцінює наявні у справі докази за правилами статей 73, 74, 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач не забезпечив проведення експертизи та не надав інших належних і допустимих доказів на підтвердження підроблення договору, його заперечення в цій частині залишилися недоведеними.

Щодо витребування оригіналів договорів.

Суд також враховує, що на вимогу суду позивач надала оригінали договорів про надання правової допомоги, у тому числі оригінал договору № 3005НК/24 від 30.05.2024, які були безпосередньо досліджені судом.

Після дослідження оригіналів письмових доказів судом не встановлено обставин, які б свідчили про їх невідповідність копіям, долученим до матеріалів справи, або давали підстави ставити під сумнів їх автентичність.

При цьому призначена судом технічна експертиза договору не була проведена виключно у зв`язку з несплатою відповідачем вартості експертного дослідження, хоча саме відповідач наполягав на необхідності його проведення. Отже, будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували твердження відповідача про підроблення договору, матеріали справи не містять.

Щодо клопотання про забезпечення судових витрат.

Частиною першою статті 125 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, або забезпечити оплату таких витрат іншим способом.

За змістом статті 125 Господарського процесуального кодексу України забезпечення судових витрат застосовується судом за наявності передбачених законом підстав, зокрема коли позов має ознаки завідомо безпідставного або є ознаки зловживання правом на позов.

Відповідач обґрунтовує заяву про забезпечення судових витрат відсутністю у позивача нерухомого майна, а також попереднім розрахунком витрат на правничу допомогу та проведення експертизи.

Водночас сам факт відсутності зареєстрованого нерухомого майна не свідчить про неможливість виконання майбутнього судового рішення про розподіл судових витрат.

Позивач має зареєстроване місце проживання на території України.

Позов ґрунтується на письмовому договорі, судових рішеннях у шести господарських справах, документах щодо надання правничої допомоги та доказах направлення вимоги про сплату гонорару.

Тому суд не встановив ознак завідомо безпідставного позову або зловживання позивачем правом на звернення до суду.

Заявлений відповідачем розмір майбутніх судових витрат також не підтверджено належними доказами.

У зв`язку із цим клопотання ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» про зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду 35 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу вимоги та претензії про сплату додаткового гонорару.

Після отримання претензії у відповідача виник обов`язок сплатити гонорар у передбачений договором семиденний строк.

Доказів сплати 438 253,60 грн відповідач суду не надав.

Не надано також доказів припинення відповідного зобов`язання з інших установлених законом підстав, зміни умов договору, його розірвання або визнання недійсним.

Щодо «гонорару успіху».

Умова пункту 4.1 договору передбачає додатковий гонорар, виникнення обов`язку зі сплати якого залежить від настання визначеного договором результату стягнення судовими рішеннями основної заборгованості на користь клієнта.

Така домовленість є способом визначення винагороди адвоката та відповідає принципу свободи договору.

У цьому спорі вирішується питання не про покладення витрат на правничу допомогу на процесуального опонента клієнта, а про виконання договірного зобов`язання безпосередньо між адвокатом і клієнтом.

Тому визначальними є погодження сторонами відповідної умови, надання правничої допомоги, досягнення передбаченого договором результату та настання строку сплати.

Судом установлено всі зазначені обставини.

Щодо доводів відповідача про припинення співпраці.

Відповідач зазначає, що в липні 2024 року директор товариства повідомила позивача про припинення подальшої співпраці у зв`язку з укладенням договору з іншим адвокатським об`єднанням.

Проте припинення подальшої співпраці не звільняє відповідача від обов`язку оплатити правничу допомогу, яка була надана до припинення правовідносин, та виконати умову договору про додатковий гонорар за досягнутий результат.

Доводи відповідача про особистий конфлікт між позивачем і директором товариства не мають визначального значення для вирішення спору, оскільки не спростовують виникнення та невиконання договірного грошового зобов`язання.

Висновки суду.

Дослідженими доказами підтверджується:

укладення між сторонами договору про надання правової допомоги № 3005НК/24 від 30.05.2024;

надання позивачем правничої допомоги відповідачу у шести господарських справах;

ухвалення судових рішень про стягнення на користь ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» основної заборгованості в загальному розмірі 4 382 536,08 грн;

погодження сторонами додаткового гонорару в розмірі 10 відсотків від стягнутої основної заборгованості;

направлення відповідачу вимоги та претензії про сплату гонорару;

настання строку виконання зобов`язання;

відсутність сплати з боку відповідача.

Відповідач не спростував зазначених обставин належними та допустимими доказами.

Заперечення про підроблення договору ґрунтуються переважно на припущеннях і візуальній оцінці копії документа.

Отже, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» 438 253,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають під час виконання договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 4 382,54 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 11, 525, 526, 530, 610, 626 629, 632, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтями 12, 13, 73 79, 86, 91, 99, 125, 129, 232233, 236 238, 240 242, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Мондріч Аліни Євгеніївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» про стягнення коштів за надання правової допомоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158; код ЄДРПОУ 33667686) на користь адвоката Мондріч Аліни Євгеніївни (49083, м. Дніпро, вул. Новоселівська, буд. 27; РНОКПП НОМЕР_1 ) 438 253 (чотириста тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят три) грн 60 коп. заборгованості за договором про надання правової допомоги № 3005НК/24 від 30.05.2024. та 4 382 (чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн 54 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 10.07.2026.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.