Ухвала суду № 138109951, 10.07.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.07.2026 Справа № 908/1608/26

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву, що надійшла через систему «Електронний суд» (вхід. №1870/08-07/26 від 03.07.2026) від

заявника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-МАКСІ», код ЄДРПОУ 40919448

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики,

Без повідомлення (виклику) заявника і боржника,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-МАКСІ» заборгованості за договором безпроцентної позики № 05 від 10.09.2024 в сумі 300000,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 03.07.2026 здійснено розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1608/26 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-МАКСІ» суми 300000,00 грн на підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутись особа, якій належить право вимоги.

З положень статті 148 ГПК України слідує, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

В ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

За змістом ч. 2 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція в господарському процесі визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів в силу прямої вказівки закону. Така юрисдикція визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, в силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення юрисдикції покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер спірного правовідношення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Також, як зазначено у ч. 3 ст. 147 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Разом з тим, у поданій заяві про видачу судового наказу заявником зазначено ОСОБА_1 . У прохальній частині заяви заявник також просить стягнути відповідну суму на користь ОСОБА_1 .

Згідно наданої заявником копії договору безпроцентної позики № 05 від 10.09.2024 сторонами договору є ОСОБА_1 та ТОВ «КОМФОРТ-МАКСІ».

Тобто стороною правочину є фізична особа ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець. Заявником не надано доказів, що правочин (договір) укладений саме суб`єктом господарювання ОСОБА_1 у зв`язку із здійсненням ним господарської діяльності. Вирішальним в даному випадку є не наявність у заявника статусу фізичної особи-підприємця, а суб`єктний склад сторін договору, на підставі якого заявлені вимоги фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином даний спір/заява ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «КОМФОРТ-МАКСІ» суми 300000,00 грн заборгованості за договором безпроцентної позики підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-МАКСІ» заборгованості за договором безпроцентної позики № 05 від 10.09.2024 в сумі 300000,00 грн.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 20, 147, 148, 152, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-МАКСІ» заборгованості за договором безпроцентної позики № 05 від 10.09.2024 в сумі 300 000,00 грн.

Ухвала складена та підписана 10.07.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Боєва