Рішення № 138109747, 06.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026м. ДніпроСправа № 904/1469/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Воронове, вулиця Дніпровська, будинок 28; ідентифікаційний код 03564045)

до відповідача Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" (52514, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Зайцеве, вулиця Центральна, будинок 10; ідентифікаційний код 42252479)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг водопостачання №268/46 від 18.12.2018 у загальному розмірі 174 228,22 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг водопостачання №268/46 від 18.12.2018, на виконання якого позивачем було надано послуги з централізованого водопостачання, зокрема, у наступні періоди: червень 2023, серпень 2023 - листопад 2023 включно, березень 2025, червень 2025 - січень 2026 включно, що підтверджується, зокрема, актами зняття показань засобів обліку та актами надання послуг.

Однак відповідач у встановлений договором строк оплату за надані позивачем послуги в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за спірний період утворилась заборгованість у загальному розмірі 151 501,70 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 151 501,70 грн, а також нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеню, як передбачені законом і договором наслідки порушення зобов`язання.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачем подано, зокрема, відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог (повністю або частково) - розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців (або інший розумний термін) з метою недопущення припинення водопостачання населеним пунктам громади, посилаючись на те, що у доданих до позову актах (наприклад, за червень 2023 та серпень 2023) вказано засіб обліку WPK-UA № 2018030730. Однак згідно з Актом опломбування від 22.12.2021 на об`єкті фактично встановлено та опломбовано прилад обліку з іншим заводським номером: WPK-UA № 201950001261. Відповідач неодноразово звертав увагу позивача на вказану невідповідність, проте позивач систематично ігнорував ці зауваження, продовжуючи зазначати невірний прилад у звітності аж до моменту встановлення нового лічильника у 2024 році.

Також відповідач наголошує на необґрунтованості та дискримінаційному характері цінової політики позивача. Так, відповідач фактично є лише посередником, а кінцевим споживачем послуг є населення села Красне, для якого встановлено тариф у розмірі 36,24 грн/м3. Позивач системно підвищує вартість води для відповідача як для суб`єкта господарювання: з 01.06.2024 - до 30,996 грн; з 01.01.2025 - до 35,10 грн; з 01.01.2026 - до 41,964 грн.

На думку відповідача позовні вимоги ґрунтуються на тарифах, які мають ознаки зловживання монопольним становищем, оскільки ставлять посередника (відповідача) в умови завідомої збитковості при виконанні соціально важливої функції.

За твердженням відповідача, заборгованість виникає не через небажання платити, а через об`єктивну економічну неможливість, оскільки тарифи позивача для відповідача вищі за тарифи, за якими він надає послуги населенню. Відповідач залишає собі менше 20% доходу, якого ледь вистачає на податки, плату за банківське обслуговування та мінімальне обслуговування мереж.

Відповідач звертає увагу, що вже спрямовує 82-85% усіх надходжень на розрахунки з позивачем. Сплата повної суми заборгованості, пені та штрафних санкцій одноразово є неможливою. Передача виконавчого документа до органів юстиції призведе до повторного арешту рахунків (як це вже мало місце з 06.11.2023). Це унеможливить здійснення будь-яких поточних платежів, включаючи оплату за воду, електроенергію та матеріалів для ремонту мереж. З листопада 2025 року на баланс відповідача передані водопровідні мережі по Кислянському старостату Зайцівської сільської ради. На відміну від мереж позивача, тут забір води здійснюється з підземних джерел за допомогою насосного обладнання, що потребує значних витрат електроенергії. Блокування рахунків неминуче призведе до заборгованості перед енергопостачальними компаніями. Відключення насосів від електромережі залишить ще 3 населені пункти старостату без доступу до питної води. Таким чином, дії позивача ставлять під загрозу базові потреби цивільного населення в умовах воєнного стану.

Відповідач просить суд встановити графік платежів, який дозволить підприємству паралельно оплачувати електроенергію та інші платежі, посилаючись на те, що є стратегічно важливим підприємством, яке забезпечує водою не лише с. Красне, а й ще 3 населені пункти Кислянського старостату Зайцівської сільської ради, блокування рахунків через примусове стягнення призведе до: неможливості сплати за електроенергію для роботи насосів на підйомі води з підземних джерел; повного припинення водопостачання для близько однієї тисячі мешканців; гуманітарної кризи. Відповідач наголошує, що демонструє добросовісність, стабільно перераховуючи понад 80% своїх доходів позивачу.

Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності у якій відповідач просить: застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог позивача про стягнення пені за періоди, що передують одному року до дати подання позову та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої на заборгованість 2023 2024 років.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

23.03.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - позивач) надійшла позовна заява до Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг водопостачання №268/46 від 18.12.2018 у загальному розмірі 172 346,50 грн, відповідно до якої позивач просить суд:

- розглянути справу у спрощеному провадженні;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму основного боргу 151 521,70 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму 3 % річних 2037,57 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму пені 13728,72 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму інфляційного збільшення заборгованості 5058,51 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 справу №904/1469/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

27.03.2026 ухвалою господарського суду позовну заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг водопостачання №268/46 від 18.12.2018 у загальному розмірі 172 346,50 грн залишено без руху.

31.03.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення (вх. суду №15096/26 від 31.03.2026) у справі №904/1469/26, у яких позивач пояснює, що всі розбіжності у позовній заяві та актах надання послуг, актах зняття показників сталися через технічні помилки та надає у додатках уточнену позовну заяву з додатками, у якій уточнив позовні вимоги та виклав їх у наступній редакції:

- розглянути справу у спрощеному провадженні;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму основного боргу 151 501,70 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму 3 % річних 2 571,05 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму пені 15 096,96 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму інфляційного збільшення заборгованості 5058,51 грн;

- стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

03.04.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

16.04.2026 до господарського суду від представника відповідача через систему

«Електронний суд» надійшло клопотання (вх. суду №18574/26 від 16.04.2026) про долучення доказів, у якому представник відповідача просить долучити до матеріалів справи № 904/1469/26 наступні документи: копію акту опломбування водомірного вузла від 22.12.2021, що підтверджує встановлення лічильника з № 201950001261 (на спростування даних в актах позивача), листи ДМП ВКГ «ДЗД» щодо зняття показників з приладів обліку, скриншоти з офіційних сайтів ДМП ВКГ «ДЗД» (https://vodadzd.org.ua/) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (https://www.nerc.gov.ua/), що підтверджують підвищення тарифів, копії банківських виписок по рахунку КП «Господар» Зайцівської сільської ради» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2024 по 31.03.2026, лист про припинення водопостачання, копію позовної заяви уточненої, яка надіслана відповідачу, копію рішення про передачу на баланс мереж Кислянського старостату від листопада 2025 року (як доказ загрози припинення водопостачання іншим населеним пунктам у разі блокування рахунків).

Також 16.04.2026 до господарського суду від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх. суду №18575/26 від 16.04.2026) на позовну заяву, у якому представник відповідача просить: у задоволенні позову ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» до КП «Господар» Зайцівської с/р» відмовити в повному обсязі; - долучити до матеріалів справи копії документів відповідно до клопотання про долучення доказів; у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог (повністю або частково) розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців (або інший розумний термін) з метою недопущення припинення водопостачання населеним пунктам громади.

Крім того, 16.04.2026 до господарського суду від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. суду №18579/26 від 16.04.2026) про застосування строків позовної давності, у якій представник відповідача просить: застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог позивача про стягнення пені за періоди, що передують одному року до дати подання позову; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої на заборгованість 2023 -2024 років.

22.04.2026 до господарського суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. суду №19505/26 від 22.04.2026), у якому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

27.04.2026 до господарського суду від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення (вх. суду №20227/26 від 27.04.2026) на відповідь на відзив, у якому представник відповідача просить врахувати викладені заперечення при розгляді справи та відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродньо встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція, на відміну від національного законодавства України, не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/1469/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судове рішення підписано без його проголошення відповідно до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Суд розглядає уточнені позовні вимоги.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання на господарські, побутові та виробничі потреби, надані за договором про надання послуг водопостачання №268/46 від 18.12.2018, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 151 501,70 грн, а також нарахування інфляційних втрат у сумі 5 058,51 грн, 3% річних у сумі 2 571,05 грн та пені у розмірі 15 096,96 грн.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови.

(2) Факт виконання позивачем зобов`язань щодо надання послуг з централізованого водопостачання на господарські, побутові та виробничі потреби.

(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих за договором послуг.

(4) Правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

1. Укладення договору між сторонами, його умови.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем - Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", як виробником, та відповідачем - Комунальним підприємством "Господар" Зайцівської сільської ради, як споживачем, укладено договір про надання послуг водопостачання № 268/46 від 18.12.2018 (надалі - договір, а.с. 88-94).

Відповідно до пункту 1.1 договору виробник зобов`язується надати споживачу послуги з централізованого водопостачання на господарські, побутові та виробничі потреби, керуючись при цьому Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 №2918-ІІІ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV, "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 №190, "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 № 30, ДСаНПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

Споживач здійснює споживання води в межах встановленого ліміту і сплачує виробнику за надані послуги в строки, передбачені цим договором (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуги з водопостачання визначається в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість послуги з водопостачання на момент підписання договору складає 9 грн. 792 коп. в тому числі 20% податку на додану вартість 1 грн. 632 коп. за один метр кубічний питної води. Інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживача згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.3 договору розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно з актами зняття показів лічильників.

Кількість поставленої питної води виробником підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі послуг, що є підставою для здійснення оплати за поставлену воду (пункт 3.5 договору).

Пунктом 3.7 договору визначено, що за порушення грошового зобов`язання за цим договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного споживачем зобов`язання за кожний день прострочення.

У пункті 4.2 договору визначено, що споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати отриману питну воду в установлені договором строки та в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання прийнятих за цим договором зобов`язань, відповідно до чинного законодавства України.

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що направлення претензій для вирішення спорів не є обов`язковим, але сторона, що отримала претензію щодо порушення умов договору, зобов`язана протягом календарного місяця надати вмотивовану відповідь.

Дія цього договору триває з моменту підписання до 31.12.2019, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не виявила наміру розірвати його дію, внести зміни чи припинити, договір вважається продовженим на тих же умовах і на такий же термін (пункт 8.2 договору).

В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 31.12.2025 (а.с. 94), відповідно до якої сторони вирішили продовжити строк дії договору до 31.12.2026.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання договору.

2. Виконання позивачем зобов`язань щодо надання послуг з централізованого водопостачання на господарські, побутові та виробничі потреби.

Відповідно до пункту 3.5 договору кількість поставленої питної води виробником підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі послуг, що є підставою для здійснення оплати за поставлену воду.

На виконання умов вказаного договору позивачем у спірний період було надано відповідачу послуги на загальну суму 184 287,66 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без зауважень та заперечень актами надання послуг, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123), а саме:

- №1082/1003 від 26.06.2023 на суму 6 767,10 грн;

- №1082/1771 від 28.08.2023 на суму 8 565,48 грн;

- №1082/2061 від 25.09.2023 на суму 2 243,34 грн;

- №1082/2403 від 25.10.2023 на суму 871,38 грн;

- №1082/2835 від 27.11.2023 на суму 2 651,22 грн;

- №1082/967 від 25.03.2025 на суму 22 955,62 грн;

- №1082/2258 від 24.06.2025 на суму 29 680,34 грн;

- №1082/2792 від 25.07.2025 на суму 22 849,99 грн;

- №1082/3306 від 25.08.2025 на суму 30 807,00 грн;

- №1082/3715 від 25.09.2025 на суму 24 469,56 грн;

- №1082/4314 від 27.10.2025 на суму 13 519,87 грн;

- №1082/4704 від 25.11.2025 на суму 6 583,90 грн;

- №1082/5229 від 25.12.2025 на суму 422,50 грн;

- №1082/1 від 05.01.2026 на суму 528,12 грн;

- №1082/104 від 26.01.2026 на суму 11 372,24 грн.

та актами зняття показників приладів обліку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124), а саме:

- №1004 від 26.06.2023;

- №1772 від 28.08.2023;

- №2062 від 25.09.2023;

- №2407 від 25.10.2023;

- №2836 від 27.11.2023;

- №968 від 25.03.2025;

- №2259 від 24.06.2025;

- №2793 від 25.07.2025;

- №3307 від 25.08.2025;

- №3716 від 25.09.2025;

- №4315 від 27.10.2025;

- №4705 від 25.11.2025;

- №5230 від 25.12.2025;

- №2 від 05.01.2026;

- №105 від 26.01.2026.

3. Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих за договором послуг.

Відповідно до пункту 3.3 договору розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно з актами зняття показів лічильників.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем у спірний період було надано відповідачу послуги на загальну суму 184 287,66 грн, що підтверджується актами надання послуг та актами зняття показників приладів обліку, підписаними обома сторонами без зауважень та заперечень, а відтак строк оплати за надані за договором послуги є таким, що настав, а саме:

- за актом надання послуг №1082/1003 від 26.06.2023 (акт зняття показників приладів обліку №1004 від 26.06.2023) - 20.07.2023;

- за актом надання послуг №1082/1771 від 28.08.2023 (акт зняття показників приладів обліку №1772 від 28.08.2023) - 20.09.2023;

- за актом надання послуг №1082/2061 від 25.09.2023 (акт зняття показників приладів обліку №2062 від 25.09.2023) - 20.10.2023;

- за актом надання послуг №1082/2403 від 25.10.2023 (акт зняття показників приладів обліку №2407 від 25.10.2023) - 20.11.2023;

- за актом надання послуг №1082/2835 від 27.11.2023 (акт зняття показників приладів обліку №2836 від 27.11.2023) - 20.12.2023;

- за актом надання послуг №1082/967 від 25.03.2025 (акт зняття показників засобів обліку №968 від 25.03.2025) - 20.04.2025;

- за актом надання послуг №1082/2258 від 24.06.2025 (акт зняття показників засобів обліку №2259 від 24.06.2025) - 20.07.2025;

- за актом надання послуг №1082/2792 від 25.07.2025 (акт зняття показань засобів обліку №2793 від 25.07.2025) - 20.08.2025;

- за актом надання послуг №1082/3306 від 25.08.2025 (акт зняття показань засобів обліку №3307 від 25.08.2025) - 20.09.2025;

- за актом надання послуг №1082/3715 від 25.09.2025 (акт зняття показань засобів обліку №3716 від 25.09.2025) - 20.10.2025;

- за актом надання послуг №1082/4314 від 27.10.2025 (акт зняття показань засобів обліку №4315 від 27.10.2025) - 20.11.2025;

- за актом надання послуг №1082/4704 від 25.11.2025 (акт зняття показань засобів обліку №4705 від 25.11.2025) - 20.12.2025;

- за актом надання послуг №1082/5229 від 25.12.2025 (акт зняття показань засобів обліку №5230 від 25.12.2025) - 20.01.2026;

- за актом надання послуг №1082/1 від 05.01.2026 (акт зняття показань приладів обліку №2 від 05.01.2026 - за період з 25.12.2025 по 31.12.2025) - 20.02.2026;

- за актом надання послуг №1082/104 від 26.01.2026 (акт зняття показань приладів обліку №105 від 26.01.2026) - 20.02.2026.

Однак в порушення умов договору у зазначені строки відповідачем лише частково здійснено сплату за надані за договором послуги на загальну суму 32 785,96 грн, що підтверджується, зокрема, платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 125-129), а саме:

- від 08.10.2025 №97_00000/9d97de4d-0e94-46f2-b64f-717523385856 на суму 12 955,62 грн;

- від 02.02.2026 №7_00000/d112cb64-4254-4f20-b457-9a910d936231 на суму 3 680,34 грн;

- від 06.03.2026 №14_00000/54e22a14-01c7-42bc-83f5-e4000bb5784c на суму 10 000,00 грн;

- від 19.03.2026 №383_00000/0576d22 d-b0fd-ad14-d218c29f44a6 на суму 3 000,00 грн.;

- від 19.03.2026 №367_00000/3ecdfe8 b-139b-4610-90c8-e452a08df1bf на суму 3 150,00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за надані у спірний період послуги за договором складає 151 501,70 грн, доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

4. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 3.7 договору визначено, що за порушення грошового зобов`язання за цим договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного споживачем зобов`язання за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за договором позивачем нараховано інфляційні втрати за загальний період з вересня 2023 по березень 2026 у розмірі 5 058,51 грн, 3% річних за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026 у розмірі 2 571,05 грн та пеню за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026 у розмірі 15 096,96 грн.

ІV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем - Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", як виробником та відповідачем - Комунальним підприємством "Господар" Зайцівської сільської ради, як споживачем укладено договір про надання послуг водопостачання № 268/46 від 18.12.2018 (а.с. 88-94).

На виконання умов вказаного договору позивачем у спірний період було надано відповідачу послуги на загальну суму 184 287,66 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без зауважень та заперечень актами надання послуг, копії яких містять в матеріалах справи (а.с.95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123), а саме:

- №1082/1003 від 26.06.2023 на суму 6 767,10 грн;

- №1082/1771 від 28.08.2023 на суму 8 565,48 грн;

- №1082/2061 від 25.09.2023 на суму 2 243,34 грн;

- №1082/2403 від 25.10.2023 на суму 871,38 грн;

- №1082/2835 від 27.11.2023 на суму 2 651,22 грн;

- №1082/967 від 25.03.2025 на суму 22 955,62 грн;

- №1082/2258 від 24.06.2025 на суму 29 680,34 грн;

- №1082/2792 від 25.07.2025 на суму 22 849,99 грн;

- №1082/3306 від 25.08.2025 на суму 30 807,00 грн;

- №1082/3715 від 25.09.2025 на суму 24 469,56 грн;

- №1082/4314 від 27.10.2025 на суму 13 519,87 грн;

- №1082/4704 від 25.11.2025 на суму 6 583,90 грн;

- №1082/5229 від 25.12.2025 на суму 422,50 грн;

- №1082/1 від 05.01.2026 на суму 528,12 грн;

- №1082/104 від 26.01.2026 на суму 11 372,24 грн.

та актами зняття показників приладів обліку, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124), а саме:

- №1004 від 26.06.2023;

- №1772 від 28.08.2023;

- №2062 від 25.09.2023;

- №2407 від 25.10.2023;

- №2836 від 27.11.2023;

- №968 від 25.03.2025;

- №2259 від 24.06.2025;

- №2793 від 25.07.2025;

- №3307 від 25.08.2025;

- №3716 від 25.09.2025;

- №4315 від 27.10.2025;

- №4705 від 25.11.2025;

- №5230 від 25.12.2025;

- №2 від 05.01.2026;

- №105 від 26.01.2026.

Відповідно до пункту 3.3 договору розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно з актами зняття показів лічильників.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем у спірний період було надано відповідачу послуги на загальну суму 184 287,66 грн, що підтверджується актами надання послуг та актами зняття показників приладів обліку, підписаними обома сторонами без зауважень та заперечень, а відтак строк оплати за надані за договором послуги є таким, що настав, а саме:

- за актом надання послуг №1082/1003 від 26.06.2023 (акт зняття показників приладів обліку №1004 від 26.06.2023) - 20.07.2023;

- за актом надання послуг №1082/1771 від 28.08.2023 (акт зняття показників приладів обліку №1772 від 28.08.2023) - 20.09.2023;

- за актом надання послуг №1082/2061 від 25.09.2023 (акт зняття показників приладів обліку №2062 від 25.09.2023) - 20.10.2023;

- за актом надання послуг №1082/2403 від 25.10.2023 (акт зняття показників приладів обліку №2407 від 25.10.2023) - 20.11.2023;

- за актом надання послуг №1082/2835 від 27.11.2023 (акт зняття показників приладів обліку №2836 від 27.11.2023) - 20.12.2023;

- за актом надання послуг №1082/967 від 25.03.2025 (акт зняття показників засобів обліку №968 від 25.03.2025) - 20.04.2025;

- за актом надання послуг №1082/2258 від 24.06.205 (акт зняття показників засобів обліку №2259 від 24.06.2025) - 20.07.2025;

- за актом надання послуг №1082/2792 від 25.07.2025 (акт зняття показань засобів обліку №2793 від 25.07.2025) - 20.08.2025;

- за актом надання послуг №1082/3306 від 25.08.2025 (акт зняття показань засобів обліку №3307 від 25.08.2025) - 20.09.2025;

- за актом надання послуг №1082/3715 від 25.09.2025 (акт зняття показань засобів обліку №3716 від 25.09.2025) - 20.10.2025;

- за актом надання послуг №1082/4314 від 27.10.2025 (акт зняття показань засобів обліку №4315 від 27.10.2025) - 20.11.2025;

- за актом надання послуг №1082/4704 від 25.11.2025 (акт зняття показань засобів обліку №4705 від 25.11.2025) - 20.12.2025;

- за актом надання послуг №1082/5229 від 25.12.2025 (акт зняття показань засобів обліку №5230 від 25.12.2025) - 20.01.2026;

- за актом надання послуг №1082/1 від 05.01.2026 (акт зняття показань приладів обліку №2 від 05.01.2026 - за період з 25.12.2025 по 31.12.2025) - 20.02.2026;

- за актом надання послуг №1082/104 від 26.01.2026 (акт зняття показань приладів обліку №105 від 26.01.2026) - 20.02.2026.

Однак в порушення умов договору, у зазначені строки відповідачем лише частково здійснено сплату за надані за договором послуги на загальну суму 32 785,96 грн, що підтверджується, зокрема, платіжними інструкціями, копії яких містять в матеріалах справи (а.с. 125-129), а саме:

- від 08.10.2025 №97_00000/9d97de4d-0e94-46f2-b64f-717523385856 на суму 12 955,62 грн;

- від 02.02.2026 №7_00000/d112cb64-4254-4f20-b457-9a910d936231 на суму 3 680,34 грн;

- від 06.03.2026 №14_00000/54e22a14-01c7-42bc-83f5-e4000bb5784c на суму 10 000,00 грн;

- від 19.03.2026 №383_00000/0576d22 d-b0fd-ad14-d218c29f44a6 на суму 3 000,00 грн.;

- від 19.03.2026 №367_00000/3ecdfe8 b-139b-4610-90c8-e452a08df1bf на суму 3 150,00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за надані у спірний період послуги за договором складає 151 501,70 грн (184 287,66 грн (вартість наданих у спірний період послуг відповідно до актів надання послуг та актів зняття показників приладів обліку) - 32 785,96 грн (сплачена відповідачем сума, яка підтверджена платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи)).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за надані за договором у спірний період послуги у розмірі 151 501,70 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 3.7 договору визначено, що за порушення грошового зобов`язання за цим договором споживач зобов`язується на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного споживачем зобов`язання за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за договором позивачем нараховано інфляційні втрати за загальний період з вересня 2023 по березень 2026 у розмірі 5 058,51 грн, 3% річних за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026 у розмірі 2 571,05 грн та пеню за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026 у розмірі 15 096,96 грн.

Господарський суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (а.с. 76-83) за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), встановив, що нарахування 3% річних здійснено позивачем не за всіма актами надання послуг (так, не нараховано 3% річних за порушення відповідачем строку сплати наданих послуг за актами: за жовтень 2023, листопад 2023, березень 2025, червень 2025, грудень 2025 та за січень 2026).

Крім того, суд зауважує, що позивачем невірно визначено перший день прострочення - 20 число місяця, наступного за розрахунковим, тоді як відповідно до умов договору, першим днем прострочення є 21 число місяця, наступного за розрахунковим.

Після здійсненого судом перерахунку, розмір 3% річних за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026 складає 2 135,82 грн, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також судом здійснено перевірку проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) та встановлено, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем не за всіма актами надання послуг (так, інфляційні втрати не нараховано за порушення відповідачем строку сплати наданих послуг за актами: за жовтень 2023, листопад 2023, березень 2025, червень 2025, грудень 2025 та за січень 2026).

Після перерахунку, здійсненого судом, інфляційні втрати за період вересня 2023 по березень 2026 складають 7 149,07 грн, однак, оскільки суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 5 058,51 грн - в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем не за всіма актами надання послуг (так, не нараховано пеню за порушення відповідачем строку сплати наданих послуг за актами: за вересень 2023, за жовтень 2023, листопад 2023, березень 2025, червень 2025 та грудень 2025).

Також суд звертає увагу, що позивач у розрахунку зазначає, що стягненню підлягає пеня, нарахована за послуги, надані у серпні 2023 за 6 місяців прострочення у сумі 329,59 грн, проте обґрунтованого розрахунку вказаної пені позивачем не наведено. Отже, суд не вбачає підстав для стягнення пені за вказаний період з відповідача.

Крім того, суд зауважує, що позивачем невірно визначено перший день прострочення - 20 число місяця, наступного за розрахунковим, тоді як відповідно до умов договору, першим днем прострочення є 21 число місяця, наступного за розрахунковим.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку про те, що він є невірним, оскільки позивачем не враховано чинні на час виникнення спірних правовідносин положення статті 232 Господарського кодексу України.

Так, господарський суд, здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026 у розмірі в наступних розмірах:

- за актом за червень 2023 у розмірі 1 019,75 грн за період з 20.08.2023 по 20.01.2024 (строк оплати за даним актом є таким, що настав 20.07.2023, однак позивач у позовній вимозі зазначає про нарахування пені з 20.08.2023, а тому суд не може вийти за межі позовних вимог, в той же час згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в редакції на час нарахуванні пені передбачав, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, а отже, останнім днем 6-тимісячного періоду нарахування пені є 20.01.2023);

- за актом за липень 2025 у розмірі 3 556,93 грн за період з 21.08.2025 по 20.02.2026;

- за актом серпень 2025 у розмірі 4 693,64 грн за період з 21.09.2025 по 20.03.2026;

- за актом за вересень 2025 у розмірі 3104,55 грн за період з 21.10.2025 по 20.03.2026;

- за актом за жовтень 2025 у розмірі 1 359,31 грн за період з 21.11.2025 по 20.03.2026;

- за актом за листопад 2025 у розмірі 494,24 грн за період з 21.12.2025 по 20.03.2026;

- за актами за січень 2026 у розмірі 273,87 грн за період з 21.02.2026 по 20.03.2026.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня

у розмірі 14 502,29 грн за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 151 501,70 грн - основного боргу, 2 135,82 грн - 3% річних, 5 058,51 грн - інфляційних втрат та 14 502,29 грн - пені.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо недостовірності первинних документів (акти зняття показників) у зв`язку з невірним зазначенням номеру приладу обліку, показники з якого знімалися, оскільки акти зняття показників засобів обліку підписані як представником позивача, так і представником відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, показники з приладу обліку кожен раз знімалися у присутності представника відповідача, який не висловлював заперечень та зауважень стосовно приладу обліку.

Також суд не приймає та відхиляє аргументи відповідача щодо того, що представник позивача не виїжджав на об`єкт для спільного зняття показників, оскільки доказів на підтвердження вказаного відповідачем не надано, матеріали справи не містять, а також акти не містять жодних зауважень представника відповідача з цих підстав.

Посилання відповідача на необґрунтоване підвищення тарифів також відхиляється судом як таке, що не спростовує умов укладеного між сторонами договору, факту надання позивачем послуг за договором в обсягах, підтверджених матеріалами справи та споживання таких послуг відповідачем у спірний період. Конклюдентними діями, які полягали у сплаті рахунків, відповідач визнав здійснені нарахування, позовів до суду з цих підстав не подавав.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що після залишення судом позовної заяви без руху, позивачем була подана уточнена позовна заява, яка містить виправлені розрахунки та дані актів, на які посилається позивач у позові.

Щодо твердження відповідача про наявність виправлень у позовній заяві, суд зауважує, що як позовна заява, так і в уточнена позовна заява, які наявні в матеріалах справи, не містять жодних виправлень.

Також суд звертає увагу відповідача, що при необхідності останній не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі, з позовною заявою, зокрема, в системі Електронний суд.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, у якій відповідач просить застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог позивача про стягнення пені за періоди, що передують одному року до дати подання позову суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому, за змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин, який скасовано 30.06.2023, з урахуванням п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, 3-річний строк загальної позовної давності (ст. 257 Цивільного кодексу України) продовжено на строк дії такого карантину, який в Україні безперервно тривав до 30.06.2023року.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який безперервно триває до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Як встановлено судом, позивачем нараховано пеню за загальний період з 20.08.2023 по 20.03.2026, тобто в період, коли строк позовної давності було продовжено на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. При цьому, поновлення перебігу позовної давності відбулося після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, оскільки станом на 20.03.2026 (день звернення з позовом до суду) строк спеціальної позовної давності є таким, що не сплив (04.09.2025 + один рік).

Щодо клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання про розстрочення виконання судового рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміни способу або порядку виконання його виконання, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміни способу або порядку виконання його виконання, є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміни способу або порядку виконання його виконання, суд зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору (для юридичних осіб).

В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на те, що враховуючи, що КП «Господар» Зайцівської сільської ради» є стратегічно важливим підприємством, яке забезпечує водою не лише с. Красне, а й ще 3 населені пункти Кислянського старостату Зайцівської сільської ради, блокування рахунків через примусове стягнення призведе до: неможливості сплати за електроенергію для роботи насосів на підйомі води з підземних джерел; повного припинення водопостачання для майже тисячі людей; гуманітарної кризи. Оскільки відповідач демонструє добросовісність, стабільно перераховуючи понад 80% своїх доходів позивачу (на підтвердження чого відповідачем надано банківські виписки а.с. 144-149), відповідач просить суд встановити графік платежів, який дозволить підприємству паралельно оплачувати електроенергію та інші платежі.

Також відповідач зазначає, що вже спрямовує 82-85% усіх надходжень на розрахунки з позивачем. Сплата повної суми заборгованості, пені та штрафних санкцій одноразово є неможливою. Передача виконавчого документа до органів юстиції призведе до повторного арешту рахунків (як це вже мало місце з 06.11.2023). Це унеможливить здійснення будь-яких поточних платежів, включаючи оплату за воду, електроенергію та матеріалів для ремонту мереж. З листопада 2025 року на баланс відповідача передані водопровідні мережі по Кислянському старостату Зайцівської сільської ради. На відміну від мереж позивача, тут забір води здійснюється з підземних джерел за допомогою насосного обладнання, що потребує значних витрат електроенергії. Блокування рахунків неминуче призведе до заборгованості перед енергопостачальними компаніями. Відключення насосів від електромережі залишить ще 3 населені пункти старостату без доступу до питної води. Вказане ставить під загрозу базові потреби цивільного населення в умовах воєнного стану.

Проаналізувавши матеріали справи, докази, подані відповідачем, враховуючи, що позивачем не надано заперечень щодо розстрочення виконання рішення суду, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

У той же час, у даному випадку відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду, отже позивач буде отримувати платежі на часткове погашення заборгованості, що може свідчити про дотримання балансу інтересів обох сторін.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Суд зауважує, що подану відповідачем заяву про розстрочення виконання рішення суд розглядає, як таку, що направлена на фактичне та повне виконання рішення суду, а дії відповідача підтверджують, що він не ухиляється від виконання свого обов`язку перед позивачем, визнає наявність заборгованості, але просить суд під час вирішення питання про відстрочення врахувати його матеріальні інтереси та фінансовий стан.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає розумним, адекватним та обґрунтованим розстрочення виконання рішення суду на шість місяців. Вказаний підхід, на переконання суду, буде сприяти справедливому балансу інтересів обох сторін.

Тобто, принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду не буде порушено.

За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Дійсно, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.

Крім того господарський суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття судового рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши належним чином наведені відповідачем обставини, враховуючи майнові інтереси обох сторін, дослідивши надані наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вбачає підстави для часткового задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1469/26 на шість місяців рівними частинами.

V. Висновки Суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 151 501,70 грн - основного боргу, 2 135,82 грн - 3% річних, 5 058,51 грн - інфляційних втрат та 14 502,29 грн - пені.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" (52514, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Зайцеве, вулиця Центральна, будинок 10; ідентифікаційний код 42252479) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Воронове, вулиця Дніпровська, будинок 28; ідентифікаційний код 03564045):

151 501,70 грн (сто п`ятдесят одна тисяча п`ятсот одна гривня сімдесят копійок) - основного боргу,

2 135,82 грн (дві тисячі сто тридцять п`ять гривень вісімдесят дві копійки) - 3% річних,

5 058,51 грн (п`ять тисяч п`ятдесят вісім гривень п`ятдесят одна копійка) - інфляційних втрат,

14 502,29 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот дві гривні двадцять дев`ять копійок) - пені

2 646,66 грн (дві тисячі шістсот сорок шість гривень шістдесят шість копійок) - судових витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради" (52514, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Зайцеве, вулиця Центральна, будинок 10; ідентифікаційний код 42252479) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідного-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Воронове, вулиця Дніпровська, будинок 28; ідентифікаційний код 03564045) 151 501,70 грн (сто п`ятдесят одна тисяча п`ятсот одна гривня сімдесят копійок) - основного боргу, 2 135,82 грн (дві тисячі сто тридцять п`ять гривень вісімдесят дві копійки) - 3% річних, 5 058,51 грн (п`ять тисяч п`ятдесят вісім гривень п`ятдесят одна копійка) - інфляційних втрат, 14 502,29 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот дві гривні двадцять дев`ять копійок) - пені та 2 646,66 грн (дві тисячі шістсот сорок шість гривень шістдесят шість копійок) - судових витрат на сплату судового збору на 6 (шість) місяців шляхом здійснення наступних платежів:

- до 30.07.2026 суми основного боргу у розмірі 25 250,28 грн, 3% річних у розмірі 355,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 843,08 грн, пені у розмірі 2 417,04 грн, витрат на сплату судового збору у розмірі 441,11 грн;

- до 30.08.2026 суми основного боргу у розмірі 25 250,28 грн, 3% річних у розмірі 355,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 843,08 грн, пені у розмірі 2 417,05 грн, витрат на сплату судового збору у розмірі 441,11 грн;

- до 30.09.2026 суми основного боргу у розмірі 25 250,28 грн, 3% річних у розмірі 355,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 843,08 грн, пені у розмірі 2 417,05 грн, витрат на сплату судового збору у розмірі 441,11 грн;

- до 30.10.2026 суми основного боргу у розмірі 25 250,28 грн, 3% річних у розмірі 355,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 843,09 грн, пені у розмірі 2 417,05 грн, витрат на сплату судового збору у розмірі 441,11 грн;

- до 30.11.2026 суми основного боргу у розмірі 25 250,29 грн, 3% річних у розмірі 355,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 843,09 грн, пені у розмірі 2 417,05 грн, витрат на сплату судового збору у розмірі 441,11 грн;

- до 30.12.2026 суми основного боргу у розмірі 25 250,29 грн, 3% річних у розмірі 355,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 843,09 грн, пені у розмірі 2 417,05 грн, витрат на сплату судового збору у розмірі 441,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.07.2026

Суддя Т.В. Іванова