Рішення № 138109618, 09.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/1272/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

За позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення коштів з рахунків платника податків

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

Представники:

Від позивача: Чернова С.С., представник;

Від відповідача: Шатунов А.О., адвокат.

РУХ СПРАВИ

13.03.2026 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ".

В поданій позовній заяві Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить господарський суд стягнути податковий борг Акціонерного товариства КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ, код ЄДРПОУ 00191307, з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків у розмірі 113 964 329,97 гривень.

17.03.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 16.04.2026.

16.04.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 28.05.2026.

28.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на один рік.

28.05.2026 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 09.07.2026.

09.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо заяви АТ "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи вказане, ухвала суду від 17.03.2026 була направлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 17.03.2026 вважається врученою відповідачу 20.03.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Так, ухвалою суду від 17.03.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (20.03.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 06.04.2026.

Отже, станом на дату ухвалення судового рішення, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/2684/25, станом на теперішній час провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 3 частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

На обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" та має незаявлений до суду податковий борг у розмірі 113 964 329,97 грн, а саме:

1. Заборгованість із земельного податку з юридичних осіб (ККДБ 18010500) (Саксаганський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 1 762 340,66 грн, підставою для якої стали:

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022074381 від 10.02.2025 (термін сплати 01.12.2025) у розмірі 415 937,88 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022074381 від 10.02.2025 (термін сплати 30.12.2025) у розмірі 673 201,41 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022074381 від 10.02.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 673 201,37 грн.

2. Заборгованість із земельного податку з юридичних осіб (ККДБ 18010500) (Центрально-Міський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 1 800 761,70 грн, підставою для якої стали:

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022202512 від 10.02.2025 (термін сплати 01.12.2025) у розмірі 600 253,92 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022202512 від 10.02.2025 (термін сплати 31.12.2025) у розмірі 600 253,92 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022202512 від 10.02.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 600 253,86 грн.

3. Заборгованість із земельного податку з юридичних осіб (ККДБ 18010500) (Покровський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 5 011 090,88 грн, підставою для якої стали:

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022201589 від 10.02.2025 (термін сплати 01.12.2025) у розмірі 1 670 363,62 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022201589 від 10.02.2025 (термін сплати 31.12.2025) у розмірі 1 670 363,62 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022201589 від 10.02.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 1 670 363,64 грн.

4. Заборгованість із земельного податку з юридичних осіб (ККДБ 18010500) (Тернівський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 806 710,69 грн, підставою для якої стали:

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022202007 від 10.02.2025 (термін сплати 01.12.2025) у розмірі 268 903,57 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022202007 від 10.02.2025 (термін сплати 30.12.2025) у розмірі 268 903,57 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022202007 від 10.02.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 268 903,55 грн.

5. Заборгованість із орендної плати з юридичних осіб (ККДБ 18010600) (Саксаганський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 3 779 362,63 грн, підставою для якої стали:

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022203221 від 10.02.2025 (термін сплати 01.12.2025) у розмірі 1 259 778,1 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022203221 від 10.02.2025 (термін сплати 30.12.2025) у розмірі 1 259 778,1 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9022203221 від 10.02.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 1 259 778,27 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9295985296 від 29.09.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 28,16 грн.

6. Заборгованість із орендної плати з юридичних осіб (ККДБ 18010600) (Покровський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 9 202 781,31 грн, підставою для якої стали:

- Податковий розрахунок земельного податку № 9030685531 від 14.02.2025 (термін сплати 01.12.2025) у розмірі 3 065 949,45 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9030685531 від 14.02.2025 (термін сплати 30.12.2025) у розмірі 3 068 415,95 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9030685531 від 14.02.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 3 068 415,91 грн.

7. Заборгованість із орендної плати з юридичних осіб (ККДБ 18010600) (Тернівський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 10 516 537,15 грн, підставою для якої стали:

- Податковий розрахунок земельного податку № 9030685566 від 14.02.2025 (термін сплати 01.12.2025) у розмірі 3 505 512,39 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9030685566 від 14.02.2025 (термін сплати 30.12.2025) у розмірі 3 505 512,39 грн;

- Податковий розрахунок земельного податку № 9030685566 від 14.02.2025 (термін сплати 30.01.2026) у розмірі 3 505 512,37 грн.

8. Заборгованість із рентної плати за користування надрами для видобування залізних руд (ККДБ 13031600) (Саксаганський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 19 455 350,40 грн, підставою для якої стали:

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9339257809 від 03.11.2025 (термін сплати 19.11.2025) у розмірі 2 455 689,60 грн;

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9339257839 від 03.11.2025 (термін сплати 19.11.2025) у розмірі 2 455 689,60 грн;

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9434404012 від 23.01.2026 (термін сплати 19.02.2026) у розмірі 10 806 978,60 грн;

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9434404016 від 23.01.2026 (термін сплати 19.02.2026) у розмірі 3 736 992,60 грн.

9. Заборгованість із рентної плати за користування надрами для видобування залізних руд (ККДБ 13031600) (Покровський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 12 016 993,20 грн, підставою для якої стали:

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9339257812 від 03.11.2025 (термін сплати 19.11.2025) у розмірі 10 198 996,8 грн;

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9434404010 від 23.01.2026 (термін сплати 19.02.2026) у розмірі 1 817 996,4 грн.

10. Заборгованість із рентної плати за користування надрами для видобування залізних руд (ККДБ 13031600) (Тернівський район), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 37 258 783,20 грн, підставою для якої стали:

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9339257820 від 03.11.2025 (термін сплати 19.11.2025) у розмірі 6 800 371,2 грн;

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9339257840 від 03.11.2025 (термін сплати 19.11.2025) у розмірі 12 278 448 грн;

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9434404007 від 23.01.2026 (термін сплати 19.02.2026) у розмірі 10 907 978,4 грн;

- Додаток 1. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9434404015 від 23.01.2026 (термін сплати 19.02.2026) у розмірі 7 271 985,6 грн.

11. Заборгованість із надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (ККДБ 19010200), яка виникла внаслідок несплати платником податку у встановлений термін нарахованих сум грошових зобов`язань у розмірі 12 353 618,15 грн, підставою для якої став:

- Розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти Додаток 2 до Податкової декларації екологічного податку № 9434604523 від 26.01.2026 (термін сплати 19.02.2026) у розмірі 12 353 618,15 грн.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Визначення податкового боргу, надане у пп. 14.1.175 пункту ст.14 Податкового кодексу України. Так, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/ або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, у зв`язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» була сформована податкова вимога (форма «Ю») від 22.01.2025 № 0002704-1310-0436, яка направлена засобами поштового зв`язку та отримана платником податків.

Станом на дату подання позовної заяви, податкова вимога від 22.01.2025 № 0002704-1310-0436, відповідно до приписів п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, не відкликалась та податковий борг не переривався.

Також відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 41.4 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пп. 191.1.45 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Також відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів, зокрема з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З урахуванням вимог ст.56, 57 Податкового кодексу України, в зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо заявлених позовних вимог, а також не подано контррозрахунку суми податкового боргу, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги вважаються такими, що не спростовані належними та допустимими доказами.

За результатом дослідження матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст.6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

В обґрунтування поданої заяви АТ "Криворізький залізорудний комбінат" зазначає, що у відповідача наявні всі ознаки неплатоспроможності та скрутного фінансового стану. Так, за результатами господарської діяльності у 2025 році відповідач має фінансовий результат у вигляді збитку у розмірі 2 988 138 000 грн, у 2024 році даний показник становив 2 014 015 000,00 грн. Таким чином, має місце тенденція щодо збільшення розміру збитків. Крім того, перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі та наявність всіх ознак неплатоспроможності підтверджується тим, що відносно АТ "Криворізький залізорудний комбінат" відкрита справа про банкрутство. АТ "Криворізький залізорудний комбінат" має соціальні зобов`язання перед своїми працівниками. Для забезпечення функціонування підприємства, для роботи шахт та інших структурних підрозділів відповідач має щомісячно до 21 числа сплачувати 100 млн. грн. за поставку електричної енергії. В разі прострочення або несплати даного платежу постачальником буде припинена поставка електричної енергії, що фактично означає зупинення основної діяльності підприємства видобутку залізної руди, а також загрожує всьому місту техногенною катастрофою. В разі виконання рішення без відстрочки в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не зможе виконувати вищезазначені зобов`язання.

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Зазначені відповідачем у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі, у зв`язку з чим, розстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже, за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

Господарський суд відхиляє заперечення позивача щодо задоволення заяви про розстрочення виконання виходячи з того, що наведені у них доводи не спростовують наявності обставин, які істотно ускладнюють негайне виконання рішення суду. При цьому суд зазначає, що предметом розгляду є не звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання та не адміністративне розстрочення податкового боргу в порядку податкового законодавства, а виключно визначення процесуального порядку виконання судового рішення відповідно до статті 331 ГПК України. Посилання позивача на відсутність сертифіката Торгово-промислової палати України, ненадання економічного обґрунтування у розумінні податкового законодавства та наявність значного податкового боргу самі по собі не є безумовною підставою для відмови у розстроченні виконання судового рішення.

Суд враховує, що відповідач не заперечує обов`язку виконати рішення суду, не оспорює розмір присуджених до стягнення сум та не ухиляється від їх сплати, а просить лише встановити такий порядок виконання рішення, який дозволить забезпечити реальне погашення заборгованості без створення ризику повного припинення господарської діяльності підприємства. За таких обставин надання розстрочення не порушує баланс інтересів сторін, не створює для відповідача безпідставно привілейованих умов, а навпаки спрямоване на забезпечення фактичного виконання судового рішення та отримання стягувачем присуджених коштів у розумний строк.

Також суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону відповідача від виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення поданої заяви відповідача щодо розстрочення судового рішення.

Згідно п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове страхування.

Таким чином, при зверненні до суду судовий збір позивач не сплачував.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір у зв`язку із задоволеним позовних вимог суд покладає на відповідача.

Згідно з приписами ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду позовну заяву в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

За викладених обставин, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України становить суму 931 840,00 грн (1 164 800,00 грн x 0,8).

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Україна, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ідентифікаційний код юридичної особи (відокремленого підрозділу) 44118658) податковий борг в розмірі 113 964 329,97 грн - заборгованість з земельного податку з юридичних осіб, орендної плати з юридичних осіб, рентної плати за користування надрами для видобування залізних руд та надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 931 840,00 грн - судового збору.

Заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання рішення - задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Господарський суд Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі № 904/2684/25 (904/1272/26) в частині стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 113 964 329,97 грн шляхом сплати щомісячних рівних платежів у сумі 9 497 027,50 грн строком на 12 місяців, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено - 09.07.2026.

Суддя С.А. Примак