Рішення № 138109588, 03.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 липня 2026 року Справа № 903/354/26

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Старовижівський центр первинної медичної допомоги" Старовижівської селищної ради

про стягнення 27 470,26 грн.

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив: Комунальне некомерційне підприємство «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради просить суд стягнути з відповідача Комунального некомерційного підприємства «Старовижівський центр первинної медичної допомоги" Старовижівської селищної ради 27 470,26 грн, заборгованості за орендну плату за невиконання відповідачем умов договору за №169 та №5, а також судові витрати у справі в розмірі 3 328,00 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 23.04.2026, однак правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

23.06.2016 між Комунальним некомерційним підприємством «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради (орендодавець) та Комунальним некомерційним підприємством «Старовижівський центр первинної медичної допомоги" Старовижівської селищної ради (орендар) укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна спільної власності територіальних громад сіл, селища району №189 .

Відповідно до п. 1.1. Договору №169 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове безоплатне користування частину приміщення Старовижівської центральної районної лікарні (далі - майно) загальною площею 224,8 м2, розміщене за адресою: 44400, Волинська обл., Старовижівський р-н, с-ще Стара Вижівка, вул. Шевченка, 6, а саме: частину приміщення поліклініки.

Згідно з п. 3.1. Договору №169 орендоване майно передано Відповідачу на безоплатній основі.

31.05.2025 Сторонами укладено Додаткову угоду, якою припинено дію Договору №169 від 23.06.2016.

01.06.2025 між Старовижівською селищною радою, КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» та КНП «Старовижівський ЦПМД» укладено договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Старовижівської селищної ради №5 (далі - Договір №5).

Згідно п. 4.1. Договору №5 об`єктом оренди є частина приміщення поліклінічного корпусу загальною площею 204,5 кв.м., розташоване за адресою: 44401, Волинська область, Ковельський район, селище Стара Вижівка, вул. Шевченка, 6.

Відповідно до п. 12. умов Договору №5 строк дії Договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором з 01.06.2025 по 31.05.2029 включно.

При цьому, згідно з пунктом 9.1. Умов Договору №5 річну орендну плату встановлено у розмірі 1,00 грн.

Відповідно до ч.2, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до методики розрахунку орендної плати, яка затверджується КМУ щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена КМУ (Методика розрахунку орендної плати за державне майно, затверджена постановою КМУ від 28.04.2021 №630).

Згідно п. 17 Додатку 1 «Орендні ставки для договорів оренди державного майна » до Методики 630 розмір річної орендної плати для комунальних некомерційних підприємств, що утворилися у результаті реорганізації комунальних закладів охорони здоров`я , складає 3% вартості орендованого майна.

Оскільки Старовижівською селищною радою не затверджувалась Методика розрахунку орендної плати, то до застосування підлягає Методика 630.

08.10.2021 рішенням Старовижівської селищної ради №13/8 «Про затвердження переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню Старовижівської селищної ради» (далі - Старовижівської селищної ради №13/8) КНП «Старовижівський ЦПМД» віднесено до Переліку підприємств, установ і організацій, що надають соціально важливі послуги населенню на території Старовижівської селищної ради.

З урахуванням вимог п.п. 17, 19 Додатку 1 «Орендні ставки для договорів оренди державного майна» до Методики 630 та Рішення Старовижівської селищної ради №13/8 розмір річної орендної плати за Договором №169 мав бути встановлений у розмірі 3% вартості орендованого майна в рік з 19.06.2021 та 1% з 08.10.2021.

Розмір річної орендної плати за Договором №5 мав бути встановлений у розмірі 1% вартості орендованого майна в рік починаючи з 01.06.2025.

Відповідно до п. 3.2. Договору №169 розмір орендної плати переглядається при зміні власником Методики її розрахунку чи Інших змін чинного законодавства.

Пунктом 3.7. Договору №5 визначено, що розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до положень Договору №169 за період з 19.06.2021 по 31.05.2025 орендоване майно передано Відповідачу на безоплатній основі, а згідно умов Договору №5 річну орендну ставку КНП «Старовижівський ЦПМД» встановлено у розмірі 1,00 грн з 01.06.2025.

Відповідно до вимоги Держаудитслужби про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 16.01.2026 №130304-14/129-2026 встановлено, що в порушення вимог п.6 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 №630 (яка застосовувалась в період, що підлягав ревізії відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» через незатвердження СтаровижІвською селищною радою власної Методики розрахунку орендної плати) п.17, п.19 Додатку 1 «Орендні ставки для договорів оренди державного майна» Методики №630, умов укладених договорів оренди, а саме: п. 3.2 договору оренди від 23.06.2016 №169 та п.3.7 договору від 01.06.2025 №5, укладених з КНП «Старовижівський центр первинної медичної допомоги», не переглянуто розмір орендної плати та не збільшено розмір річної орендної плати з 1 грн до 1% та 3 % вартості орендованого майна у рік, внаслідок чого Підприємством недоотримано доходів на загальну суму 27 470,26 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на вказану суму.

Розмір недоотриманого доходу КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» згідно Договору №169 становить 22891,36 грн. згідно Договору №5 - 4578,90 грн. (розрахунки додаються).

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся з позовною заявою та просить стягнути з відповідача 27 470,26 грн. заборгованості з орендних платежів згідно договорів оренди, а саме: п. 3.2 договору оренди від 23.06.2016 №169 та п.3.7 договору від 01.06.2025 №5, що зазначено в акті перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області .

У відповідності зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до методики розрахунку орендної плати, яка затверджується КМУ щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена КМУ (Методика розрахунку орендної плати за державне майно, затверджена постановою КМУ від 28.04.2021 №630).

Згідно п. 17 Додатку 1 «Орендні ставки для договорів оренди державного майна » до Методики 630 розмір річної орендної плати для комунальних некомерційних підприємств, що утворилися у результаті реорганізації комунальних закладів охорони здоров`я , складає 3% вартості орендованого майна.

Водночас, суд надаючи правову оцінку правовідносинам сторін у справі, суд дійшов висновку, що цивільні права та обов`язки між Комунальним некомерційним підприємством Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради та Комунальним некомерційним підприємством «Старовижівський центр первинної медичної допомоги" Старовижівської селищної ради склались на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 №607/5422/16-ц, від 19.05.2021 №922/1830/20.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);

2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;

4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Отже, належним та ефективним способом захисту є звернення з кондиційним позовом про витребування майна (грошових коштів), які набуті без правової підстави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14- 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Однак, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Відтак, суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин справи та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, зокрема, суд зазначає, що набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області у вимозі про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 16.01.2026 № 130304-14/129-2026 зазначено, що в порушення вимог п.6 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 №630 (яка застосовувалась в період, що підлягав ревізії відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» через незатвердження СтаровижІвською селищною радою власної Методики розрахунку орендної плати) п.17, п.19 Додатку 1 «Орендні ставки для договорів оренди державного майна» Методики №630, умов укладених договорів оренди, а саме: п. 3.2 договору оренди від 23.06.2016 №169 та п.3.7 договору від 01.06.2025 №5, укладених з КНП «Старовижівський центр первинної медичної допомоги», не переглянуто розмір орендної плати та не збільшено розмір річної орендної плати з 1 грн до 1% та 3 % вартості орендованого майна у рік, внаслідок чого Підприємством недоотримано доходів на загальну суму 27 470,26 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на вказану суму. .

Позивач звертався до відповідача листом за №111/03-07 від 16.02.2026 у якому зазначив, що сплата орендної плати орендарем за період з червня 2021 по 31.10.2025 орендну плату складає у розмірі 27 470,26 грн.

Суд дійшов висновку, що невнесення змін до п. 3.2 договору оренди від 23.06.2016 №169 та п.3.7 договору від 01.06.2025 №5, укладених з КНП «Старовижівський центр первинної медичної допомоги» в частині збільшення розміру орендної плати до 1% до 3% вартості орендованого майна у рік, здійснено в порушення Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затверджено постановою КМУ від 28.04.2021 №630, та призвело до недоотриманого доходу орендодавцем 27 470,26 грн., що підтверджується актом перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області під час перевірки у вимозі Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 16.01.2026 № 130304-14/129-2026.

Сума 27 470,26 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Старовижівський центр первинної медичної допомоги" Старовижівської селищної ради (44401, Волинська обл., с-ще Стара Вижівка, вул. Привокзальна, 18 код ЄДРПОУ 38485879) на користь Комунального некомерційного підприємства «Старовижівська багатопрофільна лікарня» Старовижівської селищної ради (44401, Волинська обл., с-ще Стара Вижівка, вул. Шевченка, 6, код ЄДРПОУ 01983068) 27 470,25 грн - недоотриманого доходу та 3 328,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя Микола ШУМ