Ухвала суду № 138108911, 10.07.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1366/26 Провадження № 2-з/724/13/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м.Хотин

Суддя Хотинського районного суду Чернівецької області Скрипник С.М., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

10.07.2026 року до Хотинського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій просять заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та будь-яким іншим органам чи особам, як наділені функціями держаних реєстраторів, вчиняти будь-які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (зокрема щодо зміни власників, зміни/підміни адреси, внесення нових записів, обтяжень, поділу чи об`єднання об`єктів) стосовно житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Суддя, вивчивши матеріали заяви, приходить до висновку, що вимога про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не подано належних та обґрунтованих доказів на підтвердження вчинення неправомірних дій щодо спірного майна з боку третіх осіб та посадових осіб органів місцевого самоврядування, наявність лише посилань заявників на штучне перекручування чи підміни фактичної адреси майна у реєстрах з метою незаконного насадження архівного обтяження 1962 року та створення умов для протиправного відчуження чи поділу майна позивачів, не свідчить про обґрунтованість заявлених вимог, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.

Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Заявниками не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме необґрунтована загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Жодних обґрунтованих підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не наведено.

Фактично заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях позивачів, що невжиття відповідних заходів в подальшому істотно ускладнить ефективний захист їх прав, а також призвести до незаконної зміни адресних даних нерухомого майна, а також або реєстрації прав третіх осіб у Державному реєстрі речових прав до закінчення судового спору.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20. .

Ураховуючи вищезазначені положення ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, враховуючи розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника, а також те, що відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК