Рішення № 138107320, 10.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/530/26

Провадження № 2/346/1311/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сольського В.В.,

за участю секретаря судових засідань Пігуляк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет П`ядицької сільської ради про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої дитини, -

В С Т А Н ОВ И В:

В провадженні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області на розгляді перебуває цивільна справа за позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Пядицької сільської ради про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, вона перебувала у шлюбі з відповідачем. За час подружнього життя в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 31 січня 2025 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 . У шлюбі в них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно наказу Коломийського міськрайонного суду з відповідача стягуються з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошові сумі у розмірі 50 відсотків для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття.

З 2019 року і по даний час вбачається винна поведінка відповідача щодо свідомого нехтування своїми батьківськими обовязками, адже він не забезпечує дитині доступ д культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Ухилення батька від виконання своїх обовязків полягає також і у тому, що він не піклується про фізичний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, жодного разу не відвідав її, не спілкується з нею, не телефонує, не проявляє батьківської турботи, а також зовсім не цікавиться станом здоровя доньки.

У зв`язку із зазначеними обставинами, позивач звернулася до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону громадянином України ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав зазначених у позові. Пояснила, що батько дитини, відповідач не цікавиться життям доньки та не сплачує аліменти. З 2017 по 2019 року перебувала в шлюбі з відповідачем. У 2018 році в них народилась донька ОСОБА_6 . У ОСОБА_2 є інша сімя і дитина. Відповідач має заборгованість по аліментах. Коли телефонує до відповідача, то він не піднімає телефон. На даний час вона перебуває у шлюбі з іншим чоловіком та хоче щоб він усиновив доньку, яка сприймає його батьком.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи належно повідомлявся судовими повістками, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи в його відсутності не подав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, 26 березня 2026 року подав заяву, в якій висновок про доцільність позбавлення батьківських прав підтримав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у судовому засіданні думку позивача, врахувавши позицію третьої особи, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно актового запису про шлюб серії І-НМ №187440 17 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_8 ».

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 березня 2018 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками дитини записані: ОСОБА_2 та канюс Христина Миколаївна

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 січня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано.

Згідно копії судового наказу від 31 серпня 2018 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною відповідного віку.

Згідно копії характеристики від 29.01.2026 року, виданої директором ліцею № 1, ОСОБА_3 навчається у Коломийському ліцеї № 1. За період навчання дитини батько жодного разу не був присутній у закладі освіти та участі у вихованні, навчанні та шкільному житті дитини не брав. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся. Вихованням та навчанням дівчинки займаються мама та бабуся.

З копії довідки від 22.12.2015 року, виданої старшим державним виконавцем про те, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментах, згідно виконавчого листа № 346/4809/20 станом на 01.12.2025 року становить 29 085,00 грн.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 31 січня 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено шлюб 31 січня 2025 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Відповідно до статті 19 Конвенції про права дитини, держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків..

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, не надано.

Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява № 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві".

При цьому визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 Конвенції.

Європейським судом зазначалося, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Отже, відповідне рішення про позбавлення батьків батьківських прав має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, позивачка посилалась, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки, не приймає участі у її житті, не забезпечує необхідним утримання дитини, не спілкується з нею.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд не погоджується з обставинами, на які посилається позивачка як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов`язків.

Дійсно, після розірвання шлюбу свої батьківські обов`язки відповідач поклав, в основному, на матір - позивачку, яка дбає про розвиток дитини, здоров`я, навчання та благополуччя вцілому. У відповідача наявна заборгованість щодо сплати аліментів.

В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2020 року у справі №420/1075/17 наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька / матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання.

Отже, позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, то аналізуючи даний доказ, суд виходить з такого.

Згідно рішення Виконавчого комітету П`ядицької сільської ради від 26 лютого 2026 року №31 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Згідно даного висновку встановлено, що комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 03 лютого 2026 року встановлено, що малолітня дитини ОСОБА_11 проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження виявили, що умови проживання задовільні. Дитини забезпечена всіма засобами для навчання, розвитку та виховання.

Докази, що стосовно відповідача представниками служби у справах дітей вживались заходи впливу з цього приводу в тому числі попередження його про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків чи притягнення до відповідальності за ст. 184 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 19 Сімейного кодексу України та практики Верховного Суду такий висновок має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для суду.

Суд оцінює зазначений висновок у сукупності з іншими доказами у справі та приходить до висновку, що він сам по собі не підтверджує наявність підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 204/2097/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19 також зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Не здобуто судом і підтвердження того, що позбавлення відповідача батьківських прав змінить життя дитини на краще.

При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості матері чи батька з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається позивачка, а батько дитини не спілкується, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не свідчить безумовно про те, що відповідач не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дитини, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та втрати інтересу до участі у вихованні дитини, суд не вбачає наявності правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Відмовляючи в позові про позбавлення відповідача батьківських прав, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин суд в даній справі не встановив.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивачка не довела, та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у задоволенні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки відмовити.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет П`ядицької сільської ради про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої дитини відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність покращення ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 .

Покласти на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету П`ядицької сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно дочки.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет П`ядицької сільської ради, код ЄДРПОУ 44900116, місцезнаходження: с. П`ядики, вул. Петлюри, буд. 1.

Суддя: Сольський В. В.