Рішення № 138102137, 09.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1512/26

Провадження № 2/346/1932/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сольського В.В.

за участі секретаря судового засідання Пігуляк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних.

Свої вимоги мотивує тим, що 28 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1486/2007 відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 19 100 дол. США.

29 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки, за яким Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж об`ємі, що і Позичальник.

29 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, за яким Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж об`ємі, що і Позичальник.

26 лютого 2014 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення №346/3930/13-ц, яким задоволено позов ПАТ КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «НАДРА» - 32 303,72 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 258 203 грн. 63 коп. заборгованості за кредитним договором № 1486/2007 від 28 вересня 2007 року.

Рішення від 26 лютого 2014 року не виконано, заборгованість не погашена, чим порушуються права кредитора.

У зв`язку з невиконанням рішення Коломийського міськрайонного суду від 26 лютого 2014 року , боржника мають зобовязання зі сплати боргу, оскільки ч.1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповіднол до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а отже вимоги ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» щодо стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є законними та обгрунтованими.

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних залишено без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися та не повідомили про причини своєї неявки, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи у їх відсутності чи відзиву на позов суду не подали.

Крім того, оскільки інформація про судові засідання, яка розміщена на веб-порталі «Судова влада України», є відкритою, то суд вважає, що сторони є належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач надала згоду на такий порядок розгляду справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1486/2007, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 19 100 дол. США.

29 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки, за яким Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж об`ємі, що і Позичальник.

29 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, за яким Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж об`ємі, що і Позичальник.

26 лютого 2014 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення №346/3930/13-ц, яким задоволено позов ПАТ КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «НАДРА» - 32 303,72 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 258 203 грн. 63 коп. заборгованості за кредитним договором № 1486/2007 від 28 вересня 2007 року.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року по справі №346/3990/13-ц замінено стягувача ПАТ КБ «НАДРА» на ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» щодо виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 26.02.2014 року, ухваленого в цивільній справі № 346/3930/13-ц.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», яке визначено судовим рішенням від 26 лютого 2014 року у справі №346/3930/13-ц.

Рішення суду у справі №346/3930/13-ц відповідачі не виконали, а відтак, в цій справі правовідносини сторін трансформувалися у зобов`язання, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, встановивши, що відповідачі мають грошове зобов`язання перед позивачем на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 26.02.2014 року у справі №346/3930/13-ц, яке на даний час не виконано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача трьох процентів річних на грошові кошти за неналежне виконання судового рішення.

У постанові від 08 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала: «Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N? 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-4 (провадження № 14-154с18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використає право вимоги дострокового повернення усієї відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов?язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред?явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не за невиконання грошового зобов?язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених у статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення, а право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до п.12 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк дії карантину, що був введений у 2020 році, неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та діяв до 24 год 00 хв 30 червня 2023 року, та був відмінений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Правові позиції щодо застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладені у постановах Верховного Суду, а саме: від 11.02.2020 у справі № 916/612/19; від 25.08.2021у справі № №914/1560/20; від 22.09.2022 у справі № 920/724/21; від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21; від 20.04.2023 у справі № 728/1765/21 та ін. В той же час з 24.02.2022 року до цього часу в Україні діє воєнний стан, що був введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на момент подання позову.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який втратив чинність на підставі Закону № 4434-ІХ від 14.05.2025, у період дії воєнного стану в україні, введенного Указом Президента України «Про проведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про проведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, із 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК). Із 17 березня 2022 року до 29 січня 2024 року строки було зупинено на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, яким на період дії воєнного стану було зупинено перебіг строків позовної давності за ст.ст. 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК.

Розрахунок 3% річних зроблений позивачем, а саме за період прострочення з 15.10.2017 по 01.03.2020 є не зовсім правильним.

Судом перевірено правильність проведення розрахунку та період, за який просить стягнути позивач з відповідача прострочення суми боргу.

Суд зазначає, що трирічний строк для обрахунку 3% річних, який передував даті звернення до суду, за виключенням періодів, коли строки позовної давності були зупинені, слід обраховувати з 22.11.2017 року.

Таким чином, вимоги банку щодо стягнення 3% річних за період з 22.11.2017 року по 01.03.2020 року в розмірі 2 208,60 дол. США є такими, які заявлені в межах строку позовної давності, а тому підлягають до задоволення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК Українита стягує з відповідачів на користь позивача по 1 591,89 грн судового збору в рівних частках, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 14, 15, 16, 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» 3 % річних у сумі 2 208,60 дол. США, за період прострочення з 22.11.2017 року по 01.03.2020 року.

В решті частин позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» сплачений судовий збір у розмірі 1 59.,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» сплачений судовий збір у розмірі 1 591,89 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана представником позивача до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 43490372.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Сольський В. В.