Рішення № 138107117, 09.07.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/880/26

Провадження № 2/192/1197/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 244938219 від 23 травня 2025 року в розмірі 28 011 гривень 96 копійок.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 23 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 244938219 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 9013 гривень 00 копійок з кінцевою датою повернення кредиту 22 червня 2030 року.

Позивач зазначає, що 26 серпня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило позивачу право вимоги за спірним Договором, а оскільки відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконував, то позивачем було достроково розірвано Договір з 18 січня 2026 року.

Позивачем з моменту розірвання договору не здійснювалось нарахування штрафних санкцій, а заборгованість за кредитним договором № 244938219 становить 28 011 гривень 96 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 9 012 гривень 30 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом 18 458 гривень 88 копійок, заборгованості по комісії за надання кредиту 540 гривень 78 копійок, яка не погашена.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, згідно клопотання просив проводити розгляд справи без його участі. Не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.7 зворот).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с.100). Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Ухвалою від 09 липня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи в порядку заочного провадження.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 23 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено електронний Договір кредитної лінії № 244938219 (а.с.25-35).

Відповідно до умов укладеного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 9 013 гривень 00 копійок строком до 22 червня 2030 року зі сплатою за цей період 0,98 % за день користування грошовими коштами, також умовами договору передбачена комісія в розмірі 540 гривень 78 копійок за надання першого траншу кредитних коштів.

Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується комбінацію літер та цифр, що розташовані на останній сторінці Договору та являють собою електронний підпис відповідача (а.с.36 зворот). Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожен примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» відповідач 23 травня 2025 року отримав зарахування на картку в сумі 9 013 гривень 00 копійок, тобто в день укладення Договору кредитної лінії № 244938219 (а.с.112).

Умовами укладеного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісію за видачу кредиту та неустойку в разі її нарахування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 26 серпня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/50 відповідно до якого позивач отримав право вимоги основного зобов`язання, відсотків, комісії, неустойки, штрафу, пені та інших платежів, зокрема і за Договором кредитної лінії № 244938219, який був укладений з відповідачем (а.с.14-18).

Згідно п. 2.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до Розділу 9 Договору кредитної лінії № 244938219, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору. В тому числі Кредитодаведь має право направляти інформаційні повідомлення, щодо виконання цього Договору (в тому числі під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) Позичальнику в електронному вигляді через Особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у Заявці та/або в месенджері.

Судом встановлено, що у зв`язку з тим, що відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконував, то відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, позивачем було достроково розірвано Договір шляхом направлення Відповідачу відповідного повідомлення з 18 січня 2026 року (а.с. 52 зворот).

Отже, з вказаної дати припинилося право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених Договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 012 гривень 30 копійок, у зв`язку з тим, що відповідач 22 червня 2025 року здійснив погашення на суму 00 гривень 70 копійок, а також існує заборгованість за відсотками в розмірі 18 458 гривень 88 копійок та за комісією в розмірі 540 гривень 78 копійок (а.с.21-22), від сплати яких відповідач ухиляється.

Судом встановлено, що відсотки були нараховані за період з 23 травня 2025 року по 17 січня 2026 року включно, тобто з моменту видачі кредиту до дати дострокового припинення договору з розрахунку 0,98 % за день користування грошовими коштами (а.с.19-22).

Статтями 551, 616 ЦК України передплачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки нарахована позивачем заборгованість за відсотками в розмірі 18 458 гривень 88 копійок не є неустойкою, а є щоденною платою за коритування наданими коштами в кредит, з якими відповідач погодився та підписав Договір, тому суд вважає, що підстави для зменшення розміру таких відсотків, які не є неустойкою відсутні.

Судом встановлено, що у п. 8.4 Договору зазначено, що комісія не є платою за додаткові та/або супутні послуги та є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу.

Судом встановлено, що уклавши договір відповідач погодився, що комісія за надання кредиту згідно п. 8.5 Договору становить 540 гривень 78 копійок за надання першого траншу кредиту.

Статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тому суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню 540 гривень 78 копійок комісії за надання кредиту, оскільки умовами Договору кредитної лінії № 244938219 передбачено сплату на користь кредитора такої одноразової комісії, а умови про нарахування комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту та не суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування», які існували на час укладання спірного договору.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначеної умови на предмет добросовісності, справедливості та наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, суд виходить з того, що вказані критерії не були порушені.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення комісії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не погасив своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов укладеного Кредитного договору, а право вимоги перейшло до позивача. Відповідач докази про погашення заборгованості суду не надав.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Стосовно стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, який він сплатив під час звернення з позовом до суду.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, Додаткова Угода № 2974 до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року та Акт приймання-передачі наданих послуг від 13 березня 2026 року на суму 5 000 гривень 00 копійок (а.с.54-60).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 гривень 00 копійок.

Відповідач заперечення щодо зменшення розміру таких витрат або про підстави для відмову в їх стягненні суду не надав, а відповідно до позиції ВС, яка викладена в постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22, згідно якої Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд погоджується з тим, що справа є малозначною, у зв`язку з чим розгляд справи відбувався в поряду спрощеного позовного провадження, однак лише цей факт не свідчить про те, що позивач не витратив кошти на оплату послуг адвоката, який здійснив підготовку до цієї справи. Суд вважає, що вказані в акті прийому-передачі наданих послуг суми на складання позовної заяви 3 500 гривень, вивчення матеріалів справи 1 000 гривень, на підготовку адвокатського запиту та клопотання до суду - 500 гривень, а всього 5 000 гривень 00 копійок є цілком співмірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальність «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код в ЄДРЮОФОПГФ - 39700642) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код в ЄДРЮОФОПГФ - 39700642)заборгованість за Договором кредитної лінії № 244938219 від 23 травня 2025 року по тілу кредиту в розмірі 9 012 (дев`ять тисяч дванадцять) гривень 30 копійок, заборгованість по комісії в розмірі 540 (п`ятсот сорок) гривень 78 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 18 458 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок, а всього 28 011 (двадцять вісім тисяч одинадцять) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код в ЄДРЮОФОПГФ - 39700642) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код в ЄДРЮОФОПГФ - 39700642) витрати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 09 липня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина