Рішення № 138106801, 08.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 932/18103/25

Номер провадження2/205/2782/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 23.06.2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету № 433167 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank» № 002/10630449-SР.

Представник позивача зазначає, що відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку, а саме, надано кредитні кошти у сумі 28 000 грн 00 коп. строком користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту на споживчі потреби.

02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» був укладений Договір факторингу № НІ/11/25-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за плату права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийняло належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до боржника ОСОБА_1 за Заявою - анкетою № НОМЕР_1 з номером кредитного договору № 002/10630449-SР від 23.06.2021 року.

Відповідно до Акту приймання передачі Реєстру Боржників від 02.12.2024 року до Договору факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Заявою - анкетою № 433167 з номером кредитного договору № 002/10630449-SР від 23.06.2021 року, на загальну суму 58 788 грн. 64 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 27 490 грн. 51 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 31 298 грн. 13 коп.

У зв`язку із вищевикладеним представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Заявою - анкетою № 433167 з номером кредитного договору № 002/10630449-SР від 23.06.2021 року у загальному розмірі 58 788 грн. 64 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 23.06.2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Означений кредитний договір між сторонами було укладено шляхом подання відповідачем письмової Заяви-анкети № 433167 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank».

Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладення договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін у справі.

Відповідно до Заяви-анкети № 433167 з номером кредитного договору № 002/10630449-SР від 23.06.2021 року про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» відповідач підтвердив, що приймає всі умови Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом із додатками, зокрема тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті банку https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua, посилання на примірники якої разом із додатками відповідач отримав в мобільному додатку «Sportbank», з якою він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє та положень якої зобов`язався неухильно дотримуватися.

У цьому випадку датою відправлення Публічної пропозиції вважається дата, з якої у мобільному додатку стає доступним текст Публічної пропозиції. Проект Заяви-анкети та Публічної пропозиції був наданий відповідачу банком, а підписані ним Заява-анкета та Публічна пропозиція відповідають наданим проектам.

Як встановлено судом, кредитні кошти за вказаним кредитним договором відповідачу було надано у спосіб, зазначений у кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою по рахунку, а отже АТ «Таскомбанк» свої обов`язки за цим кредитним договором виконало у повному обсязі.

Судовим розглядом також встановлено, що 02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» був укладений Договір факторингу № НІ/11/25-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за плату права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийняло належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Акту приймання передачі Реєстру Боржників від 02.12.2024 року до Договору факторингу № НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Заявою - анкетою № 433167 з номером кредитного договору № 002/10630449-SР від 23.06.2021 року, на загальну суму 58 788 грн. 64 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 27 490 грн. 51 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 31 298 грн. 13 коп.

Оскільки позивач наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує повертає позику та не сплачує проценти за користування грошовими коштами, то суд доходить висновку, що то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, неналежне виконання.

У даному випадку на підтвердження фактичного надання кредитних коштів відповідачу як позичальнику та невиконання такою особою своїх зобов`язань щодо повернення отриманих на умовах строковості грошових кредитних коштів банком суду представлено банківські виписки по руху коштів по рахунках, відкритих на ім`я відповідача.

Суд із цього приводу зазначає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктом 1 пункту 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої, попередньої, операції; дату здійснення поточної операції; код банку, в якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції, відповідно за дебетом або кредитом; суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку, що передбачено пунктом 61 вказаного Положення.

Згідно з пунктом 62 цього Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У даному випадку виписки по руху коштів по рахунках відповідача відповідають зазначеним вимогам чинного законодавства та є первинними документами, які свідчать про надання боржнику кредитних грошових коштів та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, у такого учасника справи в силу укладеного кредитного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, у тому числі на предмет їх узгодженості з виписками руху грошових коштів по рахунках відповідача, та взявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеною обставину порушення відповідачем умов цього кредитного договору у частині своєчасного повернення сум отриманого тіла кредиту.

Відповідач доказів виконання своїх договірних зобов`язань у частині повернення фактично отриманих кредитних коштів за названим кредитним договором суду не подав.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що шляхом підписання вказаного кредитного договору відповідач як споживач був проінформований про розмір процентів, реальну процентну ставку та інші важливі правові аспекти надання кредитних коштів, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому суд враховує, що заявлені до стягнення проценти нараховані позивачем у межах строку дії кредитного договору та відповідно до погоджених сторонами умов кредитування. Матеріали справи не містять доказів того, що проценти були нараховані поза межами строку кредитування або в розмірі, який не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідач розрахунок процентів не спростував, власного контррозрахунку суду не надав.

Щодо наявності у позивача права вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти другій стороні (клієнту) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи.

Матеріалами справи підтверджується перехід права вимоги за Заявою - анкетою № 433167 з номером кредитного договору № 002/10630449-SР від 23.06.2021 року від АТ «Таскомбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на підставі Договору факторингу № НІ/11/25Ф від 02.12.2024 року, Акта приймання-передачі Реєстру Прав вимоги від 02.12.2024 року до Договору факторингу НІ/11/25Ф від 02.12.2024 року, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Отже, позивач належними та допустимими доказами довів як наявність кредитної заборгованості відповідача, так і наявність у нього права вимоги за вказаним кредитним договором.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 03 липня 2024 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною, Договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого, адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь якої інстанції справ у якій клієнт є учасником.

Відповідно до Акту прийому передачі наданих послуг від 02.06.2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору № 03-07/24 від 03.07.2024 року, адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : первинна консультація 1 год. 1 000 грн. 00 коп., правовий аналіз наявних документів у замовника по справі 2 години 4 000 грн. 00 коп., підготовка позовної заяви 2,1 години 4 200 грн. 00 коп. Тобто загальна сума понесених витрат за надані послуги становить 9 200 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 3 (три) двосторонніх аркуші, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймала.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою, як ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) заборгованість за Заявою - анкетою № 433167 про приєднання до публічної пропозиції Акціонерного товариства «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/10630449-SР від 23.06.2021 року, станом на 02.12.2024 року, у загальному розмірі 58 788 грн. 64 коп., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 27 490 грн. 51 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 31 298 грн. 13 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою, як ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою, як ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (юридична адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222)судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.