Рішення № 138106799, 12.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/4100/26

Номер провадження2/205/3667/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 119719, на виконання якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 2 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит у строк 14 днів з моменту отримання кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених Договором кредиту.

Далі представник позивача зазначає, що 28.10.2021 року згідно з умовами Договору факторингу № 01-28/10/2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» відступило право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 119719 від 06.04.2020 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», а відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно з договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» становить 9 760 грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп., прострочена заборгованість за процентами 7 760 грн 00 коп.

Також представник позивача зазначив, що товариством було вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги про сплату заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 119719 від 06.04.2020 року на адресу відповідача.

Оскільки у позасудовому порядку відповідач свої договірні зобов`язання не виконує, заборгованість за таким кредитним договором не погашає, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 119719 від 06.04.2020 року станом на 25.06.2025 року у загальному розмірі 9 760 грн 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить судова повістка, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 119719.

Згідно з умовами зазначеного кредитного договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн 00 коп. строком на 14 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,0 % на добу.

Оглядом вказаного договору судом встановлено, що останній з боку позичальника підписано за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «КL 3562».

За інформацією, викладеною в листі ТОВ «Платежзі Онлайн», відповідно до Договору № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 2 000 грн 00 коп. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Судом також встановлено, що 28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» передає, відступає, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Займер» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року станом на 25.06.2025 року наявна заборгованість у загальному розмірі 9 760 грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп., прострочена заборгованість за процентами 7 760 грн 00 коп.

Позивач, як новий кредитор у вказаному договірному зобов`язанні, наполягає на тому, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року у загальному розмірі 9 760 грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп., прострочена заборгованість за процентами 7 760 грн 00 коп.

Оскільки позивач наполягає на тому, що позичальник у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає та не сплачує проценти за користування кредитними коштами, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо наявного у позивача права вимоги на підставі договору факторингу суд зазначає таке.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, а також розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу, фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, наявна вимога, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому, майбутня вимога.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За договором факторингу позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» відступило позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 119719 від 06.04.2020 року, загальна сума заборгованості за яким становить 9 760 грн 00 коп.

Щодо наявних підстав для стягнення заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним із моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що передбачено статтею 1055 ЦК України.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пропозиція укласти електронний договір, оферта, може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції, оферти, у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, оферти, однією стороною та її прийняття, акцепту, другою стороною. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття, акцепт, може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви, форми, про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції, акцепт, у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису, факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису, за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису. Електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

Як зазначалося вище, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» Договір № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року щодо отримання грошових коштів під проценти за їх користування, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «КL 3562».

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію.

Крім того, матеріали справи містять підписаний електронним підписом паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені сума кредиту, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, процентна ставка та інші істотні умови кредитування.

Суд зазначає, що текст такого договору містить усі істотні умови, притаманні даному виду договірних правовідносин, зокрема строк та суму кредиту, порядок його повернення, розмір і вид процентної ставки.

При цьому без здійснення відповідачем дій, спрямованих на укладення договору позики в обраний спосіб, у тому числі проходження верифікації особи, яка його підписує, отримання електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, який був згодом використаний для підписання такого договору, останній не був би укладений сторонами.

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що вказаний правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладення та підписання відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора договору позики із Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З огляду на наведене, суд констатує, що після підписання кредитного договору електронним підписом і прийняття акцепту оферти у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у товариства виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів у погодженому сторонами розмірі.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами, з розстроченням, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

У даному випадку обставина отримання кредитних коштів саме відповідачем підтверджена письмовими доказами у їх сукупності, окремі з яких мають ознаки первинних бухгалтерських документів, зокрема довідкою про зарахування грошових коштів у сумі 2 000 грн 00 коп. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , яка містить дату операції, а саме 06.04.2020 року, час такої операції 06:16:04, відомості про суму зарахування та систему, через яку здійснювалась транзакція, «Platon», а також Реєстром боржників як додатком до договору факторингу, який містить відомості про відповідача як боржника та суму заборгованості.

Вказану довідку, з огляду на наявність у її змісті наведеної вище інформації, суд вважає належним, допустимим та достатнім доказом зарахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника.

Суд із цього приводу зазначає, що частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено статтями 76, 77 ЦПК України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Саме тому подання позивачем доказу, що має ознаки первинного бухгалтерського документа про отримання відповідачем суми кредиту, та неспростування відповідачем означеної обставини шляхом подання доказів про незарахування на її картковий рахунок вказаної суми кредиту дозволяє суду дійти висновку про доведеність з боку кредитора обставини фактичної видачі кредиту позичальникові.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів позичальником підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами у справі та не спростовано відповідачем, у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Судовим розглядом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача остання не здійснила сплату грошових коштів у сумі, достатній для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Також частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У даному випадку матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості, підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом за період з 06.04.2020 року по 25.06.2025 року у розмірі 7 760 грн 00 коп.

Разом із цим, за змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

За умовами Договору № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року передбачено надання кредиту у розмірі 2 000 грн 00 коп. строком на 14 днів, з процентною ставкою 2,00 % на день, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 560 грн 00 коп., які були нараховані кредитодавцем у межах встановленого договором строку кредитування.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховані проценти за користування кредитом згідно з Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року за період з 06.04.2020 року по 25.06.2025 року.

Однак, як вказувалося вище, строк дії позики у такому договорі встановлений сторонами 14 днів, тобто до 19.04.2020 року включно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом, тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, строку кредитування. Саме за це благо, тобто можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У такому випадку в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У даному випадку позовних вимог щодо стягнення процентів саме на підставі статті 625 ЦК України не заявлено, а процентна ставка в розрахунку заборгованості за вказаний період є відмінною від тієї, що визначена статтею 625 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що позивачем безпідставно нараховані проценти за користування кредитом згідно з Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року за межами строку дії такого кредиту, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 20.04.2020 року по 25.06.2025 року у розмірі 7 200 грн 00 коп. слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Одночасно із цим вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитного договору, а саме з 06.04.2020 року по 19.04.2020 року у розмірі 560 грн 00 коп. згідно з Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року у загальному розмірі 2 560 грн 00 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 2 000 грн 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 560 грн 00 коп. за період з 06.04.2020 року по 19.04.2020 року.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення нарахованих процентів за період з 20.04.2020 року по 25.06.2025 року у розмірі 7 200 грн 00 коп. необхідно відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд даної цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, укладений між Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» та ТОВ «Кошельок», перелік послуг, що входять до складу правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Гурського Г.Ю., а також платіжну інструкцію № 3 від 05.05.2026 року про оплату правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність такого розміру витрат із характером спору.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що, попри право сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Судова практика розгляду такої категорії справ є сталою та поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки у галузі права об`єктивно не вимагають витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Крім того, суд враховує, що справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, має типовий характер, не містить складного предмета доказування, значної кількості учасників справи або необхідності вчинення представником позивача значного обсягу процесуальних дій.

Заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп. є неспівмірним із ціною позову, складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та характером виконаної роботи.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката, категорію та складність справи, ціну позову, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Щодо судового збору суд зазначає таке.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 868 грн 00 коп. із заявлених 14 088 грн 00 коп., судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 180 грн 94 коп. з розрахунку: 6 868 грн 00 коп. х 2 422 грн 40 коп. : 14 088 грн 00 коп. = 1 180 грн 94 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 628, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року, станом на 25.06.2025 року, у загальному розмірі 2 560 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом за період з 06.04.2020 року по 19.04.2020 року у розмірі 560 грн. 00 коп.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за Договором № 119719 про надання фінансового кредиту від 06.04.2020 року за період з 20.04.2020 року по 25.06.2025 року у розмірі 7 200 грн. 00 коп. відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 698 грн. 34 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.