Рішення № 138106797, 16.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19045/25

Номер провадження2/205/1526/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчана Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3256203697-366212, відповідно до якого позичальнику було надано кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Однак відповідач порушив умови укладеного договору, у зв`язку із чим станом на 10.12.2025 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 14 088 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 050 грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 9 038 грн 00 коп.

У зв`язку із вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року станом на 10.12.2025 року у загальному розмірі 14 088 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача разом з позовною заявою подала суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року вирішено витребувати у АТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, інформацію, а саме: 1) письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 та відкриття під неї відповідного банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , або на ім`я іншої особи, із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи; 2) письмовий доказ у вигляді виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , за період з 08.06.2021 року по 10.06.2021 року.

На виконання вказаної ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь від 14.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260310/26107-БТ із доданою випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 08.06.2021 року по 10.06.2021 року.

Інші процесуальні дії у справі, зокрема забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить судова повістка, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на таке.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 09.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3256203697-366212 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами пункту 1.1 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 5 050 грн 00 коп. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених Договором.

Зі змісту Договору вбачається, що між сторонами узгоджено графік повернення кредиту, що визначений у пункті 3.3 Договору.

Умови кредитування, серед іншого, відображені й у паспорті споживчого кредиту.

Договір № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 4170.

Договір містить інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор як аналог власноручного підпису позичальника.

Відповідно до листа АТ «Таскомбанк» від 21.10.2025 року № 21/10/2025, наданого на підтвердження Товариству з обмеженою відповідальністю «Кошельок», банком було здійснено переказ грошових коштів карткодержателю, а саме: 09.06.2021 року о 08:53:24 на картку № НОМЕР_1 у сумі 5 050 грн 00 коп.

На підтвердження вищевказаного платіжною системою ТОВ «Тас Лінк» надано повідомлення про те, що 09.06.2021 року була проведена успішна транзакція щодо зарахування коштів на картку № НОМЕР_1 у сумі 5 050 грн 00 коп. згідно з Договором № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року.

Крім того, згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 14.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260310/26107-БТ, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у банку емітовано картку № НОМЕР_1 та відкрито рахунок IBAN НОМЕР_3 .

До вказаної відповіді банком додано виписку по рахунку за період з 08.06.2021 року по 10.06.2021 року, з якої вбачається зарахування 09.06.2021 року на вказану банківську картку грошових коштів у розмірі 5 050 грн 00 коп.

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач допустив прострочення повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого за ним, ОСОБА_1 , станом на 10.12.2025 року, згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за Договором № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року, виникла заборгованість на загальну суму 14 088 грн 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 050 грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 9 038 грн 00 коп.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки, фіксована або змінювана, та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права й обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису, факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису, за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, суд доходить висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором, надав кредитні кошти у розмірі 5 050 грн 00 коп. шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Факт належності вказаної банківської картки відповідачу та рух коштів по відповідному рахунку підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 14.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260310/26107-БТ та випискою по рахунку IBAN НОМЕР_3 за період з 08.06.2021 року по 10.06.2021 року.

Доказів внесення коштів на погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, неналежне виконання.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, тобто невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені, зокрема, статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Визначаючи розмір процентів у сумі 9 038 грн 00 коп., позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням на пункти 3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 проценти річних, що становить 2,2 процента на день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Проте суд не може погодитися з аргументами позивача щодо нарахування процентів за кредитним договором відповідно до пунктів 3.6, 3.7, 3.8 договору з таких підстав.

Суд звертає увагу на те, що заявлений у договорі строк користування кредитом складає 18 календарних днів з дня надання кредиту. При цьому проценти за користування кредитом Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» нараховано позичальнику також за період з 27.06.2021 року по 24.09.2021 року, тобто після спливу первісно погодженого строку кредитування.

З матеріалів справи встановлено, що, укладаючи з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідач скористався належною первісному кредитору інформаційно-телекомунікаційною системою, де йому було надано можливість самостійно обрати суму кредиту та термін, строк кредитування, згідно з алгоритмом дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору.

У пункті 2.1 договору встановлено, що кредит надається на 18 днів з дати підписання договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений у пункті 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення оплати протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів.

Згідно з умовами графіка розрахунків грошові кошти надано відповідачу на період з 09.06.2021 року по 26.06.2021 року, сума кредиту становить 5 050 грн 00 коп., проценти за користування кредитом 1 818 грн 00 коп., загальна вартість кредиту 6 868 грн 00 коп.

Згідно з умовами паспорта споживчого кредиту від 09.06.2021 року сума кредиту становить 5 050 грн 00 коп., строк кредитування 18 днів, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування 6 868 грн 00 коп.

Водночас згідно з пунктом 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії, продовження загального строку дії договору.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.2 договору, а саме оплати протягом 18-денного лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про продовження строку кредитних правовідносин із позичальником.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, поданого позивачем, при визначенні лояльного періоду у 18 днів проценти, нараховані позивачем після спливу 18 днів, у декілька разів перевищують заборгованість за наданим кредитом.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець, виконавець, виробник, не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного або різного тлумачення та розуміння його умов сторонами договору, зокрема позичальником.

Оскільки ці правила не дають можливості однозначно визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року щодо строку його дії, а саме 18 календарних днів згідно з пунктом 2.1 договору чи 108 календарних днів, 18 днів лояльного періоду та 90 днів продовження строку згідно зі статтею 212 ЦК України, відповідно до пункту 3.6 договору, а також щодо процентної ставки, суд вважає за необхідне застосувати правило тлумачення contra proferentem.

Більше того, кредит у сумі 5 050 грн 00 коп. надавався на строк 18 днів, а нарахування за межами вказаного періоду за своєю суттю є мірою цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 625 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19, провадження № 61-8829сво21, зазначено, що contra proferentem, лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, означає, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний із неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, у невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору, у тому числі при виборі мови і формулювань. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування, пункт 3.7 кредитного договору, та іншої процентної ставки, пункт 3.8 кредитного договору, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, тоді як відповідач, як споживач фінансових послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що у даному випадку слід тлумачити проти того, хто її сформулював, contra proferentem.

У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Як зазначено у пункті 3.7 Договору, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. Фактично зазначений період варіюється від 1 до 90 днів.

Водночас у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною, визначено графік погашення у строк до 26.06.2021 року. Інші умови, зокрема конкретний період продовження строку користування кредитом, не визначено.

Таким чином, продовження строку кредитування на 90 днів фактично визначено кредитодавцем в односторонньому порядку, що суперечить законодавству.

Враховуючи наведене, суд вважає, що починаючи з 27.06.2021 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати проценти за кредитним договором.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання коштів у позику № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року у розмірі 6 868 грн 00 коп., з яких: 5 050 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 818 грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 09.06.2021 року по 26.06.2021 року.

У частині позовних вимог щодо стягнення 7 220 грн 00 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 27.06.2021 року по 24.09.2021 року слід відмовити.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явився, відзив на позов та докази на його обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Зі змісту положень вказаної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, укладений між Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок», перелік послуг, що входять до складу правової допомоги, та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Гурського Г.Ю.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» та від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду цієї категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки у галузі права об`єктивно не вимагають витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, характер спірних правовідносин, складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову та часткове задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп. є неспівмірними зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та ціною позову, а тому в заявленому розмірі відшкодуванню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 868 грн 00 коп. із заявлених 14 088 грн 00 коп., судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 180 грн 94 коп. із розрахунку: 6 868 грн 00 коп. х 2 422 грн 40 коп. : 14 088 грн 00 коп. = 1 180 грн 94 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 509, 526, 610, 625, 628, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місце знаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул.. Антонова, буд. 8А, код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за Договором № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року, станом на 10.12.2025 року, у загальному розмірі 6 868 грн. 00 коп., де заборгованість за тілом кредиту 5 050 грн. 00 коп., заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 09.06.2021 року по 26.06.2021 року 1 818 грн. 00 коп.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за Договором № 3256203697-366212 від 09.06.2021 року за період з 27.06.2021 року по 24.09.2021 року у розмірі 7 220 грн. 00 коп. відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місце знаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул.. Антонова, буд. 8А, код ЄДРПОУ 40842831) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місце знаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул.. Антонова, буд. 8А, код ЄДРПОУ 40842831) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 180 грн. 94 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.