Рішення № 138104851, 21.04.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/2157/25

2/368/529/26

Рішення

Іменем України

"21" квітня 2026 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого - судді Закаблук О.В.

При секретарі - Токовенко Н.О.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , (який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, - про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд, -

В С Т А Н О В И В :

22.12.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, - про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в прохальній частині якої позивачі просили суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти позовну заяву до провадження;

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - за набувальною давністю;

3. Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - за набувальною давністю.

Вищевказані позовні вимоги позивачі обгрунтовували в мотивувальній частині позовної заяви наступними обставинами та нормами права:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі - Позивачі) звернулись до Кагарлицького районного суду Київської області з позовною заявою про визнання права власності за набувальною давністю.

Користуючись наданим процесуальним правами наданими ст. 49 Цивільного процесуального кодексу правом, Позивачі звертається до суду із зміненими позовними вимогами та доповнює свої позовні вимоги, обґрунтовуючи наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі - Позивачі), а також донька Позивачів ОСОБА_2 , 2013 року народження, постійно проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлове приміщення, виданого Позивачу ОСОБА_3 15.11.2003 року.

Ордер на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 був виданий сім`ї Позивача ОСОБА_3 як працівнику Державного закладу «Кагарлицька районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно з технічною характеристикою, квартира складається з 3-х кімнат житловою площею 33,4 кв.м., у тому числі: 1-а кімната 8,50 кв.м., 2-а кімната 11,3 кв.м., 3-я кімната 13,6 кв.м., кухні площею 11,1 кв.м., ванної кімнати площею 10,0 кв.м.

Вказана квартира перебувала на обліку « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». 19.11.2014 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Кагарлицького автопідприємства Київської облспоживспілки» у зв`язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2025 року №36480258.

На сьогоднішній день Позивачі та донька продовжують проживати у квартирі АДРЕСА_2 , утримують її у належному стані, добросовісно та відкрито користуються даним нерухомим майном. Позивачі сплачують комунальні платежі та проводять поточний та капітальний ремонт квартири за власний кошт.

Інших осіб, які б мали право або претендували на дане нерухоме майно немає.

Враховуючи наведене, Позивачі вважають, що вони можуть оформити у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_3 звертались до Кагарлицької міської ради з метою вирішення питання про передачу у власність квартири АДРЕСА_2 , якою Позивачі користуються з 2003 року.

Проте, з`ясувалося, що квартира не перебуває на балансі Кагарлицької міської ради. Крім того, відомості про перебування вказаної квартири на балансі будь-якого підприємства чи установи відсутні. Таким чином, на даний час вирішити питання щодо оформлення у власність Позивачів квартири за адресою: АДРЕСА_1 можливо виключно за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 3 ст. 355 Цивільного кодексу України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Позивачі протягом більше десяти років добросовісно, відкрито, безперервно володіють квартирою за адресою АДРЕСА_1 , а тому за ними може бути визнано право власності цю на квартиру за набувальною давністю згідно з ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Так, при вселенні у квартиру у Позивачів були відсутні підстави для набуття права власності на неї, а тому їхнє володіння є добросовісним. Позивачі не приховували та не приховують факт знаходження спірної квартири в їхньому володінні та таке володіння не переривалося з моменту вселення, що свідчить про дотримання Позивачами вимог відкритості і безперервності володіння.

Отже, Позивачами дотримано усіх умов, які передбачені ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю в рівних частках.

Таким чином, за Позивачами може бути визнано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р., ст. ст. 328, 344, 355, 356, 357 Цивільного кодексу України, ст. 3, 15, 49, 174-175 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачі просили суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

22.12.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/2157/25, провадження № 2/368/1329/25.

26.02.2026 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 17 год. 00 хв. 19.03.2026 року.

19.03.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву від Кагарлицької міської ради Київської області (відповідача по справі), - наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/2157/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Кагарлицької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Ухвалою від 26 лютого 2026 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 19 березня 2026 року о 17 год. 00 хв.

Позивачі дійсно понад 10 років фактично проживають у квартирі АДРЕСА_2 та неодноразово зверталися до Кагарлицької міської ради щодо належного оформлення права власності на вищезазначене майно.

Кагарлицька міська рада визнає той факт, що Позивачі проживають протягом довгого часу в квартирі АДРЕСА_2 , а тому вважає їх такими, безперешкодно, безперервно та добросовісно володіють вищевказаним майном згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України. Це майно дійсно є безхазяйним, однак Відповідач не має на меті оформляти на нього право власності та виселяти Позивачів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 43, 49, 206 ЦПК України, - Кагарлицька міська рада повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_4 та не заперечує проти задоволення позову.

Просить розглянути справу № 368/2157/25 без участі її представника.

02.04.2026 року на адресу Кагарлицькогоо районного суду Київської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , (який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, - про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в прохальній частині якої позивачі просили суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти позовну заяву до провадження;

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - за набувальною давністю;

3. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - за набувальною давністю;

4. Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - за набувальною давністю.

Уточнені позовні вимоги позивачі в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовують наступними обставинами та нормами права:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі - Позивачі) звернулись до Кагарлицького районного суду Київської області з позовною заявою про визнання права власності за набувальною давністю.

Користуючись наданим процесуальним правами, наданими ст. 49 Цивільного процесуального кодексу правом, - Позивачі звертаються до суду із зміненими позовними вимогами та доповнюють свої позовні вимоги, обґрунтовуючи наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (далі - Позивачі), а також донька Позивачів ОСОБА_2 , 2013 року народження, - постійно проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі ордеру на житлове приміщення, виданого Позивачу ОСОБА_3 15.11.2003 року.

Ордер на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - був виданий сім`ї Позивача ОСОБА_3 , як працівнику Державного закладу «Кагарлицька районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно з технічною характеристикою, квартира складається з 3-х кімнат житловою площею 33,4 кв.м., у тому числі: 1-а кімната 8,50 кв.м., 2-а кімната 11,3 кв.м., 3-я кімната 13,6 кв.м., кухні площею 11,1 кв.м., ванної кімнати площею 10,0 кв.м.

Вказана квартира перебувала на обліку «Кагарлицького автопідприємства Київської облспоживспілки».

19.11.2014 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Кагарлицького автопідприємства Київської облспоживспілки», - у зв`язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2025 року №36480258.

На сьогоднішній день Позивачі та донька продовжують проживати у квартирі АДРЕСА_2 , утримують її у належному стані, добросовісно та відкрито користуються даним нерухомим майном.

Позивачі сплачують комунальні платежі та проводять поточний та капітальний ремон квартири за власний кошт.

Інших осіб, які б мали право або претендували на дане нерухоме майно, - немає.

Враховуючи наведене, Позивачі вважають, що вони можуть оформити власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_3 зверталась до Кагарлицької міської ради з метою вирішення питання про передачу у власність квартири АДРЕСА_2 , якою Позивачі користуються з 2003 року.

Проте, з`ясувалося, що квартира не перебуває на балансі Кагарлицької міської ради.

Крім того, - відомості про перебування вказаної квартири на балансі будь-якого підприємства чи установи, - відсутні.

Таким чином, на даний час виріши питання щодо оформлення у власність Позивачів квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - можливо виключно за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, - набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше встановлено цим Кодексом.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, - набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

1. Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

2. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала q знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечу охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

3. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось проту всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування на бувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦK). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднатти до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїмспадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за надувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за надувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за надувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за надувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК.

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на не манно у зв`язку зі сппивом стооку надувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за надувальною давністю.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 3 ст. 355 Цивільного кодексу України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Позивачі протягом більше десяти років добросовісно, відкрито, безперервно володіють квартирою за адресою АДРЕСА_1 , а тому за ними може бути визнано право власності цю на квартиру за набувальною давністю згідно з ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Так, при вселенні у квартиру у Позивачів були відсутні підстави для набуття права власності на неї, а тому їхнє володіння є добросовісним. Позивачі не приховували та не приховують факт знаходження спірної квартири в їхньому володінні та таке володіння не переривалося з моменту вселення, що свідчить про дотримання Позивачами вимог відкритості і безперервності володіння.

Отже, - Позивачами дотримано усіх умов, які передбачені ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України для визнання права власності на нерухоме майно набувальною давністю в рівних частках.

Таким чином, - за Позивачами може бути визнано право власності і квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , - за набувальною давністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись Постановою Пленуму ВССУ розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р ст.ст. 328, 344, 355, 356, 357 Цивільного кодексу України, ст. 3, 15, 49, 174-175 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачі просили задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

06.04.2026 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання, по результатах якого, - на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 год. 00 хв. 21.04.2026 року.

В судове засідання, яке відбулося 21.04.2026 року, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , - не з`явилися, хоча були повідомлені судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява клопотання представника позивачів, - адвоката Клапчука Ф.П., в якій він просив суд:

- слухати справу без участі сторони позивача (позивачів та їхнього представника авдоката);

- уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив ї задовольнити;

- просив не стягувати з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

В судове засідання, яке відбулося 21.04.2026 року, представник відповідача, - Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява представника відповідача, в якій він:

- просить суд слухати дане кримінальне провадження без участі представника відповідача;

- позов підтримує та не заперечує проти його задоволення.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, - розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо повязані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається з матеріалів справи, - предметом спору в рамкаха даного кримінального провадження є право власності на нерухоме майно (квартиру), яка розміщена за адресою; АДРЕСА_3 .

Що стосується тієї обставини, що м. Кагарлик Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - м. Кагарлик, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як м. Кагарлик до адміністративно територіальної реформи, - було адміністративно територіальним центром Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правило виключної підсудності, - підсудність за місцем місцезнаходження нерухомого майна.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

- Позивачі, - ОСОБА_1 (який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ), та ОСОБА_3 (далі - Позивачі), - звернулись до Кагарлицького районного суду Київської області з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно (квартиру), - за набувальною давністю.

Як вбачається з матеріалів цивільного провадження, - позивачі, - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також донька, - Позивачів ОСОБА_2 , 2013 року народження, - постійно проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі ордеру на житлове приміщення, виданого Позивачу ОСОБА_3 15.11.2003 року.

Ордер на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - був виданий сім`ї Позивача ОСОБА_3 , як працівнику Державного закладу «Кагарлицька районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно з технічною характеристикою, квартира складається з 3-х кімнат житловою площею 33,4 кв.м., у тому числі: 1-а кімната 8,50 кв.м., 2-а кімната 11,3 кв.м., 3-я кімната 13,6 кв.м., кухні площею 11,1 кв.м., ванної кімнати площею 10,0 кв.м.

Вказана квартира перебувала на обліку « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

19.11.2014 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Кагарлицького автопідприємства Київської облспоживспілки» у зв`язку з визнанням її банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2025 року №36480258.

На сьогоднішній день Позивачі та донька продовжують проживати у квартирі АДРЕСА_2 , - утримують її у належному стані, добросовісно та відкрито користуються даним нерухомим майном. Позивачі сплачують комунальні платежі та проводять поточний та капітальний ремонт квартири за власний кошт.

Як встановлено в судовому засіданні, - інших осіб, які б мали право або претендували на дане нерухоме майно немає.

Позивач ОСОБА_3 зверталась до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, - з метою вирішення питання про передачу у власність квартири АДРЕСА_2 , якою Позивачі користуються з 2003 року.

Проте, з`ясувалося, що квартира не перебуває на балансі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області.

Крім того, відомості про перебування вказаної квартири на балансі будь-якого підприємства чи установи, - відсутні.

Таким чином, на даний час вирішити питання щодо оформлення у власність Позивачів квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - можливо виключно за рішенням суду, - з огляду на наступні норми права.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито і безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема , таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р., враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, - право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК а також; частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, - відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. воно грунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому, володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також, для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, - необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Водночас володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Саме до таких правових висновків щодо змісту згаданих норм матеріального права дійшов суд касаційної інстанції у аналогічних за обставинами справах, зокрема: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16 ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16 - ц (провадження № 61-2017св18), від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 (провадження № 61-2924св21).

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке немає власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добровільно набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-2924св21) та від 24 червня 2021 року у справі № 210/49/20 (провадження № 61-2924св21).

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим.

Отже, за змістом частини 1 статті 344 ЦК України, добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 у справі № 910/17274/17).

Пункт 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно п. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р., ч.ч. 1, 2 ст. 16, ст. 328, ч.ч. 1, 4 ст. 344, п.11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259263 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , (який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, - про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - задовольнити.

Визнати за фізичними особами:

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем село Рудка Володимирецького району Рівненської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 25 червня 1997 року Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП: НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженкою село Запруддя Рокитнянського району Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_3 , виданий 27 вересня 2004 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_4 );

- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженкою місто Кагарлик Київської області, Україна, громадянкою України, РНОКПП: НОМЕР_5 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 , видане 26 лютого 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області), -

- по 1/3 частини (за кожним) право власності (за набувальною давністю) на нерухоме майно:

- квартири, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_4 , (технічний паспорт від 02 листопада 2018 року, виготовлений ФОП « ОСОБА_5 », інвентаризаційна справа № 795).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.