Ухвала суду № 138103400, 10.07.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/799/26

НП: 4-с/453/2/26

УХВАЛА

іменем України

10 липня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,

учасники справи:

заявниця (стягувачка у виконавчому провадженні) ОСОБА_1 ;

боржник у виконавчому провадженні Державний податковий університет;

державні виконавці головні державні виконавці Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун Анна Василівна і Дихніч Василь Іванович;

вимоги скарги на дії та рішення державних виконавців;

розглянувши дану скаргу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за участі заявниці (стягувачки) ОСОБА_1 та представника боржника Державного податкового університету Берестеня В.В., -

в с т а н о в и в:

Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.

Стягувачка ОСОБА_1 , у визначений у ч. 1 ст. 449 ЦПК України строк, сформувавши документ в системі «Електронний суд», 29.04.2026 року подала у Сколівський районний суд Львівської області скаргу, що була зареєстрована в діловодстві 30.04.2026 року за вх. № 3489, в якій просить постановити ухвалу, якою: 1) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун А.В. від 01.04.2026 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 77686761, якою внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: - замість Резолютивна частина: «Стягнути з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп.» зазначено Резолютивна частина: «Стягнути з Державного податкового університету (вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київська область, 08205 код ЄДРПОУ: 44550814) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: с. Сможе, Сколівський район, Львівська область, 82642) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 66 046 грн. 20 коп.»;- замість Сума коштів до стягнення за ВД: 148603.95 зазначено Сума коштів до стягнення за ВД: 66046.2 замість Сума коштів (еквівалент у гривні): 148603.95 зазначити Сума коштів (еквівалент у гривні): 66046.2; 2) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча В.І. від 22.04.2026 року про зняття арешту з усіх рахунків, що належать боржнику Державному податковому університету, у виконавчому провадженні № 77686761; 3) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча В.І. від 22.04.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 77686761 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24 від 31.01.2025 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області, про стягнення з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп.; 4) зобов`язати Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 77686761 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24 від 31.01.2025 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області про стягнення з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп. (негайне виконання).

Скарга вмотивована тим, що постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.04.2026 року, про зняття арешту з коштів від 22.04.2026 року та про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2026 року у виконавчому провадженні № 77686761 винесені з порушенням вимог ст. 8, ст. 18, пункту 9 ч. 1 ст. 39, ч. 4 ст. 59, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802. Так, ОСОБА_1 у своїй скарзі наголошує, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, що набрало законної сили, є виконавчим документом, а не вхідною чи вихідною кореспонденцією виконавчої служби, а тому державний виконавець не наділений повноваженнями змінювати визначені у виконавчому документі дані, з-поміж іншого суму коштів, що підлягає стягненню. На переконання заявниці ОСОБА_1 , оскаржувана постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних фактично змінила зміст постанови про відкриття виконавчого провадження та спосіб виконання рішення, чим виконавець вийшов за межі, окреслені абзацом 3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», що дозволяє виправлення виключно граматичних чи арифметичних помилок у процесуальних документах виконавця, які не змінюють змісту таких документів. Заявниця ОСОБА_1 звертає увагу й на суперечність (протиріччя) між постановами: у постанові про зняття арешту з коштів від 22.04.2026 року зазначено, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено у повному обсязі, тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2026 року одночасно містить відомості про залишок нестягненої суми за виконавчим документом у розмірі 11 282 грн. 52 коп.. Окрім того, за довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 26.04.2026 року № 4UN45K67MHDMIIJC, на її користь перераховано лише 39 526 грн. 00 коп., що не відповідає сумі, визначеній виконавчим документом та судовим рішенням, а, відтак, відсутні докази фактичного виконання рішення суду в повному обсязі, що виключало підстави для зняття арешту (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження») та закінчення виконавчого провадження (пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»), - підсумувала свої міркування заявниця ОСОБА_1

Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у порядку самопредставництва, котре здійснює керівниця Зейналова А.Г., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 04.06.2026 року подав до Сколівського районного суду Львівської області відзив на скаргу, що був зареєстрований в діловодстві за вх. № 4654, за змістом якого скаргу ОСОБА_1 вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи свою позицію, орган державної виконавчої служби зазначає, що ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 було виправлено арифметичну помилку, допущену при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внаслідок чого правильний розмір такого заробітку визначено у сумі 66 046 грн. 20 коп. замість 148 603 грн. 95 коп., а тому на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій існувало чинне судове рішення, яким установлено остаточний розмір стягнення. Відповідно до ст. 18 ЦПК України, таке рішення підлягало обов`язковому виконанню, а державний виконавець був зобов`язаний керуватися ухвалою суду від 12.03.2026 року та врахувати внесені судом виправлення. Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наголошує, що внесення змін до реєстраційних даних виконавчого провадження не було самостійним переглядом судового рішення чи зміною його змісту державним виконавцем, а лише приведенням відомостей виконавчого провадження у відповідність до чинного судового акта, будь-яке інше рішення означало б ігнорування цього судового рішення. Водночас, вказує, що визначена ухвалою суду від 12.03.2026 року сума 66 046 грн. 20 коп. сплачена боржником Державним податковим університетом у повному обсязі (з утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску), а також сплачено виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження, у зв`язку з чим наявні всі передбачені пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження. Доводи скарги, на думку Ірпінського відділу державної виконавчої служби, спрямовані не на оскарження дій державного виконавця, а на заперечення правомірності ухвали від 12.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки, тоді як предметом розгляду цієї справи є законність дій державних виконавців, а не перевірка правильності чи законності зазначеної ухвали суду, - підсумовує зміст відзиву керівниця Ірпінського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 ..

Боржник у виконавчому провадженні Державний податковий університет, в порядку представництва, котре здійснює ОСОБА_3 , сформувавши документ у системі «Електронний суд», 02.07.2026 року подав до Сколівського районного суду Львівської області письмові пояснення на скаргу, що були зареєстровані в діловодстві за вх. № 5465, за змістом яких скаргу ОСОБА_1 вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи свою позицію, цей боржник зазначає, що на момент вчинення державними виконавцями оскаржуваних дій ухвала Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки була чинною, не була скасована чи змінена у встановленому законом порядку та відповідно до ст. 18 ЦПК України підлягала обов`язковому виконанню. Державний податковий університет наголошує, що ні він як боржник, ні державний виконавець не наділені законом повноваженнями перевіряти правильність, законність чи обґрунтованість судового рішення, яке набрало законної сили, або самостійно визначати, яке саме судове рішення підлягає виконанню; до моменту скасування або зміни такого судового акта судом апеляційної чи касаційної інстанції він є обов`язковим для всіх суб`єктів, яких стосується. З огляду на це, боржник виконав рішення суду саме в тому обсязі, який був визначений чинною на момент виконання редакцією судового рішення з урахуванням ухвали від 12.03.2026 року, а зміна розміру грошових вимог відбулася виключно на підставі цієї ухвали, а не внаслідок самостійного перегляду рішення державним виконавцем. Боржник вказує, що визначена сума 66 046 грн. 20 коп. сплачена ним у повному обсязі, а саме: середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 39 107 грн. 93 коп., податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9 142 грн. 11 коп., військовий збір у розмірі 2 539 грн. 48 коп., єдиний соціальний внесок у розмірі 4 271 грн. 40 коп., виконавчий збір у розмірі 6 604 грн. 62 коп. та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 469 грн. 00 коп., - у зв`язку з чим наявні всі передбачені законом підстави для закінчення виконавчого провадження. Боржник окремо наголошує, що сам по собі факт подання апеляційної скарги на ухвалу про виправлення арифметичної помилки не припиняє її дії та не звільняє учасників виконавчого провадження від обов`язку її виконання до моменту скасування або зміни судом апеляційної інстанції. Доводи скарги, на переконання боржника, зводяться не до перевірки законності дій державного виконавця, а до незгоди стягувачки ОСОБА_1 з правовими наслідками ухвали від 12.03.2026 року, що не може бути предметом розгляду у цій справі, - підсумовує представник боржника ОСОБА_3 ..

Вчинені судом процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 01.05.2026 року клопотання стягувачки ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги залишено без розгляду; вищевказану скаргу на дії та рішення державних виконавців прийнято до розгляду, судове засідання щодо її розгляду призначено на 04.06.2026 року о 12:00 год., водночас, в Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витребувано належно засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 77686761.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 02.06.2026 року надано можливість заявниці ОСОБА_1 та її уповноваженим представникам брати участь у всіх судових засіданнях, призначеному на 04.06.2026 року о 12:00 год, та котрі будуть призначеними у межах цієї справи для продовження її розгляду по суті, у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів» із застосуванням електронного підпису за вебадресою: https://vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.), без окремого письмового оформлення із занесенням до протоколу судового засідання, від 04.06.2026 року, у зв`язку з невиконанням Ірпінським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вимог ухвали суду в частині витребування копії матеріалів виконавчого провадження № 77686761 та неповідомленням суду про неможливість їх подання, відкладено розгляд справи на 06.07.2026 року о 10:00 год...

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 04.06.2026 року до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу за неподання витребуваних судом доказів без поважних причин та без повідомлення суду про неможливість їх подання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Микитин В.Я.) від 29.06.2026 року надано можливість уповноваженому представнику відповідача Державного податкового університету Берестеню В.В. брати участь у судовому засіданні, призначеному у межах цієї справи для продовження її розгляду по суті на 06.07.2026 року о 10:00 год., у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ ДП «Центр судових сервісів» із застосуванням електронного підпису за вебадресою: https://vkz.court.gov.ua.

Стягувачка Лазор О.Д. у судовому засіданні свою скаргу підтримала у повному обсязі, наполягала на її задоволенні, посилаючись на обставини та правові підстави, викладені у цій скарзі. Зазначала, що державні виконавці, не маючи на те законних повноважень, самочинно зменшили визначену виконавчим документом суму стягнення та, за відсутності фактичного повного виконання рішення суду, безпідставно зняли арешт з коштів боржника і закінчили виконавче провадження, чим порушили її права як стягувача на повне та своєчасне виконання судового рішення.

Представник боржника Державного податкового університету Берестень В.В. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, покликаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях на скаргу. Зазначав, що державні виконавці діяли на виконання обов`язкової до виконання ухвали суду від 12.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки, у межах наданих повноважень, а рішення суду виконано боржником у повному обсязі відповідно до його чинної редакції, що виключало можливість подальшого здійснення виконавчих дій та обумовлювало необхідність закінчення виконавчого провадження.

Державні виконавці головні державні виконавці Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун А.В., ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Встановлені судом фактичні обставини справи, пов`язані із розглядом цієї скарги.

Здійснюючи в межах цієї справи судовий контроль за виконанням судового рішення, суд, з метою перевірки обґрунтованості скарги та встановлення дійсних правовідносин, вважає за необхідне з`ясувати повний хід виконання судового рішення, а не обмежуватися формальною перевіркою відповідності оскаржуваних постанов їхньому власному тексту. Такий підхід зумовлений вимогами частин 1, 4 ст. 12, частин 1, 2 ст. 89 та ч. 2 ст. 451 ЦПК України, за якими суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так. рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 17.01.2025 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 позов ОСОБА_1 до Державного податкового університету задоволено частково, з-поміж іншого, поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді, стягнуто з Державного податкового університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2024 року по 17.01.2025 року у сумі 148 603 грн. 95 коп. та 1 500 грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124601962).

На підставі зазначеного рішення, Сколівським районним судом Львівської області видано два виконавчі листи. Перший виконавчий лист № 453/1069/24 видано 31.01.2025 року, тобто до набрання рішенням суду законної сили, - на виконання тієї частини рішення, щодо якої судом допущено негайне виконання, а саме в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць (статті 430, 431 ЦПК України). Другий виконавчий лист № 453/1069/24 видано 26.02.2025 року, - у зв`язку з набранням рішенням суду законної сили, на виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі (копії містяться в системі «Електронний суд»).

На підставі першого виконавчого листа № 453/1069/24 від 31.01.2025 року, постановою державного виконавця Супрун А.В. від 03.04.2025 року відкрито виконавче провадження № 77686761. На підставі другого виконавчого листа № 453/1069/24 від 26.02.2025 року, постановою державного виконавця Супрун А.В. від 21.01.2026 року відкрито виконавче провадження № 80047163. Обидва виконавчі провадження відкрито з примусового виконання одного й того самого рішення суду від 17.01.2025 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Правова оцінка постанов, винесених у межах виконавчого провадження № 80047163, не є предметом розгляду цієї справи, проте суд враховує наявність цього виконавчого провадження як обставину, що входить до дійсних правовідносин, оскільки самим державним виконавцем у постановах, винесених у виконавчому провадженні № 80047163, це провадження прямо пов`язується з виконавчим провадженням № 77686761 як з таким, у межах якого нібито відбулося повне виконання ідентичного виконавчого документа (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Постановою Львівського апеляційного суду від 19.12.2025 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про переведення скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в позові у цій частині, рішення в частині поновлення на посаді змінено, у решті рішення суду, у тому числі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 148 603 грн. 95 коп., залишено без змін (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132796000).

Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 (номер провадження: 61-1642ск26) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного податкового університету на постанову Львівського апеляційного суду від 19.12.2025 року (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134123841).

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року у справі за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24, задоволено заяву представника Державного податкового університету Берестеня В.В. про виправлення арифметичної помилки в рішенні суду від 17.01.2025 року, виправлено арифметичні помилки в абзацах 186, 187 мотивувальної частини та в «6» абзаці резолютивної частини рішення, внаслідок чого розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено у сумі 66 046 грн. 20 коп. замість 148 603 грн. 95 коп. (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135085464).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13.04.2026 року (номер провадження: 22-ц/811/1293/26) ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду від 12.03.2026 року та відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на цю ухвалу (міститься у ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135776635), станом на час розгляду цієї скарги ОСОБА_1 розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 12.03.2026 року призначений на 29.09.2026 року.

01.04.2026 року головним державним виконавцем Супрун А.В. у виконавчому провадженні № 77686761 винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою з посиланням на ухвалу суду від 12.03.2026 року, статті 8, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, внесено зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме: замість резолютивної частини на суму 148 603 грн. 95 коп. зазначено резолютивну частину на суму 66 046 грн. 20 коп., замість суми коштів до стягнення за виконавчим документом 148 603 грн. 95 коп. зазначено 66 046 грн. 20 коп., замість суми коштів (еквівалент у гривні) 148 603 грн. 95 коп. зазначено 66 046 грн. 20 коп. (копія міститься в системі «Електронний суд»).

22.04.2026 року головним державним виконавцем Дихнічем В.І. у виконавчому провадженні № 77686761 винесено постанову про зняття арешту з коштів, якою з посиланням на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» знято арешт з усіх рахунків боржника з мотивів того, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено у повному обсязі. Того ж дня, 22.04.2026 року, головним державним виконавцем Дихнічем В.І. у виконавчому провадженні № 77686761 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. При цьому, в тексті постанови про закінчення виконавчого провадження одночасно зазначено, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено у повному обсязі, і що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 11 282 грн. 52 коп., а сума стягнутого виконавчого збору становить 6 604 грн. 60 коп. (копія міститься в системі «Електронний суд»).

Судом встановлено й те, що згідно з платіжними інструкціями від 16-17.04.2026 року, боржником Державним податковим університетом у межах виконавчого провадження № 77686761 сплачено кошти в рахунок виконання рішення суду з розрахунку суми 66 046 грн. 20 коп. (з утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску), а також сплачено виконавчий збір у розмірі 6 604 грн. 62 коп. та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 469 грн. 00 коп.. Водночас за довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 26.04.2026 року № 4UN45K67MHDMIIJC, на банківський рахунок стягувачки ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в гривні у сумі 39 526 грн. 00 коп. Таким чином, розмір фактично сплачених боржником та стягнутих державним виконавцем коштів обчислено виходячи із суми 66 046 грн. 20 коп., визначеної ухвалою суду від 12.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки, а не виходячи із суми 148 603 грн. 95 коп., визначеної виконавчим документом та рішенням суду, залишеним у цій частині без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Належно засвідчена копія матеріалів виконавчого провадження № 77686761, витребувана ухвалою суду від 01.05.2026 року, Ірпінським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України суду, не надана. Разом з тим, зазначена обставина не перешкоджає вирішенню скарги по суті, оскільки прогалини невиконанням ухвали в частині витребування доказів фактично заповнені письмовими доказами, наданими учасниками провадження, зокрема копіями оскаржуваних постанов, платіжних інструкцій, довідки банку та інформації про виконавче провадження, достатніми для встановлення дійсних обставин справи в порядку ст. 89 ЦПК України.

Джерела права та роз`яснення, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1 та 2 ст. 55 Конституції України).

Основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення (пункт 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частини 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України).

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Право на судовий розгляд було б примарним, якби внутрішня правова система Договірної Держави дозволяла, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду» у розумінні ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, § 40; «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00). Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення ЄСПЛ у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 року, заява № 6962/02).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одними із засад виконавчого провадження, котрі мають бути дотримані, є верховенство права та обов`язковість виконання судового рішення (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу пункту 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього закону виконавчі листи, що видаються судами у визначених випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч. 3 ст. 8 цього Закону).

Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, у разі, якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець за наявності підтвердних документів своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження. Якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі.

Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до пункту 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 2218/25821/2012, за змістом пункту 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, або у зв`язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Отже, виконання рішення про стягнення грошових коштів вважається закінченим із моменту сплати боржником усіх сум, присуджених на користь стягувача відповідно до змісту виконавчого листа, а належним виконанням є зарахування відповідної суми на рахунок стягувача.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 209/3085/20).

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно із ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

В силу ст. 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Узагальнена оцінка суду за результатами розгляду скарги на дії та рішення державних виконавців.

Вирішуючи цю скаргу, суд насамперед окреслює межі судового розгляду. Предметом судового контролю у цій справі є законність трьох конкретних рішень (постанов) державних виконавців, винесених у виконавчому провадженні № 77686761: 1) постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.04.2026 року; 2) постанови про зняття арешту з коштів від 22.04.2026 року; 3) постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2026 року. Водночас суд наголошує, що встановлення обґрунтованості скарги в силу ч. 2 ст. 451 ЦПК України, неможливе без з`ясування дійсних правовідносин і повного руху виконавчого провадження, а тому дослідження судом обставин видачі двох виконавчих листів, відкриття двох виконавчих проваджень та фактично сплачених сум є не виходом за межі заявлених вимог, а необхідним елементом перевірки законності названих оскаржуваних постанов.

Суд окремо підкреслює, що предметом розгляду цієї скарги не є і не може бути перевірка правильності, законності чи обґрунтованості ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року про виправлення арифметичної помилки. Питання правомірності зазначеної ухвали вирішується у встановленому процесуальним законом порядку судом апеляційної інстанції, у провадженні якого ця ухвала перебуває на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 13.04.2026 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/1069/24 (номер провадження: 22-ц/811/1293/26). Суд у межах цієї справи оцінює виключно правомірність дій та рішень державних виконавців, а не зміст судового рішення, на виконання якого вони посилаються. Відтак, центр правової оцінки суду зосереджений на тому, чи діяли державні виконавці в межах наданих законом повноважень, у визначений законом спосіб і чи обрали вони належний та пропорційний засіб реагування на обставини, що виникли у межах виконавчого провадження.

Щодо правомірності постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.04.2026 року.

Ключовим у цій справі є питання про те, чи наділений державний виконавець повноваженнями самостійно, шляхом винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних, змінити визначену виконавчим документом суму, що підлягає стягненню. Суд доходить висновку, що такими повноваженнями державний виконавець не наділений, з огляду на таке.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, що набрало законної сили (чи в конкретному випадку виданий в межах допуску негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць), є виконавчим документом у розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Зміст виконавчого документа, зокрема визначена ним сума стягнення, є похідним від змісту судового рішення та не може бути змінений виконавцем на власний розсуд. Виконавець, за приписами пункту 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені саме виконавчим документом і цим Законом, а не всупереч його змісту.

Пункт 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, на який послався державний виконавець у постанові від 01.04.2026 року, регулює виключно зміну найменування сторони виконавчого провадження, а також виправлення технічної помилки чи описки в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції. Зазначена норма за своїм змістом не наділяє і не може наділяти виконавця повноваженням змінювати визначену виконавчим документом суму стягнення, оскільки сума стягнення не є реєстраційним даним кореспонденції, а є складовою змісту виконавчого документа, похідного від судового рішення. Так само і абзац 3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє виконавцю виправляти лише граматичні чи арифметичні помилки, допущені у процесуальних документах, винесених самим виконавцем у виконавчому провадженні, і які не змінюють змісту таких документів, - тоді як у цьому випадку державний виконавець Супрун А.В. змінила не власну помилку, а зміст виконавчого документа, зменшивши суму стягнення зі 148 603 грн. 95 коп. до 66 046 грн. 20 коп., чим фактично змінив спосіб та обсяг виконання судового рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що головний державний виконавець Супрун А.В., виносячи постанову від 01.04.2026 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою змінено визначену виконавчим документом суму стягнення, діяла поза межами наданих законом повноважень, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, статей 8, 18, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 14 розділу ІІ згаданої Інструкції.

Окремо суд оцінює обраний державним виконавцем спосіб дії з точки зору його пропорційності та доцільності. Зіткнувшись із наявністю ухвали суду від 12.03.2026 року, якою змінено розрахунок присудженої суми, державний виконавець не був позбавлений законних і належних способів реагування. Зокрема, як державний виконавець, так і сторони виконавчого провадження, за приписами ст. 432 ЦПК України, мали право та можливість звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про виправлення допущеної при його оформленні помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині, якої стосується внесене ухвалою від 12.03.2026 року виправлення. Саме такий процесуальний механізм є єдино належним способом приведення виконавчого документа у відповідність до виправленого рішення суду. Натомість державний виконавець, будучи фаховим учасником правовідносин, обрав не передбачений законом для цього спосіб самочинне внесення змін до відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, який за жодних обставин не є належним засобом зміни змісту виконавчого документа. Такий спосіб дії не відповідає ані вимогам законності, ані критерію пропорційності, оскільки за наявності законного та менш втручального механізму, державний виконавець обрав спосіб, що безпосередньо втрутився у зміст судового рішення та обсяг права стягувачки на виконання рішення суду.

При цьому суд наголошує, що визнання оскаржуваної постанови протиправною та відновлення виконавчого провадження не позбавляє сторони виконавчого провадження та державного виконавця права скористатися зазначеним процесуальним механізмом, передбаченим ст. 432 ЦПК України, у тому числі й у відновленому виконавчому провадженні, - шляхом звернення до суду, який видав виконавчий документ, із відповідною заявою в установленому законом порядку. Отже, визнання дій державного виконавця неправомірними не вирішує по суті питання про належний розмір стягнення та не перешкоджає його вирішенню в законний спосіб.

Щодо правомірності постанов про зняття арешту з коштів та про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2026 року.

Постанови про зняття арешту з коштів та про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2026 року є похідними від постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.04.2026 року, оскільки саме зменшення суми стягнення до 66 046 грн. 20 коп. уможливило висновок державного виконавця про «повне» виконання рішення. Позаяк, постанова про зміну реєстраційних даних є неправомірною, то ґрунтований на ній висновок про повне виконання рішення також не може вважатися обґрунтованим.

Незалежно від наведеного, суд встановлює, що оскаржувані постанови мають і самостійні вади. По-перше, постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2026 року містить внутрішнє протиріччя, - у ній одночасно зазначено, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено у повному обсязі, і що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 11 282 грн. 52 коп.. Наявність такого протиріччя унеможливлює висновок про безсумнівне встановлення державним виконавцем факту фактичного виконання рішення в повному обсязі, як того вимагає пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

По-друге, за наведеним вище правовим висновком Верховного Суду належним виконанням рішення про стягнення грошових коштів є зарахування присудженої суми на рахунок стягувача. Тим часом, за довідкою АТ КБ «ПриватБпанк» від 26.04.2026 року № 4UN45K67MHDMIIJC, на рахунок стягувачки ОСОБА_1 перераховано лише 39 526 грн. 00 коп., що не відповідає ані сумі 148 603 грн. 95 коп., визначеній виконавчим документом та судовим рішенням, залишеним у цій частині без змін, ані навіть сумі 66 046 грн. 20 коп., визначеній ухвалою від 12.03.2026 року. Отже, доказів фактичного виконання рішення суду в повному обсязі матеріали справи не містять, а головними державними виконавцями Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун А.В., ОСОБА_4 цей аспект не розкрито.

Іншими словами, розрахунок, наведений, зокрема, боржником на обґрунтування повного виконання, є суперечливим і не узгоджується сам із собою, а сукупність показаних боржником складових (39 107,93 + 9 142,11 + 2 539,48 + 4 271,40 = 55 060 грн. 92 коп.) не дорівнює заявленій сумі виконання 66 046 грн. 20 коп., що додатково спростовує висновок державного виконавця про фактичне виконання рішення в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, підстава для зняття арешту з коштів боржника, передбачена пунктом 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (надходження суми коштів, необхідної для задоволення вимог стягувача), була відсутня, а тому постанова про зняття арешту з коштів від 22.04.2026 року є неправомірною. Так само була відсутня і передбачена пунктом 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону підстава для закінчення виконавчого провадження, оскільки фактичного виконання рішення в повному обсязі не відбулося, - а, відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.04.2026 року є передчасною та неправомірною.

Суд не приймає як належні доводи боржника Державного податкового університету про те, що скарга зводиться виключно до незгоди з ухвалою від 12.03.2026 року та не стосується законності дій державного виконавця. Як встановлено вище, скарга ґрунтується насамперед на виході державних виконавців за межі наданих законом повноважень при зміні суми стягнення та на відсутності фактичного повного виконання рішення, - тобто саме на неправомірності дій та рішень державних виконавців, що і є предметом судового контролю згідно з статтями 447-451 ЦПК України. Обов`язковість судового рішення ухвали суду від 12.03.2026 року сама по собі не наділяла державного виконавця повноваженням змінювати виконавчий документ у не передбачений законом спосіб, а тому посилання боржника на її чинність не спростовує висновків суду про неправомірність оскаржуваних постанов, окрім того, Львівським апеляційним судом ухвалою від 13.04.2026 року поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 12.03.2026 року і відкрито провадження у справі, тому наявність в ухвали законної сили дискусійне питання, через призму положень ст. 359 ЦПК України, до її перегляду в апеляційному порядку, розгляд для чого призначений на 29.09.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). З огляду на встановлену судом неправомірність усіх трьох оскаржуваних постанов та на приписи ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», належним способом поновлення порушеного права стягувачки ОСОБА_1 є скасування оскаржуваних постанов та відновлення виконавчого провадження № 77686761.

За таких обставин, оцінивши в сукупності доводи та аргументи учасників справи, надані докази й установлені фактичні обставини, суд висновує обґрунтованість скарги стягувачки ОСОБА_1 та наявність правових підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 10, 13, 247, 258-261, 450-451 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Скаргу стягувачки ОСОБА_1 , з участю боржника Державного податкового університету та державних виконавців головних державних виконавців Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун Анни Василівни, Дихніча Василя Івановича, на дії та рішення державних виконавців, - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун Анни Василівни від 01.04.2026 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 77686761.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича від 22.04.2026 року про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні № 77686761.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича від 22.04.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 77686761.

Визнати дії головних державних виконавців Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Супрун Анни Василівни, ОСОБА_4 щодо винесення скасованих постанов (рішень), - неправомірними.

З метою поновлення порушеного права ОСОБА_1 , зобов`язати уповноважену посадову особу Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення, відновивши виконавче провадження № 77686761 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1069/24, виданого 31.01.2025 року Сколівським районним судом Львівської області (негайне виконання).

Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.

Ухвала суду, в силу положень ч. 1 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена учасниками справи у строк подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата проголошення ухвали: 10 липня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН