Рішення № 138103345, 09.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2818/26

Провадження № 2/450/2438/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025 у розмірі 23474,96 грн, а також понесені судові витрати, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25.04.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2245073 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором. Вказує, що ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зазначає, що на підставі Договору факторингу № 01.02-4/26 від 27.01.2026 право вимоги за кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025 перейшло від ТОВ «Слон Кредит» до позивача ТОВ «Свеа Фінанс». Вказує, що заборгованість відповідача за Кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025 у загальному становить 23474,96 грн, що складається з: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8475,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 10000,00 грн - заборгованість за неустойкою, що просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн.

Ухвалою від 15.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог статті 178 ЦПК України, без поважних причин.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 25.04.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 2245073 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір № 2245073 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», Додаток № 1, Паспорт споживчого кредиту, Інформаційне повідомлення споживача - підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовим ідентифікатором P733.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 360 днів, зі сплатою підвищеної ставки 15%, зниженої ставки 1,8% та пільгової ставки 0,75% за кожен день користування кредитом.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «PayTech» № 20260129-1471 від 29.01.2026, де підтверджено, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 5000,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 , дата й час виконання 25.04.2025 о 13:49:17 год, призначення платежу: «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2245073 від 25.04.2025».

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме здійснив переказ коштів на загальну суму 5000,00 грн згідно договору № 2245073 від 25.04.2025, на платіжну картку НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Як вбачається із розрахунку заборгованості первісного кредитора за Кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025, станом на 27.01.2026 заборгованість становить 23474,96 грн, з яких: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8475,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 1200,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4999,96 грн - заборгованість за неустойкою.

27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-4/26.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-4/26 від 27.01.2026, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025 в сумі 23474,96 грн, з яких: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8475,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 10000,00 грн - заборгованість за неустойкою.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України Кредитним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти Договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти Договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний Договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний Договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний Договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний Договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 25.04.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2245073 у формі електронного документу, що підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором P733.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір № 2245073 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за Кредитним договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку НОМЕР_1 у розмірі 5000,00 грн згідно договору № 2245073 від 25.04.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «PayTech» № 20260129-1471 від 29.01.2026.

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов, кредитного договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за кредитним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23474,96 грн, що складається з: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8475,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 1200,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4999,96 грн - заборгованість за неустойкою.

Щодо набуття ТОВ «Свеа Фінанс» права грошової вимоги за вказаним Кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Кредитним договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено Кредитним договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за Кредитним договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Наданий позивачем Договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що Договір оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «Свеа Фінанс» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Кредитним договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні Кредитним договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений Кредитним договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23474,96 грн, що складається з: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8475,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 10000,00 грн - заборгованість за неустойкою.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10000,00 грн заборгованість за неустойкою.

Разом з тим, у відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частина 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, заявлена представником позивача заборгованість за неустойкою в розмірі 10000,00 грн не підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

На момент укладення кредитного договору, положення статті 8 «Про споживче кредитування», не містили умов щодо граничного розміру щоденної процентної ставки.

Однак, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, позивач незважаючи на те, що кредитний договір № 2245073 від 25.04.2025,який укладено після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування процентної ставки і нарахував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі підвищеної ставки 15% та зниженої ставки 1,8%, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії позивача безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування відсоткової ставки у розмірі підвищеної ставки 15% та зниженої ставки 1,8% значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 04.05.2025 по 27.01.2025 відсотків за користування кредитом у розмірі 0,75% на день.

Однак, суд не погоджується з нарахованими процентами за 25.04.2025 за підвищеною ставкою 15%, що становить 750,00 грн, та з нарахованими процентами за період з 26.04.2025 по 03.05.2025 за зниженою ставкою 1,8%, що становить 720,00 грн.

Таким чином, позивач, виходячи з розміру кредиту 5000 грн, мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 50 грн на день (1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище термін, право на стягнення яких має позивач, складає 450 грн (9 днів * 50 грн).

Крім того, судом встановлено, що відповідач сплатив у рахунок погашення заборгованості за відсотками 1470,00 грн, нарахованими за ставкою більшою ніж дозволена ставка Законом України «Про споживче кредитування» за період з 25.04.2025 по 03.05.2025, коли ж сума заборгованості за відсотками за цей період підлягає стягненню судом у розмірі 450,00 грн. Так, переплачена сума у розмірі 1020,00 грн підлягає перерахуванню у рахунок погашення заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 03.05.2025 по 27.01.2026.

Відтак, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025 становить 12454,96 грн заборгованості, що складається з: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7455,00 грн (8475,00 грн 1020,00 грн) - заборгованість за процентами за кожен день користування кредитом.

Так, судом встановлено, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025, а тому суд дійшов висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Свеа Фінанс» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025 за сумою кредиту у розмірі 4999,96 грн, нарахованими процентами у сумі 7455,00 грн. За наведених обставин, позов у цій частині є підставним та підлягає задоволенню частково.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1412,60 грн, виходячи з наступного розрахунку 12454,96грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 23474,96 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 12454,96 грн (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) заборгованості за кредитним договором № 2245073 від 25.04.2025, з яких: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7455,00 грн заборгованість за процентами за кожен день користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 1412,60 грн (тисяча чотириста дванадцять гривень шістдесят копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вулиця Іллінська, 8).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 09.07.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська