Ухвала суду № 138103082, 10.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9467/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої - судді Логойди І.В., за участю секретаря судового засідання Сабо І.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, просить визнати виконавчий лист № 2п-1057/10 від 23.01.2012 року, виданий Ужгородським міськрайонним судом, таким, що не підлягає виконанню; витребувати у Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України оригінал або належним чином засвідчену копію виконавчого листа № 2п-1057/10 від 23.01.2012 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом; зупинити виконання за виконавчим листом № 2п-1057/10 від 23.01.2012 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом. У заяві зазначає наступне. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.08.2010 року у цивільній справі № 2п-1057/10 задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість в сумі 206212,31 грн. та судові витрати у розмірі 1700 грн. державного мита, 252 грн. витрати за ІТЗ розгляду справи. Вказану заборгованість стягнуто за кредитним договором № CL-800/108/2006 від 11.08.2006 року, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 , а також на підставі договору поруки № SR-800/194/2006, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» ОСОБА_3 ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків ЗАТ «ОТП Банк», яке у свою чергу є правонаступником усіх прав та обов`язків АКБ «Райффайзенбанк Україна», що підтверджується статутом ПАТ «ОТП Банк». На підставі вказаного рішення судом видано два виконавчі листи, які 05.03.2012 року отримано представником ПАТ «ОТП Банк». 26.04.2016 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ОТП Банк" суму боргу в розмірі 208164,31 грн було пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськкрайонного управління юстиції (тепер Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ДВС), на підставі якого 28.04.2016 року головним державним виконавцем ДВС Суханом М.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження 50966726. З наведеного можна зробити висновок про те, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий лист № 2-1057/10 від 23.01.2012 року було пред`явлено до виконання стягувачем лише - 26.04.201+ року, тобто, зі спливом більше ніж 4 років. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта. На час ухвалення судом рішення у даній справі діяв Закону України «Про виконавче провадження», статтею 22 якого було визначено, що строк пред`явлення виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, складає 1 рік. З 05.10.2016 року зазначений Закон діє в редакції від 02.06.2016 року, стаття 12 якого визначила інший строк, протягом якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання, і становить три роки, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Вказані строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Відповідно до пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції з 05.10.2016 року) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз положень пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що цей нормативно-правовий акт підлягає застосуванню тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності вказаним законом. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції з 05.10.2016 року) до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Зазначений правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 01.08.2018 року у справі № 553/1951/14-ц, у постанові від 18.12.2019 року у справі № 752/20752/17. Згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження 26.04.2016 року) державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає. Вказане також узгоджується із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження 26.04.2016 року), зі змісту якого, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання Таким чином, дії державного виконавця у разі звернення стягувача із пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання прямо передбачені Законом України "Про виконавче провадження" . Натомість, виконавчий лист прийнято до виконання та відкрито виконавче провадження поза межами строків, встановлених законодавством для звернення із виконавчим листом для його примусового виконання, що становить 1 рік. В той же час, як передбачено ч. 2 ст. ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження 26.04.2016 року) та відповідно до ч.ч.1-2 ст. 371 ЦПК України (в редакції чинній станом на момент пред`явлення виконавчого листа до виконання), стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Разом з тим, в матеріалах Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні будь-які звернення стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відповідно, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які процесуальні рішення судів з даного приводу. Виходячи з цього, стягувачем не надавалися до органів виконавчої служби та суду, будь-які докази, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження. Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; виконавчий лист виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; виконавчий лист видано помилково, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. У зв`язку з наведеним, прошу визнати виконавчий лист № 2п-1057/10 від 23.01.2012 року, виданий Ужгородським міськрайонним судом, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2026 заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню прийнято до розгляду та відкрито провадження. Судовий розгляд заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню призначено на 10 липня 2026 року на 13 годину 00 хвилин. Витребувано від відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88005, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10) належним чином засвідчену копію виконавчого листа №2п-1057/10 від 23.01.2012 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом.

Заявниця у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена.

Представник ТОВ «Він фінанс» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з матеріалами справи № 2п-1057/10 рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.08.2010 року у цивільній справі № 2п-1057/10 задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення суми та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість в сумі 206212,31 грн. та судові витрати у розмірі 1700 грн. державного мита, 252 грн. витрати за ІТЗ розгляду справи. Вказану заборгованість стягнуто за кредитним договором № CL-800/108/2006 від 11.08.2006 року, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 , а також на підставі договору поруки № SR-800/194/2006, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків ЗАТ «ОТП Банк», яке у свою чергу є правонаступником усіх прав та обов`язків АКБ «Райффайзенбанк Україна», що підтверджується статутом ПАТ «ОТП Банк». На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист, копія якого наявна у матеріалах справи. Виконавчий лист від 30.08.2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості в сумі 206212, 31 грн. та сплачені позивачем судові витрати в розмірі 1700 грн. державного мита та 252 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, який видано 23.01.2012 містить відмітку державного виконавця Грицищук М. про його повернення стягувачеві в порядку п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» 25.06.2012. Окрім того, матеріали судової справи містять постанову про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.10.2009 ВП №15591740, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_4 на підставі ухвали суду б/н від 21.09.2009.

Згідно з доданою заявницею інформацією про виконавче провадження №50966726 з приводу виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду від 23.01.2012 №2-1057/10, зазначено дату надходження виконавчого документа до державного виконавця 26.04.2016, боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Він фінанс» та містить інші відомості щодо передачі на виконання, передачу виконавчого провадження, прийняття до виконання виконавчого провадження, зміну реквізитів, звернення стягнення на кошти, постанову про арешт коштів боржника, зміну боржника, зміну стягувача, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

Заявником додано також постанову про заміну сторони виконавчого провадження у ВП №50966726 від 22.04.2026 про заміну стягувача ПАТ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «Він фінанс»; постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП №50966726 від 02.04.2026 стосовно заміни прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Додано також паспорт ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду надіслано виконавчий лист.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За положеннями частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Суд наголошує на тому, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові від 20.02.2019 року у справі №2-4671/11 Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Підставою звернення із даною заявою заявника вказано пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення такого, звертаючи увагу на дані АСВП по ВП №50966726 про надходження виконавчого документа від 23.01.2012 до державного виконавця 26.04.2016, тобто зі спливом більше, ніж 4 років.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року у прикінцевих та перехідних положеннях визначав, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Статтею 12 вказаного закону було також визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Також, наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 р.за № 1126/29256 було розроблене відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження, до якого діяло Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, і не містить усіх матеріалів даного виконавчого провадження.

Зважаючи на наявний у матеріалах справи виконавчий лист з відміткою про повернення без виконання, що свідчить про відсутність беззаперечних доказів звернення з приводу виконання судового рішення до 26.04.2016. Заявниця у заяві не просила витребувати матеріали виконавчого провадження, не подавала самостійно докази, отримані при ознайомленні з виконавчим провадженням, а отже, зважаючи на сукупність доказів, надаючи оцінку таким, у суду відсутні докази, що беззаперечно свідчать про пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, враховуючи факт повернення такого, такі вимоги суд вважає передчасними. Заявником не доведено факт пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, а отже, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 14, 122, 123, 126, 260, 447, 449, 450-451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області І.В.Логойда