Рішення № 138103060, 10.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4728/25

Провадження № 2/307/1773/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника органу опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області Маркевич І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконферненції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору Орган опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Мельник Ольга Миколаївна, звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав. Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 в період з 2015 року по 2018 рік проживала з відповідачем ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки та відповідача народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції у Закарпатській області. Починаючи з січня 2019 року син ОСОБА_5 постійно проживає з позивачкою. Відповідач починаючи з січня 2019 року з ними не проживав, дитину не виховував, не відвідував та не спілкувався з нею. Увесь цей час позивачка самостійно, без жодної участі відповідача, займається вихованням сина, самостійно забезпечувала та забезпечує дитині гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення. Відповідач самостійно жодного разу добровільно не проявив ініціативи щодо надання дитині будь-якої фінансової допомоги або коштів на його утримання. 25 березня 2021 року Тячівським районним судом Закарпатської області було винесено рішення у справі №307/434/21 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000,00 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 10 лютого 2021 року. Відповідач на сьогоднішній день жодних аліментів на утримання сина так і не сплачує. Відповідач не бере участі в оплаті витрат на утримання дитини і ніколи добровільно не брав участі у оплаті додаткових витрат на утримання сина. Однак, відповідач взагалі з сином не спілкується, не відвідує його, не приймає жодної участі у вихованні, ніколи не піклувався про його фізичний, моральний, духовний розвиток. Відповідач не піклується про стан здоров`я дитини, не цікавиться ним. ОСОБА_3 після народження ОСОБА_7 і до сьогоднішнього дня не цікавився успіхами сина, взагалі ніколи не проявляв та не проявляє і на сьогодні батьківської уваги та турботи.

Відповідно до Характеристики КЗ «Олександрійська гімназія Долинської міської ради» від 20.11.2025 року №94/1-12 на здобувача освіти 3-го класу КЗ «Олександрійська гімназія Долинської міської ради ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ): « ОСОБА_8 навчається у КЗ «Олександрійська гімназія Долинської міської ради» з 01 вересня 2023 року. Мати постійно цікавиться результатами навчання та поведінкою дитини у закладі. Біологічний батько ОСОБА_7 участі в шкільному житті дитини не бере; протягом навчання класному керівнику не телефонував та не з`являвся у навчальному закладі. Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Долинської міської ради» від 17 листопада 2025 року №862/01 09 на адвокатський запит від 13 листопада 2025 року вбачається, що: «В період з серпня 2021 року по листопад місяць 2025 року включно в медичний заклад, свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько ОСОБА_3 не приводив». Такі обставини свідчать про вольове небажання відповідача виконувати відносно дитини батьківські обов`язки, покладені на нього законом, а поведінка відповідача свідчить про те, що він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Всі батьківські обов`язки та турботи відносно сина ОСОБА_5 позивачка виконує самостійно, самотужки без жодної участі відповідача. Відповідач починаючи із 2019 року до сьогоднішнього дня - із власним сином не бачився жодного разу, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, його підготовку до самостійного життя, зокрема, відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє жодного інтересу до його внутрішнього світу, не створює умови для отримання сином освіти. Участь відповідача в житті сина зведена до того що «батьківство» це тільки запис у свідоцтві про народження в графі «батько». Нехтування батьківськими обов`язками з боку відповідача, порушують права дитини та її інтереси, принижують її гідність, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у його житті як з моральної, так і з правової точки зору.

Враховуючи наведене, просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

08 грудня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

11 березня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено та витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонній службі України інформацію про перетин державного кордону України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 01 січня 2019 року по теперішній час, із зазначенням дати, часу, місця перетину та напрямку слідування. Заяву представника позивачки ОСОБА_2 про виклик та допит свідків задоволено та викликано для допиту у судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_2 про допит позивачки ОСОБА_1 , як свідка відмовлено.

06 квітня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду. Заяву позивачки ОСОБА_1 про допит її як свідка задоволено.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області Маркевич І.О. в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила позов задовольнити.

Представники третьої особи органу опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи без участі їх представника.

Допитана в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , як свідок показала, що вона проживала із відповідачем ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. У 2016 році у них народився син ОСОБА_5 . Спочатку у них відносини були добрі, але згодом почалися складності. Відповідач почав вживати алкогольні напої та влаштовувати сварки. У 2019 році вона вирішила переїхати, оскільки відповідач облив бензином себе, її та дитину і вона не бажала, щоб дитина росла у такій сім`ї. Вона переїхала з дитиною до мами і з того часу відповідач не проявив бажання поговорити чи побачитися з сином. Вона чекала, що через деякий час відповідач з`явиться, але цього не сталося. У 2021 році вона подала до суду заяву про стягнення аліментів з відповідача. Проте 2000 грн. на даний час не вистачає, однак відповідач і цієї суми не сплачував. Згодом вона переїхала проживати до сестри у Кіровоградську область, почала працювати, а син почав відвідувати садочок. Через деякий час вона вийшла заміж і народила дитину. Зараз вони живуть повноцінною сім`єю. Відповідач просто записаний як «батько» у свідоцтві, дитина фактично його не знає. Сина вона не налаштовувала проти батька. Крім того, без згоди відповідача вона не може зареєструвати місце проживання сина. У 2023 році вона хотіла поїхати з сином на відпочинок та необхідний був дозвіл відповідача, тоді вона знайшла брата відповідача і просила його передати ОСОБА_3 про необхідність дозволу. Проте відповідач висунув умову, що потрібно припинити стягувати аліменти. Її син разом із дядьком влітку їздив до бабусі у Закарпатську область, проте відповідач та його родичі навіть не відвідали сина протягом двох тижнів його перебування. Відповідач не спілкується з дитиною, навіть не вітає з днем народження. Зазначає, що зараз є соціальні мережі і номер телефону вона не змінювала.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона є хрещеною мамою ОСОБА_7 . Спочатку у неї склалося вражання що сім`я позивачки ОСОБА_1 є щасливою. Проте через деякий час позивачка просила у неї кошти для потреб дитини. Згодом позивачка виїхала за межі Закарпатської області і вони почали спілкуватися по телефону. Їй відомо, що позивачка і відповідач спільно не проживають довгий час, оскільки від другого шлюбу у позивачки також народився хлопчик. З ОСОБА_7 вона спілкувалася по телефону. Відповідача ОСОБА_3 вона бачила давно, коли приходила до їх сім`ї в гості.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що позивачка є її рідною сестрою, а ОСОБА_7 її племінником. Їй відомо, що позивачка з відповідачем разом проживали з 2015 року по 2018 рік. У 2016 році у сторін народився син ОСОБА_5 . У 2019 році ОСОБА_11 і ОСОБА_12 перестали разом проживати. Після цього у 2021 році позивачка приїхала до неї в гості в Кіровоградську область разом із своїм сином, де і залишилися проживати. Через деякий час ОСОБА_11 переїхала проживати в м. Долинську і почала працювати на роботі, син ходив у садочок і позивачка зустріла майбутнього чоловіка ОСОБА_13 , та згодом у них народилася дитина. Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_13 проживають разом, останній повністю забезпечує сім`ю та займається вихованням сина ОСОБА_1 - ОСОБА_14 , як власного сина. Роман називає ОСОБА_13 батьком та любить його. ОСОБА_13 на даний час проходить службу у ЗСУ. Позивачка не перешкоджала відповідачеві спілкуватися з дитиною. На її думку відповідач сам не виявляє бажання спілкуватися з дитиною. Відповідач жодної участі у житті дитини не приймав і не приймає, аліменти не сплачує, дитиною не цікавиться. Коли сторони проживали разом, в той час відповідач вів аморальний спосіб життя і ображав позивачку.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В судовому засіданні, в присутності педагога, було заслухано малолітнього ОСОБА_5 який пояснив, що він проживає вже три роки у с. Федоро-Шулічене разом із мамою ОСОБА_11 , молодшим братом ОСОБА_15 та батьком ОСОБА_15 . До цього часу він проживав в м. Долинська. Свого тата ОСОБА_12 не пам`ятає, бо він із ним не спілкується навіть по телефону. Не пам`ятає коли востаннє з татом Тіберієм він розмовляв, останній йому подарунки не передає. З татом ОСОБА_12 він не бажає спілкуватися, бо в нього вже є тато. ОСОБА_3 він не пам`ятає.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника третьої особи, свідків, думку дитини, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьком якого згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 25 березня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції у Закарпатської області, значиться відповідач (а.с.13).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2021 року, яке набрало законної сили 26 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 10 лютого 2021 року (а.с.15-17).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Долинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), позивачка ОСОБА_6 , 07 грудня 2023 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_13 , за актовим записом №167. Прізвище після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини: ОСОБА_16 (а.с.14).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №78205766 від 28 травня 2025 року на підставі виконавчого листа № 307/434/21 виданого 24 квітня 2025 року Тячівським районним судом Закарпатської області - стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти y твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 10 лютого 2021 року (а.с.31-32).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 13 листопада 2025 року у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 94000,00 грн. (а.с.33).

Із характеристики виданої Олександрійським старостинським округом Долинської міської ради №02-13/60 від 25 листопада 2025 року відомо, що за час проживання на території села Федоро-Шулічине, Кропивницького району, Кіровоградської області ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони. Проживає фактично без паспортної реєстрації з 2021 року за адресою АДРЕСА_1 . Одружена, чоловік ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на службі в лавах ЗСУ. Турботлива мати. На даний момент знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла трирічного віку. На повному матеріальному забезпеченні родини перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (а.с.18).

З довідки виданої Олександрійським старостинським округом Долинської міської ради №02-13/59 від 25 листопада 2025 року відомо, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно фактично проживає разом з чоловіком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19).

Згідно характеристики здобувача освіти 3-го класу КЗ "Олександрівська гімназія Долинської міської ради" ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №94/1-12 від 20 листопада 2025 року відомо, що ОСОБА_8 навчається у КЗ "Олександрівська гімназія Долинської міської ради" з 01 вересня 2023 року. За час навчання зарекомендував себе як старанний, організований та відповідальний учень. У сім`ї створені належні умови для навчання та розвитку дитини. ОСОБА_7 приходить до школи охайним, забезпеченим усім необхідним для освітнього процесу, емоційно стабільним і готовим до роботи. Мати постійно цікавиться результатами навчання та поведінкою дитини у закладі. Біологічний батько ОСОБА_7 участі в шкільному житті дитини не бере, протягом навчання класному керівнику не телефонував та не з`являвся у навчальному закладі (а.с.20).

Із відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Долинської міської ради» №862/01-09 від 17 листопада 2025 року адресованого адвокату Мельник О.М. вбачається, що в період з серпня 2021 року по листопад місяць 2025 року включно в медичний заклад до лікаря педіатра, в тому числі й до лікаря-педіатра ОСОБА_17 , свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приводила його мама. Також у цей період свого сина ОСОБА_5 його батько ОСОБА_3 не приводив (а.с.21).

Згідно відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Долинської міської ради» №7156/01-13 від 13 листопада 2025 року, вбачається що позивачка ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.с.22).

Як вбачається із інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації ДПСУ №19.5.1/20839-26-Вих від 19 березня 2026 року наданої на вимогу суду вбачається, що в період з 01 січня 2019 по 19 березня 2026 року (станом на 08:40) відповідач востаннє виїхав за межі території України 28 вересня 2021 року о 23:58 год. у пп «Дякове» (авто) (а.с.162).

Із листа Тячівської міської ради Закарпатської області №02.2-25/58 від 14 січня 2026 року відомо, що службою у справах дітей Тячівської міської ради з`ясовано, що гр. ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 викликати на засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тячівської міської ради для з`ясування щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків, однак останній вже довгий період за вищевказаною адресою не проживає. Виходячи з вищенаведеного, орган опіки та піклування Тячівської міської ради відповідно до 4.5 ст. 19 Сімейного кодексу України не може надати висновок щодо доцільності недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.86).

Згідно висновку виконавчого комітету Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області №01-40/119/2 від 09 березня 2026 року вбачається, що відповідно до рішення комісії з питань захисту прав дитини Долинської міської ради від 03 березня 2026 року №14 з огляду на обставини даного питання та дотримуючись забезпечення важливості інтересів дитини та їх переваги над інтересами батьків, виховання дитини, зокрема, що стосується піклування про її навчання, спілкування в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення тощо, враховуючи свідому безвідповідальну поведінку з боку батька дитини, який самоусунувся від її виховання, орган опіки та піклування міської ради вважає, що є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.125-128).

Статтею 150 СК України, передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно частини 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" вказано, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

В абзаці 2 п. 16 тієї ж Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінки. У своєму рішення (справа "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до но-правовий акт № 2947-III від 10.01.2002">ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

На думку суду, з урахуванням наведених вище норм Закону, встановлено, що позивачкою по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною і будуть відповідати насамперед інтересам дитини.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст.12,81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 байдуже ставиться до сина, на які позивачка посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Позивачкою доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не сприяє у забезпеченні дитини необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з сином в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не проявляє заінтересованість у його подальшій долі, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, тощо.

В судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача ОСОБА_3 у належному вихованні сина, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Емоційний зв`язок між відповідачем ОСОБА_3 та сином ОСОБА_5 фактично відсутній, відповідач не виявляє до сина батьківського піклування, не відвідує його та не цікавиться його долею.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_5 оскільки відповідач не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, не приймає участі в його утриманні та не цікавиться життям сина.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи встановлені та досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо, без будь-яких поважних на те причин, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не займається вихованням сина, не піклується про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток, а отже позбавлення його батьківських прав повністю відповідає інтересам сина, є виправданою мірою, спрямованою на захист прав дитини, що має пріоритетне значення при вирішенні справи, а відтак позовні вимоги позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у випадку, якщо відношення відповідача зміниться, що буде підтверджуватись належними доказами, можливим є поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статті 169 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката судом встановлено наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000369 від 05 липня 2019 року, договір №б/н про надання правничої допомоги від 12 листопада 2025 року, ордер серія ВА № 1132390 від 27 листопада 2025 року та квитанцію про отримання готівкових коштів за послуги правничої допомоги за договором №б/н про надання правничої допомоги від 12 листопада 2025 року.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивачки документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивачка понесла на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та є не співмірними з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України, він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору та 7000 грн. 00 коп. витрати на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, адреса місцезнаходження: 28500, м. Долинська, вул. Соборності України, 28, Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04055222.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Тячівської міської ради Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053766.

Повний текст рішення суду складено 10 липня 2026 року.

Суддя М.Д.Стецюк