Рішення № 138102857, 08.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/9874/25

Провадження № 2/750/1328/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Максак Ірина Миколаївна,

в с т а н о в и в :

19 листопада 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним шлюб, зареєстрований 17 лютого 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , актовий запис № 192.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якої входить 2/5 часток квартири АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Також, із заявою про прийняття спадщини звернувся і відповідач - чоловік матері позивача. Шлюб, укладений між відповідачем та його матір`ю 17 лютого 2023 року, є фіктивним з огляду на таке. На момент реєстрації шлюбу матері позивача було 70 років, а відповідачу - 55 років, тобто відповідач був молодший за матір позивача на 15 років. Крім того, матері позивача з 2007 року було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок інсульту, вона була маломобільною, їй було складно справлятися з домашніми справами, у зв`язку з чим вона приймала допомогу своїх знайомих, одним із яких був і відповідач друг покійного чоловіка матері позивача. Позивач з 2010 року працював у м. Києві, приїжджав до матері лише на вихідні. Відповідач зловживав спиртними напоями, однак був непоганим майстром та допомагав матері позивача по домогосподарству, зокрема, купував продукти харчування. У свою чергу мати позивача давала відповідачу грошові кошти на алкоголь та продукти для нього. На початку 2022 року в матері позивача стався повторний інсульт, стан здоров`я її значно погіршився, вона могла пересуватися лише на інвалідному візку. Позивач влаштував свою матір на декілька місяців до приватного пансіонату для людей похилого віку та інвалідів. У червні 2022 року позивач виїхав до Канади, де отримав дозвіл на працевлаштування. На прохання позивача ОСОБА_5 , який доводився братом матері позивача, знову уклав із приватним пансіонатом договір про надання послуг щодо догляду та проживання в пансіонаті матері позивача. Позивач щомісячно перераховував фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 9000 грн. за перебування матері в пансіонаті, в тому числі і в період укладення шлюбу до її смерті в пансіонаті. Тобто, увесь період шлюбу мати позивача проживала у пансіонаті. Лише іноді ОСОБА_5 забирав матір позивача до себе додому на підставі заяви про власну відповідальність за підопічну. Під час перебування матері позивача в пансіонаті її відвідував відповідач. Після цих зустрічей позивач зі слів матері та дядька дізнався, що мати має намір зареєструвати шлюб із відповідачем. Відповідач говорив, що укладення шлюбу йому необхідне для отримання відстрочки від мобілізації. Мати позивача ніколи не проживала з відповідачем, не вела з ним спільне господарство, у них не було спільного бюджету та майна. Відповідач не дбав про здоров`я матері позивача, її добробут, моральний стан, не підтримував та не піклувався про неї. Таким чином, шлюб між відповідачем та матір`ю позивача є фіктивним, оскільки був зареєстрований не з метою створення сім`ї, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 груня 2025 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію про те, чи отримував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочку від мобілізації у 2023 році, у зв`язку із наявністю дружини ОСОБА_4 , яка мала інвалідність ІІ групи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію про те, чи отримував ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочку від мобілізації в період з 01.01.2024 до 16.05.2024, у зв`язку із наявністю дружини ОСОБА_4 , яка мала інвалідність ІІ групи; закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином за всіма відомими суду адресами.

Представник третьої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилася, подала клопотання, в якому просить справу розглянути за її відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Максак Ірина Миколаївна у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заслухавши доводи представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , записи в якому здійснено російською мовою, матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_4 (а.с. 9).

З копії довідки серії МСЕ-ЧНВ № 146046 слідує, що ОСОБА_4 29 лютого 2007 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання безстроково (а.с. 12).

21 жовтня 2022 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) та ОСОБА_5 (замовник) було укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати на користь підопічного ( ОСОБА_4 ) комплекс персональних послуг з догляду, соціальної допомоги та обслуговування, створення умов для активного способу життя та відпочинку із забезпеченням сприятливих умов проживання, а замовник зобов`язався здійснювати оплату вартості наданих послуг (а.с. 14-19).

Відповідно до пункту 3.3. договору ціна (вартість) послуг, які надаються виконавцем замовнику відповідно до умов цього договору, становить 9000 грн. без ПДВ за один календарний місяць.

З копій квитанцій та виписки по рахунку позивача слідує, що в період з лютого 2023 року до квітня 2024 року позивач сплачував щомісяця на рахунок ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 9000 грн. (а.с. 20-35).

17 лютого 2023 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

За інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 704/632-10-26-24.15/24.15 від 10 березня 20206 року заяву про реєстрацію шлюбу особисто ОСОБА_3 та особисто ОСОБА_4 було подано до відділу 17 лютого 2023 року та зареєстровано в журналі обліку заяв про державну реєстрацію шлюбу за № 189/22.23-47.У зв?язку з повномасштабним військовим вторгненням російської федерації на територію України та введенням військового стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами) керівником Відділу згідно заяви № 189/22.23-47 від 17.02.2023 про скорочення місячного терміну, яка підписана особисто нареченими, було надано дозвіл на скорочення місячного терміну державної реєстрації шлюбу, та складено актовий запис про державну реєстрацію шлюбу за № 192 від 17.02.2023 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який підписано ними особисто та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.02.2023, про отримання якого нареченими було проставлено особистий підпис в журналі обліку бланків свідоцтв про шлюб. Згідно з статтею 34 Сімейного кодексу України реєстрація вказаного шлюбу була проведена в присутності нареченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та нареченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 89).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 7), у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно.

Відповідно до копії інформаційної довідки від 12 серпня 2024 року № 9034, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації», Комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_9 (1/5 частка), ОСОБА_2 (2/5 часток) та ОСОБА_4 (2/5 часток) (а.с. 11).

Згідно з копією довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 6771 від 29 вересня 2024 року, виданою Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, станом на 16 травня 2024 року ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею за вказаною адресою також зареєстрований ОСОБА_2 (а.с. 109 на звороті).

З копії спадкової справи, наданої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Максак Іриною Миколаївною, слідує, що із заявами про прийняття спадщини щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 звернулися: її син - ОСОБА_2 та чоловік - ОСОБА_3 (а.с. 92 на звороті-93, 111).

Відповідно до інформації № 14/550 від 16 березня 2026 року та № 12/502 від 14 квітня 2026 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_6 на виконання ухвал суду, згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій інформаційно-телекомунікаційній системі «Оберіг», ОСОБА_3 не оформлював відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у 2023 році у зв`язку із наявністю дружини ОСОБА_4 , яка мала інвалідність ІІ групи, а також не оформлював відстрочку від призову на військову службу під час загальної мобілізації згідно з статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у період з 01.01.2024 до 16.05.2024 (а.с. 121, 136).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, взаємні права і обов`язки.

У частині другій статті 40 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 Сімейного кодексу України).

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї.

При розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 761/11845/19.

У постанові від 17 квітня 2019 року в справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Відповідно до статті 42 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.

Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який доводився братом ОСОБА_4 та є дядьком позивача, суду, зокрема, показав, що в 2021 році приїхав у м. Чернігів, а до цього проживав у м. Харкові. Чоловік ОСОБА_10 помер у 2017 році. У 2020 році, коли у ОСОБА_11 був інсульт та вона перебувала у лікарні, остання розповідала свідку, що ОСОБА_12 , який їй допомагав та приносив ліки, вимагає у неї 50000 грн., на що свідок їй сказав, щоб вона йому повідомила, що грошей таких у неї немає, а ОСОБА_13 потроху буде давати йому гроші. Коли свідок приїхав у м. Чернігів, відповідач якось йому говорив про поділ між ними 1/3 частки квартири, яка належала ОСОБА_11 , однак свідок відповів йому, що це його не цікавить. У 2022 році свідок підписував договір з пансіонатом, оскільки про це його попросив ОСОБА_13 , який був у Канаді. ОСОБА_13 також переказував гроші за перебування матері в пансіонаті. У 2022 році у ОСОБА_11 був другий інсульт, після чого її поведінка стала трохи неадекватною. У 2023 році, коли свідок відвідував ОСОБА_11 в пансіонаті, то вона йому повідомила, що ОСОБА_12 просив вийти за нього заміж для того, щоб його не мобілізували. Пізніше свідок зрозумів, що ОСОБА_12 умовив ОСОБА_11 одружитися з ним. Реєстрація шлюбу була у відділі реєстрації актів цивільного стану, на якій свідок був присутній. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 проживала у пансіонаті. Зі слів медсестер ОСОБА_12 іноді приносив ОСОБА_11 печиво та воду та був у нетверезому стані. До реєстрації шлюбу ОСОБА_11 називала ОСОБА_12 своїм племінником. ОСОБА_11 давала свідку свою банківську картку та він оплачував ліки її карткою. Незадовго до своєї смерті ОСОБА_11 казала свідку, що хоче розлучитися, бо боїться ОСОБА_12 , він приходить до неї п`яним. Свідок їздив та дізнавався як можна розлучитися, у відділі реєстрації актів цивільного стану йому повідомили, що потрібно сестрі особисто звертатися. Бажання створити сім`ю у них не було, сестра просто пожаліла ОСОБА_12 , щоб його не відправили на передову.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що була подругою ОСОБА_11 . Знає ОСОБА_12 з 2017 року. У 2018 році вперше побачила його у ОСОБА_11 , коли він спав п`яний (приходив щось допомагати). Також, бачила його ще 1 раз у ОСОБА_11 і все. У свідка були ключі від квартири ОСОБА_11 , свідок ОСОБА_12 там не бачила. Іноді ОСОБА_11 казала їй, що ОСОБА_12 приходить та купує їй дещо за її кошти. На питання свідка, які у них стосунки, ОСОБА_11 повідомляла, що він їй допомагає. Потім ОСОБА_12 наполягав, щоб ОСОБА_11 давала йому кошти за те, що він її провідує. Також, ОСОБА_12 казав ОСОБА_11 , що якщо вона «не відпише» йому квартиру, то він не буде приходити до неї. Свідок говорила ОСОБА_11 : «Як це, він за твої кошти тобі купував і ти маєш щось йому платити чи відписувати?». ОСОБА_11 казала, що вона його боїться, він у неї вимагає гроші, один раз напився та душив її. У 2020 році у ОСОБА_11 стався перший інсульт, свідок їй радила найняти соціального працівника, а також допомагала їй і сама. У 2022 році в ОСОБА_11 був другий інсульт, вона лікувалася в лікарні, після чого її оформили в пансіонат. Про реєстрацію шлюбу свідку нічого не було відомо. ОСОБА_11 їй лише говорила, що ОСОБА_12 постійно вимагає в неї гроші. Одного разу ОСОБА_11 повідомила свідку (08 березня) про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_12 , який сказав їй, що буде доглядати за нею і його не заберуть на війну. ОСОБА_11 говорила, що хотіла допомогти ОСОБА_12 , він у неї дуже просив, сказала, що реєстрація шлюбу це домовленість. Поховання ОСОБА_11 здійснював її брат, ОСОБА_12 був на похороні.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що працювала в пансіонаті, де перебувала ОСОБА_11 . Відповідач не одразу почав приходити до ОСОБА_11 . Коли приходив, то ОСОБА_11 називала його племінником, ОСОБА_12 також представлявся племінником. Часто ОСОБА_12 приходив у стані алкогольного сп`яніння, вів себе неадекватно, іноді були вимушені забирати передачу, яку він приніс, а його не пускали. Про те, що ОСОБА_11 хотіла зареєструвати шлюб із ОСОБА_12 дізналися за кілька днів до цього. У день реєстрації шлюбу приїхав брат ОСОБА_11 , залишив розписку та забрав її. Якось особисто у свідка ОСОБА_12 запитував, чи є у свідка група інвалідності, оскільки це для нього важливо, так як його можуть забрати на війну. Пізніше ОСОБА_11 повідомила свідку, що хоче допомогти ОСОБА_12 . Були випадки, коли ОСОБА_12 приходив до пансіонату, а ОСОБА_11 після його візиту обурювалася, що її з ним не відпускають, бо треба йому щось там «відписати». Ще до укладення шлюбу поведінка ОСОБА_11 була неадекватною, вона була як примхливе дитя, а ОСОБА_12 цим користувався. ОСОБА_11 недооцінювала ситуацію. ОСОБА_14 хотіла шлюбу, то, напевно, зразу б казала, що це її коханий, а не племінник.

Суд враховує, що відповідачу було відомо про знаходження в провадженні суду вказаної справи (а.с. 85), однак відповідач у жодне засідання не з`явився, справою не цікавився, жодних доказів на спростування доводів позивача не надав.

Як слідує з матеріалів справи та показів свідків з моменту реєстрації шлюбу відповідач з ОСОБА_4 жодного дня не проживали, остання як до реєстрації шлюбу, так і після перебувала в пансіонаті, спільного господарства вони не вели, спільного сімейного бюджету не мали. Відповідач не дбав про здоров`я ОСОБА_4 , добробут та моральний стан сім`ї.

Доказів існування будь-яких шлюбних відносин між сторонами, відповідачем надано не було.

За вказаних обставин, враховуючи викладене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що шлюб між відповідачем та ОСОБА_4 укладено без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним шлюб, зареєстрований 17 лютого 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , актовий запис № 192.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; місцезнаходження: вул. Василя Тарнавського, 15, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 04014235.

Третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Максак Ірина Миколаївна; місцезнаходження: вул. Магістратська, 11, м. Чернігів.

Повний текст рішення складено 10.07.2026.

Суддя