Рішення № 138101359, 30.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/510/26

Номер провадження2/173/1051/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

30 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на малолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач має двох малолітніх дітей. Діти не проживають зі своєю матір`ю, а проживають з позивачем, своєю рідною бабусею. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків: не приймає участі у вихованні дітей, не турбується їх життям, здоров`ям. Діти не проводять з нею час, не спілкуються, так як відповідач не виявляє бажання це робити. Відповідач не має постійного місця проживання, роботи, ані додаткового заробітку. Утриманням та вихованням дітей займається повністю позивач. Відповідач звернулася до приватного нотаріуса та написала відмову від своїх батьківських прав.

Підставою для звернення до суду є необхідність захисту інтересів та соціальних прав неповнолітніх дітей та необхідність створити умови нормального розвитку та виховання.

Провадження у справі відкрито 23.02.2026.

Ухвалою від 19.03.2026 залучено до участі у справі як третю особу орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради.

Ухвалою від 23.04.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила суду, що відповідач не проживає разом з дітьми з жовтня 2025 року, вона є матір`ю одиначкою. Прохання повернутися до дітей ігнорувала, розмовляла з дітьми онлайн, часто у нетверезому стані. Відповідач не працює, засобів до існування не має, притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дітей. На прохання не зловживати алкоголем та повернутися до дітей, не реагує. Зараз проживає у м. Павлограді та по телефону повідомила, що через тиждень планує виїхати по Республіки Польща. Їй також відомо, що фактичний батько дітей має психічні розлади, юридично визнавати своє батьківство не планує. Перші місяці діти тяжко переживали розлуку з матір`ю, а зараз вже звикли. У телефонній розмові зі старшою донькою відповідач обіцяє їй приїхати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги позивача з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Оскільки належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав та сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Вислухавши позивача та його представника, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу № 2025/006532833 від 19.05.2025 про зареєстрованих осіб, позивач з 23.09.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та з 09.11.2024 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.11.2024.

Позивач є матір`ю відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.05.2005. Батьком зазначено ОСОБА_5 .

Згідно витягу № 2024/012442110 від 15.10.2024 про зареєстрованих осіб, відповідач з 04.05.2023 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач є матір`ю малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.08.2022.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/012443321 від 15.10.2024, малолітня ОСОБА_6 з 04.05.2023 зареєстрована за місцем проживання своєї матері: АДРЕСА_2 .

Відповідач також є матір`ю малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 08.10.2024. Батьком зазначено ОСОБА_5 .

Згідно Витягу № 00047368252 від 08.10.2024 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька ОСОБА_7 зазначено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/012307916 від 11.10.2024, ОСОБА_7 з 11.10.2024 також зареєстрований за місцем проживання своєї матері: АДРЕСА_2 .

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви, зареєстрованої в реєстрі за № 137 від 28.01.2026 року, справжність підпису засвідчено приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г.В., ОСОБА_3 надає свою згоду на позбавлення її батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

17.11.2025 складено Акт оцінки потреб сім`ї, відповідно до висновку якого, причиною відвідування стало повідомлення бабусі ОСОБА_1 по факту того, що її донька ОСОБА_3 неналежно виконує батьківські обов`язки, переклала ці обов`язки на неї, часто залишає дітей на довгий час, має складне матеріальне становище та не здатна забезпечити дітей повною мірою. Мати ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_1 потребують підтримки задля вирішення нагальних потреб, готові до співпраці та усвідомлюють наявність потреб.

Згідно характеристики № 205 від 27.01.2026, ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно, працює молодшою сестрою, має стабільних дохід, що підтверджується Довідкою за формою ОК-5 Пенсійного фонду України.

ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася, судимості не має, у розшуку не перебуває, що підтверджується Витягом ФОВА-004743261.

Позивач має житловий будинок, набутий на підставі Договору купівлі-продажу від 22.08.2025, реєстрований № 803 та на який за нею зареєстровано право власності, Витяг з Державного реєстру речових прав № 440601216 від 22.08.2025.

Рішенням Виконкому Верхньодніпровської міської ради № 124 від 08.04.2026 затверджено Висновок про доцільність позбавлення прав ОСОБА_3 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з підстав ухилення відповідача від виконання обов`язків матері.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як підставу для позбавлення батьківських прав зазначила ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дітьми повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з ними, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дітей.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону. Отже, саме позивач повинен довести наявність передбачених законом підстав для застосування такого виняткового заходу сімейно-правової відповідальності, як позбавлення батьківських прав.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог позивачем подано нотаріально посвідчену заяву відповідача про згоду на позбавлення її батьківських прав, висновок оцінки потреб сім`ї, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також документи, що характеризують бабусю дітей, підтверджують її житлові умови, матеріальне забезпечення, відсутність судимості та можливість здійснювати догляд за дітьми.

Разом із тим наведені докази самі по собі не підтверджують наявності передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Так, нотаріально посвідчена заява відповідача про згоду на позбавлення її батьківських прав не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до вимог сімейного законодавства суд зобов`язаний перевірити існування законних підстав для застосування такого крайнього заходу та оцінити, чи відповідає він найкращим інтересам дітей. Позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на волевиявленні матері.

Оцінюючи висновок оцінки потреб сім`ї, суд звертає увагу, що ним зафіксовано наявність у сім`ї складних життєвих обставин, насамперед складного матеріального становища відповідача та її неспроможності на цей час повною мірою забезпечувати потреби дітей. Водночас у зазначеному документі відсутні висновки про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, її винну поведінку, жорстоке поводження з дітьми, загрозу їх життю чи здоров`ю або неможливість зміни нею свого ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Навпаки, із зазначеного висновку вбачається, що відповідач та бабуся дітей усвідомлюють наявні проблеми, потребують соціальної підтримки, готові до співпраці із відповідними службами та вжиття заходів для покращення життєвої ситуації. Отже, наведений доказ свідчить насамперед про складні життєві обставини сім`ї, а не про наявність умисного та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

При цьому суд бере до уваги молодий вік відповідача, яка на момент розгляду справи має 21 рік, а також те, що саме по собі потрапляння особи у складні життєві чи матеріальні обставини не може автоматично свідчити про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, веде аморальний спосіб життя, вчиняє домашнє насильство, жорстоко поводиться з дітьми, притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків або вчиняла інші дії, які свідчили б про свідоме та систематичне нехтування інтересами дітей.

Водночас суд враховує пояснення позивача про те, що відповідач, за наявності відповідного бажання та підтримки, може змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків. Зазначене узгоджується з матеріалами справи, які не містять відомостей про безрезультатність застосування до відповідача заходів соціальної підтримки чи інших заходів, спрямованих на відновлення належного виконання нею батьківських обов`язків.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постановах від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 та від 07 червня 2024 року у справі № 740/3478/23, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами.

Дослідивши зазначений висновок, суд дійшов висновку, що він не містить достатнього обґрунтування необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. У ньому не наведено переконливих фактів, які б свідчили про наявність свідомого, винного, систематичного та тривалого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, відсутність будь-якого інтересу до дітей або існування реальної загрози їх життю, здоров`ю чи психічному розвитку.

Фактично висновок органу опіки ґрунтується переважно на констатації того, що діти проживають із бабусею та відповідач на даний час належним чином не виконує свої батьківські обов`язки, однак не містить належного аналізу причин такої поведінки, можливості їх усунення та неможливості застосування менш суворих заходів захисту прав дітей.

За таких обставин суд не погоджується з таким висновком органу опіку та піклування.

Оцінюючи всі наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено існування передбачених законом виключних обставин, які б свідчили про свідоме, умисне, систематичне та тривале ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд враховує, що складне матеріальне становище, молодий вік матері, відсутність належного життєвого досвіду, тимчасове самоусунення від виховання дітей та передання фактичного догляду за ними бабусі самі по собі не є безумовними підставами для позбавлення особи батьківських прав.

Застосування такого крайнього заходу можливе лише тоді, коли доведено, що зміна поведінки батьків є неможливою, а подальше збереження правового зв`язку між матір`ю та дітьми суперечить їхнім найкращим інтересам.

Матеріали справи таких доказів не містять.

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що на цей час відсутні достатні правові підстави для застосування до відповідача крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки позивачем не доведено наявності винної поведінки відповідача, яка б полягала у свідомому, умисному та систематичному нехтуванні своїми батьківськими обов`язками.

Позбавлення відповідача батьківських прав за встановлених обставин не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право на сімейне життя та не узгоджуватиметься із принципом забезпечення найкращих інтересів дітей, оскільки можливість відновлення відповідачем належного виконання своїх батьківських обов`язків не є втраченою, а застосування менш суворих заходів впливу не вичерпано.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку з недоведеністю передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстав для застосування такого виняткового заходу.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні й підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення з неї аліментів на утримання дітей у порядку частини третьої статті 166 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_6 ), треті особи: служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. С. Яцковського, 25 код ЄДРПОУ 45066281), Орган опіки та піклування Верхньодніпровської міської ради (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпроськ, просп. Шевченка, 21) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на малолітніх дітей - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 08.06.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв