Ухвала суду № 138100493, 05.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30628/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 62025100120000002 від 02.01.2025, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пилиповичі Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України,

Учасники судового провадження: прокурор - ОСОБА_4 , підозрюваний ОСОБА_5 , захисник - адвокат ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025100120000002 від 02.01.2025, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що у вказаному провадженні ОСОБА_5 , підозрюється у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, вчинені особою, яка знала, що таке майно одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а також в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції станом на 01.02.2025), а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень та перешкоджання слідству.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні зокрема тяжкого злочину, що передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.

На даний час існують ризики того, що він, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав в ньому зазначених. Сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання. Захисник зазначив, що стороною обвинувачення не доведені мета застосування запобіжного заходу, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Також вказали щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки ані повідомлення про підозру, ані клопотання про застосування запобіжного заходу, не містять відомостей про конкретні факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення повідомлення про підозру за інкримінованим злочином. Також, сторона захисту вказує на відсутність ризиків, про які зазначає сторона обвинувачення. Просили відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши клопотання та дослідивши докази, якими обґрунтовується клопотання, заперечення та докази, якими обґрунтовуються такі заперечення, документи, які характеризують особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Так, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 62025100120000002 від 02.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 з червня 2010 року по 2025 рік обіймав посади пов`язані з оперативною діяльністю в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Наказом начальника СІЗО - начальника арештного дому від 24.06.2020 №147/ОС-20 майора внутрішньої служби ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника СІЗО з оперативної роботи - начальника оперативного відділу Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Обіймаючи вказану посаду, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу (слідчого ізолятору).

Посадовою інструкцією заступника начальника СІЗО з оперативної роботи - начальника оперативного відділу, затвердженої 27.05.2024 начальником СІЗО Державної установи «Київський слідчий ізолятор» передбачено, що заступник начальника СІЗО з оперативної роботи у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України: «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», «Про попереднє ув`язнення», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про державну таємницю», «Кримінальним кодексом України», Кримінальним процесуальним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України, іншими діючими законодавчими, відомчими нормативно-правовими актами, вказівками Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які регламентують діяльність ДКВС та оперативно-розшукову діяльність.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами законодавства, ОСОБА_5 , всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, здійснив набуття, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснив фінансові операції, правочини з таким майном, задля приховування, маскування походження майна, на загальну суму 3 850 200 грн.? (три мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч двісті гривень).

Так, ОСОБА_5 займаючи посади пов`язані з оперативною діяльністю в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, незаконно отримав матеріальні ресурси, насамперед грошові кошти, у тому числі від ув`язнених або засуджених осіб, та отримав можливість набувати, використовувати, розпоряджатися цими готівковими коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом.

Водночас, ОСОБА_5 усвідомлював, що використовувати готівкові кошти, одержані злочинним шляхом, не можливо без здійснення їх легалізації (відмивання).

Усвідомлюючи протиправність таких дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою приховання факту набуття майна у вигляді готівкових коштів та бажаючи не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за такі дії, розуміючи відсутність у нього законних підстав для одержання таких коштів, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 16.07.2024, вирішив здійснити легалізацію (відмивання) майна, а саме незаконно здобутих грошових коштів на суму 3 850 200 грн. (три мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч двісті гривень), шляхом використання їх під час набуття активів (придбання майна) у власність іншими фізичними особами за його дорученням, зберігаючи за собою право вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.?????????

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 залучив до своєї протиправної діяльності з організації набуття, володіння, використання та розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, осіб зі свого близького оточення, а саме дружину ОСОБА_7 та довірену особу, яка здійснювала операції з купівлі та оформлення на своє ім`я об`єктів нерухомого майна за рахунок отриманих від ОСОБА_5 готівкових грошових коштів, ОСОБА_8 .

На прохання ОСОБА_5 його дружина повинна була здійснити пошук нерухомого майна - будинку для придбання, організовувати огляди об`єктів нерухомого майна, вести перемовини з продавцями, організовувати та приймати участь під час укладення догорів купівлі-продажу, контролювати оплату комунальних послуг, а після набуття активів сприяти ОСОБА_5 здійснювати дії щодо фактичного управління, розпорядження цими активами.

ОСОБА_8 , як довірена особа ОСОБА_5 , відповідно до розробленого ним злочинного плану повинна була за його загальним дорученням та/або безпосередньою окремою вказівкою здійснювати операції з купівлі та оформлення на своє ім`я об`єктів нерухомого майна за рахунок отриманих від ОСОБА_5 готівкових грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, з метою їх легалізації.

Так, у червні 2024 року, точну дату не встановлено, ОСОБА_7 на виконання доручення ОСОБА_5 щодо пошуку об`єктів нерухомого майна для легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, знайшла оголошення про продаж будинку за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого являвся ОСОБА_9 , та домовилась з останнім про огляд вказаного будинку.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.07.2024, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_9 продемонстрував їм будинок та земельну ділянку.

У вказаний час ОСОБА_5 було прийнято рішення про придбання вищевказаного будинку та земельної ділянки з одночасним наданням доручення ОСОБА_7 організувати укладення договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_8 як покупця.

Так, 16.07.2024 приблизно о 12 год. 00 хв. дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та його довірена особа ОСОБА_8 , діючи за його дорученням щодо оформлення набуття активів, за рахунок коштів, отриманих злочинним шляхом, з метою їх легалізації, прибули до приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 , де ОСОБА_8 уклала із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , договір купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку АДРЕСА_5 , а саме: земельної ділянки площею 0,1199 га., кадастровий номер: 3221287201:05:002:0105, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 32 000 грн. та садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 3 818 200 грн.

Того ж дня, тобто 16.07.2024 приблизно о 12 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 посвідчила цей договір та здійснила державну реєстрацію земельної ділянки та садового будинку на праві власності за ОСОБА_8 .

Таким чином, 16.07.2024 ОСОБА_5 легалізував майно (грошові кошти), одержані злочинним шляхом, внаслідок придбання земельної ділянки площею 0,1199 га., кадастровий номер: 3221287201:05:002:0105, розташованої за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, садове товариство «Ландиш» вартістю 32 000 грн. та садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 3 818 200 грн, шляхом набуття цих активів у власність його довіреної особи ОСОБА_8 за його дорученням.

При цьому встановлено, що з 16.07.2024 вищевказана земельна ділянка площею 0,1199 га., кадастровий номер: 3221287201:05:002:0105, розташована за адресу: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, садове товариство «Ландиш» та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , фактично перебували у володінні та користуванні ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7 , та фактично надавали право вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Крім того, встановлено, що наказом начальника СІЗО - начальника арештного дому від 24.06.2020 № 147/ОС-20 майора внутрішньої служби ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника СІЗО з оперативної роботи - начальника оперативного відділу Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Відповідно до п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Таким чином, відповідно до положень п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону ОСОБА_5 є суб`єктом декларування.

Відповідно до переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.11.2023 № 249/23 (у редакції від 01.01.2024) займана ОСОБА_5 посада відноситься до посад з підвищеним рівнем корупційних ризиків.

Згідно з ч. 1 ст. 45, абз. 1 ч. 1 ст. 52-1 Закону України «Про запобігання корупції», п. 1 р. ІІ Порядку здійснення заходів фінансового контролю в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України стосовно окремих категорій осіб, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.04.20202 № 11-дск, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 за № 417/34700 (зі змінами) (далі - Порядок № 11-дск), суб`єкти декларування зобов`язані щороку до 01 квітня подавати декларацію за минулий рік.

Відповідно до п. 4 р. ІІ Порядку № 11-дск декларація подання якої передбачено п. 1-3 р. ІІ Порядку № 11-дск, подається суб`єктами декларування до підрозділу органів ДКВС України, відповідального за зберігання декларацій, який визначається згідно з п. 1 р. ІІІ Порядку № 11-дск. Датою подання такої декларації є дата її реєстрації в підрозділі, відповідальному за документообіг, або дата відбитка календарного штемпеля на поштовому відправленні (у разі надсилання декларації засобами поштового зв`язку).

Відповідно до штампу ДУ «Київський слідчий ізолятор» датою реєстрації декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, поданої ОСОБА_5 у цій установі - є 02.04.2025.

Отже, відповідна декларація подана суб`єктом декларування 02.04.2025.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про: об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Окрім того, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», дані про об`єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб`єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Також відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються також відомості про об`єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, що є об`єктами права власності третьої особи, якщо суб`єкт декларування або член його сім`ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об`єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об`єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Відомості, передбачені цією частиною, зазначаються у декларації незалежно від наявності обставин, визначених абзацом третім частини другої цієї статті.

Положення цієї частини застосовуються під час подання декларації службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб`єктами декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51-3 цього Закону.

Так, ОСОБА_5 будучи у відповідності до положень ст.ст. 3, 45, 46 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, діючи умисно, в порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» вніс завідомо неправдиві відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, тобто вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією за наступних обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що 16.07.2024 ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 16.07.2024 № 775 придбано земельну ділянку площею 0,1199 га., кадастровий номер: 3221287201:05:002:0105, розташовану за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, садове товариство «Ландиш», вартістю 32 000 грн., а також садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 3 818 200 грн.

Разом з цим, ОСОБА_8 не була реальним набувачем та фактичним власником вищевказаних земельної ділянки та будинку, а виконувала роль номінального, формального власника, на якого було оформлено право власності з метою приховування реальних набувачів майна - ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7 .

Одночасно встановлено, що з 16.07.2024 вищевказана земельна ділянка площею 0,1199 га., кадастровий номер: 3221287201:05:002:0105, розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, садове товариство «Ландиш» та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , фактично перебувала у володінні та користуванні ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7 не менше 30 календарних днів, що передували останньому дню (31.12.2024) звітного періоду для подання щорічної декларації за 2024 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування згідно Закону України «Про запобігання корупції».

У точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02.04.2025, перебуваючи за невстановленою адресою, ОСОБА_5 будучи обізнаним про обов`язок щорічно до 1 квітня подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вніс до декларації за 2024 звітний рік, яку 02.04.2024 зареєстровано за № 81дск в уповноваженому підрозділі Державної установи «Київський слідчий ізолятор», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 13, завідомо недостовірні відомості.

У порушення вимог ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 умисно вказав недостовірні відомості в декларації за 2024 звітний рік, а саме - не в повному обсязі вніс до її відповідних розділів інформацію про об`єкти нерухомості, що перебували у користуванні та розпорядженні ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7 .

Так, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації ОСОБА_5 умисно не зазначив відомості про наявність у нього та його дружини ОСОБА_7 на праві користування та розпорядження земельної ділянки площею 0,1199 га., кадастровий номер: 3221287201:05:002:0105, розташованої за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, садове товариство «Ландиш» та садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , власником яких є ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене, діючи з порушенням вимог положень ст.ст. 3, 45, 46 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_5 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік з недостовірними відомостями у розділі 3 «Об`єкти нерухомості», приховавши інформацію щодо наявності у нього та його дружини ОСОБА_7 у користуванні та розпорядженні вищевказаного нерухомого майна, станом на останній день звітного періоду, загальною вартістю 3 850 200 грн., що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

28.05.2026 повідомлено про те, що він підозрюється у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, вчинені особою, яка знала, що таке майно одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а також в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції станом на 01.02.2025).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджуються зібраними під час досудового розслідування у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 02.01.2025; протоколом огляду інформації, наданої операторами мобільного зв`язку, від 14.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 04.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 05.09.2025; протоколом проведення впізнання по фотознімках за участі свідка ОСОБА_12 від 05.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 09.09.2025; протоколом проведення впізнання по фотознімках за участі свідка ОСОБА_13 від 09.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 29.09.2025; протоколом проведення впізнання по фотознімках за участі свідка ОСОБА_14 від 29.09.2025; висновком судової технічної експертизи документів; висновками судової почеркознавчої експертизи; обґрунтованим висновком НАЗК.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 . Крім того, вищенаведені обставини підтверджуються поясненням прокурора наданим під час розгляду цього провадження, а також доказами, долучених стороною обвинувачення до клопотання.

Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України.

При цьому, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України слідчим суддею не оцінюються.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, відповідно до ст. 12 КК України, інкриміновані громадянину України ОСОБА_5 кримінальні правопорушення віднесено до категорії тяжких.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, особу підозрюваного, його вік, сімейний та майновий стан, сталість соціальних зв`язків, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні;.

Також слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачає наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що обгрунтовується тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні зокрема тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до шести років з конфіскацією майна, у разі визнання ОСОБА_5 , винним у вчиненні злочинів, у яких підозрюється останній і призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих діянь, це може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду. Разом з цим, ОСОБА_5 , володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість ймовірного покарання не є самостійною підставою для утримання особи, проте у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначає, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» та у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

- незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, обгрунтовується тим, що підозрюваний будучи з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами та приховуванню показів, особами, які підлягають встановленню та подальшому допиту.

Разом з цим, слід врахувати що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто, ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження, як при зібранні доказів, так і до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обгрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, про які може стати відомо в ході проведення слідчих дій, у тому числі за участю ОСОБА_5 .

Разом з цим, суд вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризиків того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється оскільки вони жодним чином не підтверджені, а у клопотанні зроблено тільки формальне посилання на них.

Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Фактичні обставини злочину, інкримінованого підозрюваному свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.

З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , його активну роль у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що будь-який більш м`який запобіжний захід, зокрема і домашній арешт, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Однак, вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , обставини вчинення злочину, його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, сімейний стан, стан здоров`я, його роль у вчиненні кримінальних правопорушень, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя бере до уваги, що заявлені органом досудового розслідування ризики, передбачені п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд оцінює їх критично, визнає недоведеним та такими, які зазначені у клопотанні лише формально.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що, на переконання слідчого судді, застава у зазначених межах, не здатна забезпечити виконання підозрюваним, передбачених законом обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи конкретні обставини та тяжкість та специфіку правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5 , даних про особу підозрюваного, майнового стану підозрюваного, вважаю із врахуванням принципів розумності і співмірності необхідним вийти за максимальну межу розміру застави, що передбачена п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, та визначити заставу у розмірі у межах 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 665 600, 00 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, оскільки на підставі досліджених матеріалів, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною для нього.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 182 КПК України, Такий розмір застави відповідатиме практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Окрім цього, обираючи відносно підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні щодо обставин, які у ньому досліджуються; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 177, 178, 182-183, 193, 194, 196, 206, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати у кримінальному провадженні № 62025100120000002 від 02.01.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 липня 2026 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного, а саме з 05.06.2026.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 665 600, 00 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

р/р UA128201720355259002001012089

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

МФО 820172;

Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні щодо обставин, які у ньому досліджуються; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 28 липня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1