Рішення № 138099786, 09.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/472/26

Провадження № 2/602/411/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС» або Товариство або позивач) через свого представника Паладич А.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі у тексті також ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» або кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі також - відповідач або позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №1270794, на підставі якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти. В подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлене позивачу на підставі укладеного договору факторингу. Відповідно, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 у кредитному зобов`язанні. В порушення умов укладеного кредитного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань, кредит повністю не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви у неї перед позивачем існує заборгованість за договором у загальному розмірі 74774,40 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 9999,99 гривень, заборгованість по відсоткам 64774,41 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Представник відповідача, адвокат Радосюк О.І., через підсистему «Електронний суд» подала до суду додаткові пояснення у справі, у яких викладено письмові заперечення відповідача проти позову. У додаткових поясненнях зазначено, що відповідач позов не визнає. Заперечення зводяться до того, що доказів надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів, а саме первинних документів, вимоги до яких встановлені ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» позивачем не надано. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Повідомлення надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» про переказ грошових коштів та розрахунок заборгованості, які містяться у матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру, а інших доказів цього позивачем не надано. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 09.06.2026 розгляд цивільної справи відкладено на 09.07.2026.

Представник позивачау судове засідання не прибув, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не прибули, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суду не повідомили.

У поданій суду заяві представник відповідача просить розгляд справи проводити за відсутності відповідача та її представника.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення сторін, викладені заявах по суті справи, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення кредитного договору

29 жовтня 2023 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписала Заяву-анкету, Паспорт споживчого кредиту та Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1270794 з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених електронних документів (а.с. 8-11).

Станом на 29.10.2023 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (код 42350798) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту, що убачається із загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Згідно з п. 1-1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, у порядку визначеному законодавством, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали у письмовому вигляді в електронній формі договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1270794 від 29.10.2023 (далі у тексті Кредитний договір), на підставі якого між його сторонами виникли кредитні правовідносини, що врегульовані нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Щодо умов кредитного договору

Кредитним договором передбачені наступні умови: сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн, тип кредиту - кредит (пункт 1.3.); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (пункт 1.4.); тип процентної ставки фіксована (пункт 1.5), стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Кредитного договору (пункт 1.5.1), знижена процентна ставка 0,697% застосовується, зокрема, якщо споживач до 28.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (пункт 1.5.2); протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в пп.1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку (пункт 1.5.3); мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби (пункт 1.6); кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (пункт 2.1); суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору, дати надання кредиту 29.10.2023 або 30.10.2023 (пункт 2.2).

Факт укладення Кредитного договору та відповідність його умов її волевиявленню не заперечується відповідачем.

Підписавши Кредитний договір, його сторони, у т.ч. позичальник, добровільно прийняли умови цього договору, погодилися з ними і взяли на себе відповідні договірні зобов`язання.

Щодо надання кредиту

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» (платіжний сервіс PayTech) за вих. №20250814-348 від 14.08.2025, адресований ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», у якому зазначено, що між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на суму 15000,00 грн. Також у листі зазначено, зокрема: номер трансакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 85560b9c-eb33-437f-9603-ab8f2dcc5612; банк-еквайр АТ «ПУМБ»; дата виконання 29.10.2023; призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149609011765932 (а.с. 21).

Досліджуючи та оцінюючи зазначений вище лист як доказ надання кредитних коштів відповідачу за Кредитним договором, суд зауважує, що ТОВ «ПЕЙТЕК» (код ЄДРПОУ 44103264) є фінансовою установою, яка включена 27.08.2021 до Державного реєстру фінансових установ та має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 зазначене товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Наведене підтверджується як змістом вищезгаданого листа, так і змістом загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Враховуючи те, що сума переказу, дата його виконання, а також номер картки (ЕПЗ), на який переказано кошти, відповідають умовам Кредитного договору, то за відсутності доказів на спростування здійсненого переказу та/або отримання відповідачем зазначеної суми, суд вважає доведеним факт належного виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредиту відповідачу.

Стосовно доводів представника позивача, викладених у додаткових поясненнях у справі, щодо недоведеності позивачем факту надання кредиту, то суд їх відхиляє з наступних міркувань.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Зазначена правова позиція є сталою і викладена у багатьох постановах Верховного Суду.

Разом з тим, Верховний Суд не висновував того, що належним доказом заборгованості відповідача за кредитом є тільки і виключно виписка з особового рахунку.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача щодо доказування також полягають у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні.

Тож, виходячи з принципу змагальності сторін у процесі, тягар доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» («баланс вірогідностей») означає співставлення судом доказів, які надають як позивач так і відповідач.

Суд ураховує те, що сторона відповідача у цій справі прямо не заперечує ні факту укладення Кредитного договору, ні факту отримання кредиту за цим договором.

Представник відповідача у своїх додаткових поясненнях лише посилається на недоведеність позивачем факту перерахування кредитних коштів відповідачу.

При цьому, ставлячи під сумнів належність, допустимість і достовірність наданого позивачем доказу - листа надавача платіжних послуг, що має відповідну ліцензію НБУ на виконання таких платіжних операцій, сторона відповідача не надала суду жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Зокрема, який спростовував би доводи позивача про те, що відповідач отримав кошти за Кредитним договором, та дані, наведені у листі ТОВ «ПЕЙТЕК» стосовно успішного перерахування коштів на банківську картку, реквізити якої зазначені відповідачем у Кредитному договорі.

Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14).

З огляду на зазначене вище, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а саме: лист ліцензованого надавача платіжних послуг, у якому стверджується про успішність платіжної операції; розрахунок заборгованості, у якому зазначено про часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів; договір факторингу і документи на його виконання, зокрема Реєстр боржників, у якому міститься інформація про суми боргу за Кредитним договором (про що зазначено нижче); - дійшов висновку про доведеність позивачем тієї обставини, що кредитодавець належним чином виконав своє зобов`язання щодо надання кредиту позичальнику у порядку та у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Щодо відступлення права грошової вимоги за договором

В подальшому, 15 липня 2025 року, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» як Клієнт, з однієї сторони, та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як Фактор, з іншої сторони, уклали договір факторингу № 01.02-23/25 (нижче у тексті - Договір факторингу), за пунктом 2.1 якого Клієнт відступає (передає) Фактору права вимоги, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. (а.с. 21 зворот -24).

Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором. (пункт 3.1.3 Договору факторингу).

На підтвердження виконання умов Договору факторингу позивачем надано копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів №10120 від 16.07.2020 на суму 5158673,84 грн, а також Реєстру боржників в електронному вигляді, підписаного сторонами Договору факторингу (а.с. 25 27).

У Реєстрі боржників зазначено, зокрема, таку інформацію: ПІБ відповідача, його ідентифікаційний код, номер Кредитного договору - 1270794, ПІБ відповідача (боржника), дату видачі кредиту 29.10.2023, суму виданого кредиту 15000,00 грн, загальну суму боргу 74774,40 грн, у т.ч. суму залишку заборгованості по основному боргу 9999,99 грн,

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Суд також встановив, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221) станом на дату укладення Договору факторингу було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на діяльність фінансової компанії з факторингу, що убачається зі змісту інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Тобто, на момент укладення Договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідних правочинів.

Таким чином, на підставі наведеного вище суд встановив, що право грошової вимоги до відповідача, яке виникло за Кредитним договором, перейшло 15.07.2025 до позивача і останній з того часу є новим кредитором у спірному правовідношенні.

Щодо розміру заборгованості за договором

На обґрунтування розміру заборгованості до позовної заяви додано Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, виконаний кредитодавцем ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», згідно з яким загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором станом на 23.10.2024 складає 74774,40 грн, з яких: заборгованість по тілу - 9999,99 грн, заборгованість по процентам 64774,41 грн (а.с. 18 зворот 20 зворот).

Зі змісту розрахунку заборгованості слідує, що проценти за користування кредитом нараховані кредитодавцем у період з 29.10.2023 по 23.10.2024, а відповідач здійснила часткову оплату на суму 17089,25, з яких кредитодавцем зараховано у погашення основного боргу 5000,01 грн, у погашення заборгованості за процентами 12089,24 грн.

Здійснення часткових оплат відповідачем свідчить про визнання нею існування кредитного зобов`язання.

Суд, перевіривши правильність нарахувань суми процентів у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновків про те, що: проценти нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства - у розмірі, який передбачений договором, з урахуванням фактичних оплат, здійснених відповідачем; проценти нараховані у межах строку кредитування.

Суд констатує, що відповідач свого контррозрахунку процентів та комісії за Кредитним договором не навела, доказів повної чи часткової (понад ту суму, яка вказана у розрахунку) оплати в рахунок погашення заборгованості суду не надала.

З огляду на наведене вище, за відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо погашення боргу відповідачем та спростування зазначеного розміру заборгованості, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором у розмірі, що вказаний у позовній заяві.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Не виконавши взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач порушила права позивача як кредитора у спірному правовідношенні.

Відтак, позовні вимоги є цілком обґрунтованими і позов слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2662,40 грн, сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 517 від 30.04.2026 (а.с. 1).

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 5, 12, 13, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 273-275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №1270794 від 29.10.2023 в розмірі 74774,40 (сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 40 коп.).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 37616221.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. НАУМЧУК