Рішення № 138097847, 23.06.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/13890/25

Провадження № 2/645/1436/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: Головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: представник позивача, відповідач ОСОБА_1 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №105705096 від 24.06.2024 року в розмірі 15487,34 грн., з яких: 10501,75 грн. - заборгованість по тілу кредиту, та 4985,59 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

В обґрунтування позову вказує, що 24.06.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №105705096 на суму 9400,00 грн. Кредитний договір укладено у електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів. Проте, відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості. На підставі договорів факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №105705096 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». На підставі договорів факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №105705096 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс». Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 105705096 від 24.06.2024 року у загальному розмірі 15487,34 грн.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 03.02.2026 року прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначити судове засідання.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, згідно якого представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову (відзиву) та заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» з заявою на отримання грошових коштів в кредит. 24.06.2024 року між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №105705096, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 12220 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Кредитодавця (далі - Правила). (п.21.Договору)

Відповідно до п.2.2 Договору, сума Кредиту, що зазначена в п. 2.1. Договору, складається з двох частин: одна частина в розмірі 9400 грн 00 коп. (видається Позичальнику в порядку, передбаченому Договором (Чиста сума Кредиту), а інша частина в розмірі 2820 грн 00 коп. утримується Кредитодавцем із суми Кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати Комісії.

Відповідно до п.2.3 Договору, кредит надається строком на 183 днів, що складає 6 (шість) місяці, з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (на споживчі цілі).

Відповідно до п.4.2 Договору, зобов`язання Позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 164,25 відсотків річних, що становить 0,45 відсотків в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. Загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту за Договором, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка наведені в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору, в день надання Кредиту з суми Кредиту Позичальником утримується Комісія за надання Кредиту. Вартість Комісії за надання Кредиту 2820 грн 00 коп., внаслідок чого Позичальник отримує лише Чисту суму Кредиту.

Відповідно до п.5.1 Договору, кредит за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4149-60XX-XXXX-4371, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору. Порядок зазначений у цьому пункті є способом перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту.

Відповідно до п.6.24 Договору, сума Комісії за надання Кредиту нараховується та сплачується в день надання Кредиту, шляхом утримання суми Комісії із суми Кредиту, що надається Позичальнику за цим Договором. Зобов`язання Позичальника перед Кредитодавцем, по оплаті Комісії в розмірі 2820 грн 00 коп. (дві тисячі вісімсот двадцять грн. нуль коп.) та зобов`язання Кредитодавця перед Позичальником, щодо надання Позичальнику Кредиту в розмірі 2820 грн 00 коп. (дві тисячі вісімсот двадцять грн. нуль коп.) припиняються шляхом зарахування однорідних грошових вимог. Цей договір є заявою Позичальника на зарахування однорідних грошовий вимог на зазначену вище суму, що проводиться Кредитодавцем в день надання Кредиту.

Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 24.06.2026 р. електронним підписом, одноразовим ідентифікатором YBYT, відправлено 24.06.2024 1:07:10, введено 24.06.2024 1:07:56.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту продукту «ТРЕНД» до Договору №105705096 від 24.06.2024 р., сума кредиту становить 12220,00 грн., чиста сума кредиту 9400,00 грн. (п.3), строк кредитування 183 дні, процентна ставка, відсотків річник 164,25%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 21536,95 грн.

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 24.06.2026 р. електронним підписом, одноразовим ідентифікатором 9383, відправлено 24.06.2024 1:07:10, введено 24.06.2024 1:07:56.

На виконання умов вказаного договору №105705096 ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» 24.06.2024 року перерахувало на картку ОСОБА_1 , вказані у договорі від 24.06.2024 року, грошові кошти в розмірі 9400,00 грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням № b32ea988-f64b-4fc0-acbb-1c8c78733586 від 24.06.2024 року та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 20.04.2026 року, яка була надана на виконання ухвали суду про витребування доказів від 01.04.2026 року.

05.11.2024 року між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників.

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу 1 Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договором факторингу №МВ-ТП/7 від 05.11.2024 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 15109,26 грн..

На виконання договору факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» сплатив ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» оплату згідно Договору факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 за відступлення прав вимоги, визначених в Реєстрі прав вимоги від 05.11.2024 до договору, у сумі 3 154 154,54 грн. грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 14.07.2025 р..

28.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК « Таліон плюс» відступило ТОВ «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників.

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договором факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 15487,34 грн.

На виконання договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатив ТОВ «Таліон плюс» оплату за право вимоги згідно Договору факторингу №28/0525-01 від 28.05.2025 р. та реєстру №2 від 28.05.2025р. на суму 5 515 516,36 грн., що підтверджується платіжною інструкцією за №768 від 09.06.2025 року.

16.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржникиків стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує фак переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частино OOH цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників №2 за Договором факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 15 487,34 грн.

На виконання договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, Реєстру відступлення прав Вимоги №2 від 16.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» сплатив ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату за право вимоги згідно Договору факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 р. та Реєстру відступлення прав Вимоги №2 від 16.07.2025 на загальну суму 5513798,42 грн., що підтверджується копіями квитанції №446 від 21.11.2025, №445 від 20.11.2025, №443 від 19.11.2025, №456 від 26.11.2025, №453 від 25.11.2025, №451 від 25.11.2025, №448 від 24.11.2025 р.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору №105705096 від 24.06.2024 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , убачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 9400,0 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 20.04.2026 року, яка була надана на виконання ухвали суду про витребування доказів.

До того ж, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що 24.06.2024 року відповідачу було нараховано 12220,00 грн. як тіло кредиту, з яких 9400,00 грн. сума кредиту та 2820,00 грн. сума комісії, відповідно до п.2.2 Договору. Відповідач погашав заборгованість, сплативши 19.07.2024 року 1718,25 грн. тіла кредиту та 1374,75 грн. відсотків, 24.07.2024 року сплативши відсотки у розмірі 25,83, 20.08.2024 року сплатив відсотки у розмірі 518 грн. Таким чином відповідач сплатив тіло кредиту у розмірі 1718,25 грн. та відсотків у загальному розмірі 1918,58 грн.

Щодо переходу прав вимог за кредитним договором, суд зазначає таке.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У справі, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача перейшло від первісного кредитора ТОВ «Швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК « ЕЙС».

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2024 року між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право грошової вимоги.

У подальшому, 28.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК « Таліон плюс» відступило ТОВ «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників.

У подальшому, 16.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників №2 за Договором факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 15 487,34 грн.

На виконання договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, Реєстру відступлення прав Вимоги №2 від 16.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» здійснила оплату ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату за право вимоги згідно Договору факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 р. та Реєстру відступлення прав Вимоги №2 від 16.07.2025 на загальну суму 5513798,42 грн., що підтверджується копіями квитанції №446 від 21.11.2025, №445 від 20.11.2025, №443 від 19.11.2025, №456 від 26.11.2025, №453 від 25.11.2025, №451 від 25.11.2025, №448 від 24.11.2025 р.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Сторонами були погоджені встановлені пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору умови, відповідно до яких кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 12220 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Кредитодавця. Сума Кредиту, що зазначена в п. 2.1. Договору, складається з двох частин: одна частина в розмірі 9400 грн 00 коп. (дев`ять тисяч чотириста грн. нуль коп.) видається Позичальнику в порядку, передбаченому Договором (Чиста сума Кредиту), а інша частина в розмірі 2820 грн 00 коп. (дві тисячі вісімсот двадцять грн. нуль коп.) утримується Кредитодавцем із суми Кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати Комісії. Кредит надається строком на 183 днів, що складає 6 місяці, з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, позичальнику нараховувались відсотки у період з 24.06.2024 року по 05.11.2024 року за ставкою 0,45 % вдень, що становить 54,99 грн. в день

При цьому, на ОСОБА_1 19.07.2024 року здійснено часткове погашення заборгованості, а саме: 1718,25 грн. тіла кредиту та 1374,75 грн. відсотків, та 27.07.2024 року погашення відсотків у розмірі 25,83 грн. та 20.08.2024 року відсотків у розмірі 518,00 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Крім того, тіло кредиту за договором складає 9400,00 грн. (п.2.2 Договору)

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та перерахувало 9400,00 грн., тобто судом встановлено, що відповідачем отримано кредит в розмірі 9400,00 грн., а не 12220 грн..

Встановлено, що в період дії кредитного договору відповідач не дотримувався виконання їх умов, внаслідок чого має непогашену заборгованість за кредитним договором №1057050096 від 24.06.2024 року.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає необхідним стягнути із відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 1057050096 від 24.06.2024 року у розмірі 12260,12 грн., яка складається з 7681,75 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу (9400,00 грн. отриманий кредит - 1718,25 грн. оплата за кредитом) та 4578,37 грн. - суми заборгованості за відсотками.

Згідно Графіку платежів, узгодженого сторонами, та який є Додатком № 1 до Договору, сторонами був узгоджений розмір відсотків за користування кредитом - 6496,95 грн.. Враховуючи часткову сплату відсотків відповідачем в розмірі 1918,58 грн., з відповідача підлягають стягненню відсотки в розмірі 4578,37 грн. (6496,95 грн. узгоджені відсотки - 1918,58 грн. сплачені відсотки)

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягненню з відповідача заборгованості за договором № 1057050096 від 24.06.2024 року в сумі 12260,12 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7681,75 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 4578,37 грн., які нараховані в період дії договору до 05.11.2024 року первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Суд, дослідивши надані, в підтвердження отриманої професійної правничої допомоги, докази, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг (який складається в основному із підготовки, складання та подання позовної заяви), складність справи, враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, доходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача до 3 000 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, пропорційно до розміру вимог, які задоволені судом, а саме судовий збір у розмірі 1917,63 грн. (2422,40 х 12260,12: 15487,34).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №105705096 від 24.06.2024 року у розмірі 12260 грн. 12 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7681 грн. 75 коп. та заборгованості по відсоткам у розмірі 4578 грн. 37 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1917 грн. 63 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Немишлянським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кб.13, засоби зв`язку: тел. +380955092154, ел.пошта: fincomace@gmail.com;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повний текст Рішення складено 08.07.2026 року

Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч