Рішення № 138096280, 09.07.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/631/26

Провадження №2-а/291/5/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 липня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі головуючого - судді Гарбарук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в селищі Ружин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2026 року до Ружинського районного суду Житомирської області надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови.

Позов обґрунтовано тим, що постановою інспектором відділення поліції №2 Бердичіського РВП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Корманом П. П. серії ЕНА № 7279617 від 29.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та застосованого до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до змісту вищевказаної постанови ОСОБА_1 29.08.2026 о 15 год 59 хв. по вул. Паволоцька в с-щі Ружин керував транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 "в" Правил дорожнього руху.

Заперечуючи наявність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, позивач зазначає, що оскаржувана постанова ґрунтується на припущеннях поліцейського, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що працівник поліції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не сприяв об`єктивному та неупередженому її розгляду. Будь-яких доказів того, що він керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем пасивної безпеки, суб`єкт владних повноважень не надав. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу не було надано для ознайомлення доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектором віділення поліції №2 Бердичіського РВП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Корманом П. П. серії ЕНА № 7279617 від 29.05.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Крім того, позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 10 червня 2026 року адміністративний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16 червня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов заперечив, мотивуючи тим, що доказом вини позивача у правопорушенні є винесена у встановленому порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-доказ, який доданий до відзиву. Крім того, представником відповідача зазначено, що відео-реєстратором службового автомобіля зафіксовано рух автомобіля марки «DaewooLanos», номерний знак НОМЕР_1 та його подальшу зупинку. Також зазначено, що поліцейський повідомив водію ОСОБА_1 причину зупинки, суть скоєного правопорушення, ознайомив з його правами відповідно до ст. 268 КУпАП та роз`яснив ст. 63 Конституції України, порядок сплати штрафу та оскарження постанови. На підставі наведеного представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

29 червня 2026 рокупозивач направив до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що докази подані відповідачем є неналежними, у зв`язку з тим що оскаржувана постанова не містить посилань на долучений технічний засіб. Крім того, долучені відеофайли не фіксують момент зупинки транспортного засобу, а також неможливо ідентифікувати автомобіль, водія, та наявність непристебнутого паска безпеки.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що постановою серії ЕНА № 7279617, яка винесена інспектором віділення поліції №2 Бердичіського РВП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Корманом П. П. 29.05.2026, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Упостанові вказано, що 29.05.2026 о 15 год 59 хв. в с-ще Ружин повул. Паволоцька водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DaewooLanos», номерний знак НОМЕР_1 з непристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в Правил дорожнього руху.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 16, ч.1 ст.18 Закону України «Про дорожній рух» під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, водій і пасажири зобов`язані бути пристебнутими.

Пунктом 2.3 «в» Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853, затверджено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, згідно з п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, від 07.02.2019 у справі № 161/11151/17, від 15.10.2020 у справі № 640/8540/19, від 12.06.2020 у справі № 805/3899/17-а.

Досліджуючи зміст оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7279617 від 29 травня 2026 року, суд установив, що в п. 7 вказаної постанови зазначено «До постанови додаються: відеофіксація на нагрудний відеореєстратор 857725».

Відповідачем до відзиву на позовну заяву на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, надано відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції та з відеореєстратора службового автомобіля. Вказані відеозаписи були досліджені судом з метою з`ясування дійсних обставин справи.

Разом з тим, зі змісту зазначених відеофайлів із відеореєстратора службового автомобіля не вбачається факту керування позивачем транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. З дослідженого відеозапису неможливо встановити, що на момент керування транспортним засобом позивач (безпосередньо під час руху автомобіля) не був пристебнутий ременем безпеки. Крім того, з оглянутого відеозапису також не можливо встановити номерні знаки транспортного засобу.

Відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції фіксують подію з моменту уже зупиненого транспортного засобу, де позивач був біля машини, тобто лише розмову позивача з інспектором поліції, яка мала місце в ході складання інспектором поліції оскаржуваної постанови.

Таким чином, з дослідженого відеозапису неможливо встановити, що на момент керування транспортним засобом позивач порушив вимоги п. 2.3 (в) ПДР України.

Інших доказів вчинення позивачем правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП стороною відповідача не надано.

Крім того, слід зауважити що доданий відповідачем відеодоказ відрізняються від доказів зазначених у постанові, а саме у постанові зазначено відеореєстратор 857725, відповідачем долучено ID реєстратор 857281.

Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаних відеозаписах жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п.п.«в» п.2.3 ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Враховуючи вказане вище та положення ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд зауважує, що у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем доказ, а саме відеозапис, беззаперечно не підтверджує факт відсутності чи наявності пристебнутого ременя безпеки позивача під час керування транспортного засобу, що слугувало підставою для винесення спірної постанови. Інших належних і допустимих доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху матеріали справи не містять.

В силу принпицу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи,що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Згідно з ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваної постанови, та факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням указаної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що постанову інспектора відділення поліції №2 Бердичіського РВП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Кормана П. П. серії ЕНА № 7279617 від 29.05.2026 слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що за результатом розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати на сплату судового збору в розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст. 2, 5-10,20,44,47,48,241,243-246, 268, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №7279617 від 29.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач у справі є Головне управління Національної поліції в Житомирській області, вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, код ЄДРПОУ 40108625.

Повний текст рішення складено 09.07.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук