Ухвала суду № 138095616, 09.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11615/26

1-кс/569/5688/26

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

09 липня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 (який приймав участь в режимі відео конференції з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор»), захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області, клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №62026240030000527 від 13.01.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, у якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №62026240030000527 від 13.01.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, ОСОБА_4 .

Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОСОБА_4 призначено на посаду заступника начальника-начальника штабу НОМЕР_1 центру підготовки підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), місцем дислокації якої є АДРЕСА_1 (більш точна адреса не підлягає розголошенню, у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану).

Відтак, ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, є військовою службовою особою, а тому на нього поширюються вимоги Статутів Збройних Сил України та нормативні акти Міністерства оборони України, які останні повинні беззастережно дотримуватися та керуватися у здійсненні службової діяльності.

Заступник начальника-начальник штабу НОМЕР_1 центру підготовки підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) полковник ОСОБА_4 під час проходження військової служби за своїм військовим званням та посадою є начальником по відношенню до військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які йому підпорядковуються.

Згідно з вимогами ст. ст. 3, 19, 21, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, полковник ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, сприяти у підтриманні порядку і дисципліни, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, вимагати підпорядкування від своїх підлеглих, діяти лише на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Водночас, ОСОБА_4 та інші військові посадові особи військової частини НОМЕР_2 чітко обізнані з тим, що вони у силу займаних посад повинні керуватися загальнодержавними інтересами, а також не використовувати свою посаду в цілях, не пов`язаних з виконанням його службових повноважень, зокрема в особистих чи корисливих цілях, є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення, передбачені ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», і яким, відповідно до ст. 22 цього ж Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості у приватних інтересах, у тому числі шляхом одержання неправомірної вигоди у будь-якій формі.

Однак, заступник начальника-начальник штабу НОМЕР_1 центру підготовки підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) полковник ОСОБА_4 , будучи начальником відносно військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за посадою та військовим званням, достовірно знаючи вищевказані статутні вимоги, які регламентують взаємовідносини між військовослужбовцями та порядок проходження військової служби, обіймаючи посаду, що пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 , діючи у порушення вимог ст. ст. 3, 19, 21, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 29, 30, 37, 49, 50 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють вищевказані взаємовідносини, діючи умисно, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану,усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження та владу, у власних цілях, діючи за попередньою змовою з низкою військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_2 , організував низку механізмів, пов`язаних з ухиленням військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 від військової служби та залучив до такої протиправної діяльності низку військових посадових осіб з числа керівної ланки військової частини НОМЕР_2 , з якими чітко узгодив спосіб їх реалізації, розподіливши ролі та функції у складі такої групи, визначивши форми латентного способу їх вчинення із застосуванням різноманітних заходів конспірації, при цьому заздалегідь усвідомлюючи потенційну можливість викриття такої злочинної діяльності і використовуючи наявні корупційні зв`язки з правоохоронними органами з метою запобігання такого факту, таким чином у сукупності забезпечивши організовану під чітким керівництвом реалізацію низки протиправних дій у сфері службової діяльності та проти встановленого порядку проходження військової служби, незважаючи на те, що вони свою чергу підривають обороноздатність держави у воєнний час, порушують функції збройних формувань Збройних Сил України, у сукупності становлять надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки для держави.

Зокрема, період не пізніше лютого 2026 року і по даний час заступник начальника-начальник штабу НОМЕР_1 центру підготовки підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) полковник ОСОБА_4 , як військова службова особа, маючи безпосередній вплив на службову та фінансово-господарську діяльність, пов`язану з використанням військового майна виділеного для потреб Збройних Сил України, діючи за попередньою змовою з іншими військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_2 в умовах повномасштабного вторгнення країни агресора, свідомо порушуючи антикорупційне законодавство, організував спільно з останніми механізм ухилення військовослужбовцями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від проходження військової служби та одночасно незаконно залучив їх у відведений для виконання обов`язків військової служби час до проведення ремонту та будівельних робіт приватного будинку та господарських будівель на земельній ділянці із кадастровим номером: 5624680400:08:032:0616, що знаходиться у АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , та яка належить на праві приватної власності матері ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , чим фактично ця група осіб незаконно усунула від виконання обов`язків військової служби військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та протиправно забезпечила незаконне нарахування грошового забезпечення шляхом організації та використання завідомо підроблених службових документів, у зв`язку з чим такими протиправними діями заподіяно державі збитків на різні суми , що у сукупності є суспільно-небезпечним діяннями, які порушують функції збройних формувань України, не сприяють зміцненню дисципліни та фактично утворює деструктивні прояви у інших осіб, а у сукупності також стимулює не проходити військову службу та уникати її шляхом вчинення протиправних дій.

13.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.

О 14 год. 57 хв. 13.05.2026 вищевказаного військовослужбовця затримано у порядку ст. 615 КПК України.

Підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий підтверджує: протоколами допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , відповідями оперативних підрозділів на виконання доручення слідчого; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій у вказаному кримінальному провадженні, та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Постановою керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_12 , строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 13.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15.05.2026 ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.07.2026 включно, одночасно визначено розмір застави у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3 328 000 гривень та у разі внесення застави покладено обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Слідчий доводить, що заявлені при обранні ОСОБА_4 , запобіжного заходу ризики, визначені ст. 177 КПК України, на сьогодні не зменшились, продовжують мати місце, а відтак виправдовують подальше застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, отже існують ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що така особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, отже існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, на цей час досліджуються інші епізоди його та інших пов`язаних з ним осіб протиправної діяльності. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а застосуванням запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не продовження йому запобіжного заходу.

Разом з цим, ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем, перебуває на посаді заступника начальника-начальника штабу НОМЕР_1 центру підготовки підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), у військовому званні «полковник» та володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, оскільки є діючим військовослужбовцем, які можуть здійснювати перетин державного кордону України.

Також, ОСОБА_4 , у зв`язку з проходженням протягом тривалого часу на керівних посадах у лавах Збройних Сил України та Центрів комплектування та соціальної підтримки, маючи численні зв`язки серед співробітників правоохоронних органів, прикордонної служби, співробітників СБУ, ймовірно обізнаний про місця перетину державного кордону з Республікою Польща чи Республікою Білорусь, які охороняються меншим складом прикордонних нарядів або у час коли наряд відсутній, що дасть можливість перетнути такий кордон без проблем та без документів або обрати поширений на даний час механізм виготовлення фальсифікованих документів, які можна використати для виїзду за кордон, і таким чином ухилятися від органів слідства та суду. Здійснити ці дії останній зможе у тому числі за допомогою осіб, які сприяли їм у вчиненні такого та інших злочинів, оскільки його переховування, а відповідно ускладнення можливості з`ясувати істину у цьому кримінальному провадженні є беззаперечним інтересом з їх сторони, а отже, у сукупності, він може за їх допомогою переховуватися у невідомому органу досудового розслідуванню місці з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що не сприятиме завданням кримінального судочинства у цілому.

Існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що під час проходження ОСОБА_4 протягом тривалого часу військової служби на керівних посадах у лавах Збройних Сил України та Центрів комплектування та соціальної підтримки, наявність в останнього численних зв`язків серед співробітників правоохоронних органів, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах.

ОСОБА_4 за своїм військовим званням та посадою є начальником по відношенню до військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які йому підпорядковуються, зокрема щодо військовослужбовців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а тому, є достатні підстави вважати, що як особисто, так і через колег по службі, можуть вживатися заходи, пов`язані із здійсненням заходів, у тому числі шляхом зловживання службовим становищем у латентній формі, основною ціллю яких є запобігання здійснення кримінального судочинства у цілому, зокрема здійснення повного та об`єктивного досудового розслідування та судового розгляду.

Таким чином ОСОБА_4 має реальні можливості вплинути на таких підозрюваних та інших свідків, зокрема військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які йому підпорядковуються. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та підозрюваних залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків та підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також на даний час встановлюються факти причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення інших осіб, на яких може вплинути підозрюваний.

Водночас, у матеріалах кримінального провадження чітко прослідковується, що ОСОБА_4 схильний до вчинення протиправних дій на системній основі та втягнення низки осіб у протиправну діяльність.

Наведене підтверджує той факт, що ОСОБА_4 вступив у злочинну змову здійснювати вищевказану протиправну діяльність на систематичній основі, а до складу такої групи було втягнено значну кількість осіб з числа згаданих військовослужбовців та інших осіб, які мають значні фінансові ресурси. На цій стадії досудового розслідування не допитано велику кількість осіб, а тому перебування на волі підозрюваного дасть можливість йому спілкуватися з цими особами, а також іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення такого та інших злочинів, що також може негативно вплинути на хід досудового розслідування у цілому і не буде відповідати завданням кримінального судочинства.

Також, існує ризик передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, щоб уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Також ОСОБА_4 , маючи доступ до медичних документів може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Також, вартує уваги факт проходження вказаним військовослужбовцем військової служби тривалий період часу, наявність в останнього численних зв`язків серед військовослужбовців в силу наданих йому службових повноважень та влади, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах, зокрема у підміні/знищенні інших документів.

Крім того, з метою маскування протиправної діяльності підозрюваний давав вказівки про виготовлення у військовій частині документів, які б у разі виявлення відсутності залучених ним військовослужбовців у військовій частині НОМЕР_2 , фактично створювали видимість законності такого факту, що насправді не відповідало дійсності.

Наявні матеріали кримінального провадження вказують на те, що ОСОБА_4 під час вчинення злочину застосовував засоби конспірації, діючи за попередньою змовою з іншими особами, на систематичній основі протягом тривалого періоду вчиняв протиправні дії в умовах воєнного стану, а тому вживав заходів щодо унеможливлення відшукання доказів вчинення кримінального правопорушення. До цього часу вони не відшукані та це потребує додаткового часу.

Існує ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями організував механізм ухилення від проходження військової служби в умовах воєнного стану, який функціонував протягом тривалого періоду часу до моменту затримання ОСОБА_4 співробітниками правоохоронного органу, основною ціллю якого було особисте незаконне збагачення та підрив обороноздатності. Також, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив фактично не один, а кілька злочинів, відомості щодо яких найближчим часом заплановано вносити до ЄРДР та вирішувати повідомлення йому та іншим особам про підозру. 13.05.2026 за результатами обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4 , вилучено бойові припаси, про що розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім того, слід звернути увагу на те, що в органу досудового розслідування наявні дані, які дають підстави вважати про те, що до вказаного та інших злочинів причетна його співмешканка ОСОБА_9 , яка також фактично проходить військову службу у тій ж військовій частині, що і ОСОБА_4 , спільно проживає з останнім та сприяла останньому та іншим особам у вчиненні зазначено та іншої протиправної діяльності.

Слідчий доводить, що вищевказана протиправна діяльність тривала на системній основі, впродовж з квітня-травня 2025 року по цей час, а отже внаслідок чого внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 та інших залучених ним осіб державі завдано збитків на значні суми коштів, а отже найближчим часом вирішується питання про внесення відомостей про ЄРДР за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 426-1 КК України перевищення військовою службовою особою влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, що заподіяли тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків.

Також з урахуванням того, що наявні дані свідчать про те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , а також які досліджуються у цьому провадженні, вчинені у складі групи осіб в умовах воєнного стану, із залученням великої кількості осіб, які здійснюють свою діяльність у різних сферах, орган досудового розслідування приходить до висновку про його схильність до вчинення злочинів у різноманітних сферах, наявності широкого кола знайомства серед осіб з числа співробітників правоохоронних та інших органів, які за проханням/вказівками підозрюваного можуть здійснювати тиск у різних формах на свідків або інших учасників провадження, що може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства у разі перебування на волі підозрюваного.

Також, підозрюваний ОСОБА_4 вчиняв кримінальне правопорушення детально маскуючи його під законну діяльність, що не відповідало дійсності, оскільки чітко усвідомлюючи, що його та інших осіб протиправні дії мають кримінальний характер.

Однак, наявні у матеріалах провадження відомості вказують на те, що ОСОБА_4 , свідомо порушуючи вищевказані норми законодавства спільно з іншими особами, діючи зі злочинною самовпевненістю порушували нормативні акти, що у подальшому і слугувало причинно-наслідковим зв`язком настанню негативних наслідків та дискредитації представників Збройних Сил України серед населення.

Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що ОСОБА_4 як особисто так інші особи за його дорученням можуть продовжувати вчинити новий злочин та приховувати попередню злочинну діяльність, у тому числі проти правосуддя чи іншої категорії.

Більше того, вказаний ризик тісно переплітається із ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що підозрюваний може продовжувати вчиняти новий злочин чи інше суспільно-небезпечне діяння.

Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, про високий рівень матеріального забезпечення ОСОБА_4 , та пов`язаних з ним осіб, незважаючи на те, суми законних доходів та способу життя явно не співрозмірні, а також про те, що він використовував як джерело доходів отримання яких пов`язано з незаконних дій, які пов`язані з організацією схем щодо ухилення військовослужбовців від військової служби, а тому слідчий просить продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою, з та залишити розмір застави, який був визначений при застосуванні запобіжного заходу, у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень та у разі внесення застави покласти обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

В судовому засідання прокурор просив задовольнити клопотання.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 просили зменшити розмір застави.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В рамках кримінального провадження №62026240030000527 від 13.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України.

Надані стороною обвинувачення докази, вказують що на цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15.05.2026 ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, стро застосування якого закінчується 12.07.2026 та, одночасно визначено розмір застави у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3 328 000 гривень та у разі внесення застави покладено обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Постановою керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_12 , строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 13.08.2026.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, слід зазначити Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які можуть виправдувати навіть попереднє ув`язнення, як виключну міру.

З огляду на обставини кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, суть підозри та тяжкість кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином у своїй сукупності вказує на наявність ризиків передбачених п.п. 1,2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Враховуючи що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, в умовах воєнного стану, обставини його вчинення та наслідки, тяжкість покарання яке загрожує підозрюваному, наявність обґрунтованих ризиків передбачених п.п. 1,2,3,5, ч.1 ст. 177 КПК України, у своїй сукупності свідчить, про доцільність продовження щодо останнього застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).

Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (п. 70 рішення ЄСПЛ від 22.05.2018 у справі «Гафа проти Мальти»/Gafа v. Malta, заява № 54335/14; п. 25 рішення ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України»/ Istomina v. Ukraine, заява №23312/15).

Докази, які вказують на підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення,та їх наслідки, а також беручи до уваги майновий стан підозрюваного, даних про особу підозрюваного та його сімейний стан, слід визначити розмір застави вийшовши за межі максимально встановленого КПК України розміру застави, за вчинення тяжкого злочину, 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено, а розмір застави забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Керуючись ст.ст.176-178,183,193-194,196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №62026240030000527 від 13.01.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 409 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Хмельницький Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, заступника начальника-начальника штабу 233 центру підготовки підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ), у військовому званні «полковник», раніше не судимого, строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування до 13.08.2026.

Одночасно визначити розмір застави 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із фігурантами провадження (підозрюваними та свідками).

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали - до 13.08.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1