Постанова № 138091292, 08.07.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/899/26

провадження 3/287/1894/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Григорій Петрович, за участю секретаря судового засідання Вернигової К.М., адвоката Маленко Г.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ID-картка НОМЕР_1 видана 25.04.2024 органом 4619, РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

Поліцейською відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області Рудник Д.А. 31.05.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680582, відповідно до якого 31.05.2026 о 20 год 46 хв у м. Олевську по вул. Свято-Воздвиженській, 15, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Combo, державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу за згодою водія із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810, тест № 800. Згідно з результатом огляду вміст алкоголю в організмі водія становив 0,95 проміле, чим порушено вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Маленко Г.С. надійшло клопотання про закриття провадження у справи. В обґрунтування клопотання зазначає, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини. Відповідно до ст. 251 КУпАП вина особи має підтверджуватися сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, які підлягають оцінці відповідно до ст. 252 КУпАП. Долучені до справи відеозаписи не підтверджують факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . На відеозаписі « ОСОБА_1 01» видно лише рух та паркування автомобіля, однак неможливо встановити особу водія. Інший відеозапис розпочинається лише о 21:06 год., тобто майже через 20 хвилин після події, а тому не відображає момент зупинки транспортного засобу та подальші дії працівників поліції. Відеозаписи мають фрагментарний характер, не містять безперервної фіксації події та не можуть вважатися належними доказами. Крім того, матеріали справи не містять доказів законності зупинки транспортного засобу. На відеозаписі поліцейські не повідомляють водію конкретної причини зупинки, як цього вимагає ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Факт керування транспортним засобом також належним чином не доведений. Саме перебування особи за кермом нерухомого автомобіля не свідчить про виконання функцій водія. Істотних порушень допущено й під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після проведення огляду із застосуванням приладу Drager ОСОБА_1 висловив незгоду з результатом 0,95 проміле. Незважаючи на це, працівники поліції не забезпечили проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, чим порушили вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП. За таких обставин результат огляду на місці не може бути належним доказом перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, у справі відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також просить врахувати, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, та застосувати до нього заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_1 адвокат Маленко Г.С. у судовому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження у справи та просила його задовольнити.

Заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до такого висновку.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.9 «а» ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Порядок).

У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Матеріали справ не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, протоколи складені в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст. ст. 256, 266 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина у скоєному, підтверджується:

- протоколом про адміністативне правопорушення серії ЕПР1 № 680582 від 31.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 керував т/з Opel Combo д.н.з. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння;

- чеком тестування на алкоголь, з якого вбачається, що результат тесту ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0,95 % проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та використання спеціальних технічних засобів, позитивний результат;

- розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в яких ОСОБА_1 розписався;

- розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, в якій ОСОБА_1 розписався;

- розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, в якій ОСОБА_1 розписався;

- розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування, в якій ОСОБА_1 розписався;

- свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - чинне до 15.10.2026;

- копією постанови про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680571 від 31.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- копією паспорту ОСОБА_2 ;

- диском з відеозаписом події.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про недопустимість зазначених доказів або порушення встановленого законом порядку їх отримання. Матеріали справи також не містять відомостей про оскарження ОСОБА_1 чи його представником дій працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, що ставило б під сумнів належність, допустимість або достовірність досліджених судом доказів.

Разом із тим суд критично оцінює доводи представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Так, під час судового розгляду було безпосередньо досліджено відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля поліції (відеофайл «Шемракович Д.І. 01»), з якого вбачається рух автомобіля Opel Combo та його подальше паркування. Одразу після зупинки зазначеного автомобіля позаду нього зупиняється службовий автомобіль поліції.

З дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (відеофайл «export-11tnc») вбачається, що після підходу працівника поліції до автомобіля Opel Combo за кермом на водійському сидінні перебувала особа, яка представилася як ОСОБА_1 . При цьому протягом усього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував, що саме він керував зазначеним транспортним засобом до його зупинки. Будь-яких пояснень про те, що транспортним засобом керувала інша особа або що він лише перебував у припаркованому автомобілі, ним не надавалося.

За таких обставин доводи представника про те, що матеріали справи не підтверджують факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , спростовуються дослідженими судом доказами та є безпідставними.

Суд також не приймає доводи представника про те, що відеозаписи мають фрагментарний характер і тому не можуть бути належними доказами у справі. Досліджені судом відеозаписи відображають послідовні етапи події, а саме рух та паркування транспортного засобу, подальше спілкування працівників поліції з водієм, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та фіксацію його результатів. Відсутність безперервної відеофіксації всієї події сама по собі не свідчить про недопустимість таких доказів, оскільки відповідно до вимог ст. 252 КУпАП вони підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, а не ізольовано.

Не заслуговують на увагу й доводи представника про відсутність доказів законності зупинки транспортного засобу.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля поліції, автомобіль Opel Combo самостійно здійснив паркування, після чого позаду нього зупинився службовий автомобіль поліції. Отже, із дослідженого відеозапису не вбачається, що працівники поліції здійснили примусову зупинку транспортного засобу шляхом подання водію відповідної вимоги.

Сам по собі факт того, що на досліджених судом відеозаписах не зафіксовано повідомлення поліцейськими причини зупинки транспортного засобу, не спростовує встановлених судом обставин щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не свідчить про недопустимість інших доказів, які містяться у матеріалах справи.

Суд також відхиляє доводи представника щодо порушення працівниками поліції вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, після проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810 та оголошення результату огляду, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що алкогольних напоїв не вживав. Разом із тим із відеозапису не вбачається, що він висловлював незгоду з результатом проведеного огляду, ставив під сумнів його правильність, заперечував порядок проведення огляду або вимагав проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП направлення особи до закладу охорони здоров`я є обов`язковим у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, або незгоди з порядком його проведення. Однак досліджені судом докази не підтверджують наявності будь-яких заперечень ОСОБА_1 щодо результату чи порядку проведення огляду. Саме лише повідомлення про те, що він не вживав алкогольних напоїв, без висловлення незгоди з результатом огляду, не породжувало у працівників поліції обов`язку направляти його для проведення медичного огляду до закладу охорони здоров`я.

Отже, доводи представника про недопустимість результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння та недоведеність вини ОСОБА_1 повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які в їх сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані заходи впливу.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

При визначенні виду й міри адміністративного стягнення, згідно ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на характер вчиненого правопорушення та суспільну небезпечність вчиненого, а також той факт, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи, особу правопорушника, який хоч і є неповнолітнім, однак вчинив грубе порушення правил дорожнього руху, суд вважає, що він підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах, а тому йому слід призначити адміністративне стягнення у межах санкції статті, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до положень ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 40-1, 33, 35, 36, ч. 1 ст.130, 280, 283, 284 КУпАП, ч. 2 ст. 4 п. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф перерахувати на рахунок отримувача (стандарт ІВАN) UA368999980313060149000006001, Отримувач ГУК в Житомирській області, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37976485, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн, які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Г. П. Нижник