Рішення № 138089976, 07.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8765/26

Провадження № 2/161/5003/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі Корнійчук А.А.,

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.03.2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

24.03.2017 року відповідачем підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) на підставі якої (яких) відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором.

Станом на 23.04.2026 року заборгованість за кредитним договором становить -54989,26 грн., яка складається з наступного: 46774,10 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8215,16 грн. заборгованість за відсотками.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 54989,26 грн., згідно кредитного договору № б/н від 24.03.2017 року та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 24.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, та відкриття банківського рахунку, у зв`язку з чим підписав власноручним підписом Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.

Згідно п.п. 2.1.1.5.5. умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим цим договором.

З довідки за картами вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок у АТ «А-Банк» № НОМЕР_1 та видано наступні картки:- № НОМЕР_2 , строком дії до серпня місяця 2021 року. - № НОМЕР_3 , строком дії до серпня місяця 2021 року. - № НОМЕР_4 , строком дії до липня місяця 2027 року.

Із довідки за лімітами, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 24.03.2017 року було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1000 грн., який в період з 24.03.2017 року по 22.10.2025 року, поступово, збільшувався клієнтом або банком.

Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Із розрахунку банку вбачається, що станом на 23.04.2026 року заборгованість за кредитним договором становить - 54989,26 грн., яка складається з наступного: 46774,10 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8215,16 грн. заборгованість за відсотками.

Судом встановлено, що відповідач, в період з 20.04.2017 року по 17.02.2026 року здійснював нарахування на погашення суми кредиту за договором, що підтверджує визнання боржником наявного у нього боргу.

Враховуючи зазначене, суд вважає доведеним позивачем факт укладання між сторонами вищезазначеного кредитного договору.

Однак, суд не може погодитись з нарахуванням банком відсотків, виходячи з наступного.

Як вбачається з анкети-заяви позичальника від 24.03.2017 року, у ній не визначено розмір процентної ставки. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, який саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15).

Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять ані особистого підпису позичальника, ані дати їх складання. Позивачем, всупереч вимог суду, не надано доказів ознайомлення позичальника саме із такою редакцією Умов та правил надання банківських послуг, а також відомостей щодо того, коли, та на підставі яких документів (Рішення уповноваженого органу) банком затверджена саме така редакція Умов та правил надання банківських послуг.

Банком не наведено також інших доказів існування погоджених сторонами будь-яких істотних умов договору, крім тих, що зазначені лише в Правилах і Умовах, Тарифах Банку, і з якими, як вважав би банк, позичальник був ознайомлений.

В позовній заяві банк зазначає, що сторони керувались при укладенні договору нормами ч.1 ст.634 ЦК України.

В даному випадку, також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк».

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про пеню та штрафи за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.03.2017 року, шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24.03.2017 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відтак враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за відсотками в розмірі 8215,16 грн. відсутні, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 46774,10 грн.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного суду № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Отже, ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернув суму простроченого кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 46774,10 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає до задоволення вимога позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат по сплаті судового збору пропорційний розміру задоволених позовних вимог в сумі 2264,63 грн. (85,06%).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість згідно кредитного договору № б/н від 24.03.2017 року у розмірі 46774 (сорок шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 10 коп., яка складається заборгованості за тілом кредиту.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 63 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро , вул. Батумська, 11;

Відповідач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 07 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.