Рішення № 138089221, 09.07.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/112/26

Провадження № 2/601/337/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Коротича І.А.,

при секретарі судового засідання Бончик А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся в його інтересах до суду з позовом до ОСОБА_4 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 301977 гривень 84 копійок. Та моральної шкоди з ОСОБА_4 в розмірі 100000 гривень та судові витрати.

З позовної заяви вбачається, що 21 квітня 2025 року сталося дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої було пошкоджено автомобіль Volvo V90 Cross Country, державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу. Винуватцем ДТП визнано водія скутера - ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, порушив ПДР і наніс значну матеріальну шкоду, яку позивач вимагає компенсувати.

21 квітня 2025 року близько 18 год. 50 хв., водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним скутером «СУЗУКІ-ЛЕТЦ» («SUZUKI-LET`Z») без номерних знаків, із одним пасажиром, без вантажу, рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доменове-Ковель-Чернівці-Тереблече», в межах вул. Шевченка, с. Білокриниця, Кременецького району, Тернопільської області по смузі руху в напрямку від м. Дубно, Дубенського району, Рівненської області до м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області. Під час руху вказаною ділянкою автодороги, наближаючись до ухилу на спуск вул. Шевченка, с. Білокриниця, Кременецького району, Тернопільської області, водій ОСОБА_4 не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР України), а також вимоги, які наведені у пунктах 1, 2 абзацу 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Внаслідок чого, водій ОСОБА_4 рухаючись у вказаному напрямку, в межах своєї смуги руху, грубо порушуючи вимоги пункту 10.1 та розділу 34 Дорожня розмітка, 1. Горизонтальна розмітка, 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР, змінив напрямок свого руху ліворуч, при цьому керованим скутером «СУЗУКІ-ЛЕТЦ» («SUZUKI-LET`Z») перетнув передньою частиною вузьку суцільну лінію, яка розділяє зустрічні смуги руху, де в подальшому виїхав на смугу зустрічного руху по якій в цей час рухався прямолінійно, в межах своєї смуги руху автомобіль «ВОЛЬВО-В90» («VOLVO-V90»), р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який рухався з трьома пасажирами, в напрямку від м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської до м. Дубно, Дубенського району, Рівненської області. Після виїзду на зустрічну смугу руху водій ОСОБА_4 не забезпечив безпеку дорожнього руху в порушення вимог пункту 11.3 ПДР України, не надавши перевагу в русі зустрічному автомобілю «ВОЛЬВО-В90» («VOLVO-V90»), допустив зіткнення передньої лівої частини керованого скутера «СУЗУКІ-ЛЕТЦ» («SUZUKI-LET`Z») з лівою передньою частиною автомобіля «ВОЛЬВО-В90» («VOLVO V90»), на смузі руху по якій на час ДТП рухався вказаний транспортний засіб.

На переконання позивача, ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп`яніння і, як факт втік з місця події, залишивши місце ДТП і свого пасажира, через що в межах кримінального провадження за ознаками ст. 286 КК України був притягнутий до відповідальності. Вказані обставини встановлені ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 липня 2025 року по справі № 601/1959/25 та відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Через порушення ПДР з боку ОСОБА_4 , автомобіль позивача отримав пошкодження, а сам ОСОБА_3 моральні страждання і неочікувану матеріальну шкоду.

Сукупна вартість ремонту автомобіля «VOLVO-V90» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 21.04.2025, станом на дату ДТП становить 295 926 грн. Цивільна відповідальність винуватця ДТП не була застрахована, що підтверджують листи отримані від МТСБУ. Позивач звернувся до МТСБУ отримати необхідну відповідь. По суті: МТСБУ провело виплату, до власних розрахунків у сумі 93 948,16 гривень, що позивач не оскаржує. Але вказана сума не покриває збитки і понесену матеріальну і моральну шкоду позивача. В той же час, факт часткової виплати МТСБУ, не позбавляє ОСОБА_3 права звернутись до суду, для примусового стягнення матеріальної шкоди, збитків і моральної шкоди. Внаслідок ДТП автомобілю «VOLVO-V90» д.н.з. НОМЕР_1 (2018 року випуску) що належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджує Технічний паспорт на автомобіль завдано технічних пошкоджень. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «VOLVO-V90» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 21.04.2025, станом на дату ДТП становить 252 467,63 грн. Через ДТП позивачу довелось орендувати готель для ночівлі, оскільки довгий час було очікування оформлення ДТП (враховуючи той факт, що відповідач втік з місця події). Реальні витрати, які поніс позивач на відновлення автомобіля склали 295926 гривень. Загальні додаткові збитки позивач оцінює в 100 000 гривень. Загальна сума майнової шкоди, завданої внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 395926 гривень, із яких МТСБУ виплатило 93 948,16 гривень. Тобто загальна сума майнової шкоди пред`явленої до стягнення складає 301977,84 гривень. Крім майнової шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, а також внаслідок злісного ухилення відповідача, від здійснення матеріального відшкодування ОСОБА_3 , позивач вимушений був збирати велику кількість документів, звертатись за юридичною допомогою, багаторазово звертатись до МТСБУ, що позначилося на душевному стані та призвело до погіршення взаємовідносин у сім`ї, внаслідок чого ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 100 000 грн. Позивач заявляє до стягнення матеріальну шкоду, виходячи з фактичних витрат на ремонт, що підтверджується платіжними документами, тоді як експертна оцінка підтверджує співмірність та обґрунтованість таких витрат. Саме протиправні дії відповідача перебувають у прямому причинно наслідковому зв`язку з пошкодженням автомобіля та завданням шкоди позивачу.

09.02.2026 від представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає.

17.02.2026 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого відповідач заперечує проти позову.

17.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких відповідач заперечує проти позову. Вважає, що основну шкоду необхідно стягувати з Моторного (транспортного) страхового бюро України, а він може відповідати за шкоду, що перевищує ліміт відповідальності страховика. В даному випадку позивач може вимагати від ОСОБА_4 відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу лише в розмірі завданої шкоди, яка перевищує ліміт відповідальності страховика, тобто в сумі яка перевищує 250 000 грн.

У відповіді на відзив представник МТСБУ вказував на те, що оскільки позивач отримав відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу в сумі 93 848,16 грн., тому максимально можлива сума шкоди, заподіяної майну позивача внаслідок даного страхового випадку становить 156 151,84 грн. (250 000,00 93 848,16) та відповідно позовні вимоги до МТСБУ є завищеними як мінімум на 156 151,84 грн. Фактично представник МТСБУ не заперечував обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди в межах 250 000 грн. Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. ОСОБА_3 отримавши вказану виплату, не заперечував її розміру, не надавав доказів на понесення ним витрат у більшому розмірі ніж назначено у звіті № 9489/06/25, тобто фактично погодився із розміром шкоди, яка була йому спричинена. Тому посилання позивача на те, що сума майнової шкоди, яка йому завдана внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 301977,84 гривень є безпідставними та необґрунтованими.

Слід звернути увагу суду на те, що позивач вже надавав МТСБУ документи, щодо вже проведеного ремонту, які є відмінними за змістом до тих, що долучені до позову. Зокрема, відрізняється і обсяг запасних частин, що підлягали ремонту/заміні, і обсяг відновлювальних робіт. В межах авто-товарознавчого дослідження за замовленням МТСБУ від 18.06.2025 був складений протокол огляду, який визначив обсяг пошкоджень отриманих автомобілем «VOLVO-V90» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП із яким позивач ознайомився та погодився, що підтверджується його підписом. Однак, в наданих позивачем нарядах-замовленнях та рахунку-фактурі (які датовані 28.12.2025 та 01.12.2025) засвідчено проведення робіт та заміну запасних частин, які не зазначені в протоколі огляду від 18.06.2025. Тобто, таких які не пов`язані з пошкодженнями, заподіяними внаслідок даної ДТП. При цьому не додано акту виконаних робіт по таких нарядах-замовленнях, що ставить під сумнів факт проведення відновлювального ремонту. Крім того, жодних документів, щодо суб`єктів, які видали рахунки-фактури та наряди-замовлення, що такі здійснюють діяльність за відповідними КВЕДами, позивачем не надано. Вважає, що позивачем не надано належним та допустимих доказів спричинення йому майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 301 977,84 гривень. Факт проведення ремонту автомобіля «Volvo-V90» д.н.з. НОМЕР_2 , який отримав пошкодження внаслідок ДТП, яка мала місце 21 квітня 2025 року та здійснення витрат на такий ремонт на суму 295 926 грн. не підтверджено належними доказами, а є лише припущеннями, на яких доказування ґрунтуватись не може. Згідно звіту № 9489/06/25 про оцінку транспортного засобу, що зроблений на замовлення МТСБУ, вартість матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля «Volvo-V90» д.н.з. НОМЕР_2 складає 104 229,02 грн., яка відшкодована ОСОБА_3 , відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому відсутні будь які підстави для стягнення із ОСОБА_4 майнової шкоди.

03.03.2026 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів даної справи платіжних документів як доказу понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля. Вважаю, що вказані платіжні інструкції не підтверджують понесення позивачем витрат на ремонт транспортного засобу після ДТП, так як не були надані представнику МТСБУ для здійснення страхової виплати та датовані жовтень - листопад 2025 року, тобто після проведеного представником МТСБУ огляду пошкодженого транспортного засобу, який був здійснений 18.06.2025 та складання звіту № 9489/06/25 від 20.06.2025. Тому вказані документи не можуть слугувати доказом понесення позивачем витрат на ремонт автомобіля, який отримав пошкодження внаслідок ДТП яка відбулась 21 квітня 2025 року.

Ухвалою судді від 20.01.2026, було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року, закрито підготовче провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року, прийнято відмову позивача в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 301 977,84 грн. та провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у сумі 301 977,84 грн.,- закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняття її судом.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Мішустін К.М. позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях. Також він повідомив, що ними не заперечується факт ДТП, спричинення ушкоджень автомобілю позивача та вини відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив слідуючі обставини та прийшов до висновків зі слідуючих міркувань.

Судом встановлено, що ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 липня 2025 року, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України, у зв`язку із примиренням з потерпілим. Стягнуто судові витрати.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається що 21 квітня 2025 року близько 18 год. 50 хв., водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним скутером «СУЗУКІ-ЛЕТЦ» («SUZUKI-LET`Z») без номерних знаків, із одним пасажиром, без вантажу, рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», в межах вул. Шевченка, с. Білокриниця, Кременецького району, Тернопільської області, по смузі руху в напрямку від м. Дубно, Дубенського району, Рівненської області до м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області. Під час руху вказаною ділянкою автодороги, наближаючись до ухилу на спуск вул. Шевченка, с. Білокриниця, Кременецького району, Тернопільської області, водій ОСОБА_4 не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР України), а також вимоги, які наведені у пунктах 1, 2 абзацу 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух» ), які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Внаслідок чого, водій ОСОБА_4 рухаючись у вказаному напрямку, в межах своєї смуги руху, грубо порушуючи вимоги пункту 10.1 та розділу 34 Дорожня розмітка, 1. Горизонтальна розмітка, 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР, змінив напрямок свого руху ліворуч, при цьому керованим скутером «СУЗУКІ-ЛЕТЦ» («SUZUKI-LET`Z») перетнув передньою частиною вузьку суцільну лінію, яка розділяє зустрічні смуги руху, де в подальшому виїхав на смугу зустрічного руху по якій в цей час рухався прямолінійно, в межах своєї смуги руху автомобіль «ВОЛЬВО-В90» («VOLVO-V90»), р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, який рухався з 3-ма пасажирами, в напрямку від м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області до м. Дубно, Дубенського району, Рівненської області. Після виїзду на зустрічну смугу руху водій ОСОБА_4 не забезпечив безпеку дорожнього руху, в порушення вимог пункту 11.3 ПДР України, не надавши перевагу в русі зустрічному автомобілю «ВОЛЬВО-В90» («VOLVO-V90»), допустив зіткнення передньої лівої частини керованого скутера «СУЗУКІ-ЛЕТЦ» («SUZUKI-LET`Z») з лівою передньою частиною автомобіля «ВОЛЬВО-В90» («VOLVO V90»), на смузі руху по якій на час ДТП рухався вказаний транспортний засіб.

Таким чином, дії ОСОБА_4 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленими та не підлягає доведенню.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-223523563, який був дійсним на момент ДТП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 04.08.2020, автомобіль «VOLVO-V90 СС» державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить позивачу ОСОБА_3 .

Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 18.06.2025, складеним експертом(оцінювачем) ОСОБА_5 за участю ОСОБА_3 , зафіксовано пошкодження, які отримав транспортний засіб «VOLVO-V90 СС» державний номерний знак НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди. У протоколі перелічено назви пошкоджених деталей та описано суть пошкоджень, зокрема потребують заміні: 1.Двері передні ліві; 2. Накладка зовнішніх дверей верхніх лівих; 3. Двері задні ліві; 4. Петля нижня дверей - деформовано; 5. Ущільнювач дверей задніх лівих; 6. Накладка зовнішніх дверей задніх лівих; 7. Накладка порогу боковини; 8. Накладка хромована; 9. Накладка арки заднього лівого колеса.

Деталі, які потребують ремонту: 1. В-стойка боковини лівої; 2. Перекіс кузова по отворах дверей лівих; 3. КТЗ потребує додаткового дефектування після розбирання; 4. КТЗ має ремонтне лакофарбове покриття передка та задка кузова ; 5. Пошкодження лакофорбове покриття по стику боковини задньої лівої та заднього бампера.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 9489/06/25 від 18.06.2025, вартість робіт з ремонту транспортного засобу «VOLVO-V90 СС» державний номерний знак НОМЕР_1 складає 252 467,6 грн.

Згідно з висновками звіту № 9489/06/25 від 20.06.2025, про оцінку транспортного засобу, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 13/22 від 14.01.2022) виконаного на замовлення МТСБУ: вартість легкового автомобіля Volvo V90 CC реєстр, номер НОМЕР_1 на момент пошкодження складає: 912 842,70 грн. (дев`ятсот дванадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 70 (сімдесят) копійок. 2) Вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Volvo V90 CC реєстр. номер НОМЕР_1 , складає: 252 467,63 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) гривень 63 копійки.

3) Вартість матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля Volvo V90 CC реєстр. номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 104 229,02 грн. (сто чотири тисячі двісті двадцять дев`ять гривень 02 копійки). Вартість відновлювального ремонту вираховувалася з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні (СВРЗ) легкового автомобіля Volvo V90 CC реєстр. номер НОМЕР_1 та складає 104 229,02 грн.

Вищевказаний звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 9489/06/25 від 20.06.2025, сторонами не ставився під сумнів. 23.10.2025 за результатами розгляду страхової справи, МТСБУ виплатила на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі - 93848,16 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.48).

Згідно відповіді МТСБУ від 23.10.2025, відповідно до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, МТСБУ прийняло рішення та здійснило виплату відшкодування шкоди, завданої власнику майна, в розмірі 93 948,16 грн., про що проінформовало 22.10.2025 потерпілу особу листом в Особистому кабінеті.

Згідно з частиною 5 Закону, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів ТЗ чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

По відношенню до ТЗ марки VOLVO з реєстраційним номером AA2333KC (рік випуску 2018) не були надані чинні гарантійні зобов`язання виробника та відповідно до Рахунку вартість складових частин (деталей) максимально наближена до вартості нових оригінальних складових частин (деталей).

Тому за результатами проведеного огляду та з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів ТЗ проведено розрахунок з урахуванням вартості аналогів оригінальних складових частин, який визначено в сумі 93 848,16 грн.

Згідно нарядів-замовлення від 28.11.2025 № ЗН000015490, № ЗН000015536 та ЗН000013071, виконувалися ремонтні роботи автомобіля Volvo V90 CC реєстр. Номер НОМЕР_1 .

Згідно рахунку фактури № 35 від 28.11.2025, кузовне відновлення автомобіля згідно ЗН000015490 та ЗН000015536 становить 90926 грн.

Згідно рахунку фактури №143 від 01.12.2025, кузовне відновлення автомобіля згідно ЗН000015490 та ЗН000013071 становить 205000 грн.

Позивачем було перераховано кошти за ремонт транспортного засобу Volvo V90 CC реєстр. номер НОМЕР_1 на загальну суму 295926 гривень, що підтверджують: платіжна інструкція на суму 5 000,00 грн. від 06.10.2025; платіжна інструкція на суму 30 000,00 грн. від 13.10.2025; платіжна інструкція на суму 70 000,00 грн. від 24.10.2025; платіжна інструкція на суму 100 000,00 грн. від 25.08.2025; платіжна інструкція на суму 78 766,00 грн. від 28.11.2025; платіжна інструкція на суму 12 160,00 грн. від 28.11.2025; платіжна інструкція на суму 4 365,00 грн. від 09.12.2025( а.с.143-148).

Звертаючись до суду з даним позовом сторона позивача посилається на те, що МТСБУ було відшкодовано позивачу лише 93848,16 грн., а ОСОБА_3 витратив на ремонт автомобіля 295926,00 грн. Оскільки позивач витратив на ремонт автомобіля значно більше ніж йому відшкодувала страхова компанія, він просить суд стягнути з відповідача різницю в розмірі 201977,84 грн., додаткові витрати пов`язані з ДТП (логістика, очікування, проживання, організаційні витрати), - 100000 гривень, та моральну шкоду в сумі 100000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Згідно положень ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах,а саме: 1)шкода,завдана одній особі звини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2)за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди,вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну,відшкодувати її в натурі(передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо)або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17) зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, апеляційний суд правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та зробив обґрунтований висновок про те, що на користь позивача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу.

Відповідно до ст.27 Закону № 3720-IX страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті (п.1 ч.1). Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч.2). Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини. Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу (ч.3). Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів (ч.4). У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою (ч.5). Варто зауважити, що Позивач відмовився від здійснення регламентної виплати в порядку, передбаченому ч.4 ст.27 Закону № 3720-IX (на рахунок суб`єкта, який здійснював ремонт пошкодженого автомобіля), оскільки зазначив в заяві про страхове відшкодування власні банківські реквізити (що підтверджується доданою до позову копією заяви про страхове відшкодування).

Оновлена модель обов`язкового страхування, змінила підхід до розрахунку вартості відшкодування: для транспортних засобів до 5 років страхове відшкодування може розраховуватися за вартістю нових оригінальних запчастин. Для автомобілів старшого віку застосовуються якісні аналоги без механічного зменшення вартості через знос.

Суд вважає, оскільки відповідальність відповідача не була застрахована, то позивач отримавши від МТСБУ часткове відшкодування шкоди в розмірі 93948,16 гривень, у відповідності до переліченого вище законодавства, має право на задоволення своїх позовних вимог за рахунок відповідача, а тому посилання представника відповідача на те, що позивач мав би стягувати недоотриману суму відшкодування з МТСБУ (в межах лімітів страхового відшкодування), є безпідставними.

Установлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача, звіт оцінювача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 93948,16 грн. Предметом спору є сума відшкодування майнової шкоди, яка не покриває витрати для відновлення пошкодженого майна, інші витрати та заподіяння моральної шкоди.

Факт здійснення позивачем відновлювального ремонту підтверджується рахунками-фактури на загальну суму 295926 грн. та платіжними інструкціями на вказану суму, які позивачем перераховані підприємцям за надані послуги з ремонту його транспортного засобу.

Однак, суд вважає заперечення представника відповідача такими, що заслуговують на увагу, а саме відносно того, що в межах авто-товарознавчого дослідження за замовленням МТСБУ від 18.06.2025 був складений протокол огляду, який визначив обсяг пошкоджень отриманих автомобілем «VOLVO-V90» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП із яким позивач ознайомився та погодився, що підтверджується його підписом. Однак в наданих позивачем нарядах-замовленнях та рахунку-фактурі (які датовані 28.12.2025 та 01.12.2025) засвідчено проведення робіт та заміну запасних частин, які не зазначені в протоколі огляду від 18.06.2025. Тобто таких, які не пов`язані з пошкодженнями, заподіяними внаслідок даної ДТП.

Зокрема, в наданих стороною позивача нарядах- замовленнях від 28.11.2025 № ЗН000015490, № ЗН000015536 та ЗН000013071, зазначені ремонтні роботи автомобіля Volvo V90 CC реєстр. номер НОМЕР_1 . із заміни тормозних колодок та їх купівлі, діагностики ходової, фарбування, знімання (встановлення) кришки багажника, тощо. Позивачем не доведено, що вказані ремонтні роботи були наслідком їх пошкодження в наслідок ДТП та не доведено різниці фактичних витрат понесених позивачем та вартості деталей та роботи, яка зазначена у звіті про оцінку транспортного засобу .

За вказаних обставин суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Volvo V90 CC реєстр. номер НОМЕР_1 , в сумі - 252 467,63 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) гривень 63 копійки, яка зазначена в звіті про оцінку транспортного засобу № 9489/06/25 від 20.06.2025 з врахуванням отриманого відшкодування в сумі 93948,16 гривень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягнення майнової шкоди, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підтвердженої матеріалами справи завданої матеріальної шкоди, що спричинена внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 158519 гривень 47 копійок.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Суд звертає увагу, що позивач як учасник процесу, який заявляє дані вимоги зобов`язаний їх обґрунтувати та належним чином довести.

В позовній заяві ОСОБА_3 мотивував наявність підстав для відшкодування завданої йому моральної шкоди, наступними обставинами, а саме: душевними хвилюваннями, пов`язаними із самим фактом ДТП та пошкодженнями його автомобіля; необхідністю додатково вживати заходів щодо захисту свого порушеного майнового права, звертатися до судових експертів, страховика, наймати адвоката, витрачати на це свій час, кошти, що в цілому потребує додаткових зусиль в організації власного життя позивача, що в свою чергу позначилося на душевному стані та призвело до погіршення взаємовідносин у сім`ї, внаслідок чого ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди, яку він оцінює в 100 000 грн.

Суд вважає, що такі твердження позивача заслуговують на увагу, оскільки дійсно в результаті ДТП ним отримані емоційні переживання, внаслідок пошкодження його майна, позивачу потрібно було докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, а саме звертатись до експертів, страховика, відповідача, наймати адвоката, витрачати час та кошти.

Суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП ОСОБА_3 та вважає, що її відшкодування у розмірі 10000,00 грн. відповідатиме засадам розумності, справедливості та виваженості.

Що стосується позовної вимоги про стягнення додаткових витрат, що пов`язані з ДТП (логістика, очікування, проживання, організаційні витрати), - в сумі 100 000 гривень, то в її задоволенні слід відмовити, оскільки позивачем не подано жодних доказів на підтвердження понесення вказаних витрат.

Окрім того, частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: 1)у разі задоволення позову-на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1585 гривень 27 копійок.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194, ЦК України, ст.ст.4,10,79-82,133,137,141,187, 258, 259,265,268,273,274,279,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, що спричинена внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 158519 гривень 27 копійок та моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_2 ),- судовий збір в розмірі 1585 гривень 27 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , житель АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий: