Рішення № 138087241, 08.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6909/25

Провадження № 2/645/470/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Рікунової Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №645/6909/25 за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту»

до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича,

Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

Акціонерне товариство «ОТП Банк»

про зняття обтяження з нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Акціонерне товариство «ОТП Банк» про зняття обтяження з нерухомого майна, в якому просив суд:

- зняти арешт з нерухомого майна - № 100 в будинку 248-А, Салтівське шосе м. Харків, запис про обтяження реєстраційний номер 42818806 зареєстрований приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59686488 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32627461;

- зняти арешт нерухомого майна - АДРЕСА_1 , запис про обтяження №42818902 зареєстрований приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59683556 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32625089.

- зняти арешт нерухомого майна - АДРЕСА_1 , запис про обтяження 42819417 зареєстрований Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського управляння юстиції на підставі постанови про арешт майна №437/В-5 від 19.03.2010 перенесеного з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн, реєстраційний номер обтяження 9826638.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно з умовами Кредитного договору № ML 702/654/2008 від 13.02.2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (Позивальник), останньому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності було надано грошові кошти у сумі 51 000,00 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов`язання Позичальника, що випливає з Кредитного договору в день укладення Кредитного договору, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № PML 702/654/2008 від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В.А., 15.02.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 459 (далі Договір іпотеки), згідно якого було передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 37,5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі -Предмет іпотеки).

Також, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 (Поручитель 1) було укладено Договір поруки № SR 702/654/2008 від 13.02.2008 року.

Крім того, між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (Поручитель 2) було укладено Договір поруки № SR-702/654/2008/1 від 20.06.2011 року.

Між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Маніту» було укладено Договір факторингу № 08/02/2021 від 08.02.2021 року, Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Іващенко М.М., зареєстрований в реєстрі за № 63, Договір відступлення прав вимоги за Договором поруки № SR-702/654/2008 та Договір відступлення прав вимоги за Договором поруки № SR-702/654/2008/1, відповідно до умов яких ТОВ «ФК «Маніту» набуло право вимог за Кредитним договором № ML 702/654/2008 від 13.02.2008 року, Договором іпотеки № PML 702/654/2008 від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В.А., 15.02.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 459, Договором поруки № SR 702/654/2008 від 13.02.2008 року та Договором поруки № SR-702/654/2008/1 від 20.06.2011 року з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до вищевказаних договорів.

Надалі, ТОВ «ФК» Маніту» зареєструвало право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59099779 від 05.07.2021, приватний нотаріус Вахрушева Ольга Олександрівна, Харківській міський нотаріальний округ, Харківської області.

Отже, новим власником майна є ТОВ «ФК «Маніту», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.07.2021 року №264398034 .

Позивач наголосив, що після набуття права власності ТОВ «ФК «Маніту», з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна йому стало відомо про наявність арештів, а саме: арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 42818806, зареєстрований приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59686488 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32627461; арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 42818902, зареєстрований приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59683556 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32625089; арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 42819417, зареєстрований Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського управляння юстиції на підставі постанови про арешт майна №437/В-5 від 19.03.2010 перенесеного з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн, реєстраційний номер обтяження 9826638.

Права ТОВ «ФК «Маніту» як іпотекодержателя на задоволення вимог, забезпечених іпотекою, за рахунок квартири АДРЕСА_1 , мають найвищий пріоритет. Проте, наявність обтяження позбавляє ТОВ «ФК «Маніту» можливості реалізувати наявний у нього обсяг прав іпотекодержателя, що обумовлює необхідність скасування вищезазначеного обтяження (арешту).

Станом на теперішній час позивач є власником квартиру АДРЕСА_1 , має право на свій розсуд вчиняти дії щодо свого майна, а існуючи арешти заважають позивачу належним чином вчиняти дії щодо свого майна.

У зв`язку із чим позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

У ході судового розгляду представник позивача позовні підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачі та представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом направлення судових повісток.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлялись про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідачів та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним зазначити таке.

13.02.2008 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № ML 702/654/2008 останньому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності було надано грошові кошти у сумі 51 000,00 дол. США.

З метою забезпечення виконання Зобов`язання Позичальника, що витікає з Кредитного договору в день укладення Кредитного договору, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № PML 702/654/2008 від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В.А., 15.02.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 459 (далі Договір іпотеки), згідно з умовами якого було передано в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 66,3 кв.м., житловою площею 37,5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому за змістом частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 33, ст.ст. 36-38 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Маніту» було укладено Договір факторингу № 08/02/2021 від 08.02.2021 року, Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Іващенко М.М., зареєстрований в реєстрі за № 63, Договір відступлення прав вимоги за Договором поруки № SR-702/654/2008 та Договір відступлення прав вимоги за Договором поруки № SR-702/654/2008/1, відповідно до яких ТОВ «ФК «Маніту» набуло право вимог за Кредитним договором № ML 702/654/2008 від 13.02.2008 року, Договором іпотеки № PML 702/654/2008 від 15.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В.А., 15.02.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 459, Договором поруки № SR 702/654/2008 від 13.02.2008 року та Договором поруки № SR-702/654/2008/1 від 20.06.2011 року з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до вищевказаних договорів.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» , у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

ТОВ «ФК Маніту» зареєструвало право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59099779 від 05.07.2021, приватний нотаріус Вахрушева Ольга Олександрівна, Харківській міський нотаріальний округ, Харківської області.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.07.2021 року №264398034, новим власником майна є ТОВ «ФК «Маніту», що також підтверджується Відповіддю № 3001322 від 08.07.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач наголосив, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 441019946 від 26.08.2025 року ТОВ «ФК «Маніту» стало відомо про наявність на квартирі АДРЕСА_1 , наступних обтяжень:

1) арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 42818806, зареєстрованого приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59686488 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32627461;

2) арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 42818902, зареєстрованого приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59683556 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32625089;

3) арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 42819417, зареєстрованого Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського управляння юстиції на підставі постанови про арешт майна №437/В-5 від 19.03.2010 перенесеного з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майну, реєстраційний номер обтяження 9826638.

Також, до матеріалів справи долучено копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про арешт майна боржника від 31.07.2019 року у виконавчому провадженні №59686488, відповідно до якої накладено арешт на 1/2 частину, 3-х кімнатної квартири, загальною площею: 66,3 кв.м., житловою площею: 37,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

До матеріалів справи долучено копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про арешт майна боржника від 31.07.2019 року у виконавчому провадженні №59686488, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією від 02.07.2026 року про виконавче провадження №59686488, 01.05.2026 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 01.05.2026 року закінчено виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 (скасування рішення, яке підлягало виконанню). Підстава: ухвалою від 19.04.2023 року по справі №645/1869/15-ц, що видав Фрунзенський районний суд м. Харкова, заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.01.2016 року по справі №645/1869/15-ц за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу з солідарних боржників скасовано.

Також, до матеріалів справи долучено копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про арешт майна боржника від 31.07.2019 року у виконавчому провадженні №59683556, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 31.07.2019 року об`єднано виконавчі провадження №59683207, №59683437, у зведене виконавче провадження №59683556.

Відповідно до інформації від 02.07.2026 року про виконавче провадження №59683437 (номер зведеного 59683556), постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 01.05.2026 року закінчено виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 (скасування рішення, яке підлягало виконанню). Підстава: ухвалою від 19.04.2023 року по справі №645/1869/15-ц, що видав Фрунзенський районний суд м. Харкова заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.01.2016 року по справі №645/1869/15-ц за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу з солідарних боржників скасувати.

Представником позивача долучено до матеріалів справи відповідь Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 06.07.2026 року за №43870, наданої на адвокатський запит щодо арешту нерухомого майна номер обтяження 42819417, зареєстрованого Фрунзенським відділом державної виконавчої служби ХУЮ на підставі постанови про арешт майна №437/В-5 від 19.03.2010, перенесеного з єдиного реєстру заборон відчудженя об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9826638, з якої вбачається, що за результатами здійсненої перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, що обліковуються у Немишлянському відділі державної виконавчої служби Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 16991125 з примусового виконання виконавчого напису № 12266, виданого 16.12.2009 Приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» сума в розмірі 461267,91 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки, а саме нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (22.07.2011 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. І ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з інформацією від 06.07.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна знайдено арешт нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер 42819417, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 437/В-5, виданий 19.03.2010 Фрунзенським ВДВС Харківського МУЮ. Також, зазначено, що відповідно до п. 2 Розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Наявність даних обтяжень предмету іпотеки, позбавляє ТОВ «ФК «Маніту» можливості реалізувати наявний у нього обсяг прав іпотекодержателя, що обумовлює необхідність скасування вищезазначеного обтяження (арешту).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У зв`язку з тим, що на Квартиру було звернено стягнення відповідно до процедури, визначеної Законом України «Про іпотеку» та Іпотечним договором, ТОВ ФК «Маніту» набуло право власності на вказану квартиру та має право на свій розсуд вчиняти дії щодо такого майна.

До того ж, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено правовий висновок, згідно якого стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.06.2016 року у справі № 6-1562цс15.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 2 та п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується розгляд справи.

Утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

27.01.2023 року Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 343/565/21 дослідивши питання щодо особливостей визначення відповідачів у справі про зняття арешту з майна дійшов наступного правового висновку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18,від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49),від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31),від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Суд вважає, що позивачем правомірно залучено до участі у справі в якості співвідповідачів, сторін виконавчого провадження, які в рамках вищезазначених виконавчих проваджень наклали арешти.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №923/1105/17.

Суд звертає увагу, що у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Суд бере до уваги те, що іпотека за договором іпотеки була зареєстрована за ПАТ "ОТП Банк" ще 15.04.2008 року.

В подальшому 13.09.2013 року та 18.11.2014 року державний виконавець наклав арешт на вищевказаний предмет іпотеки.

Той факт, що іпотека зареєстрована саме за позивачем лише 13 жовтня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав і договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, не змінює факту виникнення у позивача права іпотеки на квартиру 15 квітня 2008 року.

Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що право іпотеки виникло до винесення постанов, на підставі яких накладено арешти на нерухоме майно, яке належить позивачу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача (як іпотекодержателя) про звільнення майна з-під арешту, є правомірними.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог про скасування арешту знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, відповідачами, в свою чергу, доводи позивача не спростовані, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 197-200, 258-260, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Акціонерне товариство «ОТП Банк» про зняття обтяження з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна - № 100 в будинку 248-А, Салтівське шосе м. Харків, запис про обтяження реєстраційний номер 42818806 зареєстрований приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59686488 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32627461;

Зняти арешт нерухомого майна - № 100 в будинку 248-А, Салтівське шосе м. Харків, запис про обтяження №42818902 зареєстрований приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. на підставі постанови про арешт майна №59683556 від 31.07.2019 перенесеного з запису № 32625089.

Зняти арешт нерухомого майна - АДРЕСА_1 , запис про обтяження 42819417 зареєстрований Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського управляння юстиції на підставі постанови про арешт майна №437/В-5 від 19.03.2010 перенесеного з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн, реєстраційний номер обтяження 9826638.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», адреса 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 1, 6 під`їзд, 6 поверх ЄДРПОУ 42585871.

Відповідач 1 - Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, адреса 61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, оф. 7, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 2 - Немишлянський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14 ЄДРПОУ 44045469.

Відповідач 3 - ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 4 - ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», адреса 61000, м. Харків, проспект Гагаріна,66-68 ЄДРПОУ 36789421.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «ОТП Банк», адреса 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.43 ЄДРПОУ 21685166.

Повний текст рішення виготовлено 08.07.2026 року.

Суддя Федорова О.В.