Ухвала суду № 138087017, 08.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3950/25

Провадження № 2-п/461/73/26

У Х В А Л А

08.07.2026 м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

за участі:

представника відповідача Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03.04.2026 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

18.06.2026 адвокат Крамар А.О., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 03.04.2026 у цивільній справі за №461/3950/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування поданої заяви зазначає, що 03.04.2026 Галицьким районним судом м.Львова ухвалено заочне рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов задоволено повністю, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №200494487 від 03.04.2016 у розмірі 55305грн 20коп., інфляційні втрати в розмірі 12093грн 28коп. та 3% річних в розмірі 4982грн 01коп, 2422грн 40коп. судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу. Заявник не з`явився на судове засідання, на якому було ухвалено спірне судове рішення, та не повідомив про причини своєї неявки відносно цього засідання виходячи з того, що він взагалі не знав про існування судового процесу. Про існування даного рішення йому стало відомо випадково, при зверненні до нотаріуса та перевірці по реєстрах, що змусило його звернутись до адвоката про надання правової допомоги у даній справі. Неявка відповідача в судове засідання була зумовлена тим, що він фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за якою зареєстрований та на яку судом надсилалися судові повістки та інші процесуальні документи. У зв`язку з цим він не був належним чином обізнаний про дату, час і місце розгляду справи та не мав можливості подати відзив на позов, навести свої заперечення та надати докази. Відповідач в період з 22.05.2024 по теперішній час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з своєю подругою ОСОБА_2 в її квартирі, однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу. Даний факт підтверджується заявою ОСОБА_2 , посвідченою 17.06.2026 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Клімовою А.В., зареєстрованою в реєстрі № 474. Крім того, ознайомившись із заочним рішенням суду та матеріалами позовної заяви, ОСОБА_1 категорично заперечує проти заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 03.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 нібито було укладено угоду №200494487 у формі заяви (оферти), відповідно до умов якої банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 099грн., шляхом зарахування грошового кредиту на кредитний рахунок, зі строком користування з 03.04.2016 по 03.04.2018. Позовна заява була подана до суду 16.05.2025, а рішення по справі було ухвалено судом 03.04.2026, отже, на сьогодні, з моменту виникнення кредитних відносин минуло 10 років. Зазначений період охоплює надзвичайні суспільні події, які істотно вплинули на звичний спосіб життя громадян України, в тому числі і на життя відповідача. На цей період припали саме пандемія гострої респіраторної хвороби COVID-19 у 2020 2022 роках та повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, що триває з лютого 2022 року і до сьогоднішнього дня. Ці обставини суттєво вплинули на умови життя, роботи та збереження громадянами документів та інформації про події минулих років. Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, відповідач не пригадує факту укладення зазначеного кредитного договору та отримання будь-якого споживчого кредиту у 2016 році. Більше того, від дати нібито укладеного договору, минуло десять років, що об`єктивно ускладнює можливість відтворення обставин, на які посилається позивач. Відповідач також не пам`ятає факту придбання за кредитні кошти телевізора Samsung, про що начебто свідчать надані позивачем копії товарного чека № 5835337 від 03.04.2016 та фіскального чека датованого цією ж датою. З даних копій чеків взагалі не можливо ідентифікувати кому вони були видані та не вбачається зв`язок з зазначеною кредитною угодою. Окремо слід зазначити, що у відповідача виникають обґрунтовані сумніви щодо справжності підписів, які містяться у заяві (оферті) № 200494487 від 03.04.2016 про відкриття поточного рахунку та в доданих до неї документах, зокрема в анкеті, графіку платежів та згоді на обробку персональних даних. Візуальне порівняння зазначених підписів із підписом відповідача у копії паспорта свідчить про наявність істотних відмінностей між ними. Крім того, відповідачу невідомо, яким чином до позивача потрапили копії його паспорта та довідки про ідентифікаційний код, оскільки він не пам`ятає, щоб надавав зазначені документи ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» або іншим особам у зв`язку з оформленням спірного кредиту. Водночас позовна заява не містить належних та допустимих доказів, що кредитні кошти за вищезазначеною кредитною угодою надавалися та фактично були отримані ОСОБА_1 . Враховуючи наведене вище, заяву просить задоволити.

29.06.2026 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 через систему Електронний суд надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, де він зазначає наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» не погоджується із заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м.Львова від 03.04.2026 по справі №461/3950/25, вважає дане рішення законним та обґрунтованим. Надання нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 про фактичне проживання з травня 2024 року за іншою адресою не спростовує факт належного виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасника справи за його офіційними даними, які містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі. Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку. У своїй заяві відповідач не надає жодного доказу, який би спростовував позовні вимоги, а лише посилається на суб`єктивні судження. Твердження про те, що відповідач «не пригадує» факту укладення кредитного договору або купівлі телевізора, не є правовою підставою для скасування рішення суду та спростування письмових доказів. Судом першої інстанції чітко встановлено, що кредитний договір №200494487 від 03.04.2016 містить персональні дані відповідача (паспорт, РНОКПП, телефон) та підписаний ним особисто. Сумніви відповідача щодо підпису є суто декларативними, Отже, відповідач не виконав обов`язкових умов статті 288 ЦПК України, оскільки не надав суду жодного фактичного доказу (наприклад, квитанцій про повне погашення боргу), що мав би істотне значення для спростування обґрунтованого рішення суду від 03.04.2026, у тому заяву про перегляд заочного рішення просить залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 02.07.2026 поновлено відповідачу строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до розгляду заяву, призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коваленко О.В. підтримала подану заяву, просила її задоволити із підстав, наведених в ній. Додатково зазначила, що судом при розгляді справи та ухваленні заочного рішення не було враховано той факт, що позовна давність для звернення до суду минула, оскільки договір було укладено 03.04.2016, строком на 730 днів (з 03.04.2016 по 30.04.2018).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд приходить до такого висновку.

Заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03.04.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - задоволено повністю, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №200494487 від 03.04.2016 у розмірі 55305грн 20коп., інфляційні втрати в розмірі 12093грн 28коп. та 3% річних в розмірі 4982грн 01коп, 2422грн 40коп. судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає. Крім того, підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача і якщо б вони були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалене інше рішення.

У відповідності до ч.3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Так, згідно відповіді Єдиного державного демографічного реєстру від 20.05.2025 №1396633, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові повістки та інша судова кореспонденція направлялись судом засобами поштового зв`язку відповідачу ОСОБА_1 на адресу його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Так, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із копією ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в судове засідання на 17.06.2025, рекомендоване повідомлення повернулося до суду із відміткою за закінченням терміну зберігання (том 1, а.с.94)

Судові повістки про виклик відповідача в судове засідання на 09.07.2025, 15.08.2025, 10.09.2025 та 08.10.2026 також скеровувалися за зареєстрованою адресою проживання останнього, рекомендовані повідомлення повернулися до суду із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (том 1, а.с.97, 106,107,113).

Крім цього, виклик відповідача ОСОБА_1 в судове засідання 15.08.2025, 10.09.2025 та 08.10.2025 здійснювався судом через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (том 1, а.с.98, 103,109).

Ухвала про прийняття справи до провадженні від 26.02.2026 та призначення судового засідання на 31.03.2026 також скеровувалася на адресу зареєстрованого місця проживання останнього, рекомендоване повідомлення повернулося до суду із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (том1,а.с.123).

Більше того, відповідач при подачі заяви про перегляд заочного рішення зазначає адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 .

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 викладений правовий висновок, згідно з яким довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Отже, відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не повідомив, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів на заперечення вимог позивача не надав, як і заяв по суті справи.

Судом не беруться до уваги доводи сторони відповідача стосовно того, що відповідач в період з 22.05.2024 по теперішній час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з своєю подругою ОСОБА_2 в її квартирі, однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу, що підтверджується заявою ОСОБА_2 , посвідченою 17.06.2026 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Клімовою А.В., зареєстрованою в реєстрі № 474, оскільки станом на час розгляду справи в суді, такий факт суду відомим не був.

Більше того, у Постанові Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21, провадження № 61-5805сво23, досліджено питання щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого. Верховний суд зазначає, що реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Враховуючи наведене, відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи за зареєстрованою адресою проживання.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і який не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, а також яким не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, зі згоди представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Крім цього, сам по собі факт неприбуття відповідача в судове засідання не дає підстав для скасування заочного рішення.

Оцінюючи доводи представника відповідача, наведені ним у заяві про перегляд заочного рішення, суд приходить до висновку, що заявником не надано жодних доказів, які б мали істотне значення для вирішення справи і можливості прийняття іншого рішення по справі. Будь-яких доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого судового рішення, до заяви не долучено. Доводи сторони відповідача про те, що він не пам`ятає факту укладення кредитного договору або купівлі телевізора, не є правовою підставою для скасування рішення суду, та спростувується письмовими доказами.

Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що на момент звернення до суду минули строки позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частинами першою та третьою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, 03.04.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 укладено угоду у формі заяви (оферти) №200494487 про відкриття поточного рахунку, відповідно до умов якої останній запропонував ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відкрити рахунок № НОМЕР_1 , що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, та згідно п.2.заяви надати йому кредит в сумі 20099 грн, шляхом зарахування суми кредиту на рахунок, строком на 730 днів (з 03.04.2016 по 30.04.2018).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався до 30.06.2023.

Разом із цим, у зв`язку з введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, що діє до цього часу, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України» доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (в редакції Закону №2120-ІХ від 15.03.2022), а з 30.01.2024 пункт 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України» викладено в новій редакції «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану» (редакція Закону №3450-IX від 08.11.2023).

Втім, відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі-Закон №4434).

Законом №4434 виключено з Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачав зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Закон №4434 набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Оскільки строки, визначені ст.ст.257, 258 ЦК України продовжувались на строк дії карантину, а на час дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинявся, втім відновлений був з 04.09.2025, немає підстав вважати пропущеним строк позовної давності за вимогами позивача.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відсутня передбачена законом сукупність підстав для скасування заочного рішення суду, а тому заяву слід залишити без задоволення, що не позбавляє права відповідача ОСОБА_1 на оскарження вказаного рішення суду у загальному порядку.

Керуючись ст.259-261, 280-289, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 03.04.2026 у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до вимог ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 09.07.2026.

Суддя Ольга КРОТОВА