Рішення № 138086514, 09.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.07.2026

Справа № 334/2595/26

Провадження № 2/334/2495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

секретаря судового засідання Мандик М. О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Енергодарської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_2 з позовом до Енергодарської міської ради, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що ОСОБА_2 скористувавшись правом на безоплатну приватизацію, одноособово отримав у приватну власність об`єкт нерухомого майна, а саме трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується, наявним у позивача свідоцтвом про право приватної власності на житло № НОМЕР_1 виданого 11.12.2002 року виконавчим комітетом Енергодарської міської ради згідно з розпорядженням (наказом) № 931 від 11.12.2002 року.

На звороті свідоцтва вказано: квартира АДРЕСА_1 , Енергодарським бюро технічної інвентаризації (назва у вигляді штампу) зареєстрована 17 січня 2003 року на праві приватної (підкреслено) власності (підкреслено) на підставі "Свідоцтва про право власності на житло" і записана у реєстрову книгу за № 1pN9 за ОСОБА_2 (гербова печатка: Державне комунальне підприємство Енергодарської міської ради Запорізької області Енергодарське бюро технічної інвентаризації, 24511774) проставлений власноручний підпис та прізвище і ініціали керівника Енергодарського БТІ ОСОБА_3 .

З моменту отримання квартири у користування на підставі ордеру, ОСОБА_2 одразу заселився туди і фактично проживав з родиною до 5 грудня 2022 року. Ще до оформлення права власності, а саме з 26.04.2002 року власник зареєстрував своє місце проживання, за адресою даної квартири.

Реєстрацію права власності на нерухоме майно органами БТІ було здійснено на паперових носіях, у зв`язку з тим, що Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно був затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5, а реєстрація права власності Позивача було здійснено 17.01.2003 року. Відповідно, всі норми чинного законодавства того часу, а саме Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 позивачем були виконані вчасно і без порушень.

Позивач також має технічний паспорт на належний йому об`єкт нерухомого майна, виготовлений 17.12.2013 року, у зв`язку із проведенням ремонтних робіт. Даний технічний паспорт виготовлений для замовника технічної інвентаризації ОСОБА_2 , на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт житлової нерухомості а саме квартира, що складається з трьох кімнат житловою площею 35,0 кв.м., загальною площею 73,9 кв.м. На даному технічному паспорті зазначений підпис та печатка інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 , та підпис директора БТІ Романової В.М. скріплений печаткою Комунального підприємства Енергодарське бюро технічної інвентаризації. Позивач весь період володіння та фактичного проживання утримував даний об`єкт нерухомого майна. Сплата комунальних послуг здійснювалась власником в спеціалізованих сервісних центрах, квитанції про сплату комунальних послуг за даною адресою в паперовому вигляді залишились в квартирі, відповідно надати їх до суду можливості немає

05.12.2022 року, після чисельних спроб, позивач з родиною зміг виїхати з окупованого міста Енергодар на територію незалежної України в місто Київ, де проживав до початку грудня 2023 року. Наразі ОСОБА_2 з родиною проживає в місті Нетішин, Шепетівського району Хмельницької області, що підтверджується довідкою від 13.12.2023 року № 6826-5003065640 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (копію довідки ВПО додано до позовної заяви).

Позивач має на меті подання документів в Міжнародний реєстр збитків, або кредитування у зв`язку із втратою житла та місця постійного проживання з причини окупації міста Енергодар Запорізької області. Для цього належний йому об`єкт нерухомого майна має бути зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

16.02.2026 року Позивач звернувся до ЦНАП м. Нетішин, з питання внесення належного їм на праві приватної власності ОНМ розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в ДРРПННМ. 18.02.2026 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Нетішинської міської ради було видане Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83360142 від 18.02.2026 року, на підставі того, що подані документи не дають змоги встановити факт про зареєстроване право власності щодо означеної квартири, набуте до 01.01.2013 року заявником. У відмові реєстратором зазначено, що з поданих заявником на реєстрацію документів вбачається, що у заявника право власності виникло до 01.01.2013 року , але не подано документи про зареєстроване право до 01.01.2013 року, інформація в ДРРП та РПВН про зареєстроване право до 01.01.2013 року відсутня. За таких умов, відповідно до ч.3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Так, державним реєстратором під час розгляду означеної заяви, до Енергодарської міської ради було направлено запит від 16.02.2026 року щодо зареєстрованого права власності до 01.01.2013 року відповідним БТІ. Відповідь отримано від 16.02.2026 року, про відсутність доступу до інформації, яка знаходилася у Комунального підприємства «Енергодарське БТІ» Енергодарської міської ради, також Енергодарська міська рада не може направити запит на розгляд до КП «Енергодарське БТІ» ЕМР, оскільки територія Енергодарської міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією.

Також позивач зазначає, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 468734358 від 18.03.2026 року сформованої на ОНМ, а саме квартиру за адресо: АДРЕСА_1 у вищевказаних реєстрах відомості відсутні. Відповідно зазначений об`єкт нерухомого майна не є у власності третіх осіб.

У позивача відсутня можливість вирішити дане питання в позасудовому порядку, у зв`язку із чим, з метою відновлення своїх прав, вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 01.06.2026 року подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 11.12.2002 року, виданого виконавчим комітетом Енергодарської міської ради, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На зворотному боці інформація про реєстрацію права власності у бюро технічної інвентаризації.

13.12.2013 року Енергодарським бюро технічної інвентаризації на ім`я ОСОБА_2 складено технічний паспорт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що 18.02.2026 року позивач отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №83360142 мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: не отримання інформації про права, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію права.

Отже позивач вважає, що його право власності на нерухоме майно не визнається.

Згідно із положеннями, зокрема, ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з підстав того, що це право оспорюється або не визнається іншими особами на такий об`єкт.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статей 316,317,328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права, вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Верховний Суд в своїй постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 вказав, що до2013 року реєстрація права власності на майно проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстрацію права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася у Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Якщо документи містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, тоді документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно і відповідно, держава визнає право власності на таке майно. Такі документи є дійсними.

Тобто, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Відповідно до Порядку реєстрації прав власності, який діяв до 2013 року, реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інші приміщення, будівлі та споруди проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювалась реєстраторами заснованих відповідними органам місцевого самоврядування комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації (БТІ)за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна.

Державна реєстрація здійснювалась на підставі правовстановлювальних документів, зокрема: -договорів, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності; виданих нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; свідоцтва про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду; рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна тощо.

Одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав, реєстратор БТІ вносив записи до відповідного розділу Реєстру прав власності на нерухоме майно, після чого видавав у паперовому вигляді витяг про державну реєстрацію прав, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робив відмітку (штамп)про державну реєстрацію.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону 1952-IV речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, для підтвердження свого права, яке виникло до 01.01.2013, якщо власники зазначених об`єктів нерухомого майна мають документи, що містять одну з наступних відміток: штамп БТІ або відмітку БТІ, чи є витяг з реєстру БТІ, такі документи вважаються належним чином оформлені, а право власності зареєстроване до 2013 року в старому реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належним чином не доведено, чому право власності на належну йому квартиру не може бути підтверджене на підставі правовстановлюючих документів на квартиру, які підтверджують право власності позивача на зазначений об`єкт нерухомості.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Суд зазначає, що в даному випадку зміст позовних вимог не відповідає змісту порушених прав, оскільки необхідність захисту своїх прав у цій справі позивач обґрунтовує відмовою державного реєстратора у проведені реєстраційних дій за заявою позивача, проте це рішення позивачем не оскаржувалося. Водночас позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на квартиру до відповідача, який не оспорює таке право.

Крім того слід урахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (станом на час розгляду справи) від 28.02.2025 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України) 11.03.2025 року № 376, м. Енергодар віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 04.03.2022.

Також, нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Таким чином, у випадку позивача, документ (свідоцтво про право вланості), що посвідчує набуття позивачем права власності та позначка на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 року збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів з яким позивач звертався до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна. При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у БТІ м. Енергодар не може бути надана у зв`язку із тимчасовою окупацією міста Енергодар, разом з тим, позивачем подано всі необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав.

Отже судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує визнання за позивачем права власності в порядку ст. 392 ЦК України, як і не встановлено обставин за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності нерухомого майна, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає, або зумовлює неможливість реалізації права власності, у тому числі вільно розпоряджатися нерухомим майном, за наявності у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру.

Будь-які докази звернення до відповідача, за наслідками якого можуть мати місце перелічені обставини, суду не представлено.

Таким чином, зважаючи на те, що докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності позивачу нерухомого майна не підтверджено, тому відсутні підстави для застосування положення ст. 392 ЦК України та задоволення позовних вимог.

Керуючисьст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.316, 317, 321, 328, 379, 392 ЦК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Енергодарської міської ради про визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення рішення суду 09.07.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Енергодарська міська рада, код ЄДРПОУ 20514818, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Василівський район, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11.

Суддя: Філіпова І. М.