Ухвала суду № 138085231, 08.07.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/133/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

08 липня 2026 року м. Берегове

Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000044 від 19 січня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою освітою, працюючого у ТОВ «ТРІВЕ ТРАНС ТРЕЙД» на посаді водія навантажувача, раніше не судимого, громадянина України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області із клопотанням погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000044 від 19 січня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт, знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, проходити у встановленому порядку навчання та інструктажі з питань охорони праці.

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно та точно виконувати розпорядження роботодавця, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця.

Наказом по особовому складу №2/ос від 15 квітня 2024 року ОСОБА_5 призначено на посаду водія навантажувача ТОВ «ТРІВЕ ТРАНС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43833002).

Відповідно до посадової інструкції водія навантажувача ОСОБА_5 був зобов`язаний забезпечувати справний технічний стан навантажувача, здійснювати попередній огляд транспортного засобу перед кожним виїздом, керувати вантажно-розвантажувальною технікою під час виконання робіт підвищеної небезпеки, неухильно дотримуватись вимог нормативно-правових актів та інструкцій з охорони праці, правил експлуатації навантажувача, а також забезпечувати безпечне виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Крім того, ОСОБА_5 був ознайомлений із вимогами Інструкції з охорони праці №5 «Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт», Інструкції з охорони праці №7 «Для водіїв навантажувача», Інструкції з охорони праці №8 «На вантажно-розвантажувальних роботах», Правил охорони праці під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті (НПАОП 63.21-1.22-07), що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Однак ОСОБА_5 , будучи працівником ТОВ «ТРІВЕ ТРАНС ТРЕЙД», на якого відповідно до займаної посади, посадової інструкції та нормативно-правових актів з охорони праці покладався обов`язок щодо забезпечення безпечної експлуатації навантажувача, контролю за небезпечною зоною виконання робіт та недопущення перебування сторонніх осіб у зоні роботи грейферного механізму, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, 18 січня 2026 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи на вантажній рампі колії №24 станції Батьово Берегівського району Закарпатської області, під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт із використанням грейферного навантажувача марки «Sennebogen 825», державний номерний знак НОМЕР_1 , не переконався у відсутності людей у небезпечній зоні роботи вантажо-захоплювального механізму, не забезпечив належний контроль за безпечним виконанням робіт та розпочав маніпуляції грейферним механізмом, внаслідок чого спричинив смертельне травмування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №20/Б від 13.03.2026 смерть ОСОБА_7 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, розривів оболонок і речовини головного мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці № СЕ-19/107-26/1784-БЖ від 19.06.2026 безпосередньою причиною нещасного випадку, який стався 18.01.2026 та призвів до загибелі ОСОБА_7 , стала дія предметів і деталей, що рухаються та обертаються (код 04.1), а організаційними причинами його настання визначено недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки, порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин і механізмів, порушення трудової та виробничої дисципліни, а також невиконання вимог інструкцій з охорони праці. Вказаною експертизою встановлено, що безпосередній контроль за недопущенням сторонніх осіб до небезпечної зони виконання робіт навантажувача покладався саме на водія навантажувача ОСОБА_5 , який, всупереч покладеним на нього посадовим обов`язкам, не забезпечив безпечне виконання вантажно-розвантажувальних робіт та допустив порушення вимог статті 14 Закону України «Про охорону праці», статті 139 Кодексу законів про працю України, пунктів 1.7, 1.7.3, 1.7.6 та 3.2 Інструкції з охорони праці №5 «Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт», пункту 3.1.1 Інструкції з охорони праці №7 «Для водіїв навантажувача», пункту 1.3 Інструкції з охорони праці №8 «На вантажно-розвантажувальних роботах», а також підпункту 2.7.17 Правил охорони праці під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті (НПАОП 63.21-1.22-07), які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням нещасного випадку та смертю потерпілого.

02 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, тобто порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людей.

Обґрунтованість повідомленої підозри підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів, зокрема:

-протоколом огляду місця події від 18.01.2026, під час якого зафіксовано обстановку місця нещасного випадку, розташування спеціалізованої техніки, сліди події, труп потерпілого, а також інші обставини, що мають значення для кримінального провадження;

-протоколами огляду документів, у ході яких оглянуто та вилучено посадову інструкцію водія навантажувача, Інструкцію з охорони праці №5 «Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт», Інструкцію з охорони праці №7 «Для водіїв навантажувача», Інструкцію з охорони праці №8 «На вантажно-розвантажувальних роботах», журнали реєстрації вступного, первинного та цільового інструктажів з питань охорони праці, накази про прийняття на роботу та інші документи, що визначають службові обов`язки та порядок виконання робіт підвищеної небезпеки;

-показаннями свідків, які були безпосередніми очевидцями події або працювали на місці виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших;

-показаннями підозрюваного ОСОБА_5 , який підтвердив обставини виконання ним вантажно-розвантажувальних робіт 18.01.2026, порядок організації робіт, використання грейферного навантажувача та механізм настання нещасного випадку;

-висновком експерта № СЕ-19/107-26/2160-ІТ від 16.03.2026, відповідно до якого грейферний навантажувач марки «Sennebogen 825», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент дослідження перебував у технічно справному стані, а його технічні несправності не перебували у причинному зв`язку з виникненням нещасного випадку;

-висновком судово-медичної експертизи №20/Б від 13.03.2026, відповідно до якого смерть ОСОБА_7 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

-висновком судової інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці № СЕ-19/107-26/1784-БЖ від 19.06.2026, яким встановлено причини нещасного випадку, допущені порушення вимог законодавства про охорону праці, нормативно-правових актів та інструкцій з охорони праці, а також підтверджено, що порушення, допущені водієм навантажувача ОСОБА_5 , перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смертельного нещасного випадку;

-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є застосування запобіжного заходу.

Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У даному кримінальному провадженні наявні достатні підстави вважати, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

В судовому засіданні прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового засідання та дослідивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, 19.01.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000044 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 272 КК України.

02 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, тобто порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людей.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Разом з тим, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.

Однак, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В ході розгляду клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, суд вважає, що існує ризик, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик, що ОСОБА_5 він будь яким способом може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом затягування проведення окремих слідчих дій.

Крім того, існує ризик, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, на думку слідчого судді, в судовому засіданні, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, із поданих запереченнях захисника проти задоволення клопотання вбачається, що сторона захисту вважає ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не доведені, підозрюваний не переховувався від органу досудового розслідування, добровільно з`являвся за викликами слідчого, визнає факт повідомлення про підозру, відшкодував потерпілій завдану шкоду, примирився з нею, має постійне місце проживання, офіційне місце роботи, позитивно характеризується, утримує дитину з інвалідністю, здійснює догляд за матір`ю, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Разом із тим наведені доводи сторони захисту не можуть бути покладені судом в основу прийнятого рішення.

Сам по собі факт добровільної явки підозрюваного до органу досудового розслідування, позитивна характеристика особи, наявність постійного місця проживання, сімейних зв`язків, офіційного працевлаштування, відшкодування шкоди потерпілій та її примирення з підозрюваним не свідчать про відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України. Вказані обставини відповідно до вимог статті 178 КПК України підлягають врахуванню при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, однак не є безумовною підставою для відмови у його застосуванні.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На даному етапі кримінального провадження суд не вирішує питання винуватості особи, а лише оцінює наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Посилання сторони захисту на те, що потерпіла не має претензій до підозрюваного, не спростовує існування процесуальних ризиків, оскільки кримінальне провадження здійснюється в публічних інтересах, а під час досудового розслідування підлягають встановленню всі обставини кримінального правопорушення, у тому числі шляхом отримання показань інших свідків, проведення та оцінки висновків експертиз, виконання інших процесуальних дій.

Також суд критично оцінює доводи захисту про відсутність ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження. З огляду на стадію досудового розслідування, не всі слідчі (розшукові) та процесуальні дії завершені, а тому можливість впливу на потерпілу, свідків чи інших учасників кримінального провадження повністю не виключена.

Не приймаються судом і доводи про відсутність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду. Хоча підозрюваний раніше з`являвся за викликами слідчого, однак така поведінка сама по собі не усуває зазначений ризик, який оцінюється судом у сукупності з тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, можливістю призначення покарання у виді позбавлення волі та іншими обставинами кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про неможливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи перешкоджання кримінальному провадженню також не спростовують необхідності застосування запобіжного заходу, оскільки відповідно до вимог статті 177 КПК України достатнім є встановлення хоча б одного із передбачених законом ризиків.

Водночас слідчий суддя бере до уваги наведені стороною захисту позитивні відомості про особу підозрюваного, його сімейний стан, наявність постійного місця проживання, роботи, утримання дитини з інвалідністю, здійснення догляду за матір`ю та відшкодування шкоди потерпілій. Однак ці обставини були враховані судом при визначенні виду запобіжного заходу, його змісту та переліку процесуальних обов`язків, але не свідчать про відсутність передбачених законом підстав для застосування домашнього арешту.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також те, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя вважає обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Разом з тим, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає покласти відносно останнього наступні обов`язки: не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду в період з 22:00 по 07:00 годину; прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

Оскільки строк досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено до 02 вересня 2026 року, відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали про застосування домашнього арешту підлягає визначенню до 02 вересня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.

Отже, враховуючи викладене, оцінюючи сукупність обставин, слідчий суддя вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КПК України, ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 176-178, ст. 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000044 від 19 січня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 діб з покладенням наступних обов`язків:

-не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду в період з 22:00 по 07:00 годину;

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали закінчується 02 вересня 2026 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_17