Рішення № 138084324, 09.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р. № 520/12249/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38362729, вул. Зернова, буд. 4 а, м. Харків, 61124) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями);

- зобов`язати 1-ий Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у ненарахуванні та невиплати позивачу грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік, як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач по 27 квітня 2026 року, проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та у відповідності до наказу Головного управління ДСНС України у Харківській області (по особовому складу) від 27 квітня 2026 року №234 о/с, звільнений зі служби за п.п. 1 п. 176 Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, (у зв`язку із закінченням строку контракту) та згідно з наказом Головного управління ДСНС України у Харківській області від 27 квітня 2026 року № 234 о/с (по особовому складу).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.07.2025, позивач є учасником бойових дій Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 06.02.2025 №39 позивач виключений зі списків частини, звільнений та вибув до нового місця служби.

30.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій.

Листом № 658100-2-1098/658110 від 13.05.2026 відповідач повідомив, що за період проходження служби в 1 ДПРЗ з 23.08.2025 по день звільнення 27.04.2026, ОСОБА_1 не звертався рапортом щодо надання йому додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями), звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції. Тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення. Щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеним у ст. 46 Основного Закону України (абз. 2, 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 р. № 12-р/2018).

Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України» визначає сили безпеки, як правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України. Разом з цим Сили оборони - це Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави. Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності.

Тобто, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є органом, що входить до складу Сил безпеки і оборони, а особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту виконують конституційно значущі функції, а отже Держава, через органи державної влади і місцевого самоврядування, зобов`язана забезпечити на належному рівні соціальний і правовий захист зазначених осіб.

Закон України «Про відпустки» 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі по тексту - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Згідно із Законом №504/96-ВР визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22 жовтня 1993 року учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, у випадку звільнення особи зі служби цивільного захисту йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладено в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18), а також в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, від 31.05.2021 у справі № 200/13348/19-а, від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19.

Вказані норми кореспондуються з приписами Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі - Положення №593).

Так, пунктом 137, 153 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. №593 (зі змінами та доповненнями) особи рядового і начальницького складу мають право на таки види відпусток: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв`язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. У рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Отже у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач від 17.07.2025 року набув статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 17.07.2025, копія якого наявна в матеріалах справи.

Тобто, позивач користується правами, пільгами і гарантіями передбаченими Законом № 3551-XII, у тому числі право на 14 діб оплачуваної відпустки щорічно, як учасника бойових дій, а таке право ним набуто з моменту встановлення відповідного статусу.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 27 квітня 2026 року №234 о/с позивача звільнено зі служби та знято з усіх видів забезпечення, а при звільнення відповідачем не здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, як учасника бойових дій.

Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій адміністративній справі № 620/4218/18, у постанові від 21.08.2019 погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримала висновок про те, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, позивач користується правами, пільгами і гарантіями, передбаченими Законом № 3551-XII, у тому числі правом на 14 діб оплачуваної відпустки щорічно, як учасник бойових дій, і таке право ним набуто з моменту встановлення відповідного статусу.

При цьому, позивач за період проходження служби в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області не використав 14 діб щорічної відпустки за 2025 рік, як учасник бойових дій. Зворотнього матеріали справи не містять.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач набув право на нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 діб), як учасник бойових дій, передбаченої Законом № 3551-XII, що не було проведено відповідачем.

З огляду на викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями);

З огляду на викладене, суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати1-ий Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38362729, вул. Зернова, буд. 4 а, м. Харків, 61124) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38362729, вул. Зернова, буд. 4 а, м. Харків, 61124) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями).

Зобов`язати 1-ий Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38362729, вул. Зернова, буд. 4 а, м. Харків, 61124) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях