Рішення № 138084237, 09.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р. №520/33215/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вчинення дій, направлених на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100 000 грн. за період з 04.11.2022 по 10.02.2023;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 шляхом нарахування та виплати додаткової винагороди згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100 000 грн за період з 04.11.2022 по 10.02.2023 з одночасним нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В обгрунтування позову зазначає, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вчинення дій, направлених на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100 000 грн. за період з 04.11.2022 по 10.02.2023 є протиправною.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року зупинено провадження у справі 520/2312/25 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 280/8933/24 (провадження № Пз/990/14/24).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 поновлено провадження у справі №520/33215/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.02.2023 року № 31 (копія додається) за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року позивачу було виплачено додаткову винагороду 30000,00 грн. (довідка з військової частини НОМЕР_1 про участь у бойових діях не надходила). Відповідно до довідки від 21.04.2023 року № 119/1ВФЗ Позивачу у лютому 2023 року було виплачено за січень додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає, що будь-які виплати військовослужбовцям, особам рядового і канальницького складу, під час дії воєнного стану, які мають право на її призначення, здійснює уповноважений на те орган, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представником позивача надано відповідь на відзив та зазначено, що відповідачем не було надано суду жодного доказу, який свідчив би про притягнення позивача до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.12.2022 №147 не може вважатися належним та допустимим доказом.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 надано додаткові пояснення та зазначено, що Верховний Суд у низці рішень наголошує, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень не є автоматичною та безумовною, а залежить від доведеності факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, що має підтверджуватися належними первинними документами службового характеру.

Третя особа не скористалась правом надання пояснень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З 12.03.2022 по 21.02.2023 року позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У період з 08.10.2022 по 16.10.2022 року та з 04.11.2022 по 10.02.2023 солдат ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 .

Підставою для залучення позивача до вказаних заходів були: бойовий наказ командира в/ч НОМЕР_2 №6 від 24.02.2022, бойове розпорядження командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » №116/1/1353т/пкп від 06.11.2022, бойове розпорядження командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » №БР-487 від 31.01.2023, бойовий наказ командира 92 омбр №345/40т від 08.02.2023, журнал бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону №36/вн/дск від 21.02.2022, журнал бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону №185/вн/дск від 24.12.2022, журнал бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону №43/вн/дск від 02.02.2023, рапорт командира 3-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 №9/2/2952 від 13.06.2024.

За час проходження служби позивач зазначає, що йому не була виплачена додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн. за період з 04.11.2022 по 10.02.2023 у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату (грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту наведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі також - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Під час судового розгляду вказаної категорії справ суд застосовує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а.

Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону №2050-III.

За результатом розгляду справи №280/8933/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою Уряду №168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення. Відповідно, в розумінні вимог Закону №2050-III та Порядку №159, такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування приписів статей 1, 2 Закону №2050-ІII та Порядку №159 у взаємозв`язку з положеннями Постанови №168 слід застосовувати в адміністративних справах з питань виплати на користь військовослужбовців компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої постановою №168, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Разом з тим, у подальшому у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону №2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Оскільки за висновками, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не застосовується до такого доходу, встановленого Постановою №168, як додаткова винагорода, на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі повністю.

Так, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вчинення дій, направлених на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100 000 грн. за період з 04.11.2022 по 10.02.2023 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 шляхом нарахування та виплати додаткової винагороди згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100 000 грн за період з 04.11.2022 по 10.02.2023, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022,у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався (продовжено дотепер).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 (далі по тексту - постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.

Відповідними постановами Кабінету Міністрів України до вказаної постанови №168 від 28.02.2022 були внесені відповідні зміни та доповнення.

Зі змісту постанови №168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.

Таким чином, з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.

Між тим, суд звертає увагу, що сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Тобто, підставою для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди є документально підтверджений факт здійснення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов`язків або коли об`єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.

З положень наведених норм права слідує, що визначення конкретного розміру додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у межах до 30000,00 грн або у межах до 100000,00 грн є виключною прерогативою суб`єкта владних повноважень, свобода адміністративного розсуду якого обмежена запровадженим ст.8 Конституцією України принципом верховенства права в частині неприпустимості вчинення свавілля та запровадженою нормами Закону України від 06.09.2012 №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" неприпустимістю дискримінації як неоднакового ставлення до однакових осіб в однакових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що довідкою від 13.06.2024 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населеннята інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджено, що позивач у спірний період часу з 08.10.2022 по 16.10.2022 та з 04.11.2022 по 10.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач проходив військову службу на посаді стрільця-санітара першого відділення охорони другого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_10 та був звільнений з військової служби, відповідно наказом від 21.02.2023 року № 54 був виключений зі списків особового складу.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.11.2022 року № 119 за період участі у бойових діях з 08.10.2022 року по 16.10.2022 року, Позивачу було збільшено виплату додаткової винагороди до 100 000 грн. (пропорційно часу виконання завдань).

Відповідно до довідки від 21.04.2023 року № 119/1ВФ3 Позивачу у листопаді було виплачено за жовтень додаткову винагороду у розмірі 50322, 58 грн.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.12.2022 року № 147 за період участі у бойових діях з 04.11.2022 року по 08.11.2022 року,

Позивача було позбавлено виплат додаткової винагороди у повному обсязі у зв?язку з відмовою виконувати бойові завдання.

Відповідно до довідки від 21.04.2023 року № 119/1ВФ3 Позивачу у грудні було виплачено за листопад додаткову винагороду у розмірі 0,00 грн.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.12.2022 року № 316 за період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року позивача було позбавлено виплат додаткової винагороди у повному обсязі у зв?язку з відмовою виконувати бойові завдання. Відповідно до довідки від 21.04.2023 року № 119/1ВФ3 Позивачу у січні 2023 року було виплачено за грудень 2022 року додаткову винагороду у розмірі 0,00 грн.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.02.2023 року № 31 за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року Позивачу було виплачено додаткову винагороду 30 000, 00 грн.

Інших доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ним цих службових обов`язків або коли об`єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника за спірний період, матеріали справи не містять та таких доказів позивачем та відповідачем до суду не надано.

Щодо частини спірного періоду суд зазначає про відсутність підстав для нарахування додаткової грошової допомоги у розмірі 100000 грн, оскільки інформації щодо безпосередньої участі позивача у цей період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на її підтвердження не надано, за інформацією відповідача документи, які підтверджували участь позивача у зазначених заходах при перебуванні безпосередньо в районі бойових дій відсутні.

Таким чином, будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в інші періоди, окрім зазначених вище, не надано, з огляду на що суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Пасечнік О.В.