Рішення № 138083005, 09.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Справа № 480/2396/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2396/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправним рішення відповідача-2 № 184250012848 від 26.02.2026 р. про відмову у призначенні та виплаті позивачці пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зарахувати до загального страхового стажу позивачки період роботи з 01.08.1984 р. по 31.12.1994 р. в Шосткинському райвузлу зв`язку Сумського ОПТУЄ та зобов`язати відповідача-1 призначити позивачці пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати досягнення 60 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи.

За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважає, що відповідач протиправно, при обчисленні страхового стажу не зарахував періоди трудової діяльності з 01.08.1984 по 31.12.1994 в Шосткинському райвузлу зв`язку Сумського ОПТУС згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки печатка після запису про звільнення не придатна для сприйняття.

На переконання позивача, працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником.

При цьому, зазначає, що стаж її роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком є достатнім, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, зазначивши, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону №1058 становить 60 років. Частина перша статті 26 Закону №1058 визначає, що право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 року не менше 25 років, після досягнення віку 65 років не менше 15 років.

Вказує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 31.12.1994 відповідно до записів трудової книжки від 02.08.1984 НОМЕР_1 , оскільки печатка після запису про звільнення з роботи не придатна до сприйняття її змісту. Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку № 637 відсутні.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру застрахованих осіб до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності. За поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 31 рік 11 місяців 25 днів.

Вказав, що особа матиме право на пенсійну виплату з 13.03.2029, або при набутті необхідного страхового стажу роботи.

За таких обставин, на думку представника, органом Пенсійного фонду прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.

Копія ухвали від 08.04.2026 була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 08.04.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.29). Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою від 19.02.2026 про призначення пенсії за віком (а.с. 21).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 26.02.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення № 184250012848 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю на час звернення необхідного стажу роботи (а.с. 22).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що для призначення пенсії необхідний пенсійний вік має складати 60 років, страховий стаж - 33 роки.

Вік заявника становить 59 років 11 місяців; страховий стаж- 31 рік 11 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 31.12.1994 відповідно до записів трудової книжки від 02.08.1984 НОМЕР_1 , оскільки печатка після запису про звільнення з роботи не придатна до сприйняття її змісту.

Вирішено відмовити у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.

При цьому, за змістом позовної заяви та оскаржуваного рішення у межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком періоду її роботи з 01.08.1984 по 31.12.1994 в Шосткинському райвузлу зв`язку Сумського ОПТУС, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки печатка після запису про звільнення не придатна для сприйняття.

Так, у період внесення спірного запису в трудову книжку позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок, затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

За приписами пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Як встановлено судом, у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 щодо спірного періоду наявні такі записи (а.с.14-17):

- 01.08.1984 - прийнята тимчасово виконуючою обов`язки начальника 5-го міського відділення зв`язку до Шосткинського райвузлу зв`язку Сумського ОПТУС (наказ від 01.08.1984 № 119-к);

- 20.08.1984 - переведена на посаду оператора зв`язку ділянки по обробці страхової пошти 2-го класу (наказ від 22.08.1984 № 132-к);

- 01.09.1984 - переведена на посаду заступника начальника 1-го міського відділення зв`язку (наказ від 03.09.1984 № 141-к);

- 31.12.1994 - у зв`язку з реформою організаційної структури в галузі зв`язку і реорганізацією підприємства звільнена за переведенням на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України (наказ від 30.12.1994 № 312-к).

Таким чином, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 01.08.1984 по 31.12.1994, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.

Посилання відповідача 2 на той факт, що запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою, яка не придатна для сприйняття, не може бути підставою незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Відтак, враховуючи, що спірний період трудової діяльності позивача підтверджений записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий стаж, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з з 01.08.1984 по 31.12.1994 в Шосткинському райвузлу зв`язку Сумського ОПТУС діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.02.2026 № 184250012848, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.

Обираючи належний спосіб захисту, суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування, зокрема, індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах

вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження.

При цьому, оскаржуване рішення відповідачем було прийнято без належного дослідження та врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

В матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що органом пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів та чи були досліджені документи, що є в пенсійній справі позивача.

За таких обставин суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду України, самостійно досліджувати документи, яким не була надана оцінка відповідачем, та встановлювати на їх підставі наявність або відсутність у позивача права на призначення пенсії.

Водночас стаття 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі, якщо прийняття рішення на користь позивача пов`язане зі здійсненням суб`єктом владних повноважень дискреційних повноважень, суд зобов`язує такого суб`єкта повторно розглянути питання, щодо якого звернулася особа, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Таким чином, оскільки відповідачем оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 19.02.2026 із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи позивача з 01.08.1984 по 31.12.1994 в Шосткинському райвузлу зв`язку Сумського ОПТУС та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняти рішення саме про призначення позивачці пенсії за віком.

При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.02.2026 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, то саме останнє має завершити процедуру розгляду питання про призначення пенсії.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 26.02.2026 № 184250012848.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 19.02.2026 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду її трудової діяльності з 01.08.1984 по 31.12.1994 в Шосткинському райвузлу зв`язку Сумського ОПТУС та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук