Рішення № 138083003, 09.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Справа № 480/1506/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1506/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області № 184250008707 від 10.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області призначити та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ «Про державну службу» з дати звернення, а саме з 03.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України, в якій просив здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.02.2026 № 84250008707 йому відмовлено у такому переведенні з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки згідно записів трудової книжки він має достатньо стажу державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016) для призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.03.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області як співвідповідача, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.44-49), у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що на призначення пенсії за Законом № 889-VIII мають право дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016 року) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ; особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016 року) мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону Закону № 3723-ХІІ.

Отже, основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу державного службовця.

За даними трудової книжки позивач працював на посадах державної служби, які не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ (обіймав посаду в Державній митній службі України) та було присвоєно спеціальне звання.

Оскільки посадовим особам митних органів згідно із статтею 573 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року із наступними змінами, присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, періоди роботи позивача не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Таким чином, на думку представника, оскільки у позивача на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу» необхідний стаж державної служби відсутній, право на пенсію відповідності до норм Закону України «Про державну службу» № 899-VIII у позивача відсутнє.

Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2026 долучило витребувані докази (а.с.26-43).

Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

03.02.2026 позивач звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 37).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 10.02.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 184250008707 про відмову в перерахунку пенсії на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 5).

У зазначеному рішенні відповідач зазначив, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державного службовця. При цьому вказано, що в період з 22.04.1997 по 28.10.2022 ОСОБА_1 проходив службу в Державній митній службі України, під час якої йому було присвоєно спеціальне звання.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, у зв`язку з чим відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі № 607/2474/17.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", водночас спірним є питання щодо стажу державної служби позивача.

Так, як встановлено судом, відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.9-18) та довідки Сумської митниці від 15.01.2026 № 7.24-1/12-01/10/178 (а.с.6-8) ОСОБА_1 працював на різних посадах в митних органах, а саме:

- 02.01.1995 - 31.10.1996 - інспектор групи оперативних чергових Хутір- Михайлівської митниці Державного митного комітету України;

- 01.11.1996 - 21.04.1997 - інспектор Хутір-Михайлівської митниці Державного митного комітету України;

- 22.04.1997 - 08.02.1998 - старший інспектор чергової оперативної частини митного поста «Хутір-Михайлівський» Конотопської митниці Державної митної служби України;

- 09.02.1998- 04.07.2000 - інспектор вантажного відділу митного поста «Хутір- Михайлівський» Конотопської митниці Державної митної служби України;

- 05.07.2000 - 31.01.2001 - інспектор вантажного відділу митного поста «Хутір- Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 01.02.2001- 25.06.2002 - інспектор чергової оперативної частини митного поста «Хутір- Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 26.06.2002 - 23.02.2006 - інспектор вантажного відділу митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 24.02.2006 - 20.03.2007 - інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 21.03.2007 - 28.04.2009 - інспектор відділу митного оформлення «Зернове» митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 29.04.2009 - 31.08.2010 - інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці Державної митної служби України;

- 01.09.2010 - 07.02.2012 - інспектор відділу митного оформлення № 3 митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Державної митної служби України;

- 08.02.2012 - 31.05.2013 - інспектор митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Державної митної служби України;

- 01.06.2013 - 31.10.2013 - старший інспектор митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Міндоходів;

- 01.11.2013 - 02.03.2014 - старший державний інспектор митного поста «Хутір- Михайлівський» Сумської митниці Міндоходів;

- 03.03.2014 - 19.11.2014 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці Міндоходів;

- 20.11.2014 - 10.03.2016 - державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір- Михайлівський» Сумської митниці ДФС;

- 11.03.2016 - 31.07.2016 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці ДФС;

- 01.08.2016 - 31.12.2018 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Хутір-Михайлівський» Сумської митниці ДФС;

- 01.01.2019 - 06.12.2019 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський) митного поста «Залізничний» Сумської митниці ДФС;

- 16.07.2021 -17.05.2022 - старший державний інспектор відділу митного оформлення «Пасажирський» митного поста «Дружба» «Сумської митниці;

- 18.05.2022 - 28.10.2022 - старший державний інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Дружба» «Сумської митниці.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.9-18) 03.06.1995 - позивач прийняв Присягу державного службовця; 31.01.2003 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби I рангу"; 01.04.2004 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби IV рангу"; 25.06.2005 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби III рангу"; 27.11.2006 - присвоєно спеціальне звання - "Інспектор митної служби I рангу"; 01.06.2013 - присвоєно 14 ранг державного службовця в межах сьомої категорії посад державної служби; 07.12.2019 - присвоєно 7 ранг державного службовця.

Таким чином, у період з 02.01.1995 по 06.12.2019, з 16.07.2021 по 28.10.2022 ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах митної служби, де відповідно до займаних посад і стажу роботи, йому присвоювались персональні та спеціальні звання.

При цьому, стаж його роботи на посадах митних органів станом на 01.05.2016 складає більше 20 років.

Досліджуючи питання, чи підлягає зарахуванню стаж роботи позивача у митних органах до стажу державної служби, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 3723-ХІІ, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально- технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 року № 1262-ХІІ.

Приписами статті 4 Закону України "Про митну справу в Україні" № 1262-ХІІ (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до. статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або- персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У свою чергу, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року № 283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах судців, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" № 3723-XII та № 509-ХІІ та Порядку № 283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що у період з 02.01.1995 по 06.12.2019 та з 16.07.2021 по 28.10.2022 ОСОБА_1 працював в митних органах, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, а також те, що позивач одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, період служби позивача у митних органах не було зараховано до стажу державної служби з огляду на те, що за вказаний період роботи позивачу присвоювалися спеціальні звання.

Оцінюючи вказаний довод, суд зазначає, що відповідно до ст. 573 Митного Кодексу України, посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник податкової та митної справи; 2) державний радник податкової та митної справи I рангу; 3) державний радник податкової та митної справи II рангу; 4) державний радник податкової та митної справи III рангу; 5) радник податкової та митної справи I рангу; 6) радник податкової та митної справи II рангу; 7) радник податкової та митної справи III рангу; 8) інспектор податкової та митної справи I рангу; 9) інспектор податкової та митної справи II рангу; 10) інспектор податкової та митної справи III рангу; 11) інспектор податкової та митної справи IV рангу; 12) молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання посадових осіб митних органів, порядок присвоєння цих звань та їх співвідношення з рангами державних службовців, а також розміри надбавок до посадового окладу за спеціальні звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Поставною Кабінету Міністрів України «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" від 20.04.2016 року № 306 встановлено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб митних органів, відповідно до яких: - дійсний державний радник митної служби 1 ранг державного службовця; - державний радник митної служби I рангу 2 ранг державного службовця; - державний радник митної служби II рангу 2 ранг державного службовця; - державний радник митної служби III рангу 3 ранг державного службовця; - радник митної служби I рангу 4 ранг державного службовця; - радник митної служби II рангу 5 ранг державного службовця; - радник митної служби III рангу 6 ранг державного службовця; - інспектор митної служби I рангу - 7 ранг державного службовця; - інспектор митної служби II рангу - 8 ранг державного службовця; - інспектор митної служби III рангу 9 ранг державного службовця; - інспектор митної служби IV рангу 9 ранг державного службовця; - молодший інспектор митної служби 9 ранг державного службовця.

Таким чином, в органах державної митної служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця, які неодноразово були присвоєні позивачу, що підтверджується записами його трудової книжки.

Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень ст.37 Закону № 3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа № 586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 02.01.1995 по 06.12.2019, з 16.07.2021 по 28.10.2022 на різних посадах в митних органах України, мають бути зараховані до стажу державної служби позивача.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.02.2026 № 18425008707, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця з підстав відсутності у позивача стажу державної служби, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.

У даному випадку, враховуючи те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, та беручи до уваги необхідність повторного розрахунку стажу позивача, із урахуванням періодів роботи, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов`язання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи позивача з 02.01.1995 по 06.12.2019, з 16.07.2021 по 28.10.2022.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ «Про державну службу» з дати звернення, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у даній справі, оскаржуване рішення відповідачем 1 було прийнято без належного дослідження та врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

В матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що органом пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів та чи були досліджені документи, що є в пенсійній справі позивача.

При цьому, суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи та обставини, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії чи переведення з одного виду пенсії на інший за умови, що таких дій не вчинив відповідач.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача 1 прийняти рішення саме про призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином, оскільки відповідачем 1 оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та перерахунок пенсії з 03.02.2026 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією про сплату від 05.03.2026 (а.с.19).

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб`єкта, що прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.02.2026 № 184250008707.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу державної служби періоди його трудової діяльності з 02.01.1995 по 06.12.2019 та з 16.07.2021 по 28.10.2022 в органах митної служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.02.2026 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук