Рішення № 138080045, 08.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 рокусправа № 380/1402/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ФУД» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП ФУД» з позовом до Львівської митниці в якому просить суд:

- Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 19.12.2025 №UA209000/2025/100510/2 і картку відмови Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2025 №UA209230/2025/003563.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору було надано всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які у своїй сукупності містили повні та достовірні відомості щодо ціни товару, що була фактично сплачена. Позивач наголошує на тому, що зауваження відповідача щодо ненадання рахунку-проформи, відсутності ідентифікації осіб у товаросупровідних документах та неподання заявки до контракту спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки витребувані документи були надані в межах консультацій, а заявка не є первинним документом, який містить інформацію про вартість. Позивач також вважає безпідставним коригування митної вартості за резервним методом із посиланням на цінові бази даних без належного порівняння характеристик товару. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 08.07.2026 відмовлено у клопотанні відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№11575 від 13.02.2026), у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час контролю правильності визначення митної вартості за декларацією від 18.12.2025 №25UA209230121269U8 було виявлено розбіжності та відсутність усіх відомостей щодо ціни. Відповідач зазначає, що в контракті передбачено подання рахунку-проформи та заявки покупця, які декларантом спочатку надані не були, а надані згодом інвойс та пакувальний лист не містили ідентифікації уповноваженої особи. Крім того, відповідач вказує на ненадання офіційних перекладів документів українською мовою відповідно до статті 254 Митного кодексу України та зазначає, що картка відмови є похідним документом та не породжує самостійних наслідків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№12054 від 16.02.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги і просить задовольнити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп фуд», код ЄДРПОУ 44193075 зареєстроване 31.08.2021 року, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний). Серед інших видів діяльності є КВЕДи 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками та молюсками та 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними в спеціалізованих магазинах.

26 березня 2025 року між ТзОВ «Віп фуд» (Україна), як Покупцем та BIURO HANDLOWE «HAND-FOOD» KRZYSZTOF SZEWCZUK (Польща), як Продавцем було укладено зовнішньоекономічний Договір №104 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує м`ясо та рибопродукти в асортименті. Згідно пункту 2.1. Договору асортимент, кількість і ціна вказуються у фактурах, які є невід`ємною частиною договору. Згідно пункту 3.1. цього договору конкретні умови згідно яких здійснюється поставка визначаються у проформі, яка є невід`ємною частиною Договору.

На підставі Договору №104 від 26 березня 2025 року та фактури №421/EX/2025 від 16 грудня 2025 року покупець придбав у продавця товар на загальну суму 56328,65 Євро:

Креветка 90/120 шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 3255 кг загальною вартістю 12303,90 Євро

Креветка 90/120+ шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 4295 кг загальною вартістю 15891,50 Євро

Креветка 120/150 шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 670 кг загальною вартістю 2097,10 Євро

Креветка 120+ шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 1855 кг загальною вартістю 5806,15 Євро

Креветка 150/180 шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 7225 кг загальною вартістю 20230,00 Євро

З метою митного оформлення товару, позивач 18 грудня 2025 року подав митному органу митну декларацію якій присвоєно номер 25UA209230121269U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Разом з митною декларацією декларантом позивача до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

Договір №104 від 26 березня 2025 року;

Сертифікат якості (Quality certificate) б/н від 12 грудня 2025 року;

Пакувальний лист б/н від 12 грудня 2025 року;

Рахунок-фактура (інвойс) 421/EX/2025 від 16 грудня 2025 року із зазначенням кількості, вартості та ціни за одиницю товару;

Міжнародний ветеринарний сертифікат DK-5628-4033721-2025 від 15 грудня 2025 року;

Сертифікат про походження товару №083033 від 11 грудня 2025 року;

Рахунок №1931 від 18 грудня 2025 року ТзОВ «Трубпласт» за транспортні послуги;

Договір №2111/1 про надання транспортних послуг від 21 листопада 2023 року;

CMR №4663695_12498336 від 12 грудня 2025 року;

Копія митної декларації країни відправлення №25PL301010003F0JB9 від 17.12.2025;

За наслідками опрацювання наданих документів відповідач надіслав позивачу вимогу про необхідність подання додаткових документів. І на цю вимогу відповідача позивач подав йому додатково наступні документи:

Рахунок проформу №221/EX/2025 від 04 грудня 2025 року;

Платіжний документ №LV178104/251210 від 10 грудня 2025 року;

Проте, Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 грудня 2025 року №UA209230/2025/003563.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100510/2 від 19 грудня 2025 року Львівська митниця вказала, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ)з причини відсутності з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ).Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Одним із таких другорядних методів є метод « 2а» - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Правила застосування цього методу врегульовані приписами статті 59 МК України.

Так згідно статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:1) фізичні характеристики;2) якість та репутація на ринку;3) країна виробництва;4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Ще одним із таких другорядних методів є метод « ґ»- резервний.

Правила застосування цього методу врегульовані приписами статті 64 МК України.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;6) мінімальної митної вартості;7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або зобов`язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Щодо суті виявлених порушень, які зазначені відповідачем, суд зазначає таке.

Щодо ненадання рахунку-проформи.

Відповідач вказує, що пунктом 3.1 Контракту визначено, що конкретні умови поставки зазначаються у проформі. Митний орган стверджував, що проформа до митного оформлення не подавалась.

Проте, Позивачем на вимогу митного органу в межах процедури консультацій було надано рахунок-проформу №221/EX/2025 від 04.12.2025. Більше того, факт отримання цього документа зафіксований самим відповідачем у графі 18 оскаржуваного Рішення про коригування (попри наявність технічної опечатки в даті). Робити висновок про відсутність документа, який фактично перебував у розпорядженні митного органу, є протиправним.

Щодо неподання заявки покупця.

Відповідач зазначає, що договором передбачено постачання товару протягом 3-х днів після оплати на підставі заявки покупця. Заявка не була надана для митного контролю.

Судом встановлено, що заявка (замовлення) на поставку партії товару за своєю правовою природою є документом преддоговірного характеру (попереднім волевиявленням щодо асортименту).

Вона не є первинним фінансовим або товаросупровідним документом, оскільки не містить остаточної інформації про вартість товару та не бере участі в безпосередньому обчисленні числових складових митної вартості. Відповідно до статті 53 МКУ, відсутність документів, які не впливають на числове визначення вартості, не може бути підставою для відмови у застосуванні першого методу.

Щодо відсутності ідентифікації особи в інвойсі та пакувальному листі.

Відповідач зазначає, що у фактурі №421/EX/2025 та пакувальному листі відсутня чітка ідентифікація особи (прізвище, посада), уповноваженої на укладення цих документів, що ставить під сумнів об`єктивність числових даних.

Надані позивачем інвойс та пакувальний лист містили підписи відповідальних осіб та були завірені відтисками печаток (штампів) іноземного контрагента, що є достатнім для ідентифікації видавця документів у міжнародному комерційному обороті. Митний орган не надав жодних доказів фіктивності зазначених документів чи нереальності самої господарської операції. Сама лише відсутність розшифровки підпису на міжнародному інвойсі, за наявності інших безсумнівних реквізитів, не спростовує числові значення складових митної вартості.

Щодо ненадання договору на перевезення.

Зауваження повністю суперечить фактичним обставинам справи. Із матеріалів справи та змісту графи 44 митної декларації вбачається, що декларантом разом із рахунком на перевезення було надано договір про надання транспортних послуг №2111/1 від 21 листопада 2023 року. Таким чином, складова митної вартості в частині витрат на транспортування була підтверджена документально та піддавалася точному обчисленню, а висновки митниці про відсутність договору є наслідком неналежного дослідження наданих документів.

Щодо не підтвердження фактично сплаченої ціни за товар.

Зауваження спростовано наявними фінансовими документами. Позивачем до митного контролю додано платіжний документ №LV178104/251210 від 10.12.2025 на суму 56328,65 Євро. Вказана сума грошових коштів до копійки збігається із загальною ціною товару, визначеною у підсумковому комерційному інвойсі №421/EX/2025. Наявність банківського платіжного документа з повною стовідсотковою передоплатою є беззаперечним і прямим доказом дійсної ціни операції.

Щодо відсутності офіційного перекладу документів.

Стаття 254 МКУ дозволяє подання документів іноземною мовою міжнародного спілкування (англійською). Митний орган має право вимагати переклад лише у разі обґрунтованої потреби для перевірки відомостей. Проте під час митного оформлення відповідач не висував жодної конкретизованої вимоги щодо перекладу конкретного документа чи реквізиту, а товаросупровідна документація містила загальноприйняту міжнародну термінологію, яка є цілком зрозумілою та не потребувала додаткового тлумачення.

Щодо використання цінових баз даних для коригування.

Відповідач зазначає, що через виявлені розбіжності застосовано резервний метод на підставі інших митних декларацій (за вересень-листопад 2025 року), де вартість подібного товару становила від 4,09 до 5,89 дол. США за кг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, інформація з автоматизованих систем митного органу має виключно допоміжний та інформаційний характер. Наявність в базі даних вищої ціни на схожі товари не є самостійною підставою для збільшення митної вартості, якщо декларант надав повний пакет чистих та несуперечливих первинних документів. Крім того, відповідач не здійснив жодного порівняння характеристик (commercial умови, обсяги партій, умови поставки) та повністю знівелював той факт, що ринок морепродуктів є динамічним і ціна наприкінці року (грудень) об`єктивно залежить від сезонності вилову та ринкових пропозицій, а не від показників вересня чи листопада.

Відтак, жодне із зауважень Львівської митниці не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду. Усі сумніви відповідача є надуманими, суб`єктивними та спростовуються прямими письмовими доказами позивача, що свідчить про повну протиправність оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене судом встановлено, що подані позивачем контролюючому органу документи у їх сукупності ідентифікуються як такі, за якими позивачем оплачений відповідно до договору товар. Подані інвойси відповідають договору, товару вказаному у інвойсах, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжності числового значення митної вартості товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Отже, оскаржені рішення про коригування митної вартості та картка відмови не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваних рішень, натомість, сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується обґрунтованість позовних вимог.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

у х в а л и в :

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ФУД» (м. Львів, вул. Польова, буд. 55, оф. 227, ЄДРПОУ 44193075) до Львівської митниці ( м. Львів, вул. Костюшка,1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів від 19.12.2025 №UA209000/2025/100510/2 і картку відмови Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2025 №UA209230/2025/003563.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ФУД» (ЄДРПОУ 44193075) судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна