Рішення № 138079736, 08.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Київ справа №320/18666/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач) з позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту також відповідач, ДМС України), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ДМС України №348 від 23.12.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що оскаржуваним наказом визнано недійсними (анульовано), зокрема, бланки паспортів громадянина України ОСОБА_1 , а саме: бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Позивач зазначила, що єдиною підставою для визнання недійсними (анулювання) бланків паспортів відповідачем вказано факт тимчасової окупації АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей.

Позивач пояснила, що її було документовано паспортами громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон у 2011 році, тобто до окупації Автономної Республіки Крим. Станом на момент видання оскаржуваного наказу та на цей момент, паспорт громадянина України НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 перебувають у позивача, їх не було ним зіпсовано чи втрачено, позивач не зверталася з будь-якими заявами до компетентних органів щодо їх викрадення у нього.

Позивач також наголосила на тому, що станом на 2011 рік Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим вже було використано бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та відповідний паспорт видано позивачу. Підрозділом 0103 ГУ МВС України в АР Крим вже було використано бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 та відповідний паспорт видано позивачу.

Позивач зазначила, що наведені обставини виключають будь-яку можливість перебування бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 в числі невикористаних бланків паспортів в територіальних органах та підрозділах ГУ ДМС України в АР Крим на момент анексії російською федерацією території Автономної Республіки Крим, яка розпочалася в лютому 2014 року.

Позивач вважає протиправним наказ ДМС України №348 від 23.12.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а тому звернулася до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оскаржуваним наказом «Про визнання недійсними бланків» від 23.12.2016 № 348, виданим у зв`язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», визнано недійсним, зокрема, бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Відповідач пояснив, що відповідно до поданих позивачем матеріалів, ОСОБА_1 є уродженкою Об`єднаних Арабських Еміратів. У зв`язку з відсутністю у ДМС України будь-якого підтвердження (документи, інформація) належності позивача або наявності підстав для набуття громадянства України та прийняття її до громадянства України, відсутністю інформації щодо наявності правових підстав оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , відповідач вважає, що ним правомірно видано наказ від 23.12.2016 № 348, яким, зокрема, визнано недійсним бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів у спростування тверджень позивача щодо видачі їй паспортів громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон у відповідності до положень законодавства, використання бланків цих паспортів, що свідчить про відсутність підстав для їх анулювання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 26.03.2011, а також паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 27.07.2011.

Наказом ДМС України від 23.12.2016 №348 у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих міст та селищ Донецької і Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» визнано недійсними (анульовано) бланки паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього наказу в частині визнання недійсними (анулювання) бланки паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також - Закон №2235-III).

Згідно зі статтею 3 Закону №2235-ІІІ громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Статтею 5 Закону №2235-ІІІ визначено, що документами, які підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно зі статтею 6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

За приписами статті 8 Закону №2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Пунктом 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1089/21401, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також - Порядок №320) передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.

У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.

Відповідно до пункту 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також - Порядок №302) паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; непридатності паспорта для подальшого використання; припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України; коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта; смерті особи, якій було видано такий паспорт; закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії; оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства; неотримання його заявником протягом року.

В силу пункту 109 Порядку №302 у разі коли рішення про оформлення паспорта прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу або територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку.

Визначення паспорту громадянина України для виїзду за кордон міститься у Положенні про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.03.2007 №719-V та означає документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Паспорт є власністю України.

Відповідно до пункту 3 наведеного Положення паспорт оформляється громадянам України, що досягали 18-річного віку і постійно проживають в Україні, - за їх особистим зверненням або зверненням законних представників таких громадян щодо одержання паспорта до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 в редакції від 12.12.2014, яка діяла на момент видання ДМС України оскаржуваного наказу від 23.12.2016 №348 «Про визнання недійсними бланків» затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилущення (далі по тексту також - Порядок №152), пунктом 55 якого встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:

1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові;

2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);

3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;

4) припинення громадянства особи;

5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;

6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;

7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;

8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Згідно з пунктом 56 Порядку №152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Пунктом 57 Порядку №152 передбачено, що паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів.

Відповідно до пункту 58 Порядку №152 списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках.

Приписами пункту 60 Порядку №152 обумовлено, що паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України.

Зі змісту наведених правових норм слідує, що підстави для погашення, анулювання (визнання недійсними), знищення паспорту громадянина України, а також паспорту громадянина України для виїзду за кордон є вичерпними та окреслені у Порядках №302 та №152 відповідно.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач отримала паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон у березні та липні 2011 року.

В свою чергу, оскаржуваним наказом ДМС України від 23.12.2016 №348 визнано недійсними (анульованими) бланки паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , які видано позивачу на території АР Крим з підстав тимчасової окупації АР Крим та з урахуванням положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України».

Суд зауважує, що обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті такого рішення.

Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. (постанова ВС від 02.04.2019 у справі №822/1878/18).

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Суд наголошує на тому, що наведені у спірному наказі підстави визнання недійсними (анулювання) паспортів свідчать про відсутність жодної з підстав для визнання недійсним (анулювання) паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , перелік який врегульовано Порядком №302 та Порядком №152.

В свою чергу, позивач стверджує, що вищевказані паспорти не вибували з її користування, не були втраченими, зіпсованими чи викраденими, на підтвердження чого долучила до матеріалів справи їх копії.

Суд звертає увагу, що в наказі ДМС України від 23.12.2016 №348 відсутнє посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого його прийнято, а відтак посилання ДМС України у вступній частині оскаржуваного наказу на статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» не може бути підставою для визнання недійсними бланків, оскільки вказаний Закон не регулює спірні правовідносини.

Висновки аналогічного змісту викладені постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №1540/3894/18, від 31.10.2019 у справі №640/20801/18.

Доводи ДМС України про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням або прийняття до громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій ДМС України у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання ним встановленого порядку визнання недійсними бланків паспортів.

Водночас слід зазначити, що відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені документально та нормативно.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.02.2024 №0.0.3488120250.1.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ДМС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 23.12.2016 №348 в частині визнання недійсним (анулювання) бланків паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної міграційної служби України (ідентифікаційний код 37508470, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимираська, 9).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.