Ухвала суду № 138079720, 08.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 липня 2026 року Київ № 320/49707/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства Оборони України щодо неповернення на доопрацювання документів про призначення щодо призначення виплати дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 загиблого в розмірі 15 000 000 грн. в рівних частках кожному одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.

- зобов`язати Міністерство Оборони України повторно розглянути заяву про призначення виплати дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 загиблого в розмірі 15000000(ГТятнадцять мільйонів) грн. в рівних частках кожному відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, та прийняти обґрунтоване рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ним копії судового рішення.

Копію зазначеної вище ухвали доставлено до електронного кабінету представника позивачів 09.10.2025 про що свідчить довідка Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2025.

Судом встановлено, що позивачами пропущено визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а тому відповідно до вимог частини шостої статті 161 та статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України їм було запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та належними доказами на їх підтвердження.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивачами подано заяву, у якій зазначено лише, що ними направляються докази звернення до відповідача в межах строку, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та висловлено прохання відкрити провадження у справі.

Разом з тим суд зазначає, що поданий документ за своїм змістом не є заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду у розумінні положень частини шостої статті 161 та статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, позивачами не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не наведено жодних причин його пропуску, не зазначено обставин, які б свідчили про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, а також не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Фактично позивачі лише висловили незгоду з висновками суду, викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та повторно зазначили про направлення ними звернень до Міністерства оборони України.

Однак сам по собі факт звернення особи до суб`єкта владних повноважень, ведення листування або повторного подання заяв не змінює моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а також не зупиняє та не перериває перебіг строку звернення до адміністративного суду, якщо інше прямо не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, відступаючи від раніше сформованої правової позиції, зазначив, що для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. При цьому недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення права. Особа повинна довести, що вона об`єктивно не могла дізнатися про його порушення та саме з цієї причини не звернулася до суду у встановлений законом строк. Водночас триваюча пасивна поведінка особи за наявності можливості знати про стан своїх прав не свідчить про дотримання строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а, від 21.02.2020 у справі №340/1019/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, у яких зазначено, що саме на позивача покладається обов`язок довести існування поважних причин пропуску строку звернення до суду, а саме лише листування із суб`єктом владних повноважень не може визнаватися такою поважною причиною.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою про залишення позовної заяви без руху вже було встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішення №26/168 від 09.02.2024, про існування якого позивачам було відомо. Саме з цього моменту позивачі повинні були реалізувати своє право на судовий захист у межах встановленого законом шестимісячного строку.

Подана після залишення позовної заяви без руху заява жодним чином не спростовує наведених судом висновків, не містить доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та не підтверджує існування будь-яких об`єктивних обставин, які позбавляли позивачів можливості своєчасно звернутися до суду.

Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Одним із таких обов`язків є належне виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивачами не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не подано належної заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також не наведено і не доведено поважності причин його пропуску, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу (його представнику) невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Леонтович А.М.