Ухвала суду № 138079654, 08.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення заяви заявнику без розгляду

08 липня 2026 року Київ № 320/4961/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про відстрочення виконання судового рішення та зміни встановленого способу його виконання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, в якій заявник просить суд:

- ухвалити у справі № 320/4961/25 на підставі статті 378 КАС України судове рішення щодо зміни або визначення способу виконання судового рішення (рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року) включивши до його (способу) складу учинення у межах встановлених судом розумних строків юридично значимих дій, а саме:

1) виконання позивачем ( ОСОБА_1 ) покладеного на нього положеннями частини 1 статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб», частини 1 статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов`язку шляхом повідомлення своєю заявою згідно із пунктом 3 розділу 1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про усі відомі йому (позивачу), зокрема, й з листа Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області № 51/17/Г-3472/24 від 11.11.2024, обставини, які спричиняють зміну (збільшення та/або зменшення) розміру його пенсії у зв`язку із зростанням з 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) підвищення у встановленому порядку згідно із висновком, викладеним в абзаці 2 (п/п. 1) пункту 62 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 02.08.2022 року справі № 440/6017/21, розміру грошового забезпечення, яке нараховується і сплачується військовослужбовцям Служби безпеки України та з якого відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» обчислюється пенсія позивача ( ОСОБА_1 ), у зв`язку із зростанням із 01.01.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб та здійснення сплати із одержаного внаслідок цього підвищення приросту грошового забезпечення (у тому числі з приросту посадового окладу, окладу за військовим званням) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

3) отримання Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області згідно із «Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві списку із зазначенням у ньому ОСОБА_1 як особи, пенсія якої підлягає перерахунку.

- відстрочити (відтермінувати) виконання ухваленого іменем України у справі №320/4961/25 рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року відповідно до статті 378 КАС України до моменту завершення перелічених вище за текстом у п.п. 1-3 юридично значимих дій у межах встановлених судом розумних строків з метою забезпечення дотримання вимог частини 1 статті 68 Конституції України.

- ухвалити у справі № 320/4961/25 рішення щодо зміни способу виконання судового рішення (рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року) у частині, що стосується розподілу судових витрат, шляхом заміни стягнення з Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області компенсації судового збору, сплаченого позивачем ОСОБА_1 , на повернення йому (позивачу) на підставі пункту 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» сплаченого ним судового збору у повному обсязі з метою відвернення протиправного спричинення шкоди державі, державним інтересам у сфері національної безпеки.

Відповідач в обґрунтування заяви вказує, що визначений судом першої інстанції у справі № 320/4961/25 спосіб виконання його рішення суперечить положенням частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» й може охоплюватися диспозицією частини 1 статті 366 КК України, оскільки передбачає формування та надання до пенсійного органу (ГУ ПФУ в м. Києві) для перерахунку пенсії позивача неправдивих (обчислених шляхом використання у розрахунках більшої, аніж була застосована у дійсності величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб) офіційних даних про розмір грошового забезпечення (зокрема, про посадовий оклад та оклад за військовим званням), який (розмір) фактично не нараховувався, не сплачувався відповідній категорії військовослужбовців. Результат учинення визначеним судом способом (із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом станом на 01.01.2023) розрахунку, як мінімум, посадового окладу та окладу за військовим званням у складі грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія позивача, не відповідатиме фактично сплаченому відповідній категорії військовослужбовців та перевищуватимуть його (розмір), у зв`язку з чим не може всупереч вимогам частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» застосовуватися для перерахунку пенсії відповідно до «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі Порядок № 45) на підставі положень частини 4 статті 63 цього Закону. На переконання відповідача, законною силою, яка набирається судовим рішенням у результаті формального вичерпання встановленої КАС України процедури оскарження, у жодному разі не може спричинятися протиправна шкода охоронюваним законом інтересам держави, інших суб`єктів правовідносин. Не будучи відповідно до чинного законодавства України обтяженим повноваженнями пенсійних органів щодо здійснення перерахунку пенсій, ГУ СБУ не було, не є й не зобов`язане бути компетентним у питаннях, які стосуються ідентифікації підстав для перерахунку пенсій, та не могло, не може нести юридичну відповідальність за учинену з дотриманням Порядку № 45 бездіяльність у вирішенні цих питань до моменту їх (питань) ініціювання уповноваженими згідно із Порядком № 45 суб`єктами.

Розглянувши подану заяву суд дійшов висновку щодо наявності підстав для її повернення заявнику без розгляду виходячи з наступного.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року у справі №320/4961/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Визнано протиправними дії Головного управління Служби безпеки України (ЄДРПОУ 20001792) щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ).

Зобов`язано Головне управління Служби безпеки України (ЄДРПОУ 20001792) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, беручи до уваги надану інформаційну довідку Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області листом від 13.11.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2023 року, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку НОМЕР_1 ).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025 року апеляційну скаргу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року повернуто скаржнику.

Відповідно частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати це рішення по суті.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу положень статті 378 КАС України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена КАС ВС у постанові від 18.02.2025 року у справі №640/7827/22.

Зважаючи на викладене, суд зауважує, що подана відповідачем заява обґрунтована не обставинами, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі або такими, що ускладнюють його виконання (роблять неможливим), а з незгодою з ухваленим судовим рішенням. Відповідач фактично у заяві просить суд вдатись до перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, шляхом надання нової правової оцінки обставинам справи, що мають значення для вирішення спору по суті, а не на етапі виконання судового рішення, зобов`язання відповідача надати/довести певні обставини тощо.

Суд зазначає, що вказане не є підставою для зміни способу або порядок виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4, 5, 6 статті 378 КАС України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення із обґрунтуванням наявності поважних причин неможливості виконання судового рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником (відповідачем).

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника (відповідача), якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року по справі №810/4643/18 зазначив, що нормами КАС України не встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 року у справі №819/150/17).

Враховуючи викладені приписи законодавства та висновки Верховного Суду суд дійшов висновку, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим. При цьому, суд зауважує, що заява про відстрочення виконання судового рішення має бути підтверджена відповідними доказами.

Водночас, як судом встановлено, відповідач обґрунтовує свою заяву із незгодою з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року у справі №320/4961/25, яким визнано протиправними дії останнього та зобов`язано вчинити певні дії.

Як зазначив відповідач у заяві, законною силою, яка набирається судовим рішенням у результаті формального вичерпання встановленої КАС України процедури оскарження, у жодному разі не може спричинятися протиправна шкода охоронюваним законом інтересам держави, інших суб`єктів правовідносин.

Поряд з цим, у чому саме полягає протиправна шкода, та яким чином вказане зумовлює зміну порядку та способу виконання рішення в обраний заявником спосіб, а також відстрочення виконання рішення останнім не доведено. При цьому відповідач скористався правом на апеляційне оскарження судового рішення.

На переконання суду незгода із змістом судового рішення як таким не є обставиною, що ускладнює виконання судового рішення, а відтак не зумовлює необхідність відстрочення його виконання.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені положенням статті 167 КАС України.

Відповідно частини 1 статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення сплачується ставка судового збору у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідачем не надано доказів сплати судового збору за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, судом встановлено недотримання позивачем вимог частини 2 статті 167 КАС України, оскільки відповідачем не надано доказів сплати судового збору за подання даної заяви та остання є очевидно безпідставною та необґрунтованою, а тому підлягає поверненню заявнику без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 167, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

у х в а л и в:

Заяву Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про відстрочення виконання судового рішення та зміни встановленого способу його виконання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.