Рішення № 138079526, 09.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Справа № 280/3540/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького державного університету внутрішніх справ (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 100 983,53 (сто тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн 53 коп.) та судові витрати в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. за сплату судового збору.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Позивач просить позов задовольнити.

У відповідності до вимог ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) судом здійснений запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо отримання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, та отримана відповідь про адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

22 квітня 2026 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08 червня 2026 року відповідачем поданий до суду відзив. З поданим позовом відповідач не погоджується, вважає заявлені вимоги необґрунтованими такими, що підлягають зменшенню та підлягають частковому задоволенню. Відповідач після завершення навчання фактично проходив службу в поліції значний період часу та виконував покладені на нього службові обов`язки. Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору та повинна бути врахована судом при визначенні розміру можливого відшкодування, оскільки стягнення витрат у розмірі 1000 983, 53 грн за не відпрацювання лише 40 календарних днів призводить до очевидно не пропорційного наслідку. У даному випадку підлягає застосуванню саме пропорційний підхід до визначення розміру можливого відшкодування, з урахуванням фактично невідпрацьованого строку. Позивач фактично посилається лише на внутрішній розрахунок, який сам по собі не є беззаперечним доказом дійсного розміру збитків чи витрат. Відповідач одразу після вручення повідомлення про необхідність відшкодування витрат висловив незгоду із визначеним розміром та письмово просив провести пропорційний розрахунок суми відшкодування з урахуванням фактично відпрацьованого строку, що підтверджується письмовими зауваженнями на повідомленні. Відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, визначити розмір відшкодування пропорційно невідпрацьованому строку служби у розмірі 3 685, 60 гривень.

Позивач 09 червня 2026 року надав до суду відповідь на відзив. Твердження відповідача позивач вважає необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги та не доведеними жодним допустимим доказом. Чинне законодавство не передбачає пропорційного відшкодування витрат, понесених закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання, залежно від часу проходження служби після закінчення навчання. У разі звільнення поліцейського до спливу трирічного строку після випуску виникає обов`язок відшкодувати витрати у повному розмірі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання.

15 червня 2026 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив. Відповідач, частково визнає адмністратиний позов. Відповідач відпрацював майже весь трирічний строк, стягнення повної суми не відповідає принципу пропорційності, позивач не довів, що саме така сума є фактично понесеними витратами щодо саме цього відповідача, а наданий розрахунок має розрахунковий характер.

На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.

15 серпня 2021 року між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено Контракт про здобуття освіти у за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських від 15.08.2021 № 831/2021 (далі- Контракт).

Наказом начальника головного управління національної поліції в Запорізькій області від 03.03.2026 року № 161 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 03.03.2026.

Відповідно до довідки про розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 по 12.04.2023 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, вартість фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, становить: сума витрат на утримання за 2021/2022 навчальні роки становить 74 078,28 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить 62 031,61 грн, речове забезпечення 10 052,28 грн, продовольче забезпечення 709,00 грн, медичне забезпечення 243,34 грн, оплата комунальних послуг 1 042,05 грн; сума витрат на утримання за 2022/2023 навчальні роки становить 26 905,25 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить 7 814,80 грн, речове забезпечення 9 350,00 грн, продовольче забезпечення 7 018,29 грн, медичне забезпечення 163,28 грн, оплата комунальних послуг 2 558,88 грн. Загальна сума витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 складає 100 983,53 грн.

03.03.2026 відповідачу вручено, під особистий підпис, Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у навчальному закладі, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського.

У зв`язку із невідшкодуванням відповідачем витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

За змістом частини другої, четвертої та п`ятої статті 74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між закладом освіти, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених закладів освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку

Відповідно до пункту 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.04.2017 №261 (далі - Порядок №261), цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у закладах вищої освіти здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану (пункт 4 Порядку №261).

Згідно з пунктом 8 цього Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Судом у цій справі встановлено, що відповідач здобув вищу освіту за рівнем бакалавра у Донецькому державному університеті внутрішніх справ та перебував на службі в поліції.

При цьому, відповідач не відпрацював 3 роки після закінчення навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

Наказом начальника головного управління національної поліції в Запорізькій області від 03.03.2026 року № 161 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 03.03.2026.

Спір у справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на утримання відповідача у вищому навчальному закладі, у зв`язку з тим, що він звільнений зі служби в органах Національної поліції менш, ніж через три роки відколи закінчив навчання (що є порушенням умов контракту).

Пунктом 3 розділу ІІІ Контракту № 831/2021 від 15.08.2021 встановлено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку , визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261.

Зазначені обставини зумовлюють виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, який він добровільно взяв на себе, власноручно підписавши контракт.

Суд звертає увагу, що за правилами положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку №261 право на звернення до суду у позивача з вимогою про відшкодування витрат на утримання виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.

Відповідно до Порядку №261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.

Саме із відмовою особи добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30 серпня та 14 грудня 2022 року у справах №480/8200/20 та №520/5837/2020 відповідно.

Судом встановлено, що 03.03.2026 Головним управлінням Національної поліції України в Запорізькій області вручено відповідачу повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Згідно з довідкою про розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 по 12.04.2023 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, такі витрати складають 100 983,53 грн.

Відтак, відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту або ж звільненні зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу, на даний час зазначену вище суму коштів не відшкодував, доказів на спростування розрахунку не надано.

Верховний Суд у справі №440/2692/20 (постанова від 13 січня 2023 року) висловився щодо застосування пункту 3 Порядку №261 в контексті правовідносин, які є подібними в частині стягнення грошового забезпечення із курсанта Харківського національного університету внутрішніх справ. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству внутрішніх справ України. Верховний Суд у наведеній справі дійшов висновків, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не приймає доводи відповідача про необхідність визначення розміру відшкодування пропорційно невідпрацьованому строку служби 40 календарних днів у розмірі 3 685, 60 гривень, оскільки вищенаведеними нормами Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, якими регулюються спірні правовідносини, не передбачено відшкодування спірних витрат пропорційно до розміру не відпрацьованого часу, а приписами наведених правових актів чітко визначено відшкодування витрат в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо обв`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») висловлювався у низці справ.

Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 4 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

ЄСПЛ вважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява №51743/17) суд постановив, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в цьому випадку.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 100 983,53 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано доказів понесених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 100 983,53 гривень (сто тисяч дев`ятсот вісімдесят три гривні 53 коп.).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Донецький державний університет внутрішніх справ (вул. Велика Перспективна, буд. 1, м. Кропивницький, 25015; код ЄДРПОУ 08571423),

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя Б.В. Богатинський