Рішення № 138078712, 09.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокуСправа № 160/12153/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046350019045 від 21.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 згідно з рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання з 01.09.1991 до 25.06.1996 відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 25.06.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи: у ЦОФ Павлоградська з 05.08.1996 до 15.05.1997 машиністом установок збагачення 3 розряду, з 16.05.1997 до 01.03.2002 майстром основного виробництва; у ТОВ «Енергія» з 01.03.2002 до 24.02.2004 майстром основного виробництва; у ТОВ «Вуглеекологія» з 25.02.2004 до 03.12.2004 майстром основного виробництва;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 14.03.2025 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Разом із заявою було подано документи, які підтверджують наявність у неї необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення № 046350019045 від 21.03.2025 про відмову у призначенні пенсії, підставою якої визначено відсутність необхідного пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, зазначає, що на день звернення із заявою вона досягла віку 50 років 06 місяців. Вважає, що відповідач протиправно не зарахував до її пільгового стажу за Списком № 2 період навчання з 01.09.1991 до 25.06.1996 та періоди роботи з 05.08.1996 до 15.05.1997, з 16.05.1997 до 01.03.2002, з 01.03.2002 до 24.02.2004, з 25.02.2004 до 03.12.2004. Протягом тримісячного строку після закінчення навчання за спеціальністю «збагачення корисних копалин», за кваліфікацією «гірничий інженер збагачувальник» позивач почала працювати за професією машиніст установок збагачення, тому період навчання має бути зарахований до пільгового стажу. Трудова книжка містить усі необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад, показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України. Формальні неточності в документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018(746/15). На думку позивача, належним відповідачем у частині зобов`язання призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки після вирішення питання про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (як органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи) сформовану електронну пенсійну справу.

Ухвалою від 02.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

14.05.2025 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії. На час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досягла повних 50 років. Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) страховий стаж позивача становить 31 рік 04 місяці 28 днів, пільговий стаж - 03 роки 08 місяців 07 днів, що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи відповідно до пільгової довідки № 14/6-2409 від 23.09.2024 з 05.08.1996 до 15.05.1997, оскільки згідно з наказом № 161 від 01.07.1994 атестовано посаду «машиніст установок збагачення», тобто не підтверджено атестацію робочого місця «машиніст установок збагачення та брикетування». Відповідно до довідки № 14/6-2409 від 23.09.2024 до пільгового стажу не зараховано періоди відпустки без збереження заробітної плати, а саме 14.07.1998 до 31.07.1998, 27.12.1999. Крім того, відповідно до довідки № 14/6-2409 від 23.09.2024 атестація на підприємстві проводилась на підставі двох наказів: наказ № 161 від 01.07.1994 та наказ № 109 від 13.03.2000, тобто наявна перерва в атестації, а саме за період з 30.06.1999 до 12.03.2000. Період роботи 01.03.2002-24.02.2004 на посаді майстра основного виробництва в ТОВ «Енергія» та період роботи 25.02.2004-03.12.2004 на посаді майстра основного виробництва в ТОВ «Вуглеекологія» позивачу не зараховано до пільгового стажу, оскільки довідки, які підтверджували б пільговий характер роботи не надавалися. Не зараховано до пільгового стажу період навчання з 01.09.1991 по 25.06.1996, відповідно до диплому НОМЕР_1 від 25.06.1996. Крім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5) відсутня інформація про нарахований дохід та сплачені внески з 01.03.2002 до 24.02.2004. З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до страхового (загального) стажу позивача періоду роботи з 01.03.2002 до 24.02.2004. Період з 13.03.2000 до 01.03.2002 зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 відповідно до Форми ОК-5. Прийняття певного рішення залежно від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача. З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, позивачем неправильно обрано спосіб захисту права.

20.05.2025 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутні інші документи, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи з 05.08.1996 до 15.05.1997 на посаді «машиніст установок збагачення та брикетування», згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.09.2024 № 14/6-2409, оскільки згідно з наказом про атестацію робочих місць за умовами праці від 01.07.1994 № 161, атестовано посаду «машиніст установок збагачення». Тобто не підтверджено атестацію робочого місця «машиніст установок збагачення та брикетування». До пільгового стажу за Списком № 2 зараховано періоди роботи згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.09.2024 № 20, від 23.09.2024 № 14/6-2409 та від 23.09.2024 № 24/6-2407, без урахування періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення № 046350019045 від 21.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням необхідного пенсійного віку.

Станом на час розгляду справи інші заяви по суті справи не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 14.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046350019045 від 21.03.2025 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на шкідливих та важких умовах праці та недосягненням пенсійного віку. У рішенні зазначено, зокрема, що вік заявниці 50 років 06 місяців, страховий стаж становить 31 рік 04 місяці 28 днів, пільговий стаж за Списком № 2 03 роки 08 місяців 07 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутні інші документи, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи з 05.08.1996 до 15.05.1997 на посаді «машиніст установок збагачення та брикетування», згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.09.2024 № 14/6-2409, оскільки згідно з наказом про атестацію робочих місць за умовами праці від 01.07.1994 № 161, атестовано посаду «машиніст установок збагачення». Тобто не підтверджено атестацію робочого місця «машиніст установок збагачення та брикетування». До пільгового стажу за Списком № 2 зараховано періоди роботи згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.09.2024 № 20, від 23.09.2024 № 14/6-2409 та від 23.09.2024 № 24/6-2407, без урахування періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з пунктом «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Така ж норма міститься і в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Разом з тим, для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, визначена в абз. 4, 5 п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме: якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 14/6-2409 від 23.09.2024, виданою Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля у Виробничому об`єднанні «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська», виконувала роботи на основному виробництві по збагаченню вугілля: з 05.08.1996 до 15.05.1997 (09 місяців 11 днів) машиніст установок збагачення та брикетування, дільниця вуглезбагачення, що передбачено Списком № 2 розділ ІІ підрозділ а 2030000 код 14315, постанова КМУ від 11.03.1994 № 162; з 16.05.1997 до 01.03.2002 (04 роки 08 місяців 26 днів) майстер основного виробництва, дільниця вуглезбагачення, що передбачено Списком № 2 розділ ІІ підрозділ 2030000б код 23398, постанова КМУ від 11.03.1994 № 162. Відпустки без збереження заробітної плати: 14.07.1998-31.07.1998, 27.12.1999.

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить зокрема такі записи про її роботу, що стосуються спірних періодів:

записи №№ 4-6 з 05.08.1996 до 01.03.2002 у ЦЗФ «Павлоградська» за професіями, що відповідають вказаним у довідці № 14/6-2409 від 23.09.2024;

записи №№ 7, 8 з 01.03.2002 до 24.02.2004 у ТОВ «Енергія» майстром основного виробництва;

записи № 9, 10 з 25.02.2004 до 03.12.2004 у ТОВ «ВУГЛЕЕКОЛОГІЯ» майстром основного виробництва.

У трудовій книжці відсутні записи про право на пенсію за віком на пільгових умовах за вказані періоди.

Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право) від 21.03.2025 спірні періоди роботи з 05.08.1996 до 15.05.1997, з 16.05.1997 до 12.03.2000, з 02.03.2002 до 31.05.2002, з 01.12.2003 до 31.12.2003, з 01.09.2004 до 03.12.2004 зараховано до страхового стажу позивача.

До пільгового стажу за Списком № 2 зараховано періоди роботи з 13.03.2000 до 01.03.2002, з 04.12.2004 до 29.12.2004, з 31.12.2004 до 21.08.2006.

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 (втрата чинності 16.01.2003), розділом ІІ «Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин)» підрозділом 2030000а-14315 передбачено професію «машиністи установок збагачення і брикетування», підрозділом 2030000б-23398 передбачено професію «майстри виробничих дільниць».

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (втрата чинності 03.08.2016), розділом ІІ «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин» підрозділом 2б передбачено професію «майстри виробничих дільниць».

До пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 05.08.1996 до 15.05.1997, з 16.05.1997 до 12.03.2000 з посиланням на ту обставину, що не підтверджено атестацію робочого місця «машиніст установок збагачення та брикетування».

Наказом ЦЗФ «Павлоградська» № 161 від 01.07.1994 за результатами атестації робочих місць для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій, посад, яким підтверджено таке право за Списком № 2, зокрема, машиніст установок збагачення, майстер основного виробництва.

Наказом ЦЗФ «Павлоградська» № 109 від 13.03.2000 «Про результати атестації робочих місць у 1999 році» підтверджено права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, зокрема, машиністам установок збагачення, майстрам основного виробництва.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача та довідки про пільговий характер праці містять неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пунктів 3, 4.2, 4.3, 4.4 зазначеного Порядку застосування списків при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

До пільгового стажу позивача за Списком № 2 також не зараховано періоди роботи майстром основного виробництва з 02.03.2002 до 24.02.2004 у ТОВ «Енергія», та з 25.02.2004 до 03.12.2004 у ТОВ «ВУГЛЕЕКОЛОГІЯ».

Згідно з формою ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу спеціальний стаж позивача у 1999-2006 рр. обліковувався за кодом ЗПЗ013Б1, передбаченим Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу І), - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Оскаржуване рішення відповідача-2, як і його відзив, не містить підстав незарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 2. Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) їх частково зараховано до страхового стажу: з 02.03.2002 до 31.05.2002, з 01.12.2003 до 31.12.2003, з 01.09.2004 до 03.12.2004. У рішенні про відмову у призначенні пенсії та відзиві відповідача-2 не зазначено підстав часткового зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу.

Відповідач-2 не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності незарахування до пільгового стажу позивача періодів її роботи з 05.08.1996 до 15.05.1997, з 16.05.1997 до 12.03.2000, з 02.03.2002 до 24.02.2004, з 25.02.2004 до 03.12.2004. Віднесення професій, за якими працювала позивач у спірні періоди, до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідач-2 не заперечує.

Згідно з дипломом спеціаліста НОМЕР_1 від 25.06.1996 позивач закінчила Державну гірничу академію України за спеціальністю «збагачення корисних копалин», їй присвоєно кваліфікацію спеціаліста гірничого інженера збагачувальника. У додатку до диплома № 001577 зазначено, що позивач у 1991 році вступила до Дніпропетровського гірничого інституту і в 1996 році закінчила повний курс Державної гірничої академії України.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За змістом пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З матеріалів справи встановлено, що період навчання позивача у закладі вищої освіти з 01.09.1991 до 14.06.1996 зараховано до страхового стажу позивача. Оскільки це період навчання не в закладі професійної (професійно-технічної) освіти, підстави для його зарахування до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників (за Списком № 2) відсутні.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 безпідставно не враховано періоди роботи позивача з 05.08.1996 до 15.05.1997, з 16.05.1997 до 12.03.2000, з 02.03.2002 до 24.02.2004, з 25.02.2004 до 03.12.2004 до її пільгового стажу за Списком № 2. Під час судового розгляду доведено наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати вказані періоди роботи позивача до її пільгового стажу.

Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши до пільгового стажу позивача зазначені періоди її роботи, відповідач-2 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного пільгового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046350019045 від 21.03.2025.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. У разі, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

У межах заявлених позовних вимог та доказів, поданих на їх обґрунтування, не вбачається можливим встановити достатність підстав та умов для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а саме чи достатньо набутого позивачем пільгового стажу для призначення такого виду пенсії.

Остаточний розрахунок страхового та пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійним органом не проведено, відтак останнім і не зроблено остаточного висновку про наявність/відсутність у позивача достатнього стажу для призначення такої пенсії.

При цьому призначення пенсії, в тому числі і розрахунок стажу, необхідного для її призначення, законом віднесено до компетенції відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

За наведених обставин, підстави для зобов`язання пенсійного органу призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відсутні.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 14.03.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом не встановлено порушення прав позивача у спірних правовідносинах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Беручи до уваги вищенаведене, а також, що відповідача-1 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією № 1574-2732-3947-6444 від 28.04.2025.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046350019045 від 21.03.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області:

- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди її роботи з 05.08.1996 до 15.05.1997, з 16.05.1997 до 12.03.2000, з 02.03.2002 до 24.02.2004, з 25.02.2004 до 03.12.2004;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, місцезнаходження: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ13844159.

Повне рішення складено 09.07.2026.

Суддя В.В. Рянська